Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Законодавство в галузі гігієни праціОСНОВИ ФІЗІОЛОГИ, ГІГІЄНИ ПРАЦІ ТА ВИРОБНИЧОЇ САНІТАРІЇМікроклімат виробничих приміщеньВиробнича санітарія та гігієнаВиробнича санітарія і гігієна
Державне санітарне законодавствоНорми адвокатської етики, які здобули визнання у документах, що не...Державна санітарно-епідеміологічної служби УкраїниСанітарно-епідеміологічний наглядЯк класифікується шум за санітарними нормами?
 
Головна arrow БЖД arrow Охорона праці
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ЗАКОНОДАВСТВО В ГАЛУЗІ ГІГІЄНИ ПРАЦІ. МІКРОКЛІМАТ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ

3.1. Положення законодавства щодо санітарних норм.

3.2. Мікроклімат і мікрокліматичні умови.

Положення законодавства щодо санітарних норм

Гігієна праці — це галузь практичної і наукової діяльності, що вивчає стан здоров'я працівників у його обумовленості умовами праці і на цій основі обґрунтовує заходи та засоби щодо збереження і зміцнення здоров'я працівників, профілактики несприятливого впливу умов праці.

У системі законодавства щодо гігієни праці ключове місце займає Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення". Положення, що прямо стосуються захисту здоров'я робітників та службовців найповніше висвітлені у ст. 7 "Обов'язки підприємств, установ та організацій". Ця стаття передбачає розробку і здійснення адміністрацією підприємств санітарних та протиепідемічних заходів; здійснення в необхідних випадках лабораторного контролю за дотриманням вимог санітарних норм стосовно рівнів шкідливих чинників виробничого середовища; інформування органів та установ державної санепідеміологічної служби про надзвичайні події та ситуації, що становлять небезпеку для здоров'я населення; відшкодування в установленому порядку працівникам і громадянам збитків, яких завдано їх здоров'ю в результаті порушення санітарного законодавства.

Відповідно до зазначеного вище Закону забезпечення санітарного благополуччя досягається такими основними заходами:

• гігієнічною регламентацією та державною реєстрацією небезпечних чинників навколишнього і виробничого середовища;

• державною санітарно-гігіенічною експертизою проектів, технологічних регламентів, інвестиційних програм і діючих об'єктів та зумовлених ними небезпечних чинників на відповідність вимогам санітарних норм;

• включенням вимог безпеки щодо здоров'я та життя у державні стандарти та іншу нормативно-технічну документацію;

• ліцензуванням видів діяльності, пов'язаних з потенційною небезпекою для здоров'я людей;

• пред'явленням гігієнічно обґрунтованих вимог до проектування, будівництва, розробки, виготовлення та використання нових засобів виробництва та технологій; до житлових та виробничих приміщень, територій, діючих засобів виробництва та технологій тощо;

• обов'язковими медичними оглядами певних категорій населення;

• та ін.

Вихідною методологічною основою охорони праці як наукової дисципліни є концепція діяльності.

Діяльність — специфічна, притаманна людині, форма активного ставлення до навколишнього світу.

Фізична діяльність визначається, в основному, роботою м'язів, до яких у процесі роботи посилено приливає кров, забезпечуючи надходження кисню та вилучення продуктів окислення. Цьому сприяє активна робота серця та органів дихання. При цьому відбувається витрата енергії. За величиною загальних енерговитрат організму фізичні роботи поділяються на легкі (Іа, І6), середньої важкості (ІІа, ІІб) і важкі (III) (табл. 3.1).

До категорії Іа належать роботи, які виконуються сидячи і не потребують фізичного напруження (професії сфери управління, швейного і годинникового виробництва, опертори ЕОМ та ін.).

Таблиця 3.1. Категорії робіт за величиною загальних енерговитрат організму (ДСН 3.3.6.042-99)

Категорія робіт

Загальні енерговитрати організму

Дж/с (Вт)

Ккал/год

Легка — Іа

106—140

90—120

Легка —16

141—175

121—150

Середньої важкості — ІІа

176—232

151—200

Середньої важкості — Нб

233—290

201—250

Важка — III

291—349

251—300

До категорії 16 належать роботи, які виконуються сидячи, стоячи або пов'язані з ходінням і супроводжуються деяким фізичним напруженням (низка професій на підприємствах зв'язку, контролери, майстри та ін.).

До категорії ІІа належать роботи, пов'язані з постійним ходінням, переміщенням дрібних (до 1 кг) виробів або предметів у положенні стоячи або сидячи і які потребують певного фізичного напруження (низка професій у прядильно-ткацькому виробництві, механоскладальних цехах та ін.).

До категорії ІІб належать роботи, які виконуються стоячи, пов'язані з ходінням, переміщенням невеликих (до 10 кг) вантажів, і супроводжуються помірним фізичним напруженням (низка професій машинобудування, металургії та ін.).

До категорії ІІІ належать роботи, пов'язані з постійними переміщеннями, перенесенням значних (понад 10 кг) вантажів, і потребують великих фізичних зусиль (низка професій з виконанням ручних операцій металургійних, машинобудівних, гірничо-видобувних підприємств).

Розумова діяльність людини визначається, в основному, участю у трудовому процесі центральної нервової системи та органів чуття.

Під втомою розуміють сукупність тимчасових змін у фізіологічному і психічному стані людини, які з'являються внаслідок тривалої та напруженої діяльності і призводять до погіршення її кількісних та якісних показників.

Оцінка умов праці проводиться на підставі "Гігієнічної класифікації умов праці за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу". Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці поділяються на 4 класи:

— 1-й клас — оптимальні умови праці — такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а й створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності;

— 2-й клас — допустимі умови праці — характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни і не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих та їх потомство в найближчому і віддаленому періодах;

— 3-й клас — шкідливі умови праці — характеризуються наявністю шкідливих виробничих чинників, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та (або) його потомство.

Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості змін в організмі працюючих поділяються на 4 ступені;

— 4-й клас — небезпечні (екстремальні) умови праці характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу життю.

Визначення загальної оцінки умов праці базується на диференційованому аналізі визначення умов праці для окремих чинників виробничого середовища і трудового процесу. До чинників виробничого середовища належать: параметри мікроклімату; вміст шкідливих речовин у повітрі в робочій зоні; рівень шуму, вібрації, інфра- та ультразвуку, освітленість та ін.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси