Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Організаційні регламенти праці облікового апарату та методика їх...Визначення чисельності управлінського персоналуНОРМУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ПРАЦІ. ОБЛІК ТА АНАЛІЗ РОБОЧОГО ЧАСУНОРМУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ПРАЦІ. ОБЛІК ТА АНАЛІЗ РОБОЧОГО ЧАСУТериторіальний поділ праці й територіальна організація господарства
САМООРГАНІЗАЦІЯСамоорганізація суб'єктів підприємництваФізичний елементФункції і компетенція органів самоорганізації населенняСамоорганізація біосфери
 
Головна arrow Бухоблік та Аудит arrow Організація обліку
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Нормування праці та визначення чисельності облікового апарату. Поділ праці.

В удосконаленні праці велика роль належить розробці раціональних форм поділу праці. Цей поділ має відповідати сучасним умовам роботи, і насамперед технічному рівню озброєності праці, рівню культури виробництва та самого працівника. Форма поділу Праці має сприяти зниженню трудових та матеріальних витрат, підвищенню її змістовності, усуненню монотонності, зменшенню стомлюваності та стимулюванню зростання продуктивності.

Суть поділу праці в галузі бухгалтерської роботи означає розчленування облікового процесу на окремі процеси, виділення їх у самостійні види роботи (спеціалізацію), відокремлення виконавців визначених дільниць та видів робіт. Основними ознаками, за якими здійснюється поділ роботи працівників обліку є предметна дільниця, яку визначено за топологією: облік основних засобів, матеріалів, оплати праці, виробництва тощо.

Сукупність операцій дає змогу виділити організаційні місця, які характеризують виконавчі пости. Ці пости можуть бути трьох рівнів: висококваліфіковані спеціалісти (фінансовий директор, головний бухгалтер, заступник головного бухгалтера), для спеціалістів середнього рівня (старший бухгалтер, керівник сектора, групи), для технічних виконавців (рахівник, касир, розрахунковець, обліковець та ін.).

Від організаційної структури, складності, масштабів та обсягу робіт залежать форма поділу праці, профіль бухгалтерії а також професійно-кваліфікаційний рівень бухгалтерів. Для того щоб забезпечити чітке виконання всіх функцій обліку треба правильно визначити кількісний склад персоналу.

Поділ праці за видами робіт виражається у тому, що виконавці за характером роботи або змістом процесу праці об'єднуються у групи, а всередині кожної з груп - за кваліфікацією. Залежно від складності робіт, рівня знань та навичок працівників бухгалтерського обліку поділяють на відповідні кваліфікації, категорії. За цими ознаками елементи облікової роботи поділяють та закріплюють за окремими групами працівників, які формують групи (сектори, підгрупи) та посадові місця. Розчленування облікового процесу передбачає, що кожний підрозділ та виконавець виконують обмежені за певними ознаками види робіт. Разом з тим коло робіт групи та виконавця має бути досить широким для того, щоб максимально завантажити виконавця роботою. При вирішенні питань поділу праці слід враховувати індивідуальні особливості працівників, а також можливість сприйняття та переробки ними інформації з використанням технічних засобів і обчислювальної техніки.

Поділ праці дає змогу поєднувати трудову діяльність окремих працівників для того, щоб спільними зусиллями комплексно забезпечити релевантною обліковою, контрольною і аналітичною інформацією всі ланки управлінської роботи. Таке поєднання трудової діяльності працівників обліку для досягнення спільної мети називають кооперацією праці. Кооперація облікової роботи є результатом її поділу. Чим глибший поділ праці, тим ширше його кооперування, тим зручніше розчленування цих робіт і процесів, тим більше безпосередніх виконавців потрібно об'єднати. Завдання впровадження раціональних форм кооперації праці полягає у планомірному встановленні зв'язків між виконавцями.

Кооперація праці працівників бухгалтерського обліку здійснюється на двох організаційних рівнях:

між окремими працюючими, внаслідок чого досягається вузька професійна спеціалізація виконавської роботи з цілеспрямованого забезпечення обліковою, контрольною та аналітичною інформацією визначених дільниць управлінської роботи (управління ресурсами, працею, витратами тощо);

між функціональними підрозділами, що знаходить своє відображення у предметній спеціалізації та об'єднанні зусиль при вирішенні складних облікових, контрольних та аналітичних завдань (облік виробничого процесу та калькулювання собівартості продукції, облік реалізації продукції та визначення фінансових результатів від реалізації тощо).

Норма керованості - кількість працюючих, якими повинен керувати той чи інший старший керівник (головний бухгалтер, старший бухгалтер, завідуючий сектором, керуючий групою) відповідної кваліфікації при заздалегідь визначених організаційно-технічних умовах роботи. Норми керованості застосовують у нормуванні керівного складу всіх рангів, починаючи зі старшого бухгалтера - керівника сектора чи групи. Від норм обслуговування їх відрізняє те, що працівник, працю якого нормують, керує іншими співробітниками, а не обслуговує їх. Так, нормою керованості для завідувача сектора є кількість керівників груп, безпосередньо підпорядкованих йому. Підпорядкованість одному керівникові багатьох працівників є причиною неузгодженості в роботі, низького рівня керівництва, а підпорядкованість двох-трьох призводить до ускладнення роботи апарату, його структури. Оптимальною нормою керованості є така, за якої керівник забезпечує повноцінне керівництво підрозділом протягом робочого дня та кожним працівником цього підрозділу. Це приблизно 6—10 підпорядкованих. Норма керованості керівників високого рангу, наприклад головного бухгалтера великого господарства (заводу, комбінату, фірми тощо), може бути виражена не тільки кількістю працівників, безпосередньо йому підпорядкованих, а й кількістю осіб, які входять до підрозділів, якими керують керівники, підпорядковані головному бухгалтеру.

Норма співвідношення - це кількість працівників певної кваліфікації, яка припадає на одного працюючого іншої кваліфікації за заздалегідь визначених організаційно-технічних умов. Наприклад, норма співвідношення між старшими та рядовими бухгалтерами може бути виражена так: на одного бухгалтера-економіста з вищою освітою має бути не менш як 4 - б бухгалтерів із середньою спеціальною освітою. Нормами співвідношення можуть бути охоплені всі категорії працюючих, що дає змогу досягти оптимальної структури та забезпечити високу ефективність колективної праці.

Норма чисельності - кількість бухгалтерських працівників, яку встановлюють для виконання робіт і яка закріплена за всією бухгалтерією в цілому або за її підрозділом при заздалегідь визначених організаційно-технічних умовах роботи.

Норма обслуговування - кількість одиниць, об'єктів обліку, що обслуговує один або група працівників відповідної кваліфікації при заздалегідь визначених організаційно-технічних умовах. Такими об'єктами можуть бути, наприклад, кількість назв постачальників, розрахунки з якими має забезпечити один бухгалтер; кількість працівників, закріплених за одним бухгалтером з розрахунку оплати праці; кількість покупців, розрахунки з якими має здійснювати один бухгалтер.

Норма обслуговування подається у вигляді

де 9360- місячний календарний фонд часу одного облікового працівника;

Нц - норма часу на один об'єкт обслуговування, який визначають за формулою

де Чеа - сумарний оперативний час на обслуговування одного об'єкта, визначений методом прямого технічного нормування;

Т.Чс.з - сума часу на підготовчо-заключні роботи, організаційно-технічне обслуговування робочого місця, відпочинок, особисті потреби у процентах до оперативного часу.

Види норм. Облікова, контрольна та аналітична робота складається з робочих операцій, кожна з яких, у свою чергу, поділяється на прийоми, тобто елементарні дії. Сукупність операцій формує вид робіт, об'єднання яких визначає функцію окремого виконавця, що дає змогу визначити об'єкти нормування.

Тепер витрати праці працівників у бухгалтерії визначають у вигляді норм часу і виробітку, керованості, обслуговування, співвідношення та чисельності.

Норма часу - це витрати часу на виконання одиниць робіт одним або групою працівників за визначених організаційно-технічних умов. Норму часу визначають у людино-годинах і людино-днях. Якщо, наприклад, для запису 200 тризначних чисел встановлено час, що дорівнює одній годині, то це означає, що норма часу в цьому разі становить одну годину.

Норма виробітку - це кількість одиниць роботи (запис, підсумовування, підготовка документа), яку повинен виконати той чи інший працівник за одиницю часу (годину, день, місяць) при визначених організаційно-технічних умовах. Якщо, наприклад, бухгалтер протягом робочого дня має записати 800 рядків, то це і буде денна норма виробітку.

Між нормою часу та нормою виробітку є зворотний зв'язок: норма виробітку дорівнює одиниці, поділеній на норму часу. Якщо у нашому прикладі норма часу для запису 200 тризначних чисел дорівнює одній годині, то норма виробітку в разі 8-годинного робочого дня становить 800 рядків.

Типові норми були розроблені та встановлені з усіх видів бухгалтерських робіт у сімдесятих роках минулого століття. Вони включають нормативні витрати часу для виконання повного обсягу бухгалтерських робіт протягом місяця, які визначено на певний бухгалтерський документ (без робіт на процес складання цього документа). У типових нормах часу враховано витрати часу на підготовчо-заключні роботи, на організаційно-технічне обслуговування робочого місця, відпочинок, особисті потреби у розмірі 9% оперативного часу, у тому числі на відпочинок та фізичну культуру - 4,2%.

Типові норми часу передбачені для робіт таких бухгалтерських ділянок: основні засоби, матеріали, малоцінні і швидкозношувані предмети, готова продукція та її реалізація тощо. Ці норми включають працю обліковців, бухгалтерів у розмірі приблизно 25%. Оскільки в типових нормах часу та нормах обслуговування враховано також витрати праці старших виконавців - старших бухгалтерів, керівників груп, секторів, то ці посади встановлюють у межах загальної чисельності, виходячи із норм часу та обслуговування. Ці працівники поряд з виконанням своїх обов'язків керують також підлеглими виконавцями. Посаду старшого понад норму може бути встановлено також і в разі відсутності виконавця, якщо він є відповідальним з певної функції та веде самостійну дільницю обліку.

Дані з типових норм часу та норм обслуговування з бухгалтерського обліку подано в таблицях 4.4 - 4.6.

Обсяг робіт, що їх передають на машинну обробку, розраховують за формулою, %,

де чр Ч3 - трудомісткість робіт, які відповідно виконує бухгалтерія за місяць вручну і за допомогою ПК.

Таблиця 4.4. Типові норми часу на роботу з обліку матеріалів

Типові норми часу на роботу з обліку матеріалів

У зв'язку з передачею частини облікових робіт на машинну обробку важливим елементом організації є визначення питомої ваги робіт, що виконуються за допомогою цих машин.

Таблиця 4.5. Типові норми обслуговування з розрахунку оплати праці

Типові норми обслуговування з розрахунку оплати праці

Таблиця 4.6. Типові норми обслуговування з табельного обліку

Система табельного обліку

Форма організації

децентралізована

централізована

Рапортно-відомча

465

590

Жетонна, пропускна, карткова

400

500

Обхідна

325

420

В умовах ринку потрібно забезпечити облік при мінімальних витратах. Надмірна кількість працівників веде до перевитрати коштів, зумовлює погіршення трудової дисципліни. Мала кількість працівників створює напругу в роботі, неякісне її виконання, знижує зацікавленість працівників у результатах своєї праці. Кількість працівників повинна відповідати необхідному обсягу роботи. Робочий час має використовуватися раціонально. Це досягається шляхом нормування, яке дає змогу встановити норми витрачання часу, необхідного для якісного виконання роботи.

Для визначення потрібної кількості облікового персоналу застосовують норми, розроблені або в централізованому порядку, або на самих підприємствах. Іноді застосовують норми-аналоги. Чисельність працівників для виконання облікових робіт визначають здебільшого методом прямого розрахунку на підставі обсягу робіт і норм. Проте багато облікових робіт не можна занормувати, окремі з них важко підлягають нормуванню. Наприклад, різні логічні роботи або інструктаж. Слід також враховувати, що робота бухгалтерського апарату є нерівномірною. Тому необхідну кількість працівників у бухгалтерії визначають непрямими методами.

Практичний досвід показує, що кількість працівників бухгалтерії найдоцільніше обчислювати за кожним топологічним підрозділом (основні засоби, матеріали, оплата праці тощо). Для встановлення чисельності у кожному топологічному підрозділі визначають насамперед середньомісячну кількість документів. Найбільш придатними для цього є місяці квітень-травень або вересень — жовтень. У кожному топологічному підрозділі документи групують щодо норм та кількісно-якісних характеристик: рядків, колонок, процента робіт, що передають на машинну обробку. Далі визначають загальну кількість працівників, необхідну для виконання обсягу робіт.

Для розрахунків обсягу облікових робіт тепер використовують такі одиниці вимірювання:

один первинний прихідно-видатковий документ;

кількість рядків та колонок в одному документі;

кількість записів у облікові реєстри; О чисельність працюючих, охоплених табельним обліком;

чисельність працівників, яких обслуговує один бухгалтер;

ступінь автоматизації, %.

На підставі даних про обсяги робіт у нормах часу на один документ визначають загальну кількість облікових працівників у кожному топологічному підрозділі за формулою

де х - середньомісячна кількість первинних документів;

Иу - норма часу на один первинний документ; 9360 - місячний фонд робочого часу одно-

Приклад 1. У бухгалтерії господарства у середньому за місяць обробляють 1000 первинних документів з обліку матеріалів. Із них: з кількістю рядків від 1-5 та колонок 4-6 - 1800, з кількістю рядків від 6 до 10 та колонок від 1 до 3 -400. Для розрахунку скористаємося даними табл. 4.4.

Обсяг робіт з обліку матеріалів, який буде передано на машинну обробку, становить 3%. У цьому випадку кількість працівників, необхідних для виконання робіт, становить:

Чол= (1800х26+400х24):9360=(46800+9600):9360=56400:9360=6 (осіб). У тому числі рахівників. Чр = (6x25): 100*150:100

Розглянемо методику розрахунку чисельності облікових працівників на підставі норм обслуговування на прикладі чисельності бухгалтерів, зайнятих на роботах з оплати праці і робочого часу.

На підставі даних про чисельність працюючих за відрядною і погодинною системами оплати праці та норм обслуговування чисельність бухгалтерів для виконання робіт з оплати праці визначають за формулою

де ЧЕ, - - чисельність працівників відповідно з відрядною і погодинною системами оплати праці;

Нті #м;, — норма обслуговування працівників відповідно з відрядною і погодинною

системами оплати праці. Приклад 2. На підприємстві працює 4600 осіб, із яких 1240 з відрядною і 1990 з погодинною системами оплати праці. Характер виробництва - масово-потокове. Обсяг робіт, які буде передано в обчислювальний центр, 25%. За даними табл. 4.5 маємо:

Чисельність працівників, які потрібні для виконання табельного обліку, визначають за такою формулою:

де —чисельність працюючих, охоплених табельним обліком, осіб; Н*„з ~ Н0Рма обслуговування працюючих одним табельником, осіб.

Приклад 3. На підприємстві працює 4071 особа. Система табельного обліку - пропускна, форма організації табельного обліку - децентралізована. Норма обслуговування табельників згідно з табл. 4.6 становить 400 осіб. Отже,

Методика визначення загальної чисельності облікових працівників Загальну чисельність працівників облікової служби по господарству визначають підсумовуванням розрахункової чисельності працюючих, яку було визначено з окремих топологічних замкнених дільниць - обліку основних засобів, обліку матеріалів, а також працівників, зайнятих обслуговуванням дільниць з оплати праці та табельного обліку. Крім того, необхідно визначити чисельність працюючих у бухгалтерії, роботу яких не нормують: заступників головного бухгалтера, касирів, ревізорів.

Для кожного господарства загальну чисельність працівників обліку визначають у двох показниках: явочна Й облікова. Явочна чисельність - це кількість працівників обліку, яку було визначено прямим розрахунком - без урахування неробочих днів, чергових відпусток, хвороби та ін. Облікова чисельність - це кількість працівників облікової служби, які потрібні для виконання усього комплексу робіт. Під час прямого розрахунку дістають чисельність без урахування неробочих днів, чергових відпусток, хвороби тощо. Тому для того щоб дістати облікову (явочну) чисельність, її слід помножити на коефіцієнт облікового складу за формулою

де Чя - явочна чисельність облікових працівників; Ко. ч - коефіцієнт облікової чисельності. Коефіцієнт облікового складу визначають за формулою:

де Фк- номінальний річний фонд робочого часу;

Акп~ кількість неробочих днів одного працюючого за рік:

де В - кількість днів відпустки;

X— кількість днів хвороби (за звітними даними за минулий рік); Р - кількість днів відпустки у зв'язку з пологами та вагітністю (за даними минулого року);

Д- кількість днів, витрачених на виконання державних доручень за законом; М— кількість днів, які в минулому році були надані матерям для годування немовлят (за звітними даними у минулому році). Отже, чисельність облікового персоналу підприємство встановлює самостійно, враховуючи конкретні умови його діяльності. Міністерство праці та соціальної політики України наказом від 26 вересня 2003 р. № 269 затвердило "Міжгалузеві нормативи чисельності працівників бухгалтерського обліку". Ними користуються для визначення потреби в облікових працівниках. Розглянемо ці нормативи. Збірник нормативів чисельності містить два розділи: І) норми часу на виконання робіт з бухгалтерського обліку; 2) нормативи чисельності працівників бухгалтерського обліку установ, організацій, підприємств. Відповідно можна користуватися двома способами для підрахунку чисельності облікових працівників.

Елементи самоорганізації

Самоорганізація - це комплекс заходів, які виконуються працівником для забезпечення систем та порядку в роботі. Вироблення організованості сприяє закріпленню набутих знань, умінь, що, у свою чергу, дає змогу економити час і енергію. Основними елементами самоорганізації є організація робочого місця, робочої зони, раціональний режим праці, послідовність та ін. Самоорганізація передбачає насамперед організацію робочого місця та створення оптимальних умов для високопродуктивної праці. Додержання системи в роботі передбачає раціональний режим праці, послідовність у роботі, систематичність, дисципліну праці, самопланування, самоконтроль, самозвіт та самокритику.

Важливим елементом у самоорганізації є режим праці. Його вважають раціональним, якщо дотримують режим робочого часу, коли чергують роботу і відпочинок протягом дня, тижня, місяця, року; коли вироблено постійний власний ритм роботи, якого додержують, раціонально чергуючи легку і важку роботу.

Режим роботи - це чергування робочого часу і відпочинку. Має бути встановлений такий режим, коли заздалегідь відомі початок роботи, перерви у роботі, змінність, чергування видів робіт, графіки відпусток, кінець роботи і т. ін. Режим роботи бухгалтерії зумовлює загальний режим роботи господарства, що регламентує положення внутрішнього розпорядку. Бухгалтерія працює в одну зміну, але деякі працівники можуть працювати у дві, а іноді й у три зміни. Це пов'язано з підготовкою документів у банк, постачальникам, покупцям та ін.

Змінна робота може бути встановлена для табельників. У деяких випадках деякі працівники бухгалтерії можуть починати працювати на 1-2, а іноді й на три години раніше, ніж це передбачено загальним графіком. Інші працівники, навпаки, можуть починати роботу на 1-2 години пізніше, ніж передбачено загальним графіком.

Важливим елементом самоорганізації роботи є визначена система застосованих працівником прийомів, так званого стилю роботи. Розрізняють конкретний стиль окремого працюючого та загальний стиль роботи окремої професії. Конкретний стиль - це суто індивідуальний, властивий одному працівнику. Загальний стиль роботи полягає в тому, що у своїх найбільш важливих рисах та аспектах - професійно-організаторському та морально-психологічному — передбачає відповідальність, науковий підхід, високу культуру праці, контроль та перевірку виконання, правдивість, рішучість, самостійність, твердість, вимогливість, чуйність, скромність тощо.

Організація поточної роботи починається з ретельного планування робочого дня, чіткої системи організації власної роботи. Робочий час має бути щодня розподілений за годинами. Незважаючи на наявність індивідуальних графіків роботи, кожний працівник бухгалтерії повинен спланувати свій робочий день зранку і накреслити, що потрібно виконати, кого запросити до себе, у кого бути, кому і про що доповісти, які матеріали підготувати, кому зателефонувати тощо.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси