Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Інформаційно-аналітичне забезпечення як основа для прийняття рішень у...Види, методи, сили та засоби проведення спеціальних інформаційних...Види, методи, сили і засоби спеціальних інформаційних операцій та...
Поняття "інформаційна аналітика"ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СИСТЕМИВизначення конкурентного статусу організації за відносними показниками

 
Головна arrow Політологія arrow Соціально-правові основи інформаційної безпеки
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Інформаційно-аналітичне і наукове забезпечення заходів протидії спеціальним інформаційним операціям та актам зовнішньої інформаційної агресії

У цьому розділі представлено теоретико-правові та прикладні положення сутності "організації інформаційного та аналітико-прогностичного забезпечення", "інформаційно-аналітичного моніторингу" і наукового дослідження; проблеми визначення особливого місця та ролі сучасних суб'єктів протиборства, оцінки, аналізу та прогнозування тенденцій розвитку процесів в інформаційно-психологічному протиборстві, особливості процедур і операційних етапів інформаційно-аналітичної роботи; сутність поняття "оперативної обстановки" як основного об'єкту інформаційно-аналітичного та наукового дослідження проблем безпеки; основні методичні рекомендації щодо вивчення проблем забезпечення безпеки в інформаційно-психологічній сфері і протидії СЮ та АЗА.

Визначення поняття "організація інформаційного і аналітико-прогностичного забезпечення"

Організація

Організація - це 1) у буквальному перекладі з французької мови є надання стрункого вигляду, упорядкування, вибудовування, приведення в систему; 2) у загальному значенні: а) внутрішня упорядкованість, узгодженість, взаємодія більш-менш диференційованих і автономних частин цілого, обумовлених його побудовою; б) сукупність процесів або дій, які призводять до виникнення та удосконалення взаємозв'язків між частинами цілого; 3) у фаховому прикладному значенні: а) звід правил та практичних дій щодо оформлення виконавчого механізму внутрішньої і зовнішньої політики у галузі забезпечення право-порядку, боротьби зі злочинністю; оборони держави; громадської, державної, національної безпеки та захисту життєво важливих національних інтересів України та її громадян; оптимізація процесу безпосередньої її реалізації на принципах системного підходу; б) сфера діяльності щодо розробки "правил гри" і забезпечення їх виконання під час вирішення конкретних завдань внутрішньонаціональних та зовнішньоїполітичних.

Організаційна діяльність - це сфера діяльності щодо упорядкування чого-небудь: планування відповідних заходів, підготовка та розстановка кадрів, управління, контроль тощо.

Організація діяльності - процес упорядкування сил і засобів, визначення цілей і завдань, низки інших заходів, що визначають певну діяльність. Організація діяльності - важлива відносно проміжна діяльність між стратегією і тактикою.

Організація діяльності - це також погодження систем заходів, що розробляються: 1) на рівні стратегії - з відповідними директивними приписами та в межах конкретних зовнішньополітичних програм, зовнішньополітичних операцій, акцій, кампаній, війн тощо, а також з директивними приписами та в межах конкретних програм, настанов, рішень, інших нормативних документів, що визначають заплановані напрямки внутрішнього національного розвитку та практичні заходи реалізації стратегічної політики розвитку суспільства і держави; 2) на рівні тактики - з конкретними організаційно-методичними приписами вищих інстанцій та в межах більш-менш диференційованих і автономних частин зовнішньої і внутрішньої політики (операцій, акцій, актів, заходів та окремих прийомів).

Організація інформаційно-аналітичної діяльності у сфері забезпечення інформаційної безпеки держави містить, насамперед:

1) Визначення цілей і загальних завдань, ролі та місця інформаційно-аналітичної діяльності в практиці управління відповідними процесами, подіями чи діями підчас виконання спільної роботи певною кількістю учасників, які виконують свою частину роботи окремо або з інших причин обмежені у погодженні напряму своїх дій з рештою партнерів, тому керуються з визначеного єдиного центру, відповідального за координацію дій всіх учасників виробничого процесу.

2) Утворення системи органів та інших структур - механізму, відповідального за створення сприятливих зовнішніх і внутрішніх умов реалізації стратегічних і поточних завдань, заходів у галузі забезпечення правопорядку, боротьби зі злочинністю; оборони держави; громадської, державної, національної безпеки та захисту національних інтересів України, та життєво важливих інтересів її громадян.

3) Управління цією системою (практичні вольові дії щодо стимулювання функціонування виконавчого механізму) з метою вирішення завдань, поставлених перед нею правлячою елітою держави та суспільством в цілому.

Неправові форми організації операційної діяльності відомств, правоохоронних органів і спецслужб держав, структур суб'єктів господарювання полягають у:

o розробці планів поточної і стратегічної діяльності в цілому та по окремих напрямках, зовнішньополітичних акцій, внутріполітичних та інших заходів з визначенням цілей, завдань, конкретних виконавців, механізму контролю за дотриманням ними намічених функцій, порядку координації діяльності учасників різних структур і заходів для підпорядкування єдиному оперативному задуму;

o визначенні кількісної і якісної потреби та комплектуванні штату особового і керівного складу основного та допоміжного апаратів;

o створенні механізму управління діяльністю сил і засобами, а також вирішенні конкретних операційних (технологічних) завдань;

o розстановці сил і засобів та доведенні до них функціональних завдань;

o інструктажі виконавців щодо поточних моментів;

o контролі, координації їхніх дій,

o корегуванні завдань і лінії поведінки;

o відстороненні від заходів тих, що себе реалізували повністю або діють незадовільно, і у залученні нових сил і засобів.

Організація операційної (технологічної) діяльності переважної більшості зовнішньополітичних відомств, структур державного управління внутрішньою політикою і правоохоронною системою, а також підрозділів управління суб'єктів господарювання, правоохоронної діяльності, забезпечення безпеки І оборони має в основному гласний, публічний (владний) характер. Винятком є органи розвідки, контррозвідки та інших спецслужб, в тому числі охоронних підприємницьких структур і служб безпеки суб'єктів господарювання, діяльність яких поряд з гласною формою має конспіративну, негласну, приховану, таємну. Лише деякі її аспекти (приміром, створення основних розвідувальних органів держави, визначення їх головних цілей, завдань І повноважень, основних принципів взаємовідносин з іншими органами держави тощо), що не містять загрози розконспірації оперативної діяльності спецслужб, а також відповідні офіційні ліцензійні вимоги охоронних підприємств і служб безпеки господарських структур, мають відкритий характер.

Загальні (гласні) неправові форми організації гласної діяльності державних структур І підрозділів суб'єктів господарювання визначаються, насамперед, нормами Конституції, законів України, Декретів Президента та Постановами Кабінету Міністрів України, а спеціальні неправові форми негласної (конспіративної) діяльності - відомчими підзаконними актами.

Звідси нагальна потреба визначення сутності правових форм організації операційної (цивільних структур), оперативно-розшукової (правоохоронних органів) та агентурно-оперативної (розвідки, контррозвідки та інших спецслужб) діяльності.

Правові форми організації визначених вище видів організації діяльності здійснюються шляхом:

o видання правових актів, спрямованих на вирішення таких питань організації діяльності у державах і у суб'єктів господарювання, як створення зовнішньополітичних органів, відповідних спецслужб, правоохоронних органів, охоронних підрозділів, служб безпеки, мережі Інформаційно-довідкових, просвітницько-консалтингових структур, інформаційно-аналітичних підрозділів;

o визначення і правового закріплення їх компетенції; джерел фінансування; порядку комплектування, визначення кваліфікаційних вимог до особового та керівного складу, процедур призначення на посади і службового просування посадових осіб, охорони праці та соціального забезпечення співробітників, підготовки і підвищення кваліфікації кадрів;

o нормативного регулювання взаємодії, співробітництва з іншими органами та спецслужбами, взаємовідносин між ними (тобто зовнішньополітичних відомств і спецслужб з поліцією, судом, прокуратурою, адвокатурою тощо і навпаки);

o утворення механізму поширення правових знань і проведення Інших профілактичних заходів серед населення.

При цьому явно превалює частка адміністративно-розпорядчого нормування і регулювання зовнішньою і внутрішньою діяльністю цивільних і правоохоронних органів, спецслужб, військових структур і суб'єктів господарювання як на внутрішньонаціональному (усередині держави), так і на міжнародному рівні (в межах міжнародного публічного і міжнародного приватного права, а також поза правом взагалі).

З цієї причини головну роль тут відіграють наукові положення і правові норми, визначені в навчальних дисциплінах "Державна служба", "Державне управління", "Менеджмент організації", "Менеджмент безпеки організації", "Адміністративне право", "Оперативно-розшукова діяльність", "Організаційно-правове забезпечення безпеки недержавних суб'єктів господарювання", "Правове забезпечення суб'єктів господарювання", "Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності" тощо.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси