Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
ГРОШІ ТА БАНКІВНИЦТВО У СТАРОДАВНІЙ ГРЕЦІЇБанківництво Стародавнього РимуГроші та банківництво в ОльвіїГРОШІ ТА БАНКІВНИЦТВО УНРГроші та банківництво Української Держави (гетьман Скоропадський)
Економічний розвиток Стародавнього світу та його економічної думкиОсновні етапи розвитку стародавньої культури східних слов'янВиникнення та розвиток грошової системиГрошовий обіг та кредит Японії: історичні етапи розвиткуи формування і розвитку грошової системи незалежної України
 
Головна arrow Банківська справа arrow Історія грошей і банківництва
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ГРОШІ ТА БАНКІВНИЦТВО У СТАРОДАВНЬОМУ РИМІ

У своїй історії Рим проминув стадії царської влади (VII-VI ст. до н. е.), республіки (з VI ст. до н. е. до І ст. н. е.), імперії (І ст . н. е. до 476 р. н. е.). У VI-III ст. до н. е. Італія була ареною досить інтенсивної торговельної діяльності. Встановлювалися зовнішні та внутрішньоіталійські торговельні зв'язки. Почали торгувати не лише предметами розкоші, а й необхідними продуктами - залізом і металічними виробами, керамікою і хлібом, вином і маслиновою олією. Рим у І-II ст. н. е. був наймогутнішою державою світу. Його економіка розвинулася внаслідок успішних війн і базувалася на ресурсах завойованих країн.

У 395 р. величезну Римську імперію було переділено на Західну і Східну (Візантію). Припинення існування у 476 р. Західної Римської імперії вважається кінцем античного світу і початком періоду середньовіччя.

Основні етапи розвитку грошової системи у Стародавньому Римі та їх характеристика

Біля джерел давньоримської цивілізації стояла етруська культура. Етруски - це давні племена, які в І тис. до н. е. населяли північний захід Апеннінського півострова (Етрусія). Вони створили розвинену цивілізацію, що передувала римській. Етруски на основі багатих покладів залізної руди розвивали металургійне виробництво, вели активну торгівлю бронзовими і керамічними виробами.

Найбільшими торговельними центрами VI-ІІІст. до н. е. були Сиракузи, Тарент, Дікеархія, Популонія, Адрія і Спіна. Зростало торгове значення Рима, в якому перехрещувалися шляхи з багатьох ремісничих центрів Етрусії. У містах влаштовувались ярмарки.

Збільшувались обсяги зовнішньої торгівлі з містами поза межами Італії. Грецькі колонії підтримували регулярні торгові відносини з Ватіканською Грецією. Активну зовнішню торгівлю вели й етруски. Із IV ст. до н. е. втягувалося в морську торгівлю і м. Рим, про що свідчить заснування у гирлі Тібру римського порта Остії.

Потреби внутрішньої та зовнішньої торгівлі викликали появу грошей. Найраніше почали карбувати монети грецькі колонії. Уже в VI ст. до н. е. всі грецькі міста півдня Італії та о. Сицилія карбували срібні монети. У IV-III ст. до н. е. грецькі монетарії досягли великої досконалості в монетному карбуванні.

У VI-V ст. до н. е. етруські міста ще не карбували власних монет і користувалися в розрахунках грецькими. Перші етруські монети з'явилися наприкінці V ст. до н. е. Карбувалися вони із золота, електру, срібла і бронзи; попервах мали зображення тільки з одного боку. У IV-III ст. до н. е. кількість етруських монет зросла; їх карбували вже всі етруські міста.

У Римі перші монети відливались у формах; це були мідні зливки вагою в римський фунт (273 грами), без зображень (важкий ас). Вважається, що першим запропонував робити знаки на вагових грошах цар Сервій Тулій. У другій половині IV ст. до н. е. на них з'явилися зображення тварин - бика, свині, орла і т. д. (ас із зображенням). Ці важкі та громіздкі зливки були мало придатними для торгівлі. Карбування легких і зручних срібних монет почалося в Римі тільки в середині III ст. до н. е. Основними монетними номіналами в Римі були бронзовий ас, срібні сестерцій (2,5 аса) і денарій (10 асів, або 4 сестерції).

На монетах розміщували різні зображення, найчастіше - портрети державних діячів і богів. Нерідко трапляється напис "мир".

У наступні століття дальше піднесення сільського господарства і ремесла сприяло пожвавленню торгівлі, що привело до розвитку і вдосконалення торгових шляхів і транспортних засобів. Це також вплинуло на збільшення кількості монет. Римська срібна монета, сестерцій і денарій, хутко заполонила Середземномор'я і стала основною валютою, витрутивши всі інші монетні системи.

Наприкінці періоду республіки та в період імперії значно розширилася територія торговельних відносин. Римські торговельні шляхи простягалися через Дунай до берегів Північного Причорномор'я. Через Північне Закавказзя пролягала одна з доріг Великого шовкового шляху, який з'єднував Середземномор'я з країнами Східної Азії. Інтенсивною була торгівля зі східними країнами - Іраком, Середньою Азією, Індією та Східною Азією. Археологи відшукали скарби римських монет на території сучасної України, на західному побережжі Індії, що свідчить про римсько-індійську торгівлю в І-II ст. н. е. Найбільш важливими статтями східної торгівлі були прянощі, предмети розкоші, шовк і бавовна.

Індійські та східноазійські товари оплачувалися в основному дзвінкою монетою, що призводило до витоку золота за межі імперії; частково східний експорт оплачувався також виробами імперського ремесла (римські вироби зі скла, тара для вина, світильники тощо).

Подальший розвиток торгівлі сприяв удосконаленню грошової системи. В епоху імперії було введено золоту монету - ауреус. Із фунта золота (327 грамів) карбували спершу 40, а потім 45 золотих монет, На лицевім боці зображався правлячий імператор. Римська золота монета вирізнялася високою пробою, тому нею залюбки користувались у торговельних розрахунках. Однією з найбільш поширених монету Римському Середземномор'ї та поза його межами був срібний денарій.

Мідна монета використовувалася переважно для місцевого обігу. Впровадження нових мідних номіналів свідчить про пожвавлення дрібної торгівлі. У східних провінціях іще перебували в обігу срібні монети елліністичних царів і самостійних грецьких міст. Оскільки населення звикло до цих монет, то в І-11 ст. н. е. тут карбувалися номінали, відмінні від римських денаріїв,- тетрадрахми і драхми. Одначе їх було прирівняно до денарія або його частин, і ці різні монетні номінали взаємно не протиставлялися.

Карбування монет було важливою державною справою. За часів республіки нею відали сенат і спеціальна колегія. За Юлія Цезаря монетне виробництво перетворилось у самостійну галузь господарства. У роки імперії адміністрація відповідала за карбування і повноцінність золотих і срібних монет, а сенат - мідних. Згодом і мідні монети було поставлено під контроль імператорської адміністрації. Монетну справу очолював прокуратор, який підпорядковувався міністрові фінансів-раціонібусу. Монетне виробництво могло бути предметом відкупу.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси