Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Науковий потенціал: суть, структура, динамікаПоняття про ряди динаміки і їх види. Наукові умови побудови рядів...АНАЛІЗ ІНТЕНСИВНОСТІ ДИНАМІКИДинаміка розвитку і структура економікиСтруктура і динаміка розвитку економікиСтруктура й динаміка розвитку економікиСтруктура економіки і динаміка розвиткуСтруктура і динаміка розвитку економікиСтруктура та динаміка розвитку економікиДинаміка ринку акцій та боргових цінних паперів в Японії
 
Головна arrow Філософія arrow Філософія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Структура й динаміка наукового знання

На початкових етапах свого виникнення й розвитку наука була нерозчленованою. Тому вести мову про наявність у ній якоїсь структури завчасно. Зі створенням наукових теорій стало можливим набуття нею певної структури. Цей процес значно посилився, коли від неї почали відділятись окремі галузі знання.

Сучасна наука є структурованою й дисциплінарно організованою. Вона складається з різноманітних галузей знання, які, незважаючи на їх самостійність, тісно взаємодіють між собою, і в своїй єдності утворюють систему наук. Це - складна й самодостатня система, для якої характерним є внутрішньо притаманний розвиток. її постійний саморозвиток спричиняє появу все нових і нових галузей знання (систем, підсистем) зі специфічними інтегративними зв'язками.

Дослідження цієї структури є складним процесом. Тому не існує єдиної думки щодо підходів її дослідження. Одні вважають, що досліджувати її слід у контексті історичного розвитку, порівнюючи різноманітні галузі й, таким чином, виявляти загальне, особливе й специфічне у їх побудові. Інші виходять із іншого методологічного положення (виявити структуру, досліджуючи найзріліші галузі, оскільки в них уже сформувалась власна структура, що стане ключем до розуміння науки в цілому).

Виходячи з таких установок, у структурі сучасної науки виділяють: основи науки, основні категорії, окремі теорії, закони та ідеї.

Основи науки - це основоположні принципи, на яких вибудовується структура науки, і які придають цілісність і предметність науковому знанню. Завдяки основам науки досягаються не лише її єдність і монолітність, а й визначається стратегія наукового пошуку та включення досягнутих результатів у культуру даної епохи.

Основи будь-якої науки мають складну будову. В них можна виділити: філософсько-світоглядні основи, наукову картину світу, ідеали та норми. В свою чергу, філософські основи включають ідеї" принципи, які забезпечують обґрунтування ідеалів та норм науки, створення наукової картини світу, а також забезпечують мімікрію та вживляння наукового знання в тіло культури. Щоб набути статусу постулата картини світу чи принципу, що виражають нові ідеали і нормативи пізнання, будь-яка ідея повинна пройти процедуру філософського обґрунтування.

Філософські основи науки сприяють не лише обґрунтуванню добутих знань, а й виконують пошуково-евристичну функцію. Вони сприяють побудові нових теорій і концепцій, впливають на перебудову нормативних структур науки. Філософсько-світоглядні ідеї та принципи використовуються і для обґрунтування отриманих результатів, хоча й не завжди має місце співпадання філософського обґрунтування з філософською евристикою.

Важливою складовою науки є наукова картина світу. Вона формується у процесі синтезу різноманітних знань про світ. Здебільшого, це найзагальніші знання, добуті людством на даному етапі розвитку. В цьому сенсі ми маємо справу із загальнонауковою картиною світу. Та сукупність конструкції, пов'язаних із уявленнями про структуру і розвиток лише природи, у своїй єдності формують природничу-наукову картину світу, котра є окремим виявом загальнонаукової картини світу. Водночас бачення і розуміння предметів наук, формування уявлень про їх системоструктурні характеристики, знаходять своє вираження у спеціальній науковій картині світу.

В цьому сенсі йдеться про біологічну, фізичну, астрономічну та інші картини світу, які є відносно самостійними. Вони являють фрагмент загальнонаукової картини світу. їх взаємозв'язок укладається в діалектику одиничного, особливого і загального. Цей блок забезпечує систематизацію знань у межах відповідної науки, узгоджує принципові положення картини певної реальності з різними типами теорій та фактами. Сама по собі така картина становить дослідницьку програму, яка задає цілеспрямовану постановку завдань емпіричного й теоретичного пошуку та вибору засобів їх вирішення.

Важливою складовою основ науки є ідеали та норми, якими регулюється наукове пізнання. В свою чергу, вони включають ідеали та норми доведення й обґрунтування знання, а також ідеали і норми описування й пояснення знання та ідеали і норми організації й побудови знання. Функціонування і розвиток ідеалів та норм науки обумовлені не лише специфікою об'єкта дослідження, а соціокультурними детермінантами (уявлення про обов'язкові процедури пізнання, досягнення істини, вплив світоглядних структур, цінностей та ціннісних орієнтацій тощо).

Змістовно ідеали та норми науки різняться. Серед них слід виділити початковий рівень, пов'язаний з нормативними структурами, які є спільними для будь-якої науки (відрізняють науку від не науки). За змістом він є конкретно-історичним (у кожну епоху конкретизується, змінюється під впливом нових установок). Система цих установок виражає стиль мислення даної епохи, який утворює вищий, у порівнянні з попереднім, рівень науки. Його ідеали та норми, у залежності від епохи, теж є відмінними. Кожен вищий рівень науки характеризується більшою конкретизацією ідеалів та норм попереднього рівня.

Наступним, за значенням, у структурі науки є закони. Вони мають достовірний характер, оскільки істинно відображають глибинні зв'язки й відношення в світі. У процесі розвитку вони не спростовуються, а змінюється лише сфера їх застосування. У залежності від ареалу застосування, масштабів дії закони поділяються на всезагальні, загальні та спеціальні. Тобто такі, що діють протягом усієї історії людства, такі, що "працюють" у всіх, або в переважній більшості галузей знання, та ті, що проявляють свою дію в окремих сферах (науках).

Закони - це своєрідна конкретизація, розгортання принципів, вихідних положень. Закон не є принципом, проте може набувати такого статусу, коли виконує функцію систематизації знання, є вихідним положенням для побудови нової теорії чи дослідження нового знання. Закони - це своєрідний скелет будь-якої теоретичної конструкції, в тому числі й наукової.

Свою подальшу конкретизацію закони знаходять у поняттях, категоріях, тобто виявляють своє існування завдяки понятійно-категоріальному апарату. Зрозуміло, що наука спрямована на відкриття законів й формування теорій. Здійснити, зреалізувати це завдання без наявних понять категорій, їх системи неможливо.

Поняття - форми мислення в яких об'єкти відображаються у загальних істотних ознаках. Найзагальніші, гранично абстрактні (надзвичайно бідні за змістом) поняття набувають статусу категорій. Тому не всі поняття науки є категоріями, а лише ті, котрі задовольняють названим вимогам. У структурі науки існує величезне розмаїття понять. За обсягом вони поділяються на загальні й одиничні. В свою чергу, перші поділяються на реєструючі і нереєструючі. За своїм змістом поняття поділяються на: конкретні й абстрактні, позитивні й негативні, безвідносні й співвідносні. Можуть також поділятися на збірні та незбірні За місцем, значенням (роллю) поділяються ще на фундаментальні, тобто такі що відображають найзагальніші закономірності предмета і є необхідним матеріалом для створення нових чи функціонуючих теорій. Є Й поняття, які обслуговують одну або декілька теорій чи відображають окремі аспекти даної науки. Існують й, так звані, "порожні" поняття, обсяг яких становлять об'єкти, які не існували й не існують (принаймні поки що).

Історія розвитку науки засвідчує, що на певних історичних етапах і за певних умов аналіз, переоцінка вихідних понять може призводити до революційних змін (наукових революцій, зміни наукових парадигм).

Наука існує на теоретичному рівні свідомості. Відображає дійсність у теоретичних, духовних конструкціях, прагне і забезпечує людині (суспільству) певні знання про світ чи окремі об'єкти. Передує науці виникнення теорії. Якщо теорія виникає ще в період розподілу праці на розумову й фізичну, то наука значно пізніше.

Наука - це особливий вид діяльності, спрямований на випрацювання об'єктивних, системно організованих і обґрунтованих знань про світ. Теорія також є системно організованою духовною конструкцією. В ній, знання теж є об'єктивним, проте може бути і таким, що потребує обґрунтування, експериментальної перевірки чи підтвердження практикою.

Наука і теорія предметно відображають дійсність. Якщо наука відображає і пояснює світ в цілому, весь ареал природної, соціальної та духовної дійсності, то теорія лише окремий фрагмент, ділянку, явище чи процес світу. І наука, і теорія можуть і виходять за межі доступного, для даної епохи, рівня розвитку практики і відкривають для людства нові предметні світи, котрі можуть стати об'єктами практичного дослідження у майбутньому. Вони постійно прагнуть розширити поле об'єктів вивчення (дослідження).

Теорія - це не лише одна із найвищих форм пізнання, а й найвища форма знання, найвищий рівень синтезу наукових знань. Це, найповніша форма знання, яка може бути і є самодостатньою одиницею науки.

Проте поняття (система понять) теорії не тотожні поняттям науки чи філософії. Якщо поняття науки є і тяжіють до граничної абстрактності, то в теорії - ця гранична абстрактність уступає, наповнюється конкретним (предметним) змістом.

Значення теорії не лише в тому, щоб дати струнку систему знань про об'єкт (фрагмент реальності), забезпечити суб'єкту системне й істинне знання про світ, а й служити основою для формування й відкриття нових понять, законів, концепцій та інших ідеальних конструкцій, які глибше й повніше розкривають сутність світу. Ф.Енгельс зазначав, якщо для природознавства XVI - XIX ст.. формою розвитку була гіпотеза, то з другої половини XIX століття "формою розвитку природознавства є теорія".

Варто зазначити, що для сучасної науки характерним є синтез теорій, коли на базі декількох теорій створюється одна - фундаментальна. Важливу роль в розвитку науки відіграє ідея, яка об'єднує наукові знання в єдине ціле, систему теорій чи фундаментальну теорію, як синтез декількох теорій в одну. Така здатність ідеї є природною і закономірною, оскільки в ній знання досягають найвищого граничного рівня об'єктивності і таким чином є підставою для синтезу попередньо отриманого знання.

Вона включає в себе не тільки глибокі, емоційно-теоретичні знання про об'єкт, а й духовно-прагматичні конструкції перетворення дійсності, досягнення практичної мети. В ідеї знання про природу і сутність об'єкта та процедури його втілення у життя злиті воєдино. Звідси слідує те, щоб сформувати ідею мало одного тільки теоретичного знання про об'єкт, необхідна ще й істинна інформація про людину, її суспільні потреби, мету, прагнення і сподівання. У цьому сенсі наукові ідеї набувають статусу загальнолюдських ідеалів. Ідеал - це той "золотник" до якого завжди прагнула й буде прагнути людина. Логіка цього процесу така: наукові теорії самі ґрунтуються на ідеях і створюються задля того, щоб випрацювати фундаментальніші ідеї, духовно-теоретичний зміст яких поєднувався б з прагматично-процедурною складовою (матеріалізувався б) і трансформувався б в ідеал. Завдячуючи цьому, наука набуває соціального визнання і утверджує себе в світі.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі теми

Науковий потенціал: суть, структура, динаміка
Поняття про ряди динаміки і їх види. Наукові умови побудови рядів динаміки
АНАЛІЗ ІНТЕНСИВНОСТІ ДИНАМІКИ
Динаміка розвитку і структура економіки
Структура і динаміка розвитку економіки
Структура й динаміка розвитку економіки
Структура економіки і динаміка розвитку
Структура і динаміка розвитку економіки
Структура та динаміка розвитку економіки
Динаміка ринку акцій та боргових цінних паперів в Японії
 
Дисципліни
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси