Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
ОБЛІК НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ, ТОВАРНО-МАТЕРІАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ, ВИТРАТ...Облік основних засобів та інших необоротних активівОБЛІК НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ (Клас 1: рахунки №10-15,17,19)Облік Інших необоротних активівОБЛІК НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ
ПОРЯДОК ФОРМУВАННЯ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО НЕОБОРОТНИХ АKTИBIBПОРЯДОК ФОРМУВАННЯ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО ОБОРОТНИХ АКТИВІВСтратегічні цілі підприємства та формування його облікової політикиПолітика підприємства у сфері оборотного капіталуВідсутністю жорстких вимог щодо строків, порядку формування та...
 
Головна arrow Бухоблік та Аудит arrow Організація обліку
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ

Облікова політика підприємства стосовно необоротних активів

Залежно від способу перенесення вартості активів на готову продукцію засоби виробництва поділяють на оборотні та необоротні (основні). Необоротні активи (будівлі, споруди, транспортні засоби) обслуговують виробництво протягом тривалого періоду, беручи участь в декількох виробничих циклах, зберігають свою натуральну форму, переносять свою вартість на готову продукцію частинами, у міру свого зносу. Оборотні (сировина, матеріали, корми, добрива) повністю використовуються в одному виробничому циклі і всю свою вартість одноразово передають на створюваний продукт.

Приналежність певного об'єкта до необоротних активів визначається не його фізичною формою, а функціональним призначенням в процесі виробництва (виконання робіт, надання послуг). Основними засобами виступають саме ті матеріальні цінності, що використовуються на підприємстві як засоби праці.

Згідно з П(С)БО 7 основні засоби - це матеріальні активи, що підприємство утримує з метою використання у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, передачі в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він більше за рік).

Для відображення в бухгалтерському обліку основні засоби оцінюють за сумою витрат на виготовлення, спорудження або придбання об'єктів, включаючи витрати на їхню доставку та встановлення.

Розрізняють такі терміни визначення вартості основних засобів: первісна, ліквідаційна, переоцінена, залишкова.

Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених, витрачених для придбання (створення) необоротних активів. Придбані (створені) основні засоби зараховують на баланс підприємства за первісною вартістю.

Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від ліквідації (реалізації") необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Переоцінена вартість - вартість необоротних активів після їхньої переоцінки.

Залишкову вартість основних засобів визначають як різницю між первісною вартістю і сумою їх зносу. Залишкова вартість більш реально показує залишок засобів, а тому вона відображається в балансі підприємства й входить в його валюту (підсумок).

Для правильної організації обліку необоротних активів на будь-якому підприємстві бухгалтер керується документами з даного питання, до яких належать законодавчі та нормативні акти.

Основними нормативно-правовими актами, на основі яких здійснюється весь бухгалтерський облік, включаючи облік необоротних активів, є Конституція України, Податковий кодекс України, Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", НП(С)БО І "Загальні вимоги до фінансової звітності", 7 "Основні засоби", 8 "Нематеріальні активи", 12 "Фінансові інвестиції", 14 "Оренда", 15 "Дохід", 16 "Витрати", 19 "Об'єднання підприємств", 28 "Зменшення корисності активів", 32 "Інвестиційна нерухомість", Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів (Наказ Міністерства фінансів України №561 від 30.09.2004 р.), План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та інші.

Згідно П(С)БО 8 не визнаються нематеріальним активом а відносяться до витрат звітного періоду:

витрати на дослідження;

витрати на підготовку та перепідготовку кадрів;

витрати на рекламу та просування продукції на ринку;

витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприємства або його частини

витрати на підвищення ділової репутації підприємства, вартість видань;

витрати на створення торгових марок (товарних знаків).

Сучасна лібералізація форм і методів ведення обліку призводить до появи альтернатив в організації облікового процесу щодо необоротних активів, яка відображаються в обліковій політиці підприємства. Формування облікової політики щодо основних засобів є одним з найважливіших і принципових етапів складання наказу про облікову політику, від чого залежить визначення фінансового результату діяльності підприємства.

Розглянемо складові облікової політики щодо необоротних активів, що містяться в Наказі про облікову політику у табл. 5.1.

Таблиця 5.1. Основні елементи облікової політики щодо необоротних активів

Назва елементів облікової політики

Варіанти методів оцінки і обліку

Строк корисного використання об'єкта основних засобів

Самостійно встановлюється підприємством

Методи амортизації основних засобів

• прямолінійний;

- зменшення залишкової вартості;

- прискореного зменшення залишкової вартості;

• кумулятивний;

- виробничий.

Методи амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів

- прямолінійний;

- виробничий;

- у першому місяці використання об'єкта 50% його вартості, яка амортизується, та решта 50% у місяці списання з балансу;

- у першому місяці використання об'єкта 100% його вартості.

Переоцінка необоротних активів

Встановлення термінів переоцінки основних засобів, порядку формування справедливої вартості та складання розрахунку сум переоцінки

Поріг суттєвості для проведення переоцінки

Величина, що дорівнює 10% відхилення залишкової вартості об'єктів від справедливої

Періодичність (період) зарахування сум дооцінки необоротних активів до нерозподіленого прибутку

Самостійно встановлюється підприємством

Відповідно до П(С)БО 7 "Основні засоби" і Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів підприємству надано альтернативні варіанти для вибору облікової одиниці бухгалтерського обліку основних засобів, а саме: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів або частина такого активу, що контролюється підприємством. Також, одним із основних методичних елементів облікової політики виступає строк корисності необоротних активів та визначення методу їх амортизації.

Для забезпечення контролю за станом і рухом основних засобів кожному об'єкту в момент його введення в експлуатацію привласнюється інвентарний номер, що проставляється на об'єкті стійкою фарбою і зберігається за ним протягом усього терміну його використання. Номери встановлюються у виді кодування характеристик об'єктів. Кожній класифікаційній групі і підгрупі привласнюється певний шифр, кожному об'єкту підгрупи - порядковий номер. Інвентарні номери об'єктів основних засобів, що вибули, не привласнюються новим об'єктам мінімум 5 років.

У наказі про облікову політику необхідно встановити вартісні ознаки кожної групи необоротних активів. Це дозволить однозначно кваліфікувати об'єкти і обрати спосіб нарахування зносу, який не викличе проблем при формуванні бази оподаткування податку на прибуток. Так підприємство має право самостійно встановлювати мінімальну вартість об'єкта основних засобів і вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів. Враховуючи те, що в податковому обліку мінімальна вартість об'єкта основних засобів становить 2500 гри., на практиці більшість підприємств зазначають саме таку вартісну межу віднесення об'єкта до основних засобів (понад 2500 гри.) або до малоцінних необоротних матеріальних активів (менше 2500 грн.).

Методичними рекомендаціями регламентовані умови збільшення первісної вартості об'єкта основних засобів за рахунок витрат на капітальний ремонт, а саме:

- витрати на капітальний ремонт об'єктів основних засобів можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо вони можуть бути ідентифіковані з окремою з амортизованою частиною (компонентом) основних засобів. Так, витрати на капітальний ремонт можуть бути вказані капітальними інвестиціями, якщо ціна придбання активу вже відображає зобов'язання (необхідність) підприємства здійснити в майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання; вартість капітальних робіт, що призводять до збільшення очікуваних майбутніх економічних вигод від використання об'єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. В П(С)БО 7 "Основні засоби" зазначена класифікація основних засобів для цілей бухгалтерського обліку. При цьому в Методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку основних засобів вказано, що підприємство може розширювати зазначену класифікацію, поділяючи у групах (підгрупах) основні засоби на власні, орендовані і такі, що перебувають в експлуатації, запасі, оренді, ремонті, на модернізації, реконструкції, добудові, в частковій ліквідації тощо. Підприємство також може встановлювати класифікацію основних засобів для нарахування амортизації та їх переоцінки відповідно до тої, яка передбачена у податковому обліку і надана в Податковому Кодексі.

При зарахуванні нових об'єктів до складу основних засобів визначити їх ліквідаційну вартість через декілька років достатньо важко. Тому часто підприємства в Наказі про облікову політику вказують, що ліквідаційна вартість об'єкта дорівнює нулю, а вартість, що амортизують, відповідає первісній вартості об'єкта.

Вартість об'єктів основних засобів, що відображена в обліку і балансі, може не відповідати їх реальній вартості, тобто його залишкова вартість суттєво відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. Тому підприємства мають право здійснювати переоцінку об'єктів основних засобів. Порогом суттєвості, який дає право проводити переоцінку, може обиратися величина, що дорівнює 1% чистого прибутку (збитку) підприємства, або величина, що дорівнює 10% відхиленню залишкової вартості об'єкта обліку від його справедливої вартості. Переоцінка основних засобів проводиться, як правило, станом на 31 грудня. Діючі стандарти не відносять переоцінку до обов'язкових заходів. Тому підприємство самостійно приймає рішення щодо необхідності її проведення.

Порядок визначення справедливої вартості кожного об'єкта основних засобів регламентує П(С)БО 19 "Об'єднання підприємств", наведемо його у табл. 5.2. Джерелами інформації про ринкову вартість основних засобів на дату переоцінки є прайси підприємств - виробників, періодичні видання, збірники цін, агентства нерухомості, експерти-оцінювачі, міські відділи цін.

Таблиця 5.2. Порядок визначення справедливої вартості необоротних активів

Об'єкт визначення справедливої вартості

Визначення справедливої вартості

Земля та будівлі

Ринкова вартість

Машини та устаткування

Ринкова вартість. У разі відсутності даних про ринкову вартість - відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки

Інші основні засоби

Відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за врахуванням суми зносу на дату оцінки

Нематеріальні активи

Поточна ринкова вартість. За відсутності такої - оціночна вартість, яку підприємство сплатило б за актив у разі операції між зацікавленими та незалежними сторонами виходячи з наявної інформації

Відповідно до П(С)БО 7 "Основні засоби" у примітках до фінансової звітності наводиться інформація про зміну розміру додаткового капіталу в результаті переоцінки основних засобів та обмеження щодо його розподілу між власниками (учасниками). Отже, в Наказі про облікову політику доцільно вказати обмеження розподілу додаткового капіталу в результаті дооцінки основних засобів між власниками (учасниками) при їх виході із товариства, а саме: розподіляти між засновниками, які виходять із товариства, або не розподіляти. Підприємство має право встановлювати періодичність (період) зарахування сум дооцінки основних засобів до нерозподіленого прибутку щомісяця, щокварталу, раз на рік або при вибутті об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені.

Залежно від організаційно-правових форм господарювання в Наказі про облікову політику необхідно вказувати порядок списання (ліквідації) об'єктів основних засобів (особливо недоамортизованих).

Таким чином, в Наказі про облікову політику щодо необоротних активів необхідно відображати усі принципові питання, відповідальність за визначення яких, згідно з законодавством, покладена на власника підприємства. Тому до формування облікової політики необхідно підходити виважено і відповідально. Найбільш повне розкриття інформації щодо основних засобів та інших необоротних матеріальних активів в наказі про облікову політику дозволить усім зацікавленим користувачам упевнитись, що звітність підприємства містить достовірну інформацію, яка відповідає обраним обліковим принципам і реально відображає фінансове становище і результати діяльності підприємства.

При організації обліку ремонту основних засобів передусім потрібно розрізняти види ремонту: поточний (плановий і непередбачуваний), середній, капітальний (комплексний, вибірковий) та знати способи їх здійснення - підрядний і господарський. Від цього залежать як організація документування, так і організація синтетичного і аналітичного обліку ремонтів. Організація бухгалтерського обліку витрат на ремонт, модернізацію, реконструкцію та інші поліпшення основних засобів регламентується П(С)БО 7 "Основні засоби", згідно з яким дані витрати поділяються на 2 групи.

Група 1 включає витрати на поліпшення основних засобів, у результаті здійснення яких економічні вигоди, первинно очікувані від використання об'єкта, зростають. Це — модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо. Згідно з пунктом 14 П(С) БО 7 "Основні засоби" витрати на проведення таких заходів збільшують первинну вартість основних засобів. Ці витрати підприємство обліковує на рахунку 15 "Капітальні інвестиції" з наступним їх віднесенням на рахунок 10 "Основні засоби".

Група 2 - це витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані, згідно з пунктом 15 П(С)БО 7 "Основні засоби" вони відносяться до витрат звітного періоду. їх облік ведеться згідно з П(С)БО 16 "Витрати".

Особливістю організації переоцінки основних засобів є те, що підприємство організує переоцінку об'єкту, якщо його залишкова вартість значно (більше ніж на 10%) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. У податковому обліку є відмінності у переоцінці об'єктів. Оскільки їх облік ведуть за групами, то у випадку переоцінки одного об'єкта основних засобів з певної групи, на ту ж дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів цієї групи. Переоцінці підлягає первісна вартість об'єкта основних засобів, а також коригується знос цього об'єкта, для чого первісна сума і сума зносу об'єкта основних засобів множиться на індекс переоцінки, який визначається шляхом ділення справедливої вартості об'єкта на його залишкову вартість. Коригування залишкової вартості об'єктів основних засобів на дату балансу може бути здійснено в результаті їх дооцінки та уцінки. У цьому разі сума дооцінки включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки - до складу витрат. Рішення про переоцінку об'єкту основних засобів приймає керівник підприємства.

Організація обліку оренди та лізингу основних засобів проводиться на підставі П(С)БО 14 "Оренда", яке визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про оренду необоротних активів та її розкриття у фінансовій звітності. Відповідно до нього, орендар відображає в бухгалтерському обліку одержаний у фінансову оренду об'єкт одночасно як актив і як зобов'язання. Таке відображення здійснюється за найменшою на початок строку оренди оцінкою. Найменша оцінка оренди — це або справедлива вартість активу, або теперішня вартість суми мінімальних орендних платежів. Теперішня вартість суми мінімальних орендних платежів, відповідно до п.4 П(С)БО 14,— це платежі, що підлягають сплаті орендарем протягом строку оренди (за вирахуванням вартості послуг та податків, що підлягають сплаті орендодавцю, і непередбаченої орендної плати).

Фінансова оренда в бухгалтерському обліку - це коли орендар має можливість та намір придбати об'єкт оренди за ціною, нижчою за його справедливу вартість на дату придбання. Але це не означає, що орендар обов'язково в майбутньому придбає цей об'єкт оренди. Тому, якщо об'єкт передається орендарю, гарантованою сумою є ліквідаційна вартість. Особливістю організації синтетичного обліку в умовах оренди є те, що переданий об'єкт оренди обліковується у орендодавця на балансі, а в орендаря - на позабалансовому рахунку 01 "Орендовані необоротні активи".

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси