Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Блок 6. З історії лангобардів

Новий курс німецької політики. "Пангерманізм". Англо-німецькнй...Міжнародні відносини на Середньому Сході пер. пол. XIX ст....Англо-американська система права
 
Головна arrow Банківська справа arrow Історія грошей і банківництва
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Лангобарди

Початки монетного карбування у королівстві ланго-бардів не відрізняються від аналогічних процесів в інших варварських королівствах. Емісію монет було зосереджено на монетних дворах у містах Павія та Лукка. Згодом кількість монетарень суттєво збільшилася. Вони були в Мілані, Пізі, Тревізо, П'яченці. Перші золоті та срібні номінали не відрізнялися від однотипних візантійських монет імператорів Юстиніана І (527-565 рр.), Юстина II (565-578 рр.), Маврикія Тіберія (582-602 рр.) та ін. Основним номіналом були трієнси, рідше карбували соліди. Якість золотих монет постійно погіршувалась, і за останніх королів трієнси емітувалися з металу низької проби. У другій половині VII ст. розпочалося виробництво дрібних срібних монет вагою близько 0,2 г. Зображення та легенди лангобардських королів з'явилися на монетах за Куніперта (688-700 рр.), який відкар-бував золоті трієнси з легендою "DN CVNICPER" та зображенням архангела Михаїла, замість богині Вікторії, на реверсі. Останніми лангобардськими монетами були трієнси, відкарбовані після завоювання королівства Карлом Великим у 774-781 рр.

Франки

Монетне карбування у франкській державі розпочалося дещо пізніше, ніж в інших варварських королівствах. Започаткував його король Хлодвіг І близько 500 р. Основною грошовою одиницею залишався золотий солід, однак емітувалися переважно трієнси. До 584 р. вартість соліда вагою 4,54 г складала 24 силікви. Відповідно трієнс (1,52 г) дорівнював 8 силіквам. У 584 р. вартість соліда і трієнса зменшилася до відповідно 21 та 7 силікв, а за Хлотара II (613-629 рр.) солід уже коштував 20 силікв, а його вагу було встановлено на рівні 3,18 г. Новий, галльський солід перебував на ринку до середини VII ст., але карбували переважно трієнси.

Через панування натурального господарства, яке не сприяло розвиткові торгівлі, випуски срібних та бронзових монет, які мали місцеве значення, були спорадичними й незначними. Перші з них емітувались у VII ст. Це були маленькі, товсті монети вагою 1,1-1,3 г. Ареал їхнього поширення - Прованс і Фризія. Легенди на них не читаються або зовсім відсутні. Карбувалися лише схематичні зображення хрестів, літер, монограм і погрудь сеньйорів.

Як і в інших тогочасних західноєвропейських державах, перші золоті монетні емісії франків наслідували візантійські зразки часів Анастасія І, Юстина І та Юстиніана. Вперше ім'я короля на франкських солідах і трієнсах з'явилося за Теодеберта І (534-548 рр.). Інколи на реверсі вміщувалися літери й монограми монетних дворів і позначення вартості у візантійських силіквах. З другої чверті VII ст. розпочалося псування золотої монети зниженням проби металу.

За останніх Меровінгів характерною особливістю монетної справи Франкського королівства стала ЇЇ децентралізація. На території держави існувало понад 900 монетарень. Найбільші з них функціонували у Марселі, Суассоні, Пуату, Парижі, Реймсі, Орлеані, Тулузі, Маастріхті та ін. Свою продукцію вони випускали нерегулярно, а їхня діяльність відбувалася під час ярмарок, з'їздів феодалів, зборів духовенства тощо. Монету карбували як з металу, що належав королівській скарбниці, так і з матеріалу замовника. Слабкість королівської влади привела до усунення з монет зображень короля та його легенд. На них розміщувалися лише місце карбування та ім'я монетного майстра, яких дослідники ідентифікували понад 1600. Більшість монетарне були водночас орендарями монетних дворів, які належали королівській скарбниці, світським і духовним феодалам, містам, монастирям, окремим храмам та ін. На початку VIII ст. централізоване карбування монет у Франкському королівстві припинилося.

Англо-сакси

Карбування монет на Британських островах розпочалося наприкінці VI ст. На монетарнях у Кентербері й Лондоні емітували соліди і трієнси пізньоримського зразка. На організацію монетної справи в англо-саксів мали значний вплив античні традиції та франкське карбування. Разом із золотими номіналами випускалися дрібні срібні монети - скеати. Карбувалися вони на товстому монетному кружку діаметром близько 10 мм. Зображення на них стилізовані. Найчастіше це-легенди, виконані латинськими літерами чи рунічними знаками. Часто на монетах уміщували імена королів і монетаріїв. Інколи написи повністю відсутні, що ускладнює атрибуцію цих монет. Дослідники датують емісію скеатів 575-750 рр. Трохи згодом припинили їх випуск королі Нортумбрії та архієпископи Йорку. Локальне значення мали карбовані з міді стики - дрібні розмінні монети. Більшість дослідників схильні вважати, що їх обіг мав примусовий характер.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси