Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Проведення НБУ грошової реформи 1996 р.Грошова реформа 1996 року та її роль у становленні грошового обігуГрошова реформа 1996 р.- введення гривніГрошові реформи та методи їх проведенняГрошові реформи, необхідність та механізм їх проведенняСутність та види грошових реформ, особливості їх проведення в УкраїніОсобливості проведення та результати грошової реформи в УкраїніГрошова реформа як інструмент стабілізації грошового обігуПредпосылки и особенности проведения денежной реформы независимой...Фінансові аспекти проведення реформи охорони здоров'я в Республіці...
 
Головна arrow Фінанси arrow Нумізматика
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Грошова реформа 1996 p.: підготовка, проведення та наслідки

Упродовж 1995 р.—першої половини 1996 р. в економічному розвитку України дедалі відчутнішими ставали стабілізаційні процеси. Темпи інфляції та зростання цін на товари та послуги сповільнилися. За першу половину 1996 р. інфляція знизилася з 9,4 до 0,1 %. Уряду вдалося домогтися сповільнення темпів падіння обсягів промислового виробництва та скорочення валового внутрішнього продукту. Помітною стала тенденція до зростання доходів та заощаджень населення. В липні 1996 p., порівняно з червнем, вони збільшилися на 26 %. Активізувалась і зовнішньоекономічна діяльність. Від'ємне сальдо платіжного балансу України зменшувалося і в другому кварталі 1996 р. становило лише 22 млн доларів США. Все це в сукупності сприяло зміцненню української валюти. На ринку спостерігалося неухильне зростання курсу карбованця до долара США, відбувалася ревальвація обмінного курсу карбованця. Напередодні грошової реформи він стабілізувався на рівні 176,1 тис. карбованців за 1 долар США.

Позитивний стан розвитку економіки країни у першому півріччі 1996 р. свідчив про можливість виконання положень Конституції України щодо запровадження національної грошової одиниці — гривні. Першим кроком на цьому шляху стало опрацювання Концепції проведення грошової реформи, робота над якою розпочалася ще влітку 1995 р. Для цього 11 липня 1995 р. розпорядженням глави Адміністрації Президента України Д. Табачника було створено "Робочу групу з розробки проектів нормативних актів з питань здійснення грошової реформи" на чолі з радником Президента України з питань макроекономіки А. Гальчинським. До її складу увійшли також заступник голови Правління Національного банку В. Терпило, заступник міністра економіки Н. Даниленко та інші керівні працівники міністерств та відомств, а також провідні вчені-економісти. Перед розробниками Концепції поставили завдання розробити основні положення проведення грошової реформи, визначити її завдання, характер, основні етапи, порядок обміну українських карбованців на гривні, зміни масштабу цін та курсу деномінації карбованця. Робоча група доволі швидко вирішила поставлені перед нею завдання і ствердила, що економічні показники дають підстави провести грошову реформу вже у жовтні 1995 р. Попри це, фактори політичного характеру відтермінували її реалізацію на вересень наступного року.

Організацію підготовки та проведення грошової реформи було покладено на Державну комісію з проведення в Україні грошової реформи. У 1995—1996 рр. до її складу входили прем'єр-міністри України Євген Марчук та Павло Лазаренко, голова Правління Національного банку Віктор Ющенко, віце-прем'єр-міністри Віктор Пинзеник, Роман Шпек та ін. Однак весь тягар щодо розробки проектів нормативних актів з питань проведення грошової реформи та оперативного забезпечення її проведення ліг на керівництво Національного банку. 22 липня 1996 р. розпорядженням голови його Правління Віктора Ющенка було створено "Комісію Національного банку України з проведення грошової реформи в Україні” (голова — перший заступник голови Правління Володимир Стельмах) та "Оперативну групу Національного банку України з проведення грошової реформи в Україні" (голова — заступник голови Правління О. І. Кіреєв), які розробили проекти законодавчих актів та пакет нормативних документів щодо порядку проведення грошової реформи. В процесі підготовки значна робота проводилась у всіх регіонах країни. Для здійснення обмінної операції карбованців на гривні було утворено 92 тис. комісій з обміну грошових знаків, які діяли на підприємствах, в організаціях та установах, функціонувало понад 10 тис. обмінних пунктів. Усі банківські установи та підприємства зв'язку були забезпечені достатньою кількістю гривневої грошової маси. Проводили й інші підготовчі заходи як організаційного, так і пропагандистського характеру. Станом на 1 вересня 1996 р. банківська система України була повністю підготована до проведення грошової реформи.

Засади грошової реформи були визначені Указом Президента України "Про проведення грошової реформи в Україні" від 25 серпня 1996 р. Наступного дня було видано наказ голови Національного банку України про

Голова Правління Національного банку України В. А. Ющенко

Голова Правління Національного банку України В. А. Ющенко

Україна. 10 гривень. 1992 р.

Україна. 10 гривень. 1992 р.

заходи, спрямовані на виконання Указу Президента України від 25 серпня 1996 р. "Про грошову реформу в Україні". Своїм указом Президент постановив з 2 вересня 1996 р. провести в Україні грошову реформу і запровадити в обіг національну грошову одиницю — гривню, сотою частиною якої було визначено копійку. З цього дня Національний банк України випускав в обіг банкноти вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50 та 100 гривень, а також розмінну монету номіналом 1, 2, 5,10, 25 та 50 копійок. Одночасно припинявся випуск банкнот та монет з позначенням номіналу в українських карбованцях, які підлягали обміну на гривні за курсом 100 000 карбованців на 1 гривню.

До 16 вересня 1996 р. в готівковому обігу на території України паралельно функціонували гривні та українські карбованці, останні поступово вилучалися з обігу. Положення Указу Президента наголошували на без конфіскаційному характері грошової реформи. З огляду на це, до 2 вересня 1996 р. органи виконавчої влади, юридичні особи, інші суб'єкти господарювання були зобов'язані провести перерахування у гривні ціни, тарифи, заробітну плату, стипендії та інші грошові виплати населенню без будь-яких обмежень, вилучень і конфіскацій, з округленням їх до 1 копійки. Одночасно у гривні переводились кошти юридичних осіб та інших суб'єктів господарювання, що перебували на рахунках у банківських установах, а також всі види заощаджень населення, котрі зберігалися у комерційних та державних банках. З 2 вересня 1996 р. усі грошові виплати населенню мали проводитись лише у гривнях.

Обмін готівкових українських карбованців здійснювався з 2 до 16 вересня 1996 р. без стягнення будь-якої оплати за це. При цьому суми до 100 млн карбованців обмінювалися на готівку, а решта грошей вносились на спеціальні банківські рахунки. Державній комісії з проведення в Україні грошової реформи та комісіям з проведення грошової реформи на місцях було надано право в окремих випадках вирішувати питання щодо обміну українських карбованців на гривні громадянам, які з поважних причин не змогли його здійснити. Як правило, термін обміну карбованців на гривні для цієї групи населення продовжувався до 15 жовтня 1996 р. Надалі українські карбованці на гривні обмінювали лише регіональні відділення Національного банку України (до 31 грудня 1997 р.). Комісіям з проведення грошової реформи також надавалось право вирішувати всі спірні питання, що виникали в процесі обміну.

Національний банк України мав визначити офіційний валютний (обмінний) курс гривні, зважаючи на валютний (обмінний курс) напередодні проведення грошової реформи та курс обміну українського карбованця на гривню. Кабінету Міністрів України було доручено визначити порядок оформлення державними цінними паперами сум компенсації населенню втрат від знецінення грошових заощаджень в установах Ощадного банку України та установах колишнього Укрдержстраху станом на 2 січня 1992 р. Погашення цих цінних паперів передбачалось розпочати у 2000 р.

З метою реалізації Указу Президента України "Про грошову реформу в Україні" Правління Національного банку України та Державна комісія з проведення в Україні грошової реформи видали відповідні накази, інструкції та рішення, які були обов'язковими до виконання всіма відповідними центральними міністерствами і відомствами та органами місцевої влади. Завдяки їх чітким та своєчасним діям, грошова реформа була проведена згідно з накресленим планом у встановлений термін.

Один із найскладніших моментів грошової реформи — обмін українських карбованців на гривні. Станом на 3 вересня 1996 р. було випущено 338.1 трлн карбованців. Більшість цієї суми перебувала на руках у населення і лише 19,1 трлн зберігалися у банківських установах. Для обміну карбованцевої маси функціонували створені напередодні грошової реформи обмінні пункти (понад 10 тис), які діяли у банківських установах, на залізничних вокзалах, морських та річкових портах, в аеропортах. На підприємствах, в установах та організаціях, на яких працювало понад 100 осіб, обмін грошей проводили спеціально створені для цього комісії. Вони збирали карбованцеву готівку працівників і в триденний термін через банківські установи обмінювали її на гривні. За час проведення реформи, з 2 по 16 вересня 1996 р., з обігу було вилучено 327,9 трлн карбованців. З 17 вересня функціонування карбованців у готівковому обігу припинилося. Найбільше грошей було обміняно через банківські установи —199.2 трлн карбованців (74 % загальної суми). Станом на 1 січня 1998 р. було обміняно 331,4 трлн карбованців, або понад 98 % карбованцевої готівкової маси. Середня сума обміняних на гривні карбованців у розрахунку на одну особу становила 17,6 млн крб.

З 2 вересня 1996 р. на грошовому ринку України з'явилися нові грошові знаки номінальною вартістю 1, 2, б, 10, 20, 50 та 100 гривень, а також розмінні монети номіналом 1, 2, 5, 10, 25 та 50 копійок.

Українська гривня новітнього часу пройшла тривалий процес творения. Ще на початку квітня 1991р., за розпорядженням Голови Президії Верховної Ради УРСР Л. М. Кравчука, групі провідних київських художників було запропоновано розробити ескізи нової української національної валюти. До складу цього творчого колектив увійшли народний художник України О. Данченко, заслужені діячі мистецтв України В. Пере-вальський, В. Чебаник, заслужені художники України В. Юрчишин, С. Якутович та В. Лопата. Науковим консультантом став С. Білокінь. Невдовзі митці представили ескізи грошових купюр, які було затверджено 11 травня 1991 р. на засіданні за участю членів Комісій Верховної Ради України з питань економічної реформи й управління народним господарством (голова Комісії В. Пилипчук) та з питань культури і духовного відродження (голова Комісії Л. Танюк), а також представників Національного банку України. Згодом ескізи розглянула і схвалила Президія Верховної Ради України. Остаточно номінальний ряд грошових купюр із тематичними зображеннями було сформовано після прийняття Верховною Радою України 24 серпня 1991 р. Акту проголошення незалежності України. Це відбулося на засіданні Комісії з питань економічної реформи й управління народним господарством 11 вересня 1991р. Саме тоді номінал З гривні було замінено на 2, а 25 — на 20. Для банкноти вартістю 1 гривня було прийняте наступне зображення: на лицевому боці — портрет князя Володимира Великого, на зворотному — руїни Херсонесе; для 2-гривневої купюри: на лицевому боці — портрет князя Ярослава Мудрого, на зворотному — Софійський собор у Києві; для 5-гривневої купюри: на лицевому боці — портрет гетьмана Богдана Хмельницького, на зворотному — церква в селі Суботові; для 10-гривневої купюри: на лицевому боці — портрет гетьмана Івана Мазепи, на зворотному — Києво-Печерська Лавра; для 20-гривневої купюри: на лицевому боці — портрет письменника Івана Франка, на зворотному — Львівський театр опери та балету; для 50-гривневої купюри: на лицевому боці — портрет видатного історика та політичного діяча Михайла Грушевського, на зворотному — будинок Верховної Ради України; для 100-гривневої купюри: на лицевому боці портрет українського генія Тараса Шевченка, на зворотному — пам'ятник Володимиру Великому в Києві та історико-архітектурний заповідник "Софія Київська". Тоді ж були затверджені ескізи не запроваджених під час грошової реформи 1996 р. банкнот номіналом 200 гривень. На їх лицевому боці — портрет поетеси Лесі Українки, а на зворотному — замок Любарта в Луцьку. Василь Лопата працював також над ескізами 500 та 1000 гривневих купюр. На першій з них він пропонував вмістити портрет мислителя і філософа Григорія Сковороди та зображення Києво-Братської школи, на другій — портрет митрополита Петра Могили на тлі будівлі Києво-Могилянської колегії.

Невдовзі після затвердження ескізів гривневих банкнот розгорнулася конкурентна боротьба між іноземними компаніями за виконання замовлення на виготовлення українських грошей. З-поміж декількох американських, канадських та швейцарських фірм було обрано канадську "Canadian Bank Note Company". Перед нею було поставлено завдання: за максимально короткий термін — п'ять місяців — завершити виконання замовлення. Президент фірми Джон Р. Арендс з відповідальністю поставився до цього і створив усі умови для вчасного виконання робіт. До роботи над українськими грошовими знаками були залучені провідні фахівці фірми, а також запрошені спеціалісти. Так, над виготовленням кліше для друку банкнот вартістю 1 та 2 гривні працював канадський гравер Ів Беріл, а купюри номіналом 5, 10 та 20 гривень виготовив запрошений з Англії знаний гравер Блен Бенкс. У роботі над виготовленням українських грошей найактивнішу участь брав український художник Василь Лопата, який у складі української урядової делегації в жовтні 1991 р. прибув до Канади. Окремі елементи оформлення банкнот виконав український дизайнер Б. Максимов. Роботи над створенням українських грошей у Канаді тривали до 27 грудня 1991 р.

Оскільки Президія Верховної Ради України встановила термін запровадження гривні в обіг на перше півріччя 1992 р., а канадська фірма не була в стані вчасно виготовити достатню кількість банкнот всього номінального ряду, 18 січня 1992 р. Національний банк України уклав контракт на виготовлення купюр вартістю 50, 100 та 200 гривень з відомою англійською фірмою "Thomas De La Rue Company Limited". На відміну від купюр українських карбованців, гривневі банкноти друкувалися на високоякісному папері і мали низку захисних засобів від підробки: водяний знак, захисну стрічку, рельєфні елементи, райдужний друк, антисканерну сітку, кодове зображення, мікротекст, знак для сліпих, видимі та невидимі захисні волокна, флуоресцентний та магнітний номер, прихований номінал, суміщений малюнок та ін. Іноземні фірми вчасно виконали замовлення на виготовлення купюр української національної валюти, яка була доставлена в Україну і зберігалася в сховищах Національного банку. Однак погіршення економічної ситуації в державі, наростання інфляційних явищ та низка інших причин соціального та політичного характеру змусили уряд відкласти запровадження у грошовий обіг гривні. І лише

Василь Лопата

Василь Лопата

в ході здійснення грошової реформи 1996 р. віддруковані банкноти зразка 1992 р. (1, 2, б, 10, 20 гривень), 1 гривня зразка 1994 р., а також 50 та 100 гривень були введені в обіг. Гривневі купюри зразка 1992 р. різняться між собою вміщеними на них підписами голів Правління Національного банку України. Спочатку канадському виробнику українських банкнот було надіслано факсиміле підпису тодішнього голови Правління НБУ Володимира Матвієнка, який займав цю посаду з 1 липня 1991 р. до березня 1992 р. Даний підпис мав бути вміщений на купюрах вартістю 1, 2 та 5 гривень. Після його відставки Канада отримала факсиміле підпису його наступника на посаді голови Правління НВУ Вадима Гетьмана, який очолював цю установу до 26 січня 1993 р., а згодом — факсиміле підпису Віктора Ющенка, який керував Національним банком України до 22 грудня 1999 р., коли його було призначено Прем'єр-міністром України. В процесі виготовлення банкнот на них вміщувалися підписи також голів НБУ: 1 гривня — Гетьмана та Ющенка, 2 гривні — Матвієнка, Гетьмана та Ющенка, 5 гривень — Матвієнка, Гетьмана та Ющенка, 10 гривень — Гетьмана та Ющенка, 20 гривень — Гетьмана та Ющенка, 60 гривень — Гетьмана та Ющенка, 100 гривень — Гетьмана та Ющенка, 200 гривень Гетьмана та Ющенка. За період проведення грошової реформи з 1 по 16 вересня 1996 р. Національний банк України випустив у готівковий обіг банкнот на суму 3132,5 млн гривень.

Грошова реформа 1996 р., результатом якої стало впровадження в обіг національної грошової одиниці — гривні, є однією з найуспішніших з-поміж аналогічних реформ, проведених на пострадянському просторі. Завдяки їй вдалось утримати економічну стабільність у країні. Інфляційні процеси сповільнили своє зростання і з серпня по грудень 1996 р. рівень інфляції знизився з 5,7 до 0,8 %. Дана тенденція зберігалася і в наступні місяці. Національному банку України вдалося утримати стабільний курс гривні щодо іноземних валют. Зокрема, курс гривні до американського долара, встановлений 2 вересня 1996 р. на рівні 176 гривень за 100 доларів США, без значних відхилень утримувався до фінансової кризи, пов'язаної з російським дефолтом у серпні 1998 р. Проведення реформи прискорило рух грошей і сприяло поліпшенню стану кредитно-грошової системи в країні. На грошовому ринку зменшилась кількість готівки, збільшилась кількість коштів на депозитах у комерційних банках. Важливу роль у цьому відігравав безконфіскаційний характер грошової реформи, який посилив довіру населення до держави та сприяв залученню іноземних інвестицій в економіку України,

Кабінет Міністрів України та Правління Національного банку України поставили за мету створити власну базу для друкування банкнот. Як і у випадку карбування монет, тут також довелося все розпочинати з нуля. На Україні не було необхідної сировинної та технологічної бази для виробництва банкнотного паперу із водяними знаками, обладнання для друкування високоякісних грошових купюр з достатнім захистом від підробок, підготованих висококваліфікованих фахівців. Незважаючи на все це, керівництво держави та Національного банку прийняло рішення про будівництво Банкнотно-монетного двору у Києві. Проектні роботи було доручено виконати Дніпровському проектному інституту та ДніпроНДІполіграфу, а будівництво — фірмі "Київінвест". При цьому широко використовувався найсучасніший світовий досвід у цій галузі. У травні 1993 р. Національний банк уклав контракт з англійською фірмою "Thomas De La Rue Company Limited" на постачання обладнання, технологій та навчання спеціалістів. Тільки з технології виготовлення банкнот було підготовано понад ЗО фахівців. У червні було завершено проектно-пошукові роботи та укладено угоди з будівельно-монтажними організаціями на виконання робіт. Наприкінці 1993 р. приміщення колишнього заводу "Алмаз" передали під монтаж технологічного обладнання.

Будівельно-монтажні роботи були виконані швидко та якісно, і вже 22 березня 1994 р. запрацювала перша друкарська лінія — відбулося урочисте відкриття Банкнотної фабрики. Відтоді друкування за кордоном перехідної української валюти — карбованців, а також банкнот з позначенням номіналу у гривнях було припинено. З часом розбудова банкнотного виробництва продовжувалася. У 1994 — першій половині 1995 pp. тривав монтаж технологічного обладнання, в результаті чого в експлуатацію введено ще три друкарських лінії та дві лінії автоматичної обробки банкнот. Важливою подією у створенні завершеного циклу вітчизняного виготовлення грошей стало відкриття 1 квітня 1997 p. у м. Малині на Житомирщині Фабрики банкнотного паперу Національного банку України. Сучасне технологічне обладнання для неї закуплене в Італії, а реалізацією проекту займалася фірма "Fabiano11. Якість паперу, який тут виготовляють, відповідає світовим стандартам як за друкарсько-технічними показниками, так і якістю водяних знаків. Саме вони, а також дві захисні стрічки на одній купюрі є основними засобами захисту банкнот від підробок. Якісне виготовлення банкнот значною мірою залежить також від якості друкарських фарб, до складу яких повинні входити компоненти, необхідні для забезпечення друкарсько-технічних властивостей зображення, а також елементи контролю, що забезпечують магнітні, флуоресцентні або оптичні ефекти. Усі фарби, що використовуються при виготовленні українських грошових знаків, виробляються на фарбовому відділенні Банкнотно-монетного двору.

Створивши власну виробничу базу для виготовлення банкнот, Національний банк розпочав емісію гривневих купюр нового зразка. 14 серпня 1997 р. Правління банку прийняло постанову, згідно з якою, з метою створення умов для рекламування на міжнародному ринку технічних можливостей

Банкнотно-монетного двору (виготовлення банкнот на рівні кращих світових стандартів із застосуванням на банкнотах нових сучасних елементів захисту), а 1 вересня 1997 р. в обіг вводились банкноти номіналом 1 та 2 гривні зразка 1995 р., 5 та 10 гривень зразка 1994 р., а також 20 гривень зразка 1995 р. з локальним багатотоновим водяним знаком. У наступні роки Національний банк здійснив і запровадив у обіг ще декілька емісій банкнот. З 1 вересня 1998 р. — 5 гривень зразка 1997 р. (підпис В. Ющенка); 8 листопада 2000 р.— 10 гривень зразка 2000 р., 20 листопада 2000 р. — 20 гривень зразка 2000 р., 5 березня 2001 р. — 5 гривень зразка

2001 р., 6 липня 2001 р. — 2 гривні зразка 2001 р. (на всіх — підпис голови Національного банку В. Стельмаха). З 22 серпня 2001 р. в обіг було запроваджено купюру вартістю 200 гривень, а з вересня 2006 р. — банкноту найвищого номіналу — 500 гривень. Наприкінці 2003 р. керівництво Національного банку України (голова Сергій Тигипко) розпочало випуск серії гривневих купюр нового зразка — 1 (з 1 грудня 2004 р.), 2 (з 28 вересня 2004 р.), 5 (з 14 червня 2004 р.), 10 (з 1 листопада 2004 р.), 20 (з 1 грудня 2003 р.) та 50 (з 29 березня 2004 р.), а згодом і 100 гривень. Змінились розміри купюр, їх колір та зображення. Суттєво поліпшився захист банкнот від фальшування. Після відставки з посади голови НБУ Віктора Ющенка (грудень 1999 р.) на банкнотах вміщувався підпис його наступника на цій посаді — Володимира Стельмаха, після його усунення — нового голови НБУ Сергія Тигипка, а з 16 грудня 2004 р. — знову Володимира Стельмаха.

Завершивши цикл робіт, пов'язаних з виготовленням в Україні власних паперових грошових знаків, Правління Національного банку зайнялося створенням Українського монетного двору. Його будівництво, розпочате ще 1994 р., продовжував Австрійський монетний двір — переможець тендеру на його спорудження. На початку 1997 р. будівельні роботи було завершено, і розпочався монтаж обладнання, а згодом і технічні експерименти. У листопаді цього ж року вступила в дію перша черга виробництва монет. 23 квітня 1998 р. відбулося офіційне відкриття Монетного двору, в якому взяли участь Президент України Леонід Кучма та федеральний канцлер Австрійської республіки Віктор Кліма. Україна отримала надсучасне підприємство, здатне щорічно виготовляти понад 1,5 млрд обігових монет, близько 900 тис. ювілейних та пам'ятних монет, 200 тис. орденів та медалей. Воно має всі ланки, необхідні для забезпечення повного циклу виготовлення продукції. Першою в цьому ланцюжку і однією з головних є макетувальна майстерня, в якій розробляється ескіз і виготовляється макет монети. На конкурсній основі розглядається декілька проектів, запропонованих кількома художниками. Після затвердження ескізу відбувається складний та тривалий (понад три місяці) процес втілення художнього задуму в металі. Наступна ланка технологічного ланцюжка — складний процес виготовлення штемпелів для карбування монет. На дільниці інструментального виробництва за допомогою редукційного верстата зображення з моделі переноситься на метал. Після цього металева заготовка потрапляє на дільницю токарної обробки, де машина надає заготовці потрібної форми. Після відповідної термічної обробки заготовки та її гартування холодом завершений екземпляр передають на дільницю тиражування карбувального інструмента. Тут під потужним пресом мотив монети витискується за допомогою редукції-позитива на робочих інструментах — штемпелях, які після токарної та термічної обробки, а також спеціального покриття поверхні передають у карбувальне виробництво. Залежно від якості створюваного карбувального інструменту, технологічний ланцюг розгалужується: одну його гілку становить процес виготовлення колекційних та інвестиційних монет, другу — карбування монет для масового обігу. Схема роботи карбувального цеху побудована з урахуванням найновіших світових технічних досягнень у цій галузі. Вона забезпечує автоматичну доставку заготовок, їх рахування, ідентифікацію готової продукції та відправку її до сховища, яке налічує 1200 комірок для контейнерів з монетами. Карбування монет масового обігу повністю автоматизоване. Для їх виготовлення використовуються сучасні високо швидкісні прес-автомати механічного типу. За секунду такий прес може відкарбувати 10— 12 монет, за хвилину — близько 700. Складовими цього виробництва є сучасна система автоматизованого управління виробничими процесами та автоматизований складський комплекс. Монетний двір оснащено також новим карбувальним автоматом для виробництва монет типу „біколор", які складаються з двох частин — кільця та серцевини, виготовлених зі сплавів різного кольору, здебільшого жовтого й білого. За технологічним рівнем, ступенем організації виробництва та професіоналізму працівників Монетний двір Національного банку України є одним із провідних світових виробників монетної продукції. Разом з тим це не лише технологічний центр із виробництва грошей, а й активний співтворець монетної політики центрального банку держави.

Після проведення грошової реформи 1996 р., на замовлення Національного банку, за кордоном продовжувалося карбування українських пам'ятних та ювілейних монет. Першою —16 вересня 1996 р. — в обіг була запроваджена двогривнева монета, присвячена 200-річчю від часу заснування Уманського дендрологічного парку "Софіївка". її відкарбовано з мідно-нікелевого сплаву накладом 30 тис. шт. на Кремиіцькому монетному дворі у Словаччині. Регулярною стала емісія срібних монет номіналом 20 гривень, першу

Україна. 10 гривень. Срібло. ¡996 р.

Україна. 10 гривень. Срібло. ¡996 р.

з яких було випущено 26 листопада 1996 р. до 1000-ліття спорудження Десятинної церкви у Києві. Наклад цієї монети, що важить 33,62 г — б тис. шт., виготовлена вона зі срібла 925-ї проби. У 1996 р. випущено також срібну 10-гривневу монету з нагоди 400-річного ювілею відомого просвітителя митрополита Петра Могили.

12 березня 1997 р. на грошовому ринку держави з'явилася перша українська золота монета новітньої доби. Відкарбовано її на честь видатного українського поета Тараса Шевченка (1814—1861). її номінал — 200 гривень, наклад — 10 тис. шт., вміст чистого золота — 15,5 г, проба монетного сплаву — 900-та. Перша частина накладу — 2 тис. шт. — відкарбована у 1996 р. на Австрійському монетному дворі у Відні. 10 квітня 1997 р. в обіг запроваджено наступну золоту монету, яка присвячена видатній історико-архітектурній пам'ятці України — Києво-Печерській Лаврі. її метрологічні показники аналогічні попередній золотій монеті, наклад — 20 тис. шт. 28 липня 1998 р. Національний банк випустив серію перших інвестиційних золотих монет. Серія під назвою "Оранта" складається з чотирьох номіналів — 50, 125, 250 та 500 гривень. Відкарбовані вони з золота 999,9-ї проби і мають вагу відповідно 3,11 г, 7,78 г, 15,55 г та 31,1 г, що дорівнює 1/10, 1/4, 1/2 та 1 тройській унції. Наклад монет даної серії незначний, він становить 2000, 4000, 3000 та 1000 шт., а її назва походить від вміщеного на реверсі номінального ряду мозаїчного зображення Богоматері — так званої "Оранти", що міститься у Софійському соборі в Києві.

З 1998 р. запрацював Монетний двір Національного банку України. Першою відкарбованою на його виробничих потужностях стала золота монета вартістю 100 гривень, присвячена видатній пам'ятці давньоукраїнського книгописання — Київському псалтирю. Тоді ж розпочалася активна розбудова низки серій монет, що випускаються з різних металів і увіковічують найважливіші сторінки багатогранної історії України. Серед них виділяються "Княжа Україна", "Герої козацької доби", "Видатні діячі України", "Пам'ятки давніх культур", "Події національної історії", "Флора і фауна", "Стародавні міста України", "Шедеври української архітектури" та ін. У першій з них представлено галерею портретів славних володарів Київської Русі — легендарного засновника міста Києва — Кия, мудрої княгині Ольги, хрестителя Русі Володимира Великого, творця "Руської правди" — найдавнішого збірника законів Київської держави — Ярослава Мудрого та інших князів. Всі ці монети мають номінал 10 гривень, наклад — 10 тис. шт., відкарбовані вони зі срібла 925-ї проби, а вага чистого дорогоцінного металу, вміщеного в них, відповідає одній тройській унції (31,1г).

Серед постатей, увіковічнених на монетах серії "Герої козацької доби", засновник Запорізької Січі князь Дмитро Вишневецький, гетьман українського козацтва, громадсько-політичний та культурний діяч Петро Конашевич-Сагайдачний, запорізький кошовий отаман Іван Сірко та ін. Номінал цих монет — 10 гривень, метрологічні показники аналогічні випускам попередньої серії, але їх наклад значно менший — в середньому 3 тис. шт.

На відміну від двох попередніх серій, монети з серії "Видатні діячі України" карбуються, як правило, з мідно-нікелевого сплаву і мають номінал 2 гривні. Вони є найбільш популярними серед колекціонерів та найбільш поширеними серед населення. Цьому сприяють значні масштаби їх емісії — 20—50 тис. шт. Кількість монет, віднесених до даної серії, також є чи не найбільшою — за 1995—2004 рр. їх понад ЗО. Вони вшановують пам'ять поета Володимира Сосюри, письменників Панаса Мирного і Олеся Гончара, співаків Анатолія Солов'яненка та Івана Козловського, археолога Вікентія Хвойку та кобзаря Остапа Вересая, народну майстриню Катерину Білокур та байкаря Леоніда Глібова, політичного діяча В'ячеслава Чорновола, першого президента Всеукраїнської Академії Наук Володимира Вернадського та багатьох інших синів та дочок української землі, які прославили її серед інших народів світу. Окремі монети цієї серії мають номінал 1 млн карбованців або 10 гривень і виготовлені зі срібла. Деякі з них відкарбовані ще до проведення грошової реформи 1996 р. і запровадження гривневої валюти. Насамперед, це монети, присвячені поетесі Лесі Українці, мислителю і філософу Григорію Сковороді та ін.

Цікавим й оригінальним є задум монет серії "Пам'ятки давніх культур". У 2000—2001рр. випущено 5 біметалічних (зовнішнє кільце — срібло, вставка — золото) монет номінальною вартістю 20 гривень. Вони присвячені таким темам: "Палеоліт", "Трипілля", "Ольвія", "Скіфія" та "Київська Русь". Наклад перших трьох монет— 3 тис. шт., двох останніх — 2 тис. шт.

Чимало монетних випусків різних номіналів присвячено подіям славного минулого нашої Батьківщини — від сивої давнини і до наших днів. Так, у 1998 р. запроваджено в обіг двогривневі мідно-нікелеві монети, виготовлені з нагоди 80-річчя бою під Кругами та 80-річчю проголошення незалежності України. Наклад цих пам'ятних монет чи не найбільший з-поміж відкарбованих в сучасній Україні — по 200 тис. шт. кожна. Значно менше двогривневих монет — 20 тис. — випущено у 1997 р. до першої річниці прийняття Конституції України. І ще менше — лише 1 тис. шт. — двад-цятигривневих монет Національний банк випустив у 2001 р. з нагоди 10-річчя проголошення незалежності України. Ці монети є надзвичайно рідкісними і високо цінуються серед колекціонерів.

Упродовж усього періоду українського монетного карбування новітньої доби важливе місце посідають спортивні випуски. Одними з перших були емісії з нагоди 100-ліття Олімпійських ігор сучасності та першої участі у них України (1996 р.). Відтоді у тематиці монетних випусків постійно присутня спортивна тематика. Карбуються монети з нагоди літніх та зимових Олімпіад, чемпіонатів світу та Європи з окремих видів спорту. Наприклад, у 2004 р. побачила світ 20-гривнева срібна монета, присвячена літнім Олімпійським іграм, які відбувалися в Афінах. її вага в чистоті — 62,2 г (2 тройські унції).

Популярними серед шанувальників української нумізматики є випуски з серії "Флора та фауна", на яких зображені найцікавіші представники рослинного та тваринного світу України. Цікавим є задум такої емісії: щорічно одна монета в серії під назвою "найменша золота монета". У 2003 та 2004 рр. побачили світ дві золоті двогривневі монети — з саламандрою та лелекою.

В останні роки Національний банк започаткував декілька нових серій монет. Серед них — "Народні музичні інструменти" (щорічно випускається одна п'ятигривнева біметалічна монета, наприклад, у 2003 р. з зображенням бандури), "Обрядові свята України" (щорічно одна п'ятигривнева мідно-нікелева монета, наприклад, у 2002 р. її присвячено святу Різдва Христового), "Літаки України" (щорічно карбується одна срібна 20- або 10-гривнева монета та одна мідно-нікелева 5-гривнева, наприклад, у 2004 р. на них вміщено зображення літака "Ан-140"). У 2004 р. започатковано нову серію — "Славетні роди України", в якій випущено 10-гривне-ву срібну монету "Родина Острозьких", яка містить 31,1 г чистого металу.

Продовжується емісія монет у серіях "Стародавні міста України" та "Пам'ятки архітектури України". У 2004 р. перша з них — срібна 10-гривневого номіналу —увіковічнює пам'ятку бароккової архітектури — собор святого Юра у Львові, а монети другої серії — мідно-нікелеві п'яти-гривневі — присвячено 2500-річчю м. Балаклави та 350-літтю м. Харкова.

Попри всі позитивні моменти, опрацювання тематичних планів випуску пам'ятних та ювілейних монет Національним банком не можна вважати цілком виваженим. Так, при емісії золотих монет взято до уваги прорахунки перших років і зараз щорічно, як правило, карбується 1—2 монети з цього дорогоцінного металу (у 2004 р. випущено монети "Золоті ворота" — золото 900-ї проби, вага 31,1 г в чистоті) та "Лелека" — золото 999,9-ї проби, вага 1,24 г в чистоті). Наклад виготовлених золотих монет також витриманий у допустимих межах — 2 тис. для першої монети і 10 тис. — для другої. Дещо іншою є ситуація щодо випуску срібних та мідно-нікелевих монет. Перш за все, не завжди продуманим є підбір пам'ятних та ювілейних дат чи подій, які передбачається відзначити випуском монет. Це стосується, передусім, карбування монет з нагоди різного роду 55-, 60-, 65-, 120-, 160-, 170-річних ювілеїв. Такої практики немає в жодній з європейських країн. Важко також переконливо аргументувати важливість та актуальність для України включення до тематики випусків монет тих чи інших дат чи подій. Адже немало з них лише опосередковано відносяться до української історії чи їхнє місце є в ній далеко не першорядним. Непродуманим часто є розмір накладу монетної продукції.

Адже на країну з майже 50-мільйонним населенням та численну групу закордонних шанувальників української нумізматики явно недостатньою є емісія в кількості однієї чи двох тисяч екземплярів. Це відразу ж викликає нездоровий ажіотаж на колекціонерському ринку і не сприяє його розвитку. Та й кількість монет, що випускаються щорічно, с надто великою. Так, у 1997 р. було відкарбовано 4 мідно-нікелеві та 3 срібні монети" у 1999 р. — 11 мідно-нікелевих та 10 срібних, у 2001 р. —- 17 мідно-нікелевих та 9 срібних монет. На нашу думку, для України достатнім був би щорічний випуск 1—2 золотих, 6—7 срібних та 10—12 мідно-нікелевих пам'ятних та ювілейних монет.

Під час проведення грошової реформи 1996 р. на грошовому ривку з'явилися вже призабуті населенням обігові монети. Як згадувалося вище, їх карбування розпочалося ще у 1992 р. у Італії та в Луганську. Випускалися вони з різних металів та їх сплавів: 1 та 5 копійки — з нержавіючої сталі, 2 копійки — з алюмінію, 10, 25 та 50 копійок — з алюмінієвої бронзи. З 2001 р. 2 копійки випускаються з нержавіючої сталі. Дизайн українських обігових монет, як і першої емісії гривневих банкнот, розробили В. Лопата і Б. Максимов. На їх аверсі вміщено зображення малого державного герба України — тризуба — в обрамленні з дубових листків та пшеничних колосків. Над ним — назва держави — "Україна", внизу — дата емісії. В центрі реверсу обігових монет вміщено цифрове позначення номіналу, під ним — назва грошової одиниці — "копійка", навколо — стилізований вінок з листя та ягід. Гурт 1 та 2 копійок — гладкий, а 5,10" 25 та 50 копійок — рифлений. 312 березня 1997 р. у грошовий обіг запроваджено монету номіналом 1 гривня. На ринку трапляються монети, відкарбовані у 1995, 1996, 2001, 2002,2003 рр. Як і інші номінали розмінних обігових монет, одна гривня випускається з алюмінієвої бронзи. Наприкінці 2004 р. в обігу з'явилися одногривневі обігові монети із зображенням князя Володимира Великого.

У результаті грошової реформи 1996 р. в Україні створено досконалу монетну систему, яка характеризується наявністю номінального ряду, здатного задовольнити потреби ринку. Мистецьке оформлення українських монет новітньої доби відповідає національним традиціям. Пам'ятні та ювілейні монети є яскравим засобом пропаганди славних сторінок історії та культури нашого народу.

Література

Василик О. Д. Грошова реформа як метод фінансової стабілізації // Фінанси України. — 1996. — № 7.

Воронова Л.. Мороз А, Пуховкіна М., Савлук М. Національний банк України // Вісник НБУ. — 2001. — № 5.

Гальчинський А. Теорія грошей: Навчальний посібник. — Київ.: Основи, 1998.

Гроші в Україні: факти і документи (М. Дмитрієнко, В. Ющенко, В. Литвин, Л. Яковлева). — Київ, 1998.

Зварич В. В., Шуст P. М. Нумізматика: Довідник. — Тернопіль, 1998.

Калініченко О. Монети України 1992—2005. — Львів, 2005.

КришаньА, Із перспективою в майбутнє // Українська нумізматика і боністика. — 1999. — № 2.

Лопата В. І. Надії та розчарування, або метаморфози гривні. — Київ, 2000.

Лопата В. І. Сповідь митця // Українська нумізматика і боністика. — 2000. — № 2.

Патрикац Л. Гроші на власному папері віднині друкуватиме Україна // Вісник НБУ. — 1997. — № 5.

Плітченко В. Монетний двір — гордість держави // Українська нумізматика і боністика. — 1999. — № 1.

Ревонюк Е. Монетный двор Украины. История и современность // Нумизматика и фалеристика. — 2004. — № 3.

Рябченко П. Ф., Бут ко В. И. Полный каталог бумажных дензнаков и бон России, СССР и стран СНГ (1769—1999). — Т. 2. — Київ, 1999.

Терпило В. Монета — символ держави // Українська нумізматика і боністика. — 1999. — № 1.

Терпило В. Організація нумізматичної справи в Україні: сучасний стан і проблеми розвитку // Українська нумізматика і боністика. — 2000. — № 1.

Швець В. Є. Каталог українських грошей від 1917 року. — Львів, 2000.

Ющенко В. Монетна політика у контексті загальної ідеології банку // Українська нумізматика і боністика. — 1999. — № 2.

Ющенко В., Панченко В. Історія української гривні. — Київ, 1997.

Pick Albert. World Paper Money. — 8th edition, volume two, 1996.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі теми

Проведення НБУ грошової реформи 1996 р.
Грошова реформа 1996 року та її роль у становленні грошового обігу
Грошова реформа 1996 р.- введення гривні
Грошові реформи та методи їх проведення
Грошові реформи, необхідність та механізм їх проведення
Сутність та види грошових реформ, особливості їх проведення в Україні
Особливості проведення та результати грошової реформи в Україні
Грошова реформа як інструмент стабілізації грошового обігу
Предпосылки и особенности проведения денежной реформы независимой Украины 1996 г.
Фінансові аспекти проведення реформи охорони здоров'я в Республіці Польща
 
Дисципліни
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси