Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
УКРАЇНА У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ, АВСТРІЙСЬКОЇ ТА АВСТРОУГОРСЬКОЇ ІМПЕРІЙУкраїна в складі російської та австро-угорської імперій (кінець ХVIII...УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ НАПРИКІНЦІ XVIII - У...ДЕРЖАВНИЙ ЛАД I ПРАВО НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ...ГРОШІ ТА БАНКІВНИЦТВО УКРАЇНИ У СКЛАДІ СРСР
Україна в складі російської та австро-угорської імперій (кінець ХVIII...Особливості розвитку господарства Російської імперії та могутня роль...УКРАЇНА У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ, АВСТРІЙСЬКОЇ ТА АВСТРОУГОРСЬКОЇ ІМПЕРІЙУкраїнці під владою Австрійської імперіїДЕРЖАВНИЙ ЛАД I ПРАВО НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ...
 
Головна arrow Банківська справа arrow Історія грошей і банківництва
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ГРОШІ ТА БАНКІВНИЦТВО УКРАЇНИ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

Наприкінці XVIII ст. більшість українських земель потрапила під владу Росії. Поза російським кордоном залишалися тільки західні землі - Галичина, Буковина й Закарпаття, що належали монархії Габсбургів.

Українські землі, що перебували у складі Російської імперії, цілковито підпадали під царську владу. Внаслідок цього українці були позбавлені будь-якої можливості самостійно творити свою долю. Це поширювалося на всі сфери господарського життя і, зокрема, на фінансово-кредитні відносини. Монопольним правом на регулювання фінансових потоків на території всієї новоствореної держави володів царський уряд на чолі з самодержавцем. Тому будь-яка економічна реформа, що здійснювалася російським урядом, безпосередньо поширювалася на ту частину українських земель, що перебували у складі Російської імперії. Така ситуація тривала до першої світової війни.

Структура монетного господарства України як складової Російської імперії

Наприкінці XVIII ст. грошова система, що склалася після грошової реформи Петра І, поширилася на всі терени Лівобережної України. В обігу почали з'являтися російські срібні, мідні й золоті монети, які поступово витрутили польські й татарські.

Перші спроби реформування грошової системи, які безпосередньо відобразилися на грошовому обігу на українських землях, були здійснені Катериною II (1762-1796 рр.). Вона поповнила грошовий обіг першими паперовими грошима - асигнаціями (про які детальніше розповідається у наступному параграфі), а це сприяло надходженню до монетної системи додаткової кількості мідних монет великої ваги для покриття випущених паперових грошей. Археологічні знахідки на території України скарбів пудової ваги, до яких входили мідні російські монети, засвідчили їхнє широке використання у грошовому обороті.

Особливою популярністю тоді користувалися нідерландські золоті монети. Російський уряд протягом більш як 100 років карбував імітації голландських дукатів. Ці монети, "лобанчики", викарбовувалися для закордонних платежів, ними також виплачували жалування військам у Середній Азії, на Кавказі, у Царстві Польському. Карбували дукати спершу з 1768 р. по 1806 р., а потім знову по десятирічній перерві. І хоча 1849 р. в Голландії випуск таких монет припинився, в Росії їх продовжували карбувати тільки з цією датою. І лише публічне обурення в 1868 р. голландського уряду стало остаточною причиною припинення карбування дукатів в Росії.

У1787 р. під час оглядин Катериною II завойованих земель за наказом князя Потьомкіна-Тавричеського було викарбувано срібні монети номіналом 2, 5, 10 і 20 копійок. На лицевім боці було зображено вензель Катерини 11, вміщено текст "Царица Херсонеса Таврического" і дату - 1787. На зворотнім боці - цифри номіналу, під якими містилися літери "Т, М.", що означало "Таврическая монета". На них було проставлено крапочки, кількість яких допомагала з'ясувати неписьменним їхню вартість. Але ці гроші в обіг не потрапили.

За царювання Павла І (1796-1801 pp.) зовнішній вигляд срібних монет зазнав певних змін. Із срібного рубля зникли портрети, їх заступив девіз лицарів ордену тамплієрів: "Не нам, не нам, а імені твоєму". На аверсі срібних монет було зображено вензель Павла І в одну літеру у формі хреста з коронами і вміщено текст "Монета. Цена рубль". Внизу зазначалася дата випуску. На реверсі - картуш із девізом, літери "О. М.", що означали ініціали мінцмейстера Осипа Мейджера (1789-1801 pp.) і "М. Б." - монета банківська.

На срібних 5 і 10 копійках містився вензель Павла І в одну літеру "П І" з короною, а на звороті - номінал і дата, під якою дві пари літер: "С. П." - Санкт-Петербурзький монетний двір, а нижче "О. М." - Осип Мейджер .

За Олександра І (1801-1825 pp.) зображення на монетах знову дещо змінилися. На лицевім боці з'явився герб Росії іншої різновидності: на плечі орла накинуто ланцюг ордена Андрія Первозванного, текст "Монета рубль" і дата. На зворотнім боці містився текст "Государственная Российская монета рубль", а внизу - літери "СПБ", що означали монетарню Санкт-Петербурга. Від 1812 р. на монетах почали вказувати ще й вагу.

У 1810 р. почалося карбування мідних монет - 16 рублів із пуда. Карбували їх номінальною вартістю 1/4, 1/2, 1, 2 і 5 копійок.

За часів Олександра І в Росії починаючи з 1815 р., карбували монети для Польського королівства. У перші роки було випущено І, З, 5,10 грошів і 2,5 злотих. У 1821 р. з'явилася золота монета 10 злотих. 1 і 3 гроші карбувалися з міді; 5 і 10 грошів, а також 1,2,5,10 злотих - із срібла, а 10, 25 і 50 злотих - із золота. Написи на монетах було зроблено польською мовою. На лицевім боці містився портрет Олександра І, а на зворотнім - герб Росії та вартість номіналу, внизу - текст "Зі срібла (або міді) місцевої", тобто польської. Карбували їх до 1841 р. з деякими змінами в зображеннях, але завжди з портретами Олександра 1. Згодом для зручнішої лічби написи на монетах почали робити двома мовами: російською та польською. Хоча нові монети випускалися для Польщі, вони все ж таки потрапляли на територію України та використовувались як платіжний засіб. Були вони таких номіналів; у сріблі - 15 коп.= І злотому, 20 коп.= 40 грошам, 25 коп.= 50 грошам, 30 коп.= 2 злотим, 3/4 рубля = 5 злотим, 1 руб. 50 коп.= 10 злотим. На лицевім боці - герб Росії, на зворотнім - вартість і дата випуску. Карбували їх до 1850 р.

Після смерті Олександра І у 1825 р. викарбували срібний константинівський рубль - найрідкіснішу і найвідомішу в нумізматичних колах російську монету. На аверсі монети зображено чоловічий профіль, під ним дата - "1825", навколо напис - "Б. М. Константинъ І имп. и сам. всеросс.", що означає: "Божою милістю Константин І імператор і самодержавець всеросійський". На реверсі - державний герб Російської імперії - двоголовий орел із регаліями в облямівці з лаврового вінка. Під орлом три літери - С. П. Б. - знак Петербурзького монетного двору, де було відкарбовано монету. По колу монети напис: "Рубль. Чистого серебра 4 золоти. 21 доля". На гурті міститься така інформація: "сер. 83 І/З пробы 4 зол. 82 14/25 доли", тобто вказано пробу і вагу монети у старовинних метрологічних вимірах - золотниках і долях. У сучасних вимірах вага монети становила 20,73 г.

Цікавим є той факт, що імператора Константина в Росії ніколи не було. Він відмовився від трону на користь молодшого брата Миколи. Проте публічного оголошення відмови у Москві не пролунало, оскільки Константин не бажав покидати Варшаву. Протягом двох місяців, під час яких відбувалося листування між братами, було викарбувано срібний рубль із портретом Константина. Вагу і пробу монети, зміст гуртового напису та оформлення монетного поля було витримано у традиціях, характерних для російської нумізматичної продукції 1798-1885 рр. Первинний тираж константинівського рубля - сім екземплярів, п'ять із яких - з гуртовим написом, а два - без нього.

За царювання Миколи І (1825- 1855 рр.) в Російській імперії розпочалося карбування монет із платини, адже у ЗО-40-х роках XIX ст. ця держава була одним із найбільших ЇЇ постачальників на світовий ринок. Так, у 1828-1845 рр. було випущено в обіг платинові монети вартістю 3, 6 і 12 рублів. Розмір їх був, як у срібних монет номіналами 25,50 копійок і одного рубля, але вага була іншою і становила відповідно 10,20 і 40 г платини. На лицевім боці було зображено герб Росії, а на зворотнім - напис "12 рублей на серебро. 1841" і текст: "Чистой уральской платины 9 зол. 68 дол.".

Наявність у грошовому обігу надмірної кількості паперових грошових знаків, спричиненої частими емісіями для покриття військових витрат, призвела до значних Інфляційних процесів, що спричинило розлад грошово-кредитної системи. Спроби проведення урядом дефляції практично не давали жодних результатів. На часі стало здійснення грошової реформи, яку й провів міністр фінансів Є. Ф. Канкрін. її основними завданнями були відкрита девальвація асигнаційного рубля та введення срібного монометалізму.

Початком реформи став маніфест від 1 липня 1839 р. під назвою "Про влаштування грошової системи". Згідно з цим документом від 1 січня 1840 р. головним платіжним засобом ставав срібний рубль із вмістом у 4 золотники 21 долю щирого срібла. Всі угоди купівлі-продажу мали укладатися тільки у сріблі. Так цей метал було покладено в основу грошової системи Російської імперії.

Після проведення грошової реформи цікаві зміни сталися в монетній лічбі в Росії. Нова трьохкопійкова монета, яка відповідала старим 10 копійкам, отримала назву "гривенний". Нову копійку в деяких місцевостях почали називати "алтин". Двохкопійкову монету, яка дорівнювала 7 дореформеним копійкам, називали "семиш-ник" (семитка, семак). В Україні теж зреагували на співвідношення нових і старих номіналів. Нова денга - "денежка" (1/2 копійки) стала називатися шагом, 3 копійки - гривнею, а срібна монета в 10 копійок тимчасово стала сороківкою.

Особливістю монетної системи XIX ст. в Росії було карбування перших пам'ятних (меморіальних) і подарункових монет, які випускалися невеликими партіями. Отже, коло їх власників було невеликим. Але протягом кінця XIX -початку XX ст., коли захоплення нумізматикою стало майже масовим, пам'ятні й подарункові монети почали фальсифікувати.

Через зростання державних, а надто воєнних, видатків царський уряд 1862 р. вдався до емісії нових кредитних білетів, які можна було обміняти на золото і срібло. Отже, можна говорити, що в Російській імперії тоді діяла система металевих грошей у формі біметалізму, щоправда, лише до кінця 1863 р., оскільки заміна паперових грошей на металеві в умовах дефіциту бюджету, погіршення торговельного балансу і ростучих процентних виплат за зовнішніми і внутрішніми позиками призвела до значного відпливу срібних і золотих монет за кордон.

Наприкінці XIX ст. розпочалися зміни у валютних відносинах між капіталістичними країнами. Біметалізм був витручений валютною системою золотого стандарту. Систему класичного монометалізму запровадили такі країни, як Велика Британія, Франція, Німеччина.

У Росії в той час актуальним залишалося питання стабілізації рубля, адже для подальшого промислового розвитку потрібна була тверда валюта. Багаторазові спроби збільшити купівельну спроможність рубля позитивних результатів не дали. Уряд дійшов висновку про необхідність проведення нової грошової реформи, метою якої була б заміна інфляційного грошового обігу системою золотого монометалізму.

Ініціатива встановлення металевого обігу в Росії на основі золотого стандарту належала трьом міністрам фінансів: Н. X. Бунге, І. А. Вишнеградському і С. Ю. Вітте. Н. X. Бунге здійснив низку заходів для накопичення золотого запасу, які, крім збільшення обсягів видобутку золота, передбачали справляння мита золотом, а також конверсію російських державних позик. Безпосереднє приготування до проведення реформи було розпочате під керівництвом І. А. Вишнеградського. Він окреслив грошову реформу у вигляді девальвації кредитного рубля і швидкого переходу до використання золотої валюти, що, на його думку, було необхідно для зміцнення фінансових і кредитних зв'язків з іноземним капіталом.

Заступивши І. А. Вишнеградського на посаді міністра фінансів, С. Ю. Вітте перебрав обов'язки з проведення грошової реформи. В основу переходу на золотий стандарт він поклав такі головні елементи: надання виняткового емісійного права Держбанку, гарантований обмін паперових грошей на золото, одночасне перебування в обігу паперових і металевих грошей, обмеження випуску паперових грошей у розмірах встановленого ліміту.

У1895 р. в Російській державі розпочалася нова грошова реформа, яка вводила систему золотого монометалізму. Одразу було проведено девальвацію рубля на 1/3 його вартості. Імперіалом після реформи (1895-1897 рр.) називали золоту монету в 15 рублів, півімперіалом -7,5 рубля. У1897 р. було відкарбовано золоті монети номіналами 15, 10 і 7 '/2 руб. Були також монети номіналами 5 рублів та 1 рубль. У всіх банках Росії проводився вільний обмін грошей на золоту монету.

Отже, в результаті грошової реформи в обігу перебували такі грошові знаки: золоті монети, державні кредитні білети (які вільно обмінювалися на золоті монети), повноцінні срібні монети (номіналами 50 і 25 коп.), неповноцінні срібні (20 коп., 15 коп., 10коп.,5 коп.) і дрібні мідні монети (5 коп., 3коп., 2коп., 1 коп., 1/2 коп., 1/4 коп.). З появою в обігу золотих монет мідні та срібні гроші стали розмінною монетою, металевий вміст яких установлювався законом.

Завдяки змінам у грошовій системі Росія отримала одну з найбільш ліквідних світових валют; щоправда, були й негативні економічні наслідки, зокрема значно скоротилася готівкова грошова маса в обігу, що суттєво вплинуло на платіжні та кредитно-фінансові можливості російської валюти. Новостворена структура грошового господарства сприяла підняттю країни на вищий щабель промислового розвитку та стабілізації грошової системи. Втім, період стабілізації тривав недовго. У 1914 р., з початком першої світової війни, в державі було призупинено карбування золотих і срібних монет.

Війна вимагала величезних фінансових витрат. Уже влітку 1915 р. з обігу практично зникли золоті монети, що їх населення вилучало з метою утворення скарбів. В обігу катастрофічно не вистачало дрібної розмінної монети. Для розв'язання цієї проблеми уряд вирішив випустити марки-гроші. Для їхнього виготовлення використовувалося кліше 10-, 15-, і 20-копійкових поштових марок, випущених 1913 р. з нагоди 300-річчя дому Романових.

На зворотнім боці марок вартістю 1, 2 та 3 копійки містився текст - "имеет хождение наравне с медной монетой", а на марках вартістю 10, 15 і 20 копійок - "имеет хождение наравне с серебряной монетой". Марки-гроші швидко стирались і вицвітали, тому в другій половині грудня було випущено в обіг стійкіші розмінні казначейські знаки вартістю 1,2, 3, 5 і 50 копійок.

У роки війни неухильно зростала емісія паперових грошей. Купівельна спроможність рубля напередодні Лютневої революції (1917 р.) різко впала - до 26 довоєнних копійок. Золото практично було вилучене з обігу. Внаслідок революції до влади доступився Тимчасовий уряд, який для покриття воєнних витрат активно продовжував здійснювати емісію паперових грошей. Налагоджену дію структурних елементів грошової системи післяреформеного періоду було зруйновано. В Росії настала глибока й затяжна фінансова криза.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси