Навігація


Головна
Авторизація/Реєстрація
Вторинний ринок цінних паперівЩо слід розуміти під вторинним ринком цінних паперів?Первинний та вторинний ринки цінних паперівКупівля-продаж банками цінних паперів на вторинному ринкуВиди ринків цінних паперівРинок цінних паперів та фондова біржаВідокремлення комерційного банківництва від сфери цінних паперівДержавне регулювання ринку цінних паперівПравове регулювання ринку цінних паперівПравовий режим цінних паперів у господарській діяльності
 
Головна arrow Економіка arrow Міжнародна економіка
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Вторинний ринок цінних паперів

Вторинний ринок - це ринок, на якому відбувається купівля-продаж цінних паперів, випущених в обіг раніше.

Покупці на вторинному ринку укладають угоди не з емітентом, а з новими власниками цінних паперів. На вторинному ринку андеррайтери виступають в ролі брокерів, тобто зводять разом покупців і продавців, і у ролі принципалів, тобто скуповують і продають цінні папери з метою стабілізації цін. Вторинний ринок є основним ринком, оскільки саме на ньому відбувається: а) торгівля цінними паперами, випущеними в обіг раніш, і б) встановлення курсу цінних паперів, тобто визначення тієї ринкової ціни, котра відображає всю наявну інформацію про конкретний цінний папір.

Особливістю вторинного ринку є високий рівень ліквідності, тобто можливості швидкого продажу цінних паперів. Ліквідність ринку тим вища, чим більше учасників купівлі-продажу цінних паперів.

Вторинний ринок складається з:

§ організованого, біржового ринку;

§ неорганізованого - "вуличного" ринку (торгівля "з прилавка").

У 70-х роках виникли і швидко розвиваються третій і четвертий ринки цінних паперів. Фондова біржа, як організований і регулярно функціонуючий ринок цінних паперів, є центральним ринком акцій найбільших монополій. Всього у світі нараховується приблизно 200 бірж у більше ніж 60 країнах. Найбільші з них: Нью-Йоркська, Токійська, Лондонська, Середньо-Західна (США) та ряд інших. ЗІ біржа входить до Міжнародної федерації фондових бірж (МФФБ), розташованої в Парижі.

Лондонська і Токійська біржі у великих розмірах торгують акціями іноземних компаній. На цих біржах зареєстровано відповідно 813 і 125 іноземних компаній.

На фондовій біржі здійснюється котирування цінних паперів. Термін "котирування", як правило, застосовується на позначення дії або механізму встановлення ціни цінних паперів, а також ним позначають можливість обігу цінних паперів (коли цінні папери обертаються на біржі, то кажуть, що вони "котируються") [49, с. 118].

Хоча котирування здійснюється на фондовій біржі але біржовим курсом користуються і на позабіржовому ринку.

Щоб стати членом біржі, необхідно купити "місце" на біржі, тобто право на торгівлю і мати в торговельній зоні біржі свого трейдера - працівника брокерської фірми, який безпосередньо виконує замовлення на купівлю-продаж цінних паперів. Брокерська фірма, що мас "місце" на біржі, називається "фірмою з місцем на біржі". Акція, котра допущена до торгів на біржі, називається "зареєстрованим цінним папером, що пройшов лістинг".

На Нью-Йорксьхій біржі основними критеріями, котрими керується рада директорів біржі при прийнятті рішень про допуск акцій компанії до котирувань, є:

1) ступінь національного інтересу до даної компанії;

2) місце компанії в галузі та її стабільність;

3) належність компанії до зростаючої галузі і перспективи, котрі дозволили б їй зберегти свої позиції.

Компанії, чиї акції пройшли процедуру лістингу (реєстрації), повинні щорічно платити мито і періодично надавати певну інформацію інвесторам. Якщо інтерес до цінного папера неухильно падає, то рада директорів приймає рішення про делістинг цінного паперу. Папір буде вилучено з обігу. Допускається також тимчасово призупинення торгівлі яким-небудь цінним папером у випадку ажіотажу з тієї чи іншої причини навколо цінного паперу.

Більшість бірж (до 80%), які входять у Світову федерацію бірж, проводять торги як акціями, так і облігаціями. На інших торговельних майданчиках торгують тільки акціями. Третина бірж має ф'ючерсний ринок. Близько 50% - опціонний.

З метою порівняння бірж між собою за розміром, як правило, використовується показник капіталізації національних компаній, цінні папери яких мають лістинг на біржі. Перше місце за цим показником належить Нью-Йоркській біржі.

На Нью-Йоркській та інших американських біржах йде торгівля в основному не акціями іноземних компаній, а американськими депозитарними розписками (АДР).

Іншими показниками розміру бірж є кількість лістингових компаній та торговельний оборот. На провідних торговельних майданчиках оборот за добу складає десятки мільярдів доларів.

Вимоги до іноземних фірм, які бажають включити свої акції в лістинг, набагато жорсткіші, ніж до національних. Так, на Нью-Йоркській біржі вимогою для включення в лістинг є чиста вартість реального основного капіталу в розмірі не менше ніж 18 млн дол., для іноземної фірми - 100 млн дол.

Залежно від виду торговельної діяльності члени біржи поділяються на чотири категорії: брокер-комісіонер, брокер, який працює, в залі, біржовий брокер і спеціаліст. На Нью-Йоркській біржі з 1366 членів біржі 700 чоловік - це брокери-комісіонери, 400 -"спеціалісти", 225 —брокери, працюючі в залі, і 41 чоловік - біржові брокери.

Брокери-комісіонери збирають у брокерських фірм заявки клієнтів, доставляють їх в зал біржі і відповідають за їх виконання. За свої послуги збирають з клієнтів комісійні.

Біржові брокери виконують у біржовому залі доручення інших брокерів, допомагають брокерам-комісіонерам.

Біржові грейдери здійснюють операції лише за свій рахунок. Свій прибуток вони отримують, використовуючи незбалансованість на ринку, котра призводить до тимчасового завищення або заниження курсів цінних паперів.

Спеціалісти виконують дві функції:

§ здійснюють виконання заявок з обмеженням ціни, оскільки є брокерами для брокерів;

§ діють як ділер з певних груп акцій, тобто купують і продають цінні папери певної групи за свій рахунок, отримуючи при цьому прибуток.

Спеціаліст повинен підтримувати стабільність на ринку тих цінних паперів, з котрих він призначений вести операції. Для цього він повинен компенсувати тимчасові дизбаланси між числом заявок на купівлю і заявок на продаж шляхом купівлі акцій, призначених для нього, зі свого рахунка. Спеціалістам належить провідна роль у біржовій торгівлі.

У роботі фондових бірж за останні 10 років сталися значні зміни, котрі повністю змінили облік бірж.

1. Перехід на електронну торговельну систему. На більшості бірж торговельний зал сам по собі відсутній, а угоди здійснюються через віддалені термінали персональних ЕОМ, що мають доступ до центрального комп'ютера фірми. Лише на ньюйоркській фондовій біржі як основний метод використовується відкритий вигук; на токійській біржі від нього відмовились у 1999 р.; на франкфуртській біржі хоча торговельний зал діє, але угод невелика. Основна частина угод укладається за допомогою електронної системи, завдяки якій можна торгувати на тій чи інший біржі з будь-якої точки земної кулі, а в міру розвитку Інтернету це стає ще простіше.

На американських біржах третина всього обороту припадає на угоди через Інтернет.

На електронну систему торгівлі переходять деривативні біржі. Першою з таких стала німецька біржа строкових контрактів під назвою DTB у Франкфурті (1990 p.). Вона з самого початку була електронною і могла приваблювати віддалених членів практично в будь-якій країні світу.

2. Активізацій процесів глобалізації на фондових ринках. Починає здійснюватись перехід окремих бірж на технологію провідних організаторів торгівлі, що створило передумови для їх злиття. Інституціональним проявом цього процесу є інтеїрація лондонської і франкфуртської фондових бірж, об'єднання паризької, амстердамської і брюссельської бірж, котрі діють як одна міжнаціональна - Euronext (нині в об'єднання увійшла біржа Португалії), формування "Глобального фондового ринку", який об'єднує десять величезних бірж світу з сукупною капіталізацією в 20 трлн дол. (Нью-Йорк, Токіо, Гонконг, Париж, Брюссель, Амстердам, Мельбурн, Торонто, Сан-Паулу, Мехіко) та ін.

Інтеграція фондових бірж сприяє формуванню інвестиційного простору, який функціонує за уніфікованими правилами.

3. Об'єднання класичних фондових і деривативних бірж. На об'єднаних біржах торгують не лише акціями і облігаціями, а й ф'ючерсами та опціонами. Прикладом може бути Німецька Deutsche Borse, що об'єднує фондову (FWB) і строкову (DTB-EUREX) біржі; об'єднання сінгапурської фондової біржі зі строковою (S1MEX).

4. Перетворення фондових бірж у відкриті акціонерні товариства, тобто в бізнес-організації. Відкритими акціонерними товариствами стали фондові біржі Стокгольма (1993 p.), Гельсінкі (1996 p.), Копенгагена (1997р.), Амстердама (1997 p.), Мілана (1997 p.), австралійська фондова біржа (1998р.), лондонська фондова біржа (2000 p.). Акціонувалась американська торговельна система NASDAQ. В оборот на позабіржовому ринку NASDAQ можуть надійти 45% її акцій, а виручка піде на розширення бізнесу в інших країнах і модернізацію технологій.

5. Вихід бірж через зрослу конкуренцію за національні межі і пропонування своїх послуг на зовнішньому ринку. Вони відкривають доступ на свої торговельні майданчики іноземним учасникам торгів, проводять лістинг і ведуть торгівлю іноземними цінними паперами. Так, на лондонській фондовій біржі в торгівлі беруть участь понад 170 міжнародних інвестиційних організацій і понад 500 іноземних банків. Акції міжнародних компаній понад 60 країн пройшли лістинг на лондонській фондовій біржі.

6. Злиття депозитарних організацій. У 1999 р. виникла нова організація Clear-stream, яка створилась шляхом злиття депозитарно-клірингової системи Deutshe Borse Clearing і міжнародної системи Cedel. У 2000 р. відбулося злиття французького депозитарію (SICOVAM) з провідною розрахунково-депозитарною організацією на міжнародному фондовому ринку Euroclear.

Позабіржовий ринок - це частина фондового ринку, що перебуває поза сферою діяльності фондових бірж. На ньому продаються всі облігації і не включені в біржовий список акції по телефону, минаючи торговельний зал біржі. Ціни на ньому встановлюються в ході переговорів між продавцями і покупцями. Коли виникає серія заявок, проводиться аукціон.

Частка позабіржового фондового ринку різна в різних країнах: в Японії вона становить 1%, у США - 25, Чехії - 60, Словаччині - 80, Росії - 90, в Україні - 98% [49, с. 134]. До переваг позабіржового ринку відносять те, що він:

§ збільшує обсяг інвестицій, оскільки наближає фондовий ринок до дрібного інвестора;

§ оперативно знаходить найвигідніші об'єкти вкладання капіталу та джерела фінансування;

§ сприяє розвитку фондового ринку на рівні регіонів, розвитку послуг для учасників ринку;

§ створює передумови для розвитку інфраструктур фондового ринку. Позабіржовий ринок мас високий рівень автоматизації, котрий забезпечується

"Автоматизованою системою котировок Національної асоціації ділерів з цінних паперів". Ця система охоплює всю країну автоматичною комунікаційною мережею, котра об'єднує дилерів і брокерів позабіржового ринку і забезпечує їх інформацією про цінні папери, що продаються через цю систему. Система використовується для котирування (оголошення) цін акцій. Фактично укладання угоди відбувається в процесі переговорів по телефону між брокером і дилером.

Важливим моментом у розвитку позабіржового ринку цінних паперів стало застосування великими банками власних електронних брокерських систем. Вони вирізняються низькою вартістю надання послуг, можливістю торгувати в години, коли традиційні біржі зачинені, анонімністю котировок і широким спектром інструментів, що торгуються. До таких систем відносяться Інстинст, що оперує глобально, електронні комунікаційні мережі, такі як Айленд та ін. В США їх нараховується близько 20.

Позабіржовий ринок є неоднорідним через різний ступінь організованості. Так, до організованих учасників позабіржових угод відносять тих, хто є членом тієї чи іншої саморегульованої організації. У межах неорганізованого позабіржового ринку виокремлюють так звані вуличний ринок, третій та четвертий ринки. Але досвід розвинутих країн свідчить про те, що позабіржовий ринок цілком піддається організації.

Вуличний ринок - це неорганізований ринок, де переважають випадкові операції з купівлі-продажу цінних паперів, в основному акцій приватизованих підприємств.

Третій ринок - це ринок, на якому відбувається позабіржова торгівля зареєстрованими на біржі цінними паперами через посередників. Третій ринок виник тому, що на біржовому ринку інституційним інвесторам було невигідно торгувати через:

1) досить великі комісійні, мінімальна ставка яких фіксована. Відтак комісійні часто перевищували граничні витрати по проведенню великомасштабних торговельних операцій, в той час як брокерські фірми, що не є членами біржі, не встановлювали обмежень на комісійні;

2) фіксований час проведення торгів, в той час як на позабіржовому ринку операції продовжуються і тоді, коли вони припиняються на біржі.

Четвертий ринок - це ринок, на якому укладаються угоди купівлі-продажу будь-яких цінних паперів і навіть цілих портфелів інституційними інвесторами напрямки, минаючи біржі і брокерів через комп'ютерну систему.

В США укладання угод на "четвертому" ринку автоматизоване за допомогою електронної системи торгівлі акціями (Inslinet).

Органом, який займається регулюванням ринку цінних паперів у США, є Комісія з цінних паперів і бірж - державна установа. Регулювання РЦП здійснюється на підставі федеральних і місцевих законів. В основу федерального регулювання фондового ринку покладено принцип саморегулювання: Комісія з цінних паперів і бірж передала свої повноваження з контролю за торгівлею зареєстрованими цінними паперами фондовим біржам, залишивши за собою право вносити доповнення або зміни в існуючі правила.

На ринку цінних паперів відбуваються постійні зміни. На ньому можна робити і роті і втратити гроші. Інвесторам потрібна постійна інформація і, по можливості, інформація достовірна про стан ринку того чи іншого папера.

На вторинному ринку інвестори укладають угоди з купівлі-продажу цінних паперів в основному з двох причин. Перша - це пропозиція про те, що поточна ринкова ціна купівлі або продажу завищена або занижена, і інвестор захоче зіграти на можливій різниці цін. Інвестор, який вважає, що він має інформацію, котра невідома на ринку, називається орієнтованим щодо інформації. Друга причина - це бажання інвестора продати деяку кількість акцій, щоб отримати гроші на свої потреби або вкласти в цінні папери тимчасово вільні кошти. Інвестор, спонукуваний такими мотивами, називається орієнтованим на ліквідність. Укладаючи угоду, він не передбачає, що інші учасники ринку можуть неправильно оцінювати перспективи даного папера. В цій ситуації дилер може зайняти активну або пасивну позицію. Пасивно налаштований дилер очікуватиме, поки ціни не визначаться ринком. Активно налаштований дилер спробуватиме отримати якомога більше інформації і визначити події на ринку, змінивши заздалегідь ціни на купівлю і продаж і підтримавши тим самим баланс в потоці доручень.

Ціни на ринку цінних паперів можуть не лише встановлювати рівновагу, а й бути джерелом інформації. Однак інформація про купівлю або продаж великої партії цінних паперів може бути інтерпретована по-різному, якщо невідомі мотиви продавця або покупця. Інвестору, який орієнтується на ліквідність, слід повідомити про свої наміри з тим, щоб уникнути несприятливого впливу, котрий може справити його попит або пропозиція на ціну, за якою він має намір укласти угоду. Інституційний інвестор, який закуповує набір цінних паперів, повинен повідомити, що він не вважає ціну на ці папери заниженою. Фірма ж, яка хоче купити або продати велику партію цінних паперів за ціною, котра, за її оцінкою, не відповідає поточній вартості, повинна приховувати свій мотив. Від того, наскільки їй це вдається, залежить результат.

Курси акцій, що котируються на ринку, звичайно змінюються хвилеподібно, у вигляді циклів: за підйомом іде падіння, потім знову підйом і т.д. У фазі підйому ринок називається "бичачим", у фазі падіння цін акцій - "ведмежим".

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі теми

Вторинний ринок цінних паперів
Що слід розуміти під вторинним ринком цінних паперів?
Первинний та вторинний ринки цінних паперів
Купівля-продаж банками цінних паперів на вторинному ринку
Види ринків цінних паперів
Ринок цінних паперів та фондова біржа
Відокремлення комерційного банківництва від сфери цінних паперів
Державне регулювання ринку цінних паперів
Правове регулювання ринку цінних паперів
Правовий режим цінних паперів у господарській діяльності
 
Дисципліни
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси