Навігація


Головна
Авторизація/Реєстрація
ОСНОВНІ ЗАГРОЗИ ДЛЯ ОСОБИСТІСНОЇ БЕЗПЕКИ ВІД ДЕСТРУКТИВНИХ...Поняття та види загроз національним інтересам та національній безпеці...Сутність інформаційної безпеки держави, суспільства та громадян....
ІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ У ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПРОСТІРПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ І...Небезпека засобів масової інформації
Інформаційний вплив на учня у процесі навчанняЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНІ ЧИННИКИ ВПЛИВУ НА ІНФОРМАЦІЙНУ ПОЛІТИКУ УКРАЇНИХарактеристика загроз інформаційній безпеці системи державного...
 
Головна arrow Політологія arrow Інформаційна безпека
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ЗАГРОЗИ НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ УКРАЇНИ В ІНФОРМАЦІЙНІЙ СФЕРІ. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ТА НЕУРЯДОВІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК ЗАСІБ ВПЛИВУ НА ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПРОСТІР УКРАЇНИ

Характеристика інформаційного впливу через ЗМІ

В епоху процесів глобалізації засоби масової інформації впевнено посіли чільне місце серед засобів комунікації. Сама глобалізація як явище не була б можливою без діяльності сучасних електронних засобів комунікації та мас-медіа, які охоплюють усю планету.

ЗМІ відіграють чи не найголовнішу роль у сучасному політичному житті більшості держав. Вони виступають основним суб'єктом формування в суспільстві громадської думки про події та явища, що відбуваються в світі та в кожній окремо взятій країні. При цьому спостерігається зворотна закономірність: чим більш розвинутою є інформаційна мережа держави, тим менше залишається можливостей для використання інформації на користь якогось одного суб'єкта, і навпаки - при менш розвинутій мережі існує більше можливостей для її монополізації та подачі інформації у спотвореному або неповному вигляді.

Разом з тим проведене узагальнення вітчизняного досвіду свідчить про те, що в останні роки засоби масової інформації швидше були знаряддям політичної й економічної боротьби, аніж об'єктивно висвітлювали факти. Вони стали основною ареною, на якій розгортаються баталії між економічними й бюрократичними кланами, різноманітні сюжети про які добре продаються й користуються попитом. Вітчизняна ділова еліта усвідомила могутність ЗМІ, а також те, що політична рентабельність серйозних вкладень у них може мати корисні економічні наслідки.

З огляду на це недостатня увага з боку органів державної влади, громадських організацій і журналістів до проблем недостатнього правового врегулювання статусу ЗМІ, їх тотальної комерціалізації та монополізації, диктату власників ЗМІ та неефективного впливу на їх редакційну політику з боку держави може призвести до ситуації, коли маніпулювання суспільною свідомістю стане основною функцією вітчизняних засобів масової інформації. В такому випадку ЗМІ можуть стати знаряддями масової пропаганди й агітації, за допомогою яких ті чи інші особи або групи осіб будуть формувати громадську думку, тобто інструментом боротьби між ними. В свою чергу, це викличе істотну деформацію демократичної системи суспільства, наслідком якої стане подальше розростання низки негативних явищ - тіньової економіки, організованої злочинності, корупції, встановлення влади "сильної руки", виникнення інформаційної залежності від іноземних суб'єктів тощо через брак у вітчизняних ЗМІ повної та об'єктивної інформації.

В умовах існування альтернативних каналів інформації сучасні ЗМІ повинні мати приблизно однаковий потенціал впливу на громадськість (популярність, рівень довіри тощо). У такому випадку не буде мати значення кількість іноземних інформаційних компаній, які працюють на території держави, - їх вплив буде адекватно врівноважений діяльністю вітчизняних. І навпаки, при малопотужних вітчизняних інформаційних ресурсах існує можливість повної інформаційної ізоляції цілих регіонів чи навіть держав завдяки діяльності іноземних ЗМІ.

Найчастіше правом висвітлення подій для світової громадськості володіють американська CNN та британська ВПС (вторгнення військ США у Панаму в грудні 1989 р. - січні 1990 р., операція багатонаціональних сил "Буря в пустелі" в Кувейті та Іраку в 1991 році, вторгнення військ США на Гаїті у 1994 році, операції сил НАТО проти Югославії в 1999 році, Афганістану в 2001 році та Іраку в 2003 році).

Під час Оксамитової революції в листопаді 2003 р. у Грузії події у Тбілісі були під постійною увагою грузинських та (що відіграло особливу роль) закордонних ЗМІ. Так, 22 листопада 2003 р., удень, коли було силою захоплено Парламент Грузії, американська телекомпанія CNN вела прямий п'ятигодинний репортаж з місця подій.

Слід врахувати, що Грузія не володіє власними потужними рейтинговими ЗМІ, які могли б скласти конкуренцію світовим медіа-гігантам. Тому така прискіплива увага світової спільноти до перетворень на Північному Кавказі мала подвійне значення.

З одного боку, вона була фактором, що дозволив уникнути кровопролиття: опозиційні сили відчували зовнішню підтримку, оскільки кожен їх крок фіксувався на плівку, а захисники президента Шеварднадзе також не наважилися вдатися до силових засобів, оскільки це могло бути розцінено як розправа над неозброєним народом, тобто як злочин. При цьому всі учасники подій чудово пам'ятали судовий процес над Слободаном Мілошевичем у Гаазі, якого було звинувачено у злочинах проти людства.

З іншого боку, чи не були події у Грузії хрестоматійним прикладом проведення спеціальної інформаційної операції із широким застосуванням можливостей ЗМІ та щедро фінансованих із-за кордону неурядових організацій? Сьогодні можемо будувати будь-які версії, але в будь-якому випадку маємо яскравий приклад наслідків недорозвиненості інформаційного простору держави.

Погодимося із точкою зору, що існуючі у суспільстві соціальні норми, прагнення, потреби і громадська думка значною мірою формуються ЗМІ. Телебачення, радіо, Інтернет тощо, вступивши у комунікативні зв'язки із споживачами своєї продукції, зблизили усіх жителів одного "глобального селища" можливістю не тільки краще пізнавати одне одного, але й інформувати про одні Й ті ж теми приблизно в один і той самий час. Цей процес має одну характерну особливість: комунікація має односторонній характер, тобто характер інформування. Ми маємо право довіряти або не довіряти отриманій інформації, але вступити у дискусію з телевізором чи газетою не можемо з тієї ж причини, з якої не говоримо з тролейбусом. Колонка "листи читачів" не виправляє зазначеного недоліку, оскільки у дискусію вступає лише мізерна частина споживачів інформації, а недоцільність публікування усіх листів надає можливість редакторам вибирати із маси листів лише ті, які відповідають поглядам ЗМІ.

Усі споживачі інформації через ЗМІ індивідуально обробляють однакові факти. Однак специфікою сучасних ЗМІ (а особливо найбільш поширених та ефективних з них - телебачення та радіомовлення) е те, що інформаційні повідомлення передаються не у вигляді власне фактів, а як готові твердження, висновки, аналітичні матеріали. Споживач позбавлений можливості вести дискусію з "опонентом" і найчастіше сприймає на віру якісно підготовлений матеріал від авторитетних джерел. Обговорення не є публічним у комунікаційному (не юридичному) розумінні - споживачі отримують інформацію особисто.

Тому це односторонній діалог: ЗМІ переконують. Як хрестоматійний приклад можна навести ситуацію, коли у 30-х роках XX ст. у Лондоні та Нью-Йорку вперше пустили в ефір радіопостановку "Війни світів" Герберта Уелса. Серед населення цих міст почалася паніка, спричинена уявним нашестям марсіан.

Таким чином, розуму, досвіду та мудрості однієї особи протистоїть колектив спеціально навчених фахівців ЗМІ, ретельно підібраних експертів, аналітиків. При цьому основну масу відомостей, які становлять досвід особи, у свій час було отримано не безпосередньо, а через ті самі ЗМІ. У результаті відбувається уніфікація та колективізація процесу мислення та виникає феномен "колективної солідарності", коли йдеться про схвалення чи осуд певних подій у суспільстві.

Приклад: у травні 2005 р. величезна хвиля насильства та стихійних протестів сколихнула мусульманський світ. За офіційними даними (які просочилися в пресу після американської цензури), тільки в Афганістані під час придушення заворушень загинуло 15 і отримало поранення більше 70-ти чоловік. Рушійною силою масових заворушень виявилася інформація, надрукована у британському журналі "Newsweek", що на американській військовій базі Гуантонамо Бей (місце ув'язнення осіб, пов'язаних із діяльністю "Аль Каїди") траплялися випадки наруги над священним для правовірних Кораном.

Вплив ЗМІ може мати короткостроковий та довгостроковий характер. Реакція на конкретне повідомлення, новину, подію є швидкоплинною. Комплексний та постійний вплив різноманітних каналів інформації зачіпає глибинні пласти громадської та людської свідомості.

Глобальні ЗМІ формують універсальну, глобальну систему цінностей. Для суспільства, що розвивається, побудова, підтримка та захист символьної системи є одним з основних завдань. Якщо руйнується символьна система, то суспільство різко змінює традиційні схеми поведінки, що може мати непередбачувані наслідки. Під загрозою можуть виявитися символи, які формують із суспільства націю, народ.

Деструктивний вплив на існуючу в суспільстві систему цінностей (символьну систему) здійснюється насамперед завдяки інформації та ЗМІ як універсальних каналів її передачі. Ключову роль у руйнуванні християнських цінностей української культури відіграє популяризація насильства, жорстокості та розпусти. Інша справа, що зі схожими проблемами зіткнулися, в першу чергу, країни західної демократії. Зазначену тенденцію можемо розглядати як небажану, але невід'ємну складову лібералізації. Тому говорити, що це цілеспрямований вплив саме західних спецслужб (чи якихось інших) не доводиться.

Відсутність належних моральних стандартів зумовлює також широке використання "компромату" як засобу привернення уваги завдяки існуючій психологічній схильності особи до підглядування. Слово "компромат" утворене поєднанням двох слів "компрометуючий" і "матеріал". У свою чергу дієслово "компрометувати" запозичене з французької й означає: виставляти кого-небудь у невигідному світлі перед третіми особами.

Беручи до уваги, що компромат - це насамперед інформація, можна дійти висновку, що його використання буде поширюватися, адже розвиток технології збільшує можливості одержання і поширення інформації. Чи можна було б 50 років тому виготовити компромат у вигляді записів М. Мельниченка чи відеокасети про генерального прокурора Російської Федерації Ю. Скуратова й продемонструвати її для такої величезної аудиторії?

Стверджувати, що ЗМІ мають необмежені можливості прямого формування громадської думки, безпосереднього визначення, наприклад, результатів голосування, буде неправильно. Але незаперечним є той факт, що саме ЗМІ визначають, що є найактуальнішим на сьогодні. Актуальність у ринкових відносинах визначає попит, у політиці - рейтинг. При цьому рейтинг має набагато більшу залежність від висвітлення у ЗМІ, аніж від внесення змін у передвиборні програми.

Як свідчать психологічні дослідження, середньостатистична людина може зосередити свою увагу на 5-7 темах обговорення (сюжетах випусків новин). Саме ці теми і формують актуальний на сьогодні порядок денний (так звану "agenda"). Власне за включення певної теми в порядок денний і йде боротьба у сучасних ЗМІ.

Так, у квітні 2005 р. телеекрани облетіла звістка про спробу зареєструвати в Україні Ісламську партію визволення (арабською "Хізб-ут-Тахрир"), яка ставить за мету сприяння повернення мусульман до ісламського способу життя через джихад. Цікавим є той факт, що прихильників цієї партії в Україні значно менше, аніж журналістів, які зібралися в Сімферополі на прес-конференції з нагоди відмовив реєстрації зазначеної політичної сили (в багатьох країнах ця партія заборонена як екстремістська). Новина мала справді сенсаційний характер і на неї "клюнули" не тільки регіональні, але й загальнонаціональні ЗМІ. Звідси можемо зробити висновок про те, що вся тяганина з реєстрацією була від початку задумана як інформаційна акція, спрямована на поступове нагнітання міжнаціональних та міжрелігійних протиріч у Криму.

Безумовно, що як пропаганда, так і ПР використовують як основний інструмент донесення інформації саме ЗМІ. Завдяки цьому останні стали ідеальним засобом для проведення інформаційно психологічного впливу, який полягає в цілеспрямованому створенні та поширенні спеціально відібраної інформації, що позитивно або негативно впливає на функціонування та розвиток суспільства, психіку й поведінку окремих осіб, політичної еліти та населення загалом, з метою досягнення політичних, воєнних або інших переваг.

Можемо констатувати, ЗМІ є не просто суб'єктами впливу на масову свідомість, але й інструментом, за допомогою якого здійснюється безпосереднє її формування. Формуючи в такий спосіб нові, часто відірвані від життя міфи та стереотипи, ЗМІ створюють свою реальність. При цьому, оскільки така реальність сприймається мільйонами чи навіть мільярдами споживачів одночасно, саме вона стає такою, що заслуговує на довіру.

Саме тому засоби масової інформації функціонально найбільш підходять на роль інформаційної зброї.

Зазначимо, що під час висвітлення певної події зовсім не обов'язково, щоб інформація переконала відразу переважну кількість громадян. Як свідчать проведені західними дослідниками дослідження, сприйняття інформації лише 10 % культурного прошарку населення означає "вихід" на все суспільство. Еліта суспільства в такому випадку виступає своєрідними "лідерами поглядів", які надалі формують громадську думку.

Що забезпечує отримання інформації зазначеними 10 %? Безумовно, це сучасні ЗМІ, без яких уявити сучасне життя просто неможливо. Сьогодні не важливо, що насправді відбувається в публічному житті (політиці), - головне, як це покажуть по телебаченню.

Інформація повинна відповідати інтересам аудиторії й не мати щодо них конфліктного характеру. Цільовими аудиторіями можуть виступати:

Великі групи. Приклад: гасло УНА-УНСО "Крим буде або українським, або безлюдним", спрямоване на проросійські верстви кримського населення.

Малі групи (еліта). Приклад: "ексклюзивний" показ відеоплівки у "справі Гонгадзе" на сесійному засіданні Верховної Ради України.

Особи, що приймають рішення. Приклад: кампанія з протидії Договору про створення Союзу між РФ та Білоруссю. "Борисе Миколайовичу, Лукашенко буде нами, а головне, Вами керувати", - майже точна цитата з аналітичних передач ОРТ ("Время с Доренко"), НТВ ("Итоги" з Кисельовим), РТВ ("Зеркало" зі Сванідзе).

На практиці ж один і той самий сюжет або стаття можуть бути спрямовані на різні аудиторії та включати різні повідомлення.

Завдання ідентифікації цільових груп вирішується шляхом аналізу: джерела інформації, мови інформаційного повідомлення, часу виходу в ефір (оприлюднення), читацької (глядацької) аудиторії ЗМІ, форми оприлюднення (телебачення, друковані ЗМІ, мережа Інтернет, листівки, біг-борди), особи-озвучувача інформації (для кого призначена промова чільника Української греко-католицької церкви Любомира Гузара?).

Особливу увагу слід звертати на ключові слова, загальний контекст повідомлення: "соціальні пільги" - отже, аудиторією є пенсіонери; "ціни на горілку" - пролетаріат; "ціни на зерно, м'ясо та добрива" - селяни; "житло для військовослужбовців" - точно не кухарки тощо.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси