Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Розрахункові аспекти механізму податкових різницьМоделі зв'язку інформації фінансової і податкової звітності в...Методологія обліку доходів із застосуванням механізму податкових...Методологія обліку витрат із застосуванням механізму податкових...Вибір рахунків обліку податкових різницьАналіз підходів щодо визначення та застосування податкових різницьМетодика визначення податкових різниць щодо витрат за МСФЗМетодика визначення податкових різниць щодо доходів в контексті вимог...Різниця в бухгалтерських та податкових термінахПризначення та структура бюджетного механізму
 
Головна arrow Бухоблік та Аудит arrow Облік і аудит податків в Україні
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Призначення механізму податкових різниць

І в теорії, і в практиці механізм податкових різниць з податку на прибуток розглядається як сполучена ланка між фінансовою та податковою інформацією. У світовій практиці бухгалтерського обліку правила оподаткування узгоджуються з правилами фінансового обліку через застосування розрахунків відстрочених податкових активів та зобов'язань. МСБО 12 "Податки на прибуток" вимагає, аби в фінансовому обліку і, відповідно, у фінансовій звітності, розраховувалися і відображалися лише тимчасові податкові різниці. Різниці поділяються на ті, що підлягають оподаткуванню, та ті, що не підлягають оподаткуванню (п. 5 МСБО 12). Вимога про розрахунок постійних різниць з чинного МСБО 12 виключена. Аналогічна модель обліку податку та податкових різниць у фінансовому обліку склалася і в Україні відповідно до вимог П(С)БО 17 "Податок на прибуток". Більш докладно механізм податкових різниць в контексті вимог Податкового кодексу України (ПКУ) аналізується нами у розділі 2.

У світовій обліковій практиці існує кілька варіантів взаємозв'язку фінансової та податкової інформації. Цей процес є характерним і для міждержавних утворень зокрема національні податкові системи країн-членів ЄС, незважаючи на їх тісну економічну інтеграцію, є диференційованими і відрізняються за багатьма параметрами. Відмінності полягають у складі податків, порядку формування податкової бази конкретного податку, ставках податку, його типах. Наприклад, не у всіх країнах застосовують податок на прибуток корпорацій, зокрема, він відсутній в Естонії. Крім того, одні країни відносяться до групи кодифікованого права (Німеччина, Франція. Бельгія), другі (Нідерланди) - до країн загального права. Стратегія інституційних органів Євросоюзу полягає у сприянні забезпеченню однакових умов конкуренції для господарських агентів країн-учасниць, що передбачає усунення податкових кордонів, заходи щодо об'єднання та уніфікації єдиного внутрішнього ринку як основного рушія інтеграційних процесів у регіонах [16].

В останні роки більшість країн-членів ЄС провели реформи, спрямовані на зменшення рівня прямого оподаткування компаній. Прийняті або запропоновані до розгляду Ради ЄС заходи стосуються тільки принципів системи оподаткування і податкової бази, процентну ж ставку як найбільш гнучкий інструмент визначає національна влада. Зусилля органів ЄС зосередилися на двох головних напрямах [16; 180;181] :

1) гармонізації ставок податку на додану вартість і введенні акцизних зборів;

2) уніфікації податків на прибутки від цінних паперів і депозитів у банківських установах.

Як зазначають автори Ф. Бутинець, Л. Горецька, Я. Соколов, Д. Панков, в зарубіжних країнах поширеною є практика створення резерву сумнівних або безнадійних податків. Відповідно до 4-ї Директиви ЄС підприємства зобов'язані створювати резерви під пенсійне забезпечення та податки з прибутків [7, с. 648]. Сприяють такому рішенню вимоги Концептуальної основи МСФЗ, за якою джерелом таких резервів є нерозподілений прибуток. Таким чином утворюється компенсатор можливих втрат державного бюджету. Сальдо резерву відображується в пасиві балансу підприємства.

У пострадянських країнах на сьогодні координація податкової політики здійснюється головним чином у рамках діяльності Євразійського економічного співтовариства (ЄврАзЕС) та Митного союзу, учасниками якого нині є: Росія, Білорусь, Казахстан. Розроблена спеціальна програма гармонізації законодавчих та інших нормативних правових актів держав-учасниць ЄврАзЕС, у тому числі в сфері регулювання оподаткування. Основними поточними напрямками координації податкової політики в рамках ЄврАзЕС є такі [16] :

o підписання базисних угод, спрямованих на гармонізацію непрямого оподаткування, особливо ПДВ;

o створення спільних митних режимів, зокрема, Митного союзу між країнами-учасницями ЄврАзЕС;

o уніфікація податкового документообігу.

Незважаючи на певну уніфікацію митної політики, в країнах ЄврАзЕС зберігаються розбіжності в порядку визначення податкової бази та інших технічних питаннях оподаткування. Зазначене свідчить про те, що в будь-якій формі міждержавних об'єднань система оподаткування та підпорядкована йому система обліку податків є специфічною в кожній країні. Для дослідників це є сигналом того, що не можна абсолютизувати якусь одну систему. В Україні варто застосовувати таку модель, яка відповідає міжнародним тенденціям та враховує національні особливості економіки, чинного податкового законодавства і облікових традицій.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси