Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Загальна характеристика банківських ресурсівСуть, значення та загальна характеристика валютних операцій банкуДЕРЖАВНІ ЗАПОЗИЧЕННЯ І ДЕРЖАВНИЙ БОРГ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ...БАНКІВСЬКІ РЕСУРСИ ЯК ОСНОВА ФУНКЦІОНУВАННЯ БАНКУЗагальна характеристика природних ресурсів, їх роль у розвитку...КРЕДИТНІ РЕСУРСИ МВФ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІЗапозичення фінансових ресурсів органами місцевого самоврядування на...Запозичення фінансових ресурсів органами місцевого самоврядування на...ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПАСИВНИХ І АКТИВНИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКІВЗагальна характеристика і поділ природних ресурсів
 
Головна arrow Банківська справа arrow Кредит і банківська справа
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

8.4. Запозичені банківські ресурси: суть, значення та загальна характеристика

До запозичених капіталів банку належать кошти, отримані:

1) від емісії та продажу облігацій;

2) кредити, отримані в інших банків, у тому числі в НБУ.

Облігації свідчать про надання власниками облігацій зазначених коштів у розпорядження емітента у формі довгострокової позики. Власник облігації набуває права на одержання фіксованого прибутку за нею протягом строку дії позики. З настанням строку погашення облігації банк повертає власнику номінальну вартість цього цінного паперу.

Якщо банк і надалі хоче утримувати у своєму обігу кошти, залучені за допомогою випуску облігацій, він вдається до рефінансування попередніх випусків.

Облігації, якщо це передбачено умовами емісії, можуть бути конвертовані в прості акції. Тоді залучені з їх допомогою кошти переводяться у власний капітал банку. Власники облігацій ризикують менше, ніж власники акцій, бо у разі банкрутства банку кредиторам кошти повертаються раніше, ніж звичайним акціонерам.

Банківські облігації в Україні не набули розвитку. Причинами такого становища є їх незабезпеченість, нездатність нових банків довести статутні капітали до розмірів мінімальних вимог НБУ, фінансові проблеми, що виникли в більшості банків останнім часом, а також слабкість вторинного ринку цінних паперів.

Одним із джерел поповнення ресурсів банку є міжбанківський кредит. Кредитними ресурсами торгують фінансово стійкі банки, в яких, зазвичай, є надлишок ресурсів. Такі банки для одержання прибутку прагнуть розмістити вільні ресурси в інших банках. Крім фінансової вигоди, банки-кредитори одержують можливість установлення ділових партнерських відносин.

Строки запозичення міжбанківських кредитів можуть бути різними — від одного дня до трьох-шести місяців. Процентна ставка за міжбанківськими кредитами, як правило, нижча, ніж за кредитами, наданими підприємницькій сфері, й пов'язана з обліковою ставкою НБУ.

Банки-позичальники залучають міжбанківський кредит для розширення своєї кредитної діяльності з клієнтами, а також у зв'язку з необхідністю регулювання банківської ліквідності. Досить активно використовуються міжбанківські кредити строком на один день, мета яких полягає у підтриманні поточної ліквідності банку.

Купувати та продавати кредитні ресурси можуть не тільки банки, а й їхні відділення та філії. Проте, це право реалізується лише в системі одного банку, що має філійну мережу.

Для ефективного регулювання грошово-кредитним ринком, управління ліквідністю банківської системи, виконання функції кредитора останньої інстанції НВУ застосовує такі механізми рефінансування банків:

— проведення операцій на відкритому ринку;

— надання стабілізаційного кредиту;

— здійснення біржових і позабіржових операцій з купівлі та продажу державних цінних паперів на відкритому ринку.

1. Операції на відкритому ринку НБУ проводить, здійснюючи короткострокове та середньострокове рефінансування банків через кількісний або процентний тендер, а також через постійно діючу лінію рефінансування (кредит овернайт).

НБУ здійснює рефінансування комерційних банків через операції на відкритому ринку тільки під забезпечення державних цінних паперів, векселів суб'єктів господарської діяльності та векселів Державного казначейства України, що враховані банком.

Одержані за допомогою тендера кредити НБУ не можуть бути пролонговані й підлягають обов'язковому поверненню.

2. НБУ може надавати стабілізаційний кредит банку, переведеному у режим фінансового оздоровлення або який взяв на себе борг банку, що перебуває у режимі фінансового оздоровлення, за наявності його клопотання та висновків відповідного територіального управління НОВУ. Стабілізаційний кредит може надаватися банку лише за умови його забезпечення заставою: високоліквідними активами банку-позичальника або гарантією чи порукою іншого фінансово стабільного банку чи фінансової установи. Стабілізаційний кредит НБУ має цільове призначення і для кредитних операцій банку не використовується. Він надається банкам строком до одного або трьох років.

3. НБУ проводить операції на відкритому ринку з купівлі-продажу державних цінних паперів, які перебувають у його портфелі на продаж.

Учасниками біржових і позабіржових торгів із купівлі-продажу державних та інших цінних паперів можуть бути банки. За допомогою цих операцій вони можуть збільшувати (продаючи цінні папери, що є в їх інвестиційному портфелі) або зменшувати (купуючи цінні папери) залучені кошти.

Одним із засобів рефінансування комерційних банків є операції РЕПО.

РЕПО — фінансова операція, за якої одна сторона продає цінні папери іншій, перша сторона бере на себе зобов'язання викупити вказані цінні папери у визначений строк, або на вимогу другої сторони.

Операції РЕПО використовуються як інструмент оперативного управління ліквідністю банківської системи та здійснення НБУ грошово-кредитної політики. Учасниками операцій РЕПО можуть бути банки, які мають ліцензію на здійснення банківських операцій та письмовий дозвіл НБУ на операції за дорученням клієнтів або від свого імені й на депозитарну діяльність і діяльність із ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

НБУ в межах визначених на відповідний період основних монетарних показників для регулювання ліквідності банківської системи може проводити з банками операції "прямого" та "зворотного" РЕПО на визначену суму та на відповідний строк.

Банки, які потребують підтримки своєї короткострокової ліквідності, можуть звертатися до НБУ щодо здійснення операцій "прямого" РЕПО.

У разі накопичення надлишкової ліквідності в банківській системі, зростання грошової маси значно вищими темпами, ніж передбачалося монетарною програмою, НБУ може продавати з власного портфеля державні цінні папери шляхом операцій "зворотного" РЕПО на відповідний період за умови викупу цих самих державних цінних паперів надалі в установлений строк.

Продаж і купівля державних цінних паперів при здійсненні операцій "прямого" і "зворотного" РЕПО відбуваються за ринковою або балансовою оцінкою (у разі відсутності активного фондового ринку).

НБУ може здійснювати операції на відкритому ринку з купівлі/продажу державних цінних паперів як шляхом безпосередньої домовленості з банками, так і через проведення тендера заявок банків на участь в операціях РЕПО. Банки подають до Департаменту монетарної політики НБУ заявки на участь у тендері, у яких пропонують свої умови щодо ціни купівлі/продажу державних цінних паперів. НБУ, проводячи тендер, відбирає для задоволення ті заявки банків, які є найбільш привабливими для нього за ціновими параметрами (дешевші при купівлі і дорожчі при продажу), або за потреби мати у своєму портфелі конкретні державні цінні папери. Після проведення тендера НБУ надсилає банкам, які отримали право на купівлю/продаж державних цінних паперів, повідомлення-підтвердження про намір укласти договір про здійснення операцій прямого або зворотного РЕПО.

НБУ залежно від строку може здійснювати такі види операцій прямого та зворотного РЕПО:

— нічне РЕПО (строк дії один день);

— відкрите РЕПО (строк операції в договорі не визначається, кожна зі сторін договору може вимагати виконання операції РЕПО в будь-який час, але з обов'язковим повідомленням про дату завершення дії цього договору);

— строкове РЕПО (строк операцій чітко визначений).

У договорі про здійснення операцій РЕПО, крім інших умов, має передбачатися блокування державних цінних паперів, що є предметом договору, на відповідних рахунках у депозитарії. Перерахування коштів з рахунку покупця на рахунок продавця відбувається тільки після здійснення блокування державних цінних паперів.

Центральні банки європейських країн (Німеччини, Франції, Бельгії та ін.) кредитують комерційні банки переважно через переврахування векселів. У Франції й Німеччині центральний банк установлює квоти на переврахування векселів. У разі підвищення встановленої квоти комерційний банк сплачує підвищений процент за кредит у центральному банку.

Важливе значення в операціях Німецького федерального банку мають купівля і продаж державних цінних паперів у формі угод про зворотний викуп. Угодам про продаж державних цінних паперів зі зворотним викупом надається перевага перед іншими оперативними інструментами кредитної політики Німецького федерального банку.

Найширший розвиток мають кредитні відносини центрального банку з комерційними в Німеччині. Крім переврахованих кредитів, Німецький федеральний банк надає комерційним банкам ломбардні кредити на строк не більше трьох місяців під забезпечення надійними цінними паперами: векселями (включаючи казначейські векселі) та облігаціями федерального уряду і земель. Ліміти кредитування (квоти) встановлюються за кожною категорією забезпечення. Окремо також установлюється квота на кредит, на переврахування векселів залежно від розміру власного капіталу комерційного банку.

У США перевраховані операції центрального банку (Федеральної резервної системи) не є основною формою рефінансування комерційних банків. Найбільш притаманним тут є кредитування комерційних банків під заставу державних цінних паперів (облігацій, казначейських векселів).

Банк Англії кредитує комерційні банки під певні їхні зобов'язання за рахунок банківських депозитів, які зберігаються на відповідних рахунках у центральному банку.

З переоблікових операцій і ломбардних кредитів банки сплачують проценти: облікова ставка в першому випадку і ломбардна — в другому. Ставка з ломбардних кредитів є найважливішим орієнтиром грошового ринку, вона аналогічна ставці за федеральними фондами США.

Підвищення ефективності банківської діяльності вимагає нині збільшення ресурсної бази банків.

Питання для самоперевірки

1. Подайте визначення банківським ресурсам та окресліть їх класифікацію.

2. Розкрийте суть, склад, структуру капіталу банку,

3. Які джерела формування та напрями використання власних ресурсів банку?

4. Охарактеризуйте суть, значення залученого капіталу банку та назвіть основні класифікаційні ознаки.

5. Окресліть сутність та різновиди сертифікатів банку.

6. Назвіть методи нарахування процентів за депозитними вкладами.

7. Розкрийте суть, значення запозичених банківських ресурсів.

8. Які джерела формування позиченого капіталу банку?

9. Охарактеризуйте механізм рефінансування банків. 10. У чому сутність операції РЕПО?

Теми рефератів

1. Роль міжбанківського кредиту у формуванні банківських ресурсів.

2. Порядок формування і використання коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

3. Система страхування банківських депозитів: міжнародний та вітчизняний досвід.

4. Фонди банків, їх види, порядок формування та використання.

5. Концентрація та централізація банківського капіталу: світовий досвід та форми прояву в Україні.

6. Методи формування залучених та запозичених ресурсів банку.

7. Склад та структура зобов'язань банків.

8. Маневрування кредитними ресурсами банків.

9. Суть та значення депозитних сертифікатів.

Тестові завдання

1. Ресурси банку — це:

а) залучені банком кошти суб'єктів господарювання, держави і фізичних осіб;

б) грошові кошти, що знаходяться в розпорядженні банку і використовуються ним для здійснення активних та інших операцій;

в) грошові кошти, розпоряджаючись якими центральний банк гарантує стабільне, безпечне функціонування банків, запобігає дестабілізуючим процесам у банківському секторі;

г) грошові кошти, одержані банками під час здійснення ними банківських операцій.

2. Мінімальний розмір статутного капіталу банку, створеного за участю іноземного капіталу, частка якого у статутному капіталі банку становить до 50 %, має бути не меншим за суму, еквівалентну:

а) 3 млн євро;

б) 5 млн євро;

в) 8 млн євро;

г) 15 млн євро.

3. Мінімальний розмір статутного капіталу банку, створеного за участю іноземного капіталу, частка якого у статутному капіталі банку становить 50 % і більше, має бути не меншим за суму, еквівалентну:

а) 3 млн євро;

б) 5 млн євро;

в) 8 млн євро;

г) 15 млн євро.

4. Операція РЕПО — це:

а) операція з цінними паперами, що ґрунтується на угоді між НБУ та банком про продаж-купівлю державних цінних паперів на певний строк із зобов'язанням зворотної купівлі-продажу у визначений строк або на вимогу однієї зі сторін за заздалегідь обумовленою ціною;

б) операція з цінними паперами, що ґрунтується на угоді між НБУ та банком про продаж-купівлю державних цінних паперів на певний строк;

в) операція з цінними паперами, що ґрунтується на угоді між НБУ та банком про продаж-купівлю державних цінних паперів на певний строк за заздалегідь обумовленою ціною;

г) правильної відповіді немає.

5. Залучені кошти банку — це:

а) сукупність грошових коштів, що знаходяться в розпорядженні банків і використовуються ними для здійснення активних та інших операцій;

б) грошові кошти кредиторів та інвесторів, мобілізовані банками на певних умовах на міжбанківському та фондовому ринках;

в) зобов'язання банку перед вкладниками, котрі надали свої вільні грошові кошти для зберігання на певних умовах;

г) фонди грошових коштів, які формуються банками під час здійснення ними банківських операцій.

6. Запозичені ресурси банку — це:

а) грошові кошти кредиторів та інвесторів, мобілізовані банками на певних умовах на міжбанківському та фондовому ринках;

б) зобов'язання банку перед вкладниками, котрі надали свої вільні грошові кошти для зберігання на певних умовах;

в) фонди грошових коштів, які формуються банками під час здійснення ними банківських операцій;

г) сукупність грошових коштів, що знаходяться в розпорядженні банків і використовуються ними для здійснення активних та інших операцій.

7. Залежно від періоду користування банківські ресурси поділяють на:

а) залучені, запозичені;

б) постійні, тимчасові;

в) стабільні, нестабільні;

г) дешеві, дорогі.

8. Банківські ресурси залежно від рівня управління поділяють на:

а) залучені, запозичені;

б) постійні, тимчасові;

в) стабільні, нестабільні;

г) керовані, некеровані.

9. За економічним змістом банківські ресурси є:

а) позичені, залучені, кредитні;

б) власні, запозичені, залучені;

в) інвестиційні, кредитні, депозитні;

г) правильної відповіді немає.

10. Залежно від форми організації банку джерелами формування статутного капіталу можуть бути:

а) відрахування від прибутку, емісія власних акцій;

б) відрахування від власного капіталу;

в) правильна відповідь а) і б);

г) правильної відповіді немає.

11. За резидентністю власний капітал поділяють на:

а) приватний, державний, колективний;

б) балансовий, нормативний;

в) акціонерний, пайовий;

г) національний, іноземний.

12. Строкові вклади — це:

а) кошти, що розміщуються в банку на певний строк і можуть бути вилучені після його закінчення чи після попереднього повідомлення банку;

б) витрати бюджетів на утримання мережі підприємств, установ, органів, а також на фінансування соціального захисту населення та інших заходів;

в) вклади, що розміщені на розрахункових чи поточних рахунках у банку і є нестабільними, що обмежує можливість їх використання для позичкових та інвестиційних операцій;

г) кошти, що розміщуються в банку і можуть бути вилучені у будь-який час протягом цього строку без попереднього повідомлення банку.

13. Залежно від категорії вкладника депозити класифікують:

а) у національній та іноземній валютах;

б) резидентів та нерезидентів;

в) фізичних та юридичних осіб;

г) з простими і складними процентами.

14. Власний капітал банку виконує такі функції:

а) оперативну, регулюючу;

б) захисну;

в) правильна відповідь а) і б);

г) правильної відповіді немає.

15. Залежно від способу розрахунку розрізняють такі види капіталу банку:

а) балансовий;

б) нормативний;

в) статутний;

г) правильна відповідь а) і б).

16. Капітал банку залежно від форми інвестування може існувати:

а) у грошовій формі;

б) у матеріально-речовій формі;

в) у формі фінансових активів;

г) усі відповіді правильні.

17. За способом оформлення сертифікати класифікують на:

а) іменні та на пред'явника;

б) строкові та на вимогу (до запитання);

в) одноразові та серійні;

г) правильної відповіді немає.

18. Депозитний сертифікат — це:

а) цінний папір, що засвідчує його власнику суму вкладених депозитних коштів;

б) цінний папір, що може використовуватися його власником як платіжний засіб і обертатися на фондовому ринку;

в) правильна відповідь а) і б);

г) правильної відповіді немає.

19. До позичкових коштів банку належать кошти, отримані від:

а) емісії і продажу облігацій;

б) кредити, отримані від юридичних осіб;

в) кредити, отримані від НБУ та інших банків;

г) правильна відповідь а) і в).

20. За характером здійснення операції РЕПО поділяють на:

а) операції прямого РЕПО;

б) операції зворотного РЕПО;

в) правильна відповідь а) І б);

г) правильної відповіді немає.

21. Залежно від строку дії операції РЕПО поділяють на:

а) відкрите РЕПО;

б) строкове РЕПО;

в) закрите РЕПО;

г) правильна відповідь а) і б).

22. Під депозитом (вкладом) розуміють:

а) грошові кошти в національній чи іноземній валютах або банківські метали* передані їх власником або іншою особою за його дорученням у готівковій чи безготівковій формі на рахунок власника для зберігання на певних умовах;

б) матеріальні активи, що використовуються тривалий час у господарському обігу банку;

в) грошові кошти, що формуються суб'єктами господарювання, державою, домогосподарствами та використовуються банком для економіки та соціальних потреб;

г) правильної відповіді немає.

23. Механізми рефінансування банків з боку НБУ — це:

а) операції рефінансування через проведення тендерів із підтримання ліквідності;

б) надання стабілізаційного кредиту;

в) операції на відкритому ринку з державними цінними паперами;

г) усі відповіді правильні.

24. Для чого застосовується НБУ рефінансування банків:

а) для ефективного регулювання грошово-кредитного ринку;

б) управління ліквідністю банківської системи;

в) виконання функції кредитора останньої інстанції;

г) усі відповіді правильні.

25. Операції рефінансування через проведення тендерів із підтримання ліквідності банків називаються:

а) постійно діючою лінією рефінансування для надання банкам кредитів овернайт;

б) кредитами рефінансування строком до 14 днів та строком до 365 днів;

в) операціями прямого РЕПО;

г) усі відповіді правильні.

26. Кредит овернайт — це кредит, наданий банку Національним банком України:

а) строком на один робочий день за умови стабільності банку;

б) за оголошеною процентною ставкою через постійно діючу лінію рефінансування строком на один робочий день за умови укладення генерального кредитного договору між ним і банком;

в) строком на один робочий день на умовах фінансового оздоровлення банку;

г) правильної відповіді немає.

27. Які види кредитів овернайт надає Національний банк України іншим банкам:

а) під забезпечення державними пінними паперами;

б) без забезпечення (бланковий);

в) правильна відповідь а) і б);

г) правильної відповіді немає.

28. Які кредити рефінансування надаються НБУ шляхом проведення тендерів із підтримання ліквідності:

а) строком до 14 днів та строком до 365 днів;

б) строком до 30 днів та строком до 365 днів;

в) строком до 45 днів та строком до 365 днів;

г) строком до 90 днів та строком до 365 днів,

29. Які види тендерів із рефінансування банків проводяться НБУ:

а) закритий і відкритий;

б) кількісний і процентний;

в) тимчасовий і постійний;

г) щоденний і щомісячний.

30. Кількісний тендер — це:

а) тендер, на якому НБУ наперед установлює ціну (процентну ставку), за якою банки можуть одержати кредити рефінансування;

б) тендер, під час оголошення якого банки у своїх заявках до НБУ, крім суми очікуваного кредиту, пропонують ціну (процентну ставку), за якою вони погоджуються одержати кредит, але не нижчу за облікову;

в) усі відповіді правильні;

г) правильної відповіді немає.

31. Процентний тендер — це тендер:

а) на якому НБУ заздалегідь установлює ціну (процентну ставку), за якою банки можуть одержати кредити рефінансування;

б) під час оголошення якого банки у своїх заявках до НБУ, крім суми очікуваного кредиту, пропонують ціну (процентну ставку), за якою вони погоджуються одержати кредит, але не нижчу за облікову;

в) усі відповіді правильні;

г) правильної відповіді немає.

32. На який строк НБУ може здійснювати операції РБПО:

а) не більше ніж на ЗО календарних днів;

б) не більше ніж на 10 календарних днів;

в) не більше ніж на 60 календарних днів;

г) не більше ніж на 90 календарних днів.

33. Стабілізаційний кредит — це:

а) кредит, наданий банку НБУ строком на один робочий день за умови стабільності банку;

б) кредит, наданий банку НБУ за оголошеною процентною ставкою через постійно діючу лінію рефінансування строком на один робочий день за умови укладення генерального кредитного договору між банком і НБУ;

в) кредит, наданий банку НБУ строком на один рік на умовах оздоровлення банку;

г) кредит НБУ, що може надаватися банку на підтримку здійснення заходів фінансового оздоровлення для забезпечення його ліквідності на визначений НБУ строк.

34. Стабілізаційний кредит надається банку строком до:

а) одного року;

б) трьох років;

в) п'яти років;

г) семи років.

35. Сукупність грошових коштів, що перебувають у розпорядженні банку і використовуються для виконання активних операцій, — це;

а) власні ресурси банківської установи;

б) залучені та запозичені ресурси банківської установи;

в) правильна відповідь а) і б);

г) правильної відповіді немає.

36. Строковий депозит — це:

а) вклад, розміщений у банку на поточному рахунку клієнта, що використовується для здійснення поточних розрахунків із партнерами;

б) кошти, розміщені в банку на певний строк, можуть бути знятими після закінчення цього строку або після попереднього повідомлення банку за встановлений період;

в) кредитові залишки на конкретних рахунках;

г) поточний рахунок із овердрафтом.

37. Кошти, отримані від емісії та продажу облігацій, належать до капіталу банку:

а) власного;

б) позиченого;

в) залученого;

г) правильна відповідь а) і б).

Список рекомендованої літератури

1. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р. № 2121-Ш (зі змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 5—6. — Ст. ЗО.

2. Закон України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 р. № 679-XІV (зі змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 29. — Ст. 238.

3. Адамик Б, 17. Національний банк і грошово-кредитна політика: Навч. посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 278 с.

4. Банківська справа: Навч. посіб. / За ред. проф. P. І. Тиркала. — Тернопіль: Карт-бланш, 2001. — 314 с.

5. Банківські операції: Підручник / А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза .— 2-ге вид., вип. і доп. — К.: КНЕУ, 2002. — 476 с.

6. Вовчак О. Д., Скаско О. Стасів А. М. Банківський нагляд. — Л.: Новий Світ-2000, 2005. — 480 с.

7. Епіфанов А. О., Маслак Н. Г., Сало І. В. Операції комерційних банків: Навч. посіб. — Суми: Університетська книга, 2007. — 523 с.

8. Операції комерційних банків / Р. Коцовська, В. Ричаківська, Г. Табачук та ін. — 2-ге вид., перероб. і доп. — Л.: ЛБІ НБУ, 2001. — 516 с.

9. Петрук О. М. Банківська справа: Навч. посіб. / За ред. д-ра екон. наук, проф. Ф. Ф. Бутинця. — К.: Кондор, 2004. — 461 с.

10. Романова М. І., Устюсова М. В. Основи банківської справи: Навч. посіб. — К.: Центр навчальної літератури, 2007. — 168 с.

11. Снігурська Л. П. Банківські операції і послуги: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2006. — 456 с.

12. Тиркало Р. Ш., Щибоволок 3.1. Фінансовий аналіз комерційного банку: основи теорії. Експрес-діагностика, рейтинг: Навч. посіб. — К.: Слобожанщина, 1999. — 236 с.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси