Навігація


Головна
Авторизація/Реєстрація
Розгляд трудових спорів у комісіях із трудових спорівСудовий розгляд житлових спорівПорядок розгляду індивідуальних трудових спорівРозгляд трудових спорів у судах. Строки звернення до суду і зміст...
Звільнення у разі поновлення на роботі працівника, який раніше...Заходи працівників щодо збереження роботиЗвільнення у разі вчинення працівником, який виконує виховні функції,...Звільнення з роботиЗМІНА ЦІН: ПРИЧИНИ І ФІНАНСОВІ НАСЛІДКИ
 
Головна arrow Менеджмент arrow Менеджмент персоналу
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Розгляд трудових спорів у районних (міських) судах

За загальними правилами суд є другою інстанцією (в де­яких випадках — першою) з розгляду індивідуальних трудо­вих спорів. Він розглядає їх за заявами:

— працівника, якщо він не згодний з рішенням комісії з трудових спорів;

— власника або уповноваженого ним органу, якщо його не влаштовує рішення комісії з трудових спорів;

— прокурора, якщо він вважає, що рішення комісії з тру­дових спорів суперечить чинному законодавству (ст. 231 КЗпП України).


Безпосередньо в районних (міських) судах розглядаються трудові спори за заявами:

— працівників підприємств, установ, організацій, на яких комісії з трудових спорів не обираються;

— працівників про поновлення на роботі незалежно від причин припинення трудового договору, про зміну дати і фор­мулювання причини звільнення, із питань оплати за час зму­шеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів про дострокове звільнення з виборної опла­чуваної посади членів громадських або інших об'єднань гро­мадян за рішенням органів, що обрали їх, а також працівни­ків навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини;

— керівника підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення або іншого самостійного підроз­ділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи або організації, його заступників;

— службових осіб митних органів, державних податкових адміністрацій, які мають персональні звання, і службових осіб державної контрольно-ревізійної служби, а також ор­ганів державного контролю за цінами;

— керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами місцево­го самоврядування, а також громадськими організаціями й іншими об'єднаннями громадян, з питань звільнення, зміни дати і формулювання причин звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладення дисциплінарного стягнення (за винятком спорів про достро­кове звільнення з виборної оплачуваної посади членів громад­ських та інших об'єднань громадян за рішенням органів, що обрали їх, працівників навчальних, наукових та інших уста­нов прокуратури, які мають класні звання);

— власника або уповноваженого ним органу про відшкоду­вання працівниками матеріального збитку, завданого підпри­ємству, установі, організації;

— працівників з питань застосування законодавства про працю, що відповідно до чинного законодавства попередньо було вирішено власником або уповноваженим ним органом і

— профспілковим органом підприємства, установи, організації (підрозділу) в рамках наданих їм прав.

Як перша інстанція суд розглядає також трудові спори про відмову в прийнятті на роботу:

— працівників, запрошених на роботу в порядку переве­дення з іншого підприємства, установи, організації;

— молодих спеціалістів, які закінчили вищий навчальний заклад і яких у встановленому порядку направлено на роботу на певне підприємство, в установу, організацію;

— вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до 3 років або дитину-інваліда, і матерів-одиначок, які мають дітей ві­ком до 14 років;

— працівників, які мають право повторного прийняття на роботу;

— виборних працівників після закінчення терміну повно­важень;

— інших осіб, з якими власник або уповноважений ним орган згідно з чинним законодавством зобов'язаний укласти трудовий договір (ст. 232 КЗпП України).

Звертатися в суд із заявою працівник може:

— у 3-місячний термін із дня, коли він дізнався або мав дізнатися про порушення своїх прав;

— у місячний термін із дня вручення йому копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

При цьому власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вручити працівникові, звільненому з його ініціативи, наказ про звільнення без яких-небудь записів із зазначенням дати вручення наказу.

Затримка вручення наказу про звільнення (трудової книж­ки) відсуває початок обчислення терміну позовної давнини.

Власник або уповноважений ним орган може звернутися в суд (у тому числі й у суд вищого органу або до прокурора) про­тягом одного року з дня виявлення завданого працівником збитку (ст. 233 КЗпП України).

Позови працівників, що випливають із трудових відносин, можуть подаватися в суд на вибір позивача як за розміщен­ням підприємства, установи, організації, так і за місцем його проживання.

Працівники при зверненні в суд за вимогами, що виплива­ють із трудових правовідносин, звільняються від сплати судо­вих витрат (державного збору і витрат, пов'язаних з розгля­дом справи).

Поновлення на роботі і зміна формулювання причин звільнення

Законодавством передбачено, що орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний відновити працівника на попе­редній роботі в разі звільнення його без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу. При цьому він одно­часно ухвалює рішення про виплату працівникові, відновле­ному на роботі, середнього заробітку за час змушеного прогу­лу або різниці заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше ніж за один рік. Якщо заява про понов­лення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, то орган, який розглядає трудовий спір, ухвалює рішення про виплату середнього заробітку за весь час змуше­ного прогулу (ст. 235 КЗпП України).

У разі звільнення працівника без законної підстави або з порушенням установленого порядку, коли відновлення пра­цівника на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язує ліквідаційну комісію чи власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого під­приємства) або правонаступника виплатити працівникові за­робітну плату за весь час вимушеного прогулу. Водночас він визнає цього працівника звільненим за п. 1 ст. 40 КЗпП Укра­їни (ліквідація підприємства, установи, організації). На тако­го працівника поширюються всі пільги і компенсації, перед­бачені для працівників, що вивільняються, а його зайнятість забезпечується згідно із Законом України "Про зайнятість населення" (ст. 240 КЗпП України).

Записи про причину звільнення в трудовій книжці праців­ника мають робитися тільки згідно із формулюванням чинно­го законодавства і з посиланням на відповідну статтю Кодексу законів про працю України. При визнанні формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відпові­дає чинному законодавству, якщо це не спричиняє відновлен­ня працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити це формулювання так, щоб воно відповідало чинному законодавству і містило посилання на відповідну статтю (пункт) закону.

Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню праців­ника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно ухва­лює рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У разі затримки видачі трудової книж­ки з вини власника або уповноваженого ним органу працівни­кові виплачується також середній заробіток за весь час виму­шеного прогулу (ст. 235 КЗпП України).


 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі теми

Розгляд трудових спорів у комісіях із трудових спорів
Судовий розгляд житлових спорів
Порядок розгляду індивідуальних трудових спорів
Розгляд трудових спорів у судах. Строки звернення до суду і зміст заяв щодо суті трудового спору
Звільнення у разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу
Заходи працівників щодо збереження роботи
Звільнення у разі вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням цієї роботи
Звільнення з роботи
ЗМІНА ЦІН: ПРИЧИНИ І ФІНАНСОВІ НАСЛІДКИ
 
Дисципліни
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси