Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Системи обліку витрат і калькулювання собівартостіФОРМУВАННЯ ТА ОБЛІК ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА І КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ...Зведений облік витрат на виробництво і складання звітної калькуляції...Облік витрат, виходу продукції рослинництва та калькулювання її...Облік витрат, виходу продукції тваринництва та калькулювання її...Системи та методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукціїОблік витрат на виробництво та калькулювання собівартості НДР, облік...Калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг)Методи обліку та калькулювання фактичної собівартості виробництва...Облік витрат виробничої собівартості продукції (Клас 2, рах. №23)
 
Головна arrow Бухоблік та Аудит arrow Бухгалтерський облік у виробничих та агросервісних кооперативах
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Облік витрат і калькулювання собівартості продукції переробних виробництв

До промислових виробництв з переробки сільськогосподарської продукції відносять:

- виробництво комбікормів (кормових сумішей, добавок, гранул, брикетів, трав'яного борошна, іншої продукції);

- виробництво борошна, крупи, дрібного зерна та інших продуктів переробки зерна;

- первинна обробка льону та луб'яних культур (переробка соломи на тресту, трести - на волокно);

- переробка овочів, фруктів і картоплі (виробництво консервів, соків, швидкозамороженої продукції, овочів солених, квашених, і маринованих, сухих фруктів, овочів, картоплі та іншої харчової продукції);

- переробка олійних культур (виробництво олії, шротів, жмиху);

- виноробні виробництва (виготовлення вина, виноматеріалів, соків та ін.);

- забійне виробництво (виробництво м'яса, напівфабрикатів, ковбасних виробів, шкур кроликів, звірів, каракульських ягнят);

- виробництво молочної продукції (виготовлення масла, сирів, цільномолочної продукції та ін.);

- інші виробництва (утилізація відходів, сушка перопухової сировини, виробництво вітамінно-трав'яного борошна та ін.).

Методологічні основи класифікації витрат у переробній промисловості подано у П(С)БО 16 "Витрати" і Методичних рекомендаціях з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості із змінами та доповненнями, затверджених наказом Міністерства промислової політики України від 09.07.2007р. №373.

Промислові виробництва випускають різноманітну продукцію, застосовуючи відповідні технології, що обумовлює використання різних об'єктів і методів обліку. Вибір їх підприємство здійснює самостійно.

Об'єктом обліку витрат промислових виробництв є кожне окреме виробництво. Разом з тим у ряді виробництв випускається різноманітна продукція, технологи виробництва якої значно різняться. Тому для обгрунтованого визначення витрат на виробництво доцільно застосовувати пряме віднесення витрат за умови виробництва продукції на різних технологічних лініях (як, наприклад, у консервному виробництві). Таким чином, об'єкти, як і методи обліку витрат промислового виробництва, визначаються його технологічними особливостями. Вихід продукції промислових виробництв оформляють накладними, відомостями випуску продукції або актами затвердженої форми. Проте в кожному документі про вихід продукції повинні бути вказані кількість переробленої сировини та норми виходу продукції. Будь-яке відхилення від норм виходу готової продукції в бік зменшення повинне бути ретельно проаналізоване і після з'ясування причин, які призвели до втрат, мають бути відшкодовані підприємству винними особами.

Витрати на виробництво продукції класифікують за економічними елементами і статтями витрат. За способами перенесення вартості на продукцію витрати поділяються на прямі і непрямі. За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат останні поділяються на умовно-змінні і умовно постійні. Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) поділяються за календарними періодами.

Економічні елементи обліку витрат в переробній промисловості визначені П(С)БО 16 "Витрати". До них відносяться:

- матеріальні витрати;

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- амортизація;

- інші операційні витрати.

Кожний елемент витрат має свій зміст і складові.

У плануванні і бухгалтерському обліку переробних підприємств визначені склад витрат, які включаються у собівартість продукції переробки, склад загальновиробничих витрат та склад витрат, які не відносяться на собівартість виробленої і реалізованої продукції і покриваються за рахунок інших джерел.

Здійснюється також групування витрат за статтями калькуляції. Калькуляція- це обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобів виробництва за елементами витрат. Розрізняють такі види калькуляції: планові, кошторисні, нормативні та звітні. Калькуляції складаються на кожному підприємстві за встановленим переліком статей витрат. Розрізняють калькуляції собівартості: цехову, виробничу, повну, галузеву.

Основними статтями витрат у переробній промисловості виступають: сировина і матеріали; куповані комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх організацій; зворотні відходи; паливо і енергія на технологічні цілі; основна і додаткова заробітна плата виробничих робітників; відрахування до соціальних фондів; відрахування на підготовку і освоєння виробництва; витрати на утримання і експлуатацію обладнання; цехові витрати; відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристосувань цільового призначення й інші спеціальні витрати; втрати від технічного неминучого браку; інші виробничі витрати; позавиробничі витрати; супутня продукція (вираховується).

У ряді галузей з переробки сільськогосподарської продукції номенклатура статей витрат має свої особливості.

За статтею "Витрати на оплату праці" відображають основну і додаткову праці працівників, безпосередньо зайнятих оплату у технологічному процесі по переробці продукції, виготовленню виробів тощо. Підставою для нарахування оплати праці є первинні документи: табель обліку робочого часу (форма № П-5), наряд на відрядну роботу (форма № 70а), який складають окремо на кожний вид робіт у промислових виробництвах.

За статтею "Відрахування на соціальні заходи" показують нарахування єдиного соціального внеску.

За статтею "Паливо та мастильні матеріали" відображають вартість палива та мастил, використаних при проведенні у технологічних операцій (варіння, обсмаження, нагрівання, сушіння тощо).

За статтею "Сировина та матеріали" включають вартість сировини та матеріалів, які є необхідними компонентами або утворюють основу виготовленої продукції, а саме:

- у цехах по виробництву кормів- вартість зерна, зерно-суміші. трав'яного борошна, жому, кормових дріжджів, сухого перегону, м'ясо-кісткового та рибного борошна, мінеральної сировини, мікродобавок та інших компонентів;

- на млині, крупорушці - вартість зерна;

- на олійниці - вартість насіння соняшника;

- у разі первинної обробки льону та продукції інших луб'яних культур - вартість соломки, трести;

- у цехах по переробці овочів, фруктів та картоплі - вартість овочів, фруктів і картоплі, бобових, спецій, консервантів та інших продуктів;

- у виноробних цехах - вартість винограду, плодів та ягід, виноматеріалів, сокоматеріалів, спирту-ректифікату, цукру, вакуум-сусла, коньячного спирту, лимонної кислоти тощо;

- у цехах забою худоби - вартість худоби, птиці, звірів, кролів, каракульських ягнят;

- у підрозділах по переробці молока- вартість молока, молочних продуктів, цукру, ваніліну та інших продуктів;

- на пилорамі - вартість деревини;

- у цегельному виробництві - вартість глини, піску тощо;

-у столярних майстернях - вартість дощок і деревини.

Сільськогосподарська продукція власного виробництва, яка використовується як сировина в підсобних промислових виробництвах, якщо вони не виділені на самостійний баланс, включається до витрат по собівартості. Проте з метою об'єктивної оцінки ефективності переробки продукції при аналізі сировину доцільно оцінювати за цінами реалізації.

Вартість використаних сировини та матеріалів зменшується на вартість зворотних відходів, що виникли в процесі виготовлення готової продукції, якщо не можуть бути використані за прямим призначенням.

"Зворотні відходи" - це відходи, які споживаються самим підприємством для виготовлення продукції основного, допоміжного або побічного виробництва і реалізуються на сторону. Це забраковані переробкою фрукти і овочі, їх обрізки, гичка, стрижні початків кукурудзи, вичавки, кісточки і насіння плодів, ягід тощо.

Вартість зворотних відходів віднімають від загальних витрат по статті "Сировина і матеріали" таким чином: за повною ціною вихідної сировини і матеріалів, якщо відходи реалізують для використання як кондиційну сировину або повноцінний матеріал; за зниженою ціною, якщо їх неможливо використати як кондиційну сировину; за оптовою ціною або можливій ціні реалізації на сировину; за встановленими цінами на відходи (крім витрат на їх збирання, обробку, упакування і транспортування, якщо їх можна використати як кінцеві відходи).

По статті "Витрати на підготовку і освоєння виробництва" обліковують витрати, пов'язані з освоєнням нових підприємств, виробництв, цехів і агрегатів (пускові витрати), і витрати на підготовку і освоєння виробництва нових видів продукції та нових технологічних процесів.

До складу пускових входять: витрати на розробку проектно-кошторисної документації, включаючи заробітну плату і витрати на утримання персоналу, зайнятого пусконалагоджувальними роботами і пробним випробуванням роботи обладнання; вартість сировини і матеріалів, енергії, спецодягу; основних засобів у період пуску нових виробництв; вартість послуг підрядних організацій; інші витрати.

На витрати пускового періоду складають кошторис, який затверджує вищестояща організація. Порядок списання і сплати витрат встановлюють за нормативними строками освоєння виробничих потужностей.

Пускові витрати попередньо обліковують у складі рахунка 39 "Витрати майбутніх періодів", а потім поступово включають у собівартість виготовленої продукції.

Витрати на освоєння нових видів виробів включають: вартість розробки технологічного процесу виготовлення нових виробів; суму заробітної плати, вартість сировини і матеріалів на виготовлення дослідних зразків або партій виробів; витрати на перепланування цехів, перестановку і налагодження обладнання; витрати на розробку і оформлення норм витрат праці, матеріалів, палива; витрати на випробування і перевірку нових видів продукції у споживачів та інші.

По статті "Витрати від технічно неминучого браку" відображають втрати від браку. Браком у виробництві вважають продукцію і напівфабрикати, що за своїми якостями не відповідають встановленим стандартам або технічним вимогам і не можуть бути використані за призначенням. Брак класифікують: за місцем виникнення- внутрішній (виявлений до відправки продукції покупцеві) і зовнішній (виявлений покупцем); за характером виявлених дефектів- виправний і невиправний; за причинами виникнення - внаслідок порушення технології виробництва, використання неякісних напівфабрикатів тощо.

Облік втрат від браку ведуть за відповідними статтями на окремому аналітичному рахунку до рахунка 23 "Виробництво", або на окремому синтетичному рахунку 24 "Брак у виробництві".

Внутрішній брак, виявлений у процесі виробництва, оцінюють за цеховою собівартістю; на складі готової продукції- за виробничою собівартістю, включаючи витрати на етикетування і упакування; зовнішній невиправний брак - за виробничою собівартістю, включаючи витрати на заміну і транспортування забракованої продукції.

Остаточний невиправний брак оцінюють за фактичними витратами (без адмінуправлінських витрат, зносу інструментів і пристроїв спеціального призначення, витрат на підготовку та освоєння виробництва). За цією вартістю його списують з кредиту рахунка 23 "Виробництво"- аналітичні рахунки з обліку витрат з переробки окремих видів сільськогосподарської продукції- на дебет аналітичного рахунка "Брак у виробництві" відкритого до рахунка 23. По кредиту аналітичного рахунка "Брак у виробництві" списують суми втрат по невиправному браку: вартість забракованої продукції по цінах можливого використання; суми, утримані з винних осіб (дебет рахунка 375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків") або присуджені господарським судом з постачальників за поставлену недоброякісну продукцію (рахунок 374 "Розрахунки за претензіями").

За статтею "Роботи та послуги" відображають витрати на роботи та послуги власних допоміжних виробництв, які забезпечують виробничі потреби, та вартість послуг виробничого характеру, наданих сторонніми підприємствами. До цієї статті включають вартість послуг власного транспорту (автомобільного, тракторного), електро-, тепло-, водо- та газопостачання тощо. На об'єкти обліку промислових виробництв вартість послуг власних допоміжних виробництв відноситься в порядку їх розподілу, а послуги зі сторони - за рахунками та актами на приймання-здачу виконаних робіт. Цю статтю можна поділити на дві:

а) роботи і послуги власних структур;

б) роботи і послуги зі сторони.

За статтею "Витрати на ремонт основних засобів" відображають витрати, пов'язані з ремонтом основних засобів, що використовуються у відповідних виробництвах.

За статтею "Амортизація основних засобів" обліковують амортизаційні відрахування по будівлях, спорудах, машинах, устаткуванню та інших об'єктах основних засобів.

До статті "Інші виробничі витрати" відносять виплати по обов'язковому страхуванню майна підприємства, винагороди за винаходи і раціоналізаторські продукти, оплату по сертифікації продукції, витрати на відрядження за встановленими нормами, витрати на організований набір робітників, витрати на гарантійний ремонт і обслуговування, плату за оренду, знос по нематеріальних активах та інші.

У статті "Інші витрати" відображають знос спецодягу та спецвзуття, що їх видають працівникам промислових виробництв, платежі за обов'язкове страхування майна, витрати, пов'язані з використанням природної сировини, зокрема плата за воду, за розміщення відходів, викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище тощо.

До складу статті "Непродуктивні витрати" відноситься брак у виробництві, яким вважаються вироби, напівфабрикати, деталі, вузли та роботи, які не відповідають встановленим стандартам чи технічним умовам і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням чи можуть бути використані лише після виправлення. Вартість браку відноситься на собівартість продукції, під час виробництва якої він допущений. На витрати від браку списують вартість забракованої продукції, сировини і матеріалів, а також витрати по виправленню браку.

За статтею "Загальновиробничі витрати" відображають цехові, загальновиробничі витрати, які розподіляють між об'єктами обліку промислових виробництв. За базу для розподілу загальновиробничих витрат можна взяти години праці, заробітну плату, обсяг діяльності, прямі витрати тощо. Більш ефективним методом розподілу загальновиробничих витрат промислових підприємств є використання за базу розподілу прямих витрат за мінусом вартості використаної сировини на переробку.

До статті "Супутня продукція" включається вартість супутньої продукції, одержаної водночас з основним (цільовим) продуктом, тобто у єдиному технологічному процесі. Ця продукція за якістю відповідає встановленим стандартам або технічним умовам, приймається відділом технічного контролю і призначена для подальшої переробки або відпуску стороннім підприємствам.

Супутня продукція самостійно не калькулюється. її вартість вираховується за визначеними пінами (за відпускними цінами з урахуванням планової суми прибутку і витрат на реалізацію, за плановою собівартістю, за ціною можливого використання) із собівартості основної продукції.

До позавиробничих витрат відносять витрати на тару та купівельні матеріали, на доставку продукції на станцію відвантаження, комісійні збори та відрахування, на утримання приміщень для зберігання продукції в місцях її реалізації, на оплату праці продавців та Інших працівників, зайнятих реалізацією продукції, інші витрати. Витрати розподіляють за видами реалізованої продукції та залишками товарів відвантажених пропорційно масі (обсяги) продукції або її собівартості.

Дані первинних документів про витрати по кожному промисловому виробництву групують у Журналі обліку робіт і витрат. Для обліку та контролю за витратами сировини і виходом готової продукції використовують також зведені документи. Так, на сепараторних пунктах, маслозаводах складають відомість переробки молока й молочних продуктів. У ній щодня на підставі первинних документів відображають надходження молока на переробку в фізичних одиницях і в перерахунку в жироодиниці. У другому розділі відомості показують по тих же показниках надходження продукції.

У цехах для забою птиці складають Звіт про переробку птиці та вихід продукції, в якому щодня на підставі актів про забій птиці відображають поголів'я і живу масу птиці, що надійшла для забою, а також вихід м'яса від забою (кількість голів, їхня маса) за категоріями, вихід іншої продукції, втрати. Все це забезпечує постійний контроль за виходом продукції й повнотою її оприбуткування.

В інших промислових виробництвах складають Звіт про переробку продукції. Він має два розділи: в першому показують кількість фактично використаної сировини, матеріалів і тари, а також витрати їх за нормами на фактичний вихід готової продукції, в другому - фактичний вихід готової продукції у фізичних та умовних одиницях.

Для узагальнення витрат і виходу продукції на підставі зведених та інших документів у кінці місяця складають Звіт по кожному промисловому виробництву. Як витрати, так і вихід продукції в ньому наводяться у розрізі кореспондуючих рахунків. Підсумкові дані звіту записують у журнали-ордери або відображають у машинограмах. Нагромаджені дані про витрати та вихід продукції за рік по промисловому виробництву с підставою для визначення фактичної собівартості кожного її виду.

Перед калькулюванням собівартості продукції підсобних виробництв важливо правильно провести інвентаризацію і оцінку незавершеного промислового виробництва. До незавершеного виробництва в промислових підприємствах відносять незакінчені і повністю не укомплектовані вироби, а також вузли і деталі, обробку і складання яких не закінчено. У виробництві соків до незавершеного виробництва відносять вартість закладених на витримку матеріалів (соків, сусла), у виробництві цегли-витрати на заготівлю глини, піску і вартість цегли-сирцю, які не були використані на випалювання цегли в поточному році. Незавершене промислове виробництво у сільськогосподарських кооперативах оцінюють за фактичними витратами, включаючи частину накладних витрат, розподілених на це виробництво.

Інвентаризацію незавершеного виробництва в промислових підприємствах проводять після того, як усі закінчені вироби чи виготовлену продукцію, а також сировину, напівфабрикати, не потрібні в даний час для проведення виробничого процесу, здадуть на склад. Фактичні залишки сировини і матеріалів, не укомплектованих виробів тощо визначають перерахунком, зважуванням чи обміром і визначенням маси за допомогою паспортів із зазначенням об'єму цистерн, питомої ваги соків, сусла та іншої сировини. При цьому обов'язково проводять лабораторний аналіз на вміст цукрів, сухих речовин тощо. Якщо сировиною в незавершеному виробництві є суміш, то в інвентаризаційних списках зазначають як загальну масу суміші, так і масу її складових частин, яку визначають розрахунково.

Результати інвентаризації відображують у спеціальному акті. Витрати промислових виробництв з переробки сільськогосподарської продукції обліковують на рахунку 23 "Виробництво". По дебету рахунка відображають витрати, що складають собівартість основної продукції. По кредиту відображають собівартість готової продукції, вартість повернених на склади матеріальних цінностей, відходів, побічної продукції, браку. У таблиці 3.10 наведено схему рахунка 23 "Виробництво" для промислових переробних підприємств.

Виробнича собівартість готової продукції основного виробництва визначається таким розрахунком: до суми витрат по незавершеному виробництву, що відноситься до даного звітного періоду, додають виробничі витрати за звітний період та збитки від браку І віднімають вартість невикористаних засобів та вартість забракованих виробів і витрат по виправленню браку.

Таблиця 3.10. Схема рахунку 23 "Виробництво"

Рахунок 23 "Виробництво"

Дебет

Кредит

Сальдо на початок звітного періоду - витрати по незавершеному виробництву

Виробничі витрати за звітний період

Вартість втрат від браку у виробництві

Вартість повернених на склад матеріальних цінностей, відходів і побічної продукції основного виробництва

Брак у виробництві (собівартість забракованих виробів і витрат по виправленню брака)

Виробнича собівартість готової продукції основного виробництва

Оборот по дебету

Сальдо- незавершене виробництво на кінець звітного періоду

Оборот по кредиту

Методи обліку і калькуляції собівартості промислової переробленої продукції значною мірою визначається типом виробництва, особливостями технологічного процесу, номенклатурою та періодичністю виготовлення продукції, організацією виробництва. Застосовують простий, позамовний, попередільний та нормативний методи обліку, а також "стандарт-кост" і "директ-костинг". Перспективним є метод обліку витрат і калькування собівартості продукції за видами діяльності, калькулювання собівартості на основі цін (цільове калькулювання) та інші. Економічна сутність кожного методу достатньо висвітлена в літературі з управлінського обліку та наукових статтях у періодичних виданнях. Вибір методу здійснює саме кооператив.

Застосування певного методу обліку витрат по конкретному виробництву залежить не лише від технології та організації виробництва, а значною мірою і від його обсягу та призначення продукції. Наприклад, у багатьох підприємствах виробництво цегли має сезонний характер, а виготовлену продукцію використовують головним чином на власні потреби. При цьому цеглу-сирець не використовують як окрему закінчену продукцію. Тому в таких підприємствах облік витрат ведуть не по окремих переділах, а по виробництву в цілому.

У підсобних (промислових) виробництвах собівартість виробленої продукції визначається на умовах франко-склад.

Собівартість продукції підсобних виробництв, наприклад, підприємств з переробки насіння соняшнику, що здійснюють переробку сільськогосподарської продукції, розраховується діленням витрат на переробку та вартості переробленої продукції за договірною ціною (без побічної продукції) на кількість одержаної основної продукції.

У разі переробки власної і давальницької сировини калькуляція собівартості продукції здійснюється в два етапи: спочатку обчислюється собівартість переробки одиниці сировини, для чого всі витрати на переробку (без вартості побічної продукції) ділять на кількість переробленої (власної та давальницької) сировини (переробка давальницької сировини розглядається як виконання робіт на сторону), а потім визначається собівартість власної готової продукції, для чого вартість сировини та суми витрат, пов'язаних з її переробкою (без вартості використаних відходів та побічної продукції за реалізаційними цінами) діляться на кількість власної готової продукції.

Кореспонденція рахунків з обліку виробництва продукції промислових переробних виробництв наведена в табл. 3.11.

Таблиця 3.11. Кореспонденція рахунків з обліку виробництва продукції промислових переробних виробництв

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Дебет

Кредит

1

2

3

Списано матеріальні цінності на виробництво продукції промислових переробних виробництв

сировина і матеріали

23

231

нафтопродукти та інші види палива

23

203

будівельні матеріали

23

205

запасні матеріали

23

207

тварини з вирощування та відгодівлі, передані на забій

23

21

малоцінні та швидкозношувані предмети (спеціальний одяг, спеціальне взуття, засоби індивідуального захисту, інструмента тощо).

23

132,22

готова продукція передана на переробку

23

26,27

Списано вартість виконаних робіт і наданих послуг промисловим переробним виробництвам іншими власними промисловими і допоміжними виробництвами (автомобільні перевезення, електроенергія, водопостачання тощо)

23

23

Розподілено цехові витрати переробних промислових виробництв

23

23

Списано загальновиробничі витрати в порядку їх розподілу на промислові переробні виробництва

23

91

Нараховано підрядникам та іншим стороннім підприємствам і організаціям за виконані роботи і надані послуги для промислових переробних виробництв

23

63,68

Нараховано оплату праці працівникам промислових переробних виробництв

23

661

Нараховано єдиний соціальний внесок на оплату праці в промислових переробних підприємствах

23

65

Нараховано знос (амортизацію) по основних засобах, що використовуються в промислових переробних виробництвах

23

131

Створено резерв відпусток працівникам промислових переробних виробництв

23

47

Оприбуткована готова продукція від промислових переробних виробництв

26

23

Оприбутковані різні матеріальні цінності від промислових переробних виробництв, зворотні відходи

20, 22

23

Списано вартість виконаних робіт, наданих послуг промисловими переробними виробництвами на сторону

90

23

Списано втрати промислових переробних виробництв від стихійного лиха

977

23

Промислові переробні виробництва реалізують продукцію згідно з укладеними договорами. На їх основі у відділі збуту підприємства виписують накладні на відпуск і відвантаження продукції покупцям. Після відпуску (відвантаження) зі складу накладні передають у бухгалтерію для виписування розрахункових документів. До бухгалтерії надходять також квитанції транспортних накладних із зазначенням суми залізничного тарифу або водного фрахту. На основі цих документів у бухгалтерії виписують платіжні вимоги для оплати. Доходи промислових переробних підприємств обліковуються на рахунку 701 "Доход від реалізації готової продукції".

У кооперативах можуть бути створені цехи по переробці овочів і фруктів: консервування, соління, квашення, сушіння тощо. Витрати обліковують окремо по кожному виду перероблюваної продукції - консервування яблук, консервування огірків, квашення капусти тощо. Особливості обліку в плодооовочепереробних підприємствах характеризуються переробкою різних видів сировини і виготовленням різних видів продукції з одного виду сировини. Облік витрат у таких виробництвах організовують за нормативним методом. На основі нормативів визначають і розподіляють витрати за видами продукції. У витрати виробництва включають також вартість склотари, кришок для консервування тощо. Виготовлену продукцію оприбутковують в тисячах умовних банок (туб). За умовну банку таких видів продукції, як соки, повидла, консервовані соуси, пюре, паста приймають ємність масою 400 г. По інших видах консервів за умовну банку приймають ємність 353 см.

У плодоовочеконсервному виробництві розраховується собівартість кожного виду продукції. Для цього вартість перероблених овочів і фруктів (без вартості відходів за цінами можливого їх використання) та інших компонентів (оцту, спецій, солі), оплата пращ, відрахування на соціальні заходи працівників прямо відносяться на відповідні види консервів. Витрати, які не можуть бути прямо віднесені на певний вид продукції (непрямі витрати), розподіляються між окремими її видами пропорційно кількості вироблених умовних банок.

Аналогічним чином розраховується собівартість продукції пункту соління, однак між видами продукції вартість компонентів (солі, спецій тощо) розподіляється за технологічними нормами, передбаченими рецептурою, а непрямі і витрати - пропорційно кількості виробленої продукції.

Непрямі витрати в сушильному виробництві розподіляються між видами продукції пропорційно центнеро-дням.

Витрати по сортуванню, переробці зерна, картоплі, коренеплодів, овочів та іншої продукції власного виробництва минулого року або купованої обліковують за дебетом субрахунку 233 "Промислові виробництва", відкриваючи аналітичні рахунки на кожний вид переробленої продукції. У витрати відносять також вартість продукції, яка сортується або переробляється. Фактична собівартість продукції після переробки складається із вартості переробленої продукції плюс витрати по переробці, фасовці та упаковці, включаючи вартість паперу, етикеток та інших матеріалів, за мінусом вартості використовуваних відходів в оцінці за цінами можливого їх використання (по вмісту кормових одиниць і собівартості їх у коренеплодах або зеленій масі силосних культур, наявності повноцінного зерна тощо).

У підприємствах та підрозділах по переробці і приготуванню кормів розраховується собівартість кожного виду одержаної продукції (вітамінно-трав'яного борошна, комбікормів, гранульованих кормів, кормо-сумішей тощо). Для цього вартість переробленої маси і добавок відноситься прямо на конкретний вид продукції, а непрямі витрати на переробку розподіляються пропорційно масі переробленої сировини.

Собівартість виробленої продукції млинів і крупорушок включає в себе вартість переробленої сировини та витрати, пов'язані з її переробкою.

Для визначення собівартості кожного виду продукції (борошна, дерті) вартість переробленого зерна та інші прямі витрати відносяться безпосередньо на конкретний вид продукції, а непрямі витрати на переробку розподіляються між видами продукції пропорційно умовній кількості переробленої сировини. Для розрахунку використовується показник продуктивності млина у разі виготовлення конкретного виду продукції. Наприклад, якщо продуктивність млина при переробці зерна на дерть на 30 відсотків вища, ніж при його розмелюванні на борошно, то зерно, перероблене на борошно, перераховується в умовну продукцію із застосуванням коефіцієнта 1,0, а на дерть - 0,7. Такі коефіцієнти застосовують при переробці в млині продукції з різним призначенням її виходу. Якщо у млині переробляється тільки один вид продукції, то визначається фактична собівартість І ц переробки та виходу продукції без використання коефіцієнтів.

Кореспонденції рахунків з обліку операцій по переробці сировини на давальницьких умовах наведені в табл. 3.12.

Таблиця 3. 12. Кореспонденція рахунків з обліку переробки давальницької сировини

Зміст господарських операцій

Кореспонденція рахунків

дебет

кредит

А.У виконавця

Оприбутковано давальницьку сировину, що надійшла для переробки

022

Відображено витрати по переробці продукції

23

13,65,66

Списано собівартість робіт з переробки продукції

903

23

Нараховано оплату за послуги з переробки продукції

361

70

Відображено ПДВ

704

64

Надійшла оплата за переробку продукції

ЗІ

361

Списано вартість переробленої давальницької сировини

022

В. У замовника

Передано сировину для переробки

206

201,27

Нараховано плату за послуги з переробки сировини

23

631

Відображено ПДВ

64

631

Списано вартість переробленої сировини

23

206

Оплачено за роботи з переробки сировини

631

ЗІ

Оприбутковано продукцію з переробки

26

23

Калькулювання собівартості продукції переробки на млинах здійснюється щомісячно і по такому аналітичному рахунку не буває незавершеного виробництва. На великих млинах одержують борошно різних сортів. Для калькуляції його переводять по коефіцієнтах в умовну продукцію, яку і використовують для розподілу витрат по помелу між конкретними видами продукції.

При переробці насіння олійних культур (соняшник, ріпак, коноплі, льон) витрати обліковують, як правило, на одному аналітичному рахунку. При значному обсязі переробки облік витрат організовують за культурами.

Для обчислення собівартості олії спочатку оцінюють макуху. Ії оцінюють з врахуванням вмісту кормових одиниць і їх ціни або по цінах, що складаються на ринку. Від загальної суми витрат віднімають вартість макухи, а решту ділять на кількість кілограм одержаної олії, визначаючи таким способом собівартість одного кілограма олії.

На комбікормових заводах виробляють комбікорми для різних видів і груп тварин. Технологічний процес виробництва комбікормів впливає на використання первинної та зведеної документації з обліку надходження в переробку зерна, організації обліку витрат на виробництво комбікормів та їх реалізацію, а також організацію обліку по них. Послідовність технологічного процесу та його оформлення обліковою документацією зображено схематично (рис. 3.2.).

Послідовність технологічного процесу та його документальне оформлення на комбікормовому заводі

Рис. 3.2. Послідовність технологічного процесу та його документальне оформлення на комбікормовому заводі

Одержане зерно на виробництво комбікормів реєструється в спеціальній книзі кількісно-якісного обліку зерна (табл. 3.13.).

Таблиця 3.13. Книга кількісно-якісного обліку зерна

Книга кількісно-якісного обліку зерна

В ній відкривають аналітичні рахунки для кожного виду зерна, проставляють фактичну кількість зерна при зважуванні в момент його приймання. Записи в книгу здійснюють одночасно з прийманням зерна. У графах "центнеро-відсотки по вологості" і "центнеро-відсотки по сортності" відображають кількість центнеро-відсотків, розрахованих як результат множення маси на відсоток вологості або сортності. Використовуються ці показники для визначення середньозваженої якості по вологості та сортності за певний час.

Інформація книги використовується для визначення норм природного убутку зерна при зачистці складів. В окремих випадках на завод поступає зерно підвищеної вологості, яке вимагає просушування на спеціальних машинах. На сушіння та очистку зерна виписують Акт на сортування та сушіння зерна, в якому видається завдання на сушіння та доочистку кожної партії зерна.

На основі розпорядження або Акта на очистку зерна здійснюють записи в книзі кількісно-якісного обліку зерна. Оприбуткування зерна, одержаного від виробників, проводиться на основі реєстрів-накладних, які складають щоденно. В реєстр записують кожну машину прийнятого зерна з його якісними показниками.

Для відправки сировини на виробництво комбікормів виписують вимогу-накладну на відпуск зі складу сировини в трьох примірниках (один залишається у завідуючого лабораторією, другий - у завідуючого складом, третій - передається начальнику виробництва). В ній вказують номер складу, найменування сировини, масу (кг) за вимогою та відпущеного зерна, вологість (%), домішки (%), ціну та суму.

Облік матеріальних цінностей на складі організується по оперативно-сальдовому методу зі щоденним складанням завідувачем складом

Звіту про рух продуктів та матеріалів, У реєстрах-накладних по кожному підприємству-здавачу визначають залікову масу на основі прийнятої фізичної маси і дані реєстрів записують у нагромаджувальні відомості по надходженню зерна за видами і по кожному постачальнику окремо. Записи здійснюють щоденно протягом місяця, в кінці місяця визначають підсумки, які використовують для складання узагальнюючої відомості на прийняте зерно за видами сировини від усіх постачальників для оприбуткування його по субрахунку 201 "Сировина та матеріали".

До субрахунку 201 на переробних підприємствах організують аналітичний облік за рахунками: 2011 "Сировина", 2012 "Матеріали", 2013 "Відхилення від облікових цін", 2014 "Рефракції по сільськогосподарських культурах". На аналітичному рахунку 2011 відображають давальне зерно від постачальників за його видами в кількісному та сумовому виразі. На аналітичному рахунку 2012 обліковують одержані від постачальників матеріальні цінності за видами, найменуваннями і сортами цінностей за єдиними цінами. Відхилення від них обліковують на аналітичному рахунку 2013, які щомісячно списують на виробництво комбікормів пропорційно вартості витрачених матеріалів. На аналітичному рахунку 2014 обліковують у вартісному виразі відхилення якості сільськогосподарської продукції від установлених кондицій. Суми рефракції записують на рахунок 2014 і вони є джерелом покриття витрат на доведення якості продукції до базисних кондицій.

Для комбікормового заводу характерним документом є Виробничий акт-звіт про використання сировини та виготовлення готової продукції. Він показує поточну звітність комбікормового заводу іншим підприємством. Складається акт-звіт на основі книги кількісно-сумового обліку матеріальних цінностей по складу.

Аналітичний облік витрат по рахунку 23 "Виробництво" ведеться в специфічному для таких підприємств регістрі - Виробничому звіті для промислових підприємств - за прийнятою номенклатурою статей для комбікормових заводів. У регістрі нагромаджується інформація за місяць та підсумком з початку року. Щомісячно визначається фактична собівартість виробництва комбікормів.

Кожний вид (рецепт) виготовлених комбікормів є самостійним об'єктом калькуляції. У зв'язку з цим на комбікормових заводах відкривають окремі аналітичні рахунки для відображення витрат по кожному виду (рецепту) виготовлених комбікормів. На такі рахунки протягом місяця прямо відносять лише вартість витраченої сировини і матеріалів; зернофуражу, мінеральних добавок, білково-вітамінних компонентів, преміксів. Решту витрат на виробництво комбікормів (заробітна плата з нарахуваннями, паливо та електроенергія на технологічні цілі, водопостачання, амортизація, ремонт тощо) облічують у цілому по підприємству на аналітичному рахунку "Витрати на виробництво комбікормів".

У кінці місяця витрати по кожній статті окремо, а також цехові витрати розподіляють між певними видами вироблених комбікормів пропорційно до їхньої умовної кількості - тонно-коефіцієнтІв. Для цього кількість вироблених комбікормів кожного виду в тоннах множать на встановлений для нього коефіцієнт. Потім визначають суму витрат по кожній статті на тонно-коефіцієнт, на основі чого їх розподіляють між окремими видами комбікормів. Таким чином, по кожному виду комбікормів (по всіх аналітичних рахунках) будуть відображені витрати, пов'язані з їх виробництвом.

На комбікормових заводах у кінці звітного періоду, як правило, незавершеного виробництва немає. Тому визначення собівартості комбікормів конкретного виду зводиться до ділення витрат на їх виробництво на кількість оприбуткованої продукції в тоннах. Оскільки вартість сировини у собівартості комбікормів становить понад 80 % усіх витрат і їх відносять на кожний вид продукції прямо, розподілу підлягають лише витрати на переробку (без вартості сировини).

Щоденно на заводі складають донесення про виробництво комбікормів та використання сировини, в якому вказують їх склад за найменуваннями для виготовлення кормів певного рецепту, норми витрат, залишок на кінець зміни, отримано за зміну і фактично витрачено в кількісному виразі. Документ підписує інженер-технолог, зав. лабораторією, майстер зміни.

Готовою продукцією виробництва на заводі є комбікорм, який обліковується на рахунку 26 "Готова продукція". Аналітичний облік по цьому рахунку ведеться за видами комбікормів: для великої рогатої худоби, для свиней, для птиці.

Відпуск комбікормів оформляють товарно-транспортною накладною. На кожну партію комбікормів лабораторія заводу видає Посвідчення про його якість. В ньому по кожному виду комбікормів вказують склад рецепту, введені добавки, показники його якості.

При відпуску комбікормовий завод зобов'язаний вказати у товарно-транспортній накладній відпускну ціну за партіями комбікормів у відповідності із затвердженими рецептами. Комбікорми, вироблені із зернової та іншої сировини підприємств-учасників, не можуть бути передані іншим організаціям.

Підставою для визначення норм відпуску комбікормів є встановлені по договору з підприємствами-учасниками обсяги передачі давальницької сировини і виготовлення комбікорму в асортименті з врахуванням об'ємів введення незернових компонентів.

Для визначення відпускної ціни використовується спеціальний документ- Рецепт-калькуляція. Він складається на період виготовлення даного комбікорму.

Щомісячне визначення собівартості комбікормів по фактичних витратах скорочує обсяг облікової роботи по коригуванню планової собівартості до фактичної та покращує організацію розрахунків з юридичними та фізичними особами за реалізовані комбікорми.

Якщо комбікормовий завод працює як акціонерне товариство, то одержаний прибуток заводу у вигляді дивідендів на акції учасників розподіляється між учасниками постачальниками пропорційно кількості завезеного зерна в заліковій масі.

Висвітлена організація бухгалтерського обліку відповідає вимогам контролю за витратами на виробництво комбікормів і відображає його технологічні особливості.

Для обчислення собівартості продукції забою тварин і птиці оцінюють за фактичною собівартістю. Розраховується фактична собівартість м'яса окремих видів тварин. Для цього до вартості тварин додаються витрати на забій і виключається вартість побічної продукції (шкур, субпродуктів першої та другої категорії тощо) за встановленими цінами чи цінами можливої реалізації. Результат ділиться на кількість одержаного м'яса.

На птахозабійних цехах калькулюється собівартість 1 центнера охолодженого м'яса. Побічну продукцію (пух, пір'я, підкрилок, нестандартні тушки, субпродукти, кров, кишки) оцінюють за цінами можливої реалізації.

У разі переробки декількох видів птиці непрямі витрати птахозабійного цеху розподіляються з урахуванням продуктивності конвеєрної лінії для переробки окремих видів птиці шляхом розрахунку кількості умовних голів з використанням таких коефіцієнтів: дорослі кури і курчата -1,0, качки - 2,0, індики і гуси -4,0. На конкретний вид продукції відносять безпосередньо вартість забитої птиці та використаних матеріалів.

Якщо на птахофабриці забивають птицю тільки одного виду, тушки якої розподіляють залежно від віку (наприклад, дорослі кури і курчата), то загальні витрати розподіляють пропорційно до фізичної кількості забитих голів.

При переробці птиці кількох видів витрати забійного цеху розподіляють пропорційного до умовних голів із використанням вищенаведених коефіцієнтів. При переробці птиці кількох видів на конкретну продукцію відносять вартість забитих голів, одержаної побічної продукції, тари, а розподіляють лише загальні витрати забійного цеху.

На підприємствах, де забивають кролів, одержують продукцію, що калькулюється: м'ясо і шкурки, а також побічну продукцію, яку оцінюють за цінами її можливої реалізації.

Для визначення собівартості продукції забою кролів (м'ясо і шкурки) всі виграти на забій, включаючи вартість забитих кролів за собівартістю (без вартості побічної продукції за цінами її можливої реалізації"), розподіляються між цими видами продукції пропорційно її вартості за реалізаційними цінами.

У виноробному виробництві окремо обліковують виробництво виноматеріалів, сокоматеріалів, вина і соків. Відповідно до технологічних стадій виробництва облік ведуть у розрізі таких переділів: переробка винограду, плодів та ягід у процесі первинного виробництва (об'єкт калькуляції-необроблені виноматеріали і сокоматеріали); зберігання, догляд і технологічна обробка виноматеріалів і сокоматеріалів (об'єкт калькуляції-оброблені виноматеріали і сокоматеріали); виготовлення вакуум-сусла (об'єкт калькуляції- вакуум-сусло); багаторічна витримка виноматеріалів (об'єкт калькуляції- витримані виноматеріали); купажування виноматеріалів (об'єкт калькуляції- купажовані виноматеріали); розлив вина (об'єкт калькуляції - вино у пляшках або бочкового розливу).

По кожному переділу визначається собівартість продукції. При цьому у наступному переділі у витрати включають собівартість одержаної продукції з попереднього переділу плюс власні витрати даного переділу.

Побічна продукція оцінюється по цінах можливого використання (накорми тваринам) або реалізації і при калькуляції віднімається від загальної суми витрат.

Собівартість продукції виноробного виробництва визначається виділенням суми витрат на виготовлення продукції включаючи сировину і допоміжні матеріали, використані у виробництві (без вартості відходів за реалізаційними цінами) на кількість готової продукції. Непрямі витрати на виготовлення вина та виноматеріалів розподіляються між видами продукції пропорційно кількості, а при потребі враховується ще й тривалість її зберігання.

Собівартість окремих видів продукції переробки молока (вершки, сметана, масло, сир тощо) визначається діленням витрат на виробництво конкретного виду продукції на її масу. При цьому з загальної суми витрат виключається вартість використаних відвійок та іншої побічної продукції за цінами реалізації. Непрямі витрати розподіляються між окремими видами продукції пропорційно виручці від реалізації. Облік витрат на переробку молока організовують залежно від характеру і розмірів цього виробництва. На підприємствах, де переробка молока не є постійно діючим закінченим виробництвом, а виконується епізодично і у незначних обсягах, витрати на таку переробку обліковують у цілому без виділення цехових витрат. Собівартість окремих продуктів переробки молока (масло, вершки, сметана, сир, тощо) визначають шляхом розподілу загальної суми витрат на переробку без вартості побічної продукції пропорційно до цін реалізації цих продуктів. Побічна продукція (відвійки) оцінюється за цінами реалізації, а при використанні у своєму підприємстві -за внутрішньогосподарськими цінами.

Контроль виходу продукції з переробки здійснюють по жирових одиницях. Для цього перероблене молоко переводять у однопроцентне. Кількість жиру в одержаних продуктах з переробки повинна дорівнювати кількості жиру, що був у переробленому молоці, тобто складають, так званий, жировий баланс. Дані про переробку молока записують у відомість переробки молока і молочних продуктів (форма № 124).

На підприємствах, які мають постійно діючі виробництва із власним персоналом (молокозаводи, цехи), витрати обліковують за технологічними фазами (переділами): переробка молока на вершки, переробка вершків на масло, переробка молочних відвійок на сир і так далі. Окремо обліковують цехові витрати. Розподіляють їх між видами продукції пропорційно до виручки від реалізації або за іншою базою, обраною підприємством.

Собівартість молочної продукції обчислюють на кожній стадії виробництва. Так, на першій стадії обчислюють собівартість вершків. Для цього із загальної суми витрат (включаючи вартість переробленого молока) віднімають вартість молочних відвійок і ділять на масу одержаних вершків. На другій стадії обчислюють собівартість вершкового масла. Для цього із загальної суми витрат на цьому переділі (включаючи вартість перероблених вершків) віднімають вартість побічної продукції (сколотини) і ділять на масу одержаного масла. Аналогічно визначають собівартість продукції по інших переділах.

У хлібопекарному виробництві витрати відносяться на собівартість певного виду продукції, а суми, які не можуть бути віднесені безпосередньо, розподіляються між видами продукції пропорційно виручці від реалізації.

Технологія хлібобулочних виробів (рис. 3.3), як бачимо складна, має специфічні складові сировини та послідовність процесу випікання, що формує статті витрат, характерні тільки для даного виробництва.

Звірів на шкурки забивають у міру дозрівання волосяного покриву, якість якого оцінює комісія фахівців. Об'єктом калькулювання є лише сортові шкурки.

Собівартість шкурок хутряних звірів калькулюється окремо за їх видами. Витрати на забій розподіляються між ними пропорційно кількості забитих голів. Шкурки, які за своїми розмірами чи якістю не відповідають діючим стандартам, вважаються нестандартними. Витрати між стандартними і нестандартними шкурками розподіляються за цінами можливої реалізації. Собівартість шкурок складається з вартості забитих звірів, витрат на забій, первинну обробку та зберіганню знежирених шкурок в холодильнику (без вартості побічної продукції). При цьому витрати на зберігання знежирених шкурок в холодильнику розподіляються між їх видами пропорційно площі та тривалості зберігання.

Технологія виробництва хлібобулочних виробів.

Рис. 3.3. Технологія виробництва хлібобулочних виробів.

Собівартість 1 тонни трести складається з вартості переробленої соломки і витрат, пов'язаних з її переробкою. У разі переробки трести у волокно собівартість волокна складається з вартості переробленої трести і витрат, пов'язаних з її переробкою (без вартості побічної продукції).

Якщо калькулюється собівартість 1 тонни трести, то використовується тільки один переділ - всі витрати по переробці соломки на тресту ділять кількість одержаної продукції (трести).

На підприємствах, де всю тресту переробляють на волокно, її собівартість можна не обчислювати, а всі облічені витрати по першому переділу списують повністю на другий. Після цього визначають собівартість кінцевої продукції - волокна.

Найбільш поширеним серед переробних промислових виробництв для сільськогосподарських підприємств є лісопильне. У ньому виконують розпилювання власного лісоматеріалу господарств, надають відповідні послуги працівникам господарств, іншим підприємствам, організаціям та особам.

Одна з особливостей обліку в цьому виробництві полягає в розмежуванні сировини і готових пиломатеріалів власних і давальних. Власні лісоматеріали, пиломатеріали обліковують на балансовому рахунку 205 "Будівельні матеріали". Лісоматеріал давальний, прийнятий для переробки і не оплачений господарством, обліковують на позабалансовому рахунку 022 "Матеріали, прийняті для переробки" або рахунку 023 "Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні". Прийнятий матеріал оприбутковують на підставі накладних внутрішньогосподарського призначення по цінах, передбачених у договорі або затверджених у господарстві. Облік ведуть за замовниками, яким надають послуги з розпилювання лісоматеріалів. Послуги оплачують господарству за їх обсягом і встановленими розцінками за кубометр переробки лісоматеріалу на відповідний сортамент пиломатеріалів. При видачі їх замовникам роблять відповідний запис у книзі складського обліку чи картці, де обліковують ці матеріали безпосередньо на лісопильному виробництві. Завідуючий виробництвом наприкінці місяця подає в бухгалтерію звіт із зазначенням обсягу наданих послуг окремо для господарства та інших замовників.

Крім пиломатеріалів (дощок обрізних і необрізних, брусів тощо), оприбутковують відходи (обрізки, тирсу), які використовують надалі як тверде паливо або підстилку. Оприбуткування пиломатеріалів (у кубометрах) здійснюють на підставі накладної внутрішньогосподарського призначення (ф. № 87).

Переробку давальницької сировини розглядають як роботи, виконані на сторону. У таких випадках необхідно розподіляти витрати на утримання пилорами між роботами, виконаними для власних потреб і віднесеними на собівартість одержаних пиломатеріалів, та роботами на сторону. Для цього визначають фактичну собівартість розпилювання деревини діленням усіх витрат пилорами (без вартості розпиленої сировини) на загальну кількість кубометрів, включаючи давальницьку сировину.

На основі собівартості 1 м розпилювання деревини (самої роботи) і кількості робіт, виконаних для підприємства та інших організацій, витрати розподіляють між споживачами послуг. До вартості деревини, розпиленої для власних потреб, додають витрати на її розпилювання і визначають собівартість пиломатеріалів.

У разі заготівлі деревини з власних лісонасаджень розраховується собівартість 1 куб. метра ділової деревини. Для цього витрати, включаючи плату за деревину, реалізовану на пні (без вартості побічної продукції, наприклад, дров за ціною можливого використання), діляться на кількість одержаної продукції.

Окремо обчислюються витрати на виготовлення пиломатеріалів, фактична собівартість яких складається з вартості розпиляної деревини (колод), заготовленої власними силами та придбаної, а також витрат на їх розпилювання, зменшених на вартість одержаної побічної продукції (обаполку, обрізків, тирси), яка оцінюється за цінами можливого використання.

Велику питому вагу серед промислових виробництв мають цегельні заводи, більшість з яких працює цілий рік. Вироблена ними продукція не тільки використовується на власні потреби, а Й реалізується іншим організаціям та окремим особам. На цих заводах витрати на виробництво цегли облічують у розрізі таких переділів: заготівля глини і піску, формування та сушіння цегли-сирцю, випалювання цегли. По кожному з наведених переділів визначають собівартість продукції, оскільки заготовлені глина й пісок часто витрачаються і на інші потреби. Крім того, цеглу-сирець досить широко використовують як кінцеву продукцію, а також реалізують на сторону.

Витрати по кожному переділу облічують у розрізі встановлених статей. При обчисленні собівартості продукції двох перших переділів застосовують простий метод калькулювання, а по третьому - метод вирахування вартості побічної продукції.

Калькуляційною одиницею по першому переділу є кубічний метр заготовлених глини і піску. Для її визначення всі витрати, облічені по першому переділу, ділять на кількість заготовленої сировини. Калькуляційна одиниця по другому переділу- 1000 шт. цегли-сирцю. Собівартість її складається з вартості використаних глини і піску, витрат на приготування формувальної маси, формування та сушіння цегли.

Калькуляційною одиницею по третьому переділу є 1000 шт. виготовленої цегли. Собівартість її складається з вартості цегли-сирцю, переданої на випалювання, і витрат на випалювання. Поряд з основною продукцією на цьому переділі утворюється й побічна - бита цегла. її оцінюють за реалізаційними цінами.

При незначному обсязі цегельного виробництва переділи не виділяються. В цьому разі собівартість випаленої цегли обчислюється виходячи з витрат на заготівлю сировини, виготовлення сирцю та випалювання цегли (без вартості побічної продукції).

Витрати сільськогосподарських підприємств на добування торфу плануються і обліковуються в цілому по виробництву незалежно від цільового призначення торфу. Готовою продукцією є заготовлений торф, висушений до встановлених кондицій.

У разі потреби розрахунок собівартості торфу здійснюватиметься з урахуванням його вологості, яка береться на рівні: торф для добрив - 55 відсотків, для підстилки - 40 відсотків, кусковий для палива- 33 відсотки, фрезерний для палива - 40 відсотків. Це дає змогу визначити собівартість заготовленої продукції в перерахунку на торф умовної вологості.

Для визначення собівартості 1 тонни заготовленого для певного призначення торфу необхідно витрати на торфорозробку розділити на кількість торфу умовної вологості і помножити на кількість торфу умовної вологості певного призначення. Одержаний результат ділиться на його фізичну масу. Виготовлення торфобрикетів слід розглядати як окремий переділ торфорозробок. Собівартість виготовлених брикетів складається з вартості використаного торфу та інших компонентів і витрат на приготування маси, її формування та сушіння.

Калькулювання собівартості продукції промислового переробного підприємства здійснюється на основі розглянутих методик і оформляється спеціальною таблицею (табл. 3.14), в якій визначається сума відхилень планової і фактично собівартості продукції та розподіл калькуляційних різниць за каналами використання одержаної продукції та залишеної на підприємстві на кінець року. Калькулювання собівартості продукції промислового переробного підприємства, що мають сезонний характер, може здійснюватись по закінченні їх діяльності протягом року.

Для записів сум коригування планової собівартості до фактичної в Головну книгу використовується тринадцятий примірник Журнала-ордера, підставою для складання якого служить Відомість калькулювання та розподілу калькуляційних різниць планової і фактичної собівартості продукції промислового переробного підприємства.

Таблиця 3.14. Відомість калькулювання собівартості та розподілу відхилень собівартості від планової по продукції промислових переробних виробництв

Відомість калькулювання собівартості та розподілу відхилень собівартості від планової по продукції промислових переробних виробництв

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі теми

Системи обліку витрат і калькулювання собівартості
ФОРМУВАННЯ ТА ОБЛІК ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА І КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ (РОБІТ, ПОСЛУГ) (Клас 2: рахунки №20–25; Клас 9: рахунки №91-99; Клас 8: рахунки №80-85)
Зведений облік витрат на виробництво і складання звітної калькуляції собівартості продукції. Облік витрат виробничої собівартості продукції
Облік витрат, виходу продукції рослинництва та калькулювання її собівартості
Облік витрат, виходу продукції тваринництва та калькулювання її собівартості
Системи та методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції
Облік витрат на виробництво та калькулювання собівартості НДР, облік розрахунків із замовниками та співвиконавцями за виконані НДР
Калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг)
Методи обліку та калькулювання фактичної собівартості виробництва енергії на ТЕЦ. Шляхи зниження собівартості енергетичної продукції
Облік витрат виробничої собівартості продукції (Клас 2, рах. №23)
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси