Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Пропаганда і виховання безпечної поведінкиНавчання робітників безпечним засобам праці і пропаганда охорони праціЯкі методи виховання спрямовані на організацію діяльності та...
Ліцензування, стандартизація в туристичній індустрії, сертифікація...Сертифікація та ліцензування діяльності аудиторівЗасоби державного регулювання господарської діяльності. Ліцензування...
Проведення поточного контролю в процесі виїзного інспектування банківСоціальне інспектування
 
Головна arrow БЖД arrow Охорона праці в авіації
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Пропаганда і виховання безпечної поведінки

Метою виховання і пропаганди з охорони праці є підвищення індивідуальної захищеності працівників організацією та самоорганізацією їхньої безпечної поведінки.

Дієвим фактором виховання є особистий приклад працівників, починаючи від робітника і закінчуючи посадовою особою найвищого рангу.

Усім ланкам керівництва належить виявляти зацікавленість до безпеки, до створення в колективі відповідного настрою, "клімату" безпеки, здійснювати пошук засобів, які б дозволяли підвищувати рівень безпеки.

Методи пропаганди можуть бути одноканальними (без зворотного зв'язку): інструкції, правила, газети, журнали, плакати, інформаційні стенди, листи, радіо-аудіовізуальні засоби, а також ефективніші двоканальні (зі зворотним зв'язком, контролем сприйняття): бесіди, лекції, семінари, обговорення, розгляди конкретних порушень та їхніх можливих наслідків.

Мета пропаганди досягається тоді, коли адресати (співрозмовники) добре проінформовані щодо питання, яке розглядається, виявляють інтерес до нього, до проблем безпеки, а також у випадках, коли вибране відповідне місце і час проведення заходу. Метод залякування з погляду психології є неприпустимим.

Важливу роль у пропаганді безпечної поведінки відіграють журнал "Охорона праці", регіональні та галузеві журнали з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності, а також інші засоби масової інформації.

Ліцензування і сертифікація

Ліцензування і сертифікація — це функція, спрямована на обмеження діяльності, пов'язаної з потенційною небезпекою для здоров'я і життя працівників, методом видачі ліцензії (дозволу) або сертифіката (посвідчення), які є документами, що підтверджують відповідність діяльності (засобів) вимогам безпеки.

До видів діяльності, які підлягають ліцензуванню, відносяться: виробництво, переробка і реалізація продуктів харчування, предметів гігієни й санітарії, засобів індивідуального захисту, вибухових речовин, зброї; роботи з біологічними реагентами, хімічними і радіоактивними речовинами, джерелами іонізуючих і електромагнітних випромінювань; виробництво протипожежної техніки, протипожежного устаткування; використання надр, ввіз на територію України небезпечних відходів і т.ін.

Усі види протипожежної техніки і протипожежне устаткування, вироби, прилади й устаткування, пов'язані з охороною праці, транспортні засоби повинні мати державний сертифікат якості.

Порядок одержання таких сертифікатів визначається Кабінетом Міністрів України.

Контроль та інспектування

Контроль за станом охорони праці та функціонуванням системи управління охороною праці має бути спрямований на перевірку стану умов праці працівників, виявлення відхилень від вимог правил, стандартів, норм, положень, інструкцій, керівництв, вказівок та інших нормативних документів з охорони праці, на перевірку виконання функціональними службами і структурними підрозділами підприємств цивільної авіації своїх обов'язків у галузі охорони праці, на прийняття ефективних заходів щодо усунення виявлених недоліків.

Контроль проводять за трьома основними етапами: одержання інформації про фактичний стан охорони праці на підставі класифікації небезпечних і шкідливих виробничих факторів, характерних для контрольованих ділянок підприємства; зіставлення отриманої інформації з вимогами, установленими чинними нормативними документами й оцінка ступеня невідповідності фактичних даних необхідним; вживання заходів.

Метрологічне забезпечення контролю за станом охорони праці належить здійснювати відповідно до нормативних документів і включати методи і засоби вимірів для контролю параметрів умов праці, безпеки виробничого устаткування і технологічних процесів, ефективності засобів захисту працівників, а також методи і засоби перевірки контролювальної і вимірювальної техніки.

Контроль за станом охорони праці належить здійснювати під час виконання виробничого процесу. У необхідних випадках, наприклад, для обстеження окремих вузлів, пристроїв та інших деталей, особи, які здійснюють контроль, можуть вимагати відповідно до наданих їм повноважень припинення виробничого процесу. Контроль необхідно проводити в присутності відповідальних посадових осіб, які перевіряють підприємство, служби, підрозділи. Особи, які здійснюють контроль стану охорони праці та функціонування СУОП, мають знати чинні нормативні документи, а також розпорядження, акти й інші результати попередніх перевірок, мати посвідчення встановленого зразка відповідно до вимог типового Положення про навчання, інструктажі й перевірку знань працівників з питань охорони праці.

Об'єктами контролю за станом охорони праці й функціонуванням СУОП у межах відповідності законодавству з охорони праці є:

- умови праці на робочих місцях, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування й інших засобів виробництва;

- стан засобів колективного й індивідуального захисту, які використовують працівники;

- проходи, шляхи евакуації й запасні виходи (будинків і споруд), а також санітарно-побутові умови;

- використання праці жінок, неповнолітніх та інвалідів;

- забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям, іншими засобами індивідуального захисту, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, миючими засобами; організація питного режиму;

- надання пільг і компенсацій працівникам за роботу у важких і шкідливих умовах праці, організація робіт підвищеної небезпеки, стан професійного добору працівників;

- відшкодування власником збитку працівникам у випадку ушкодження їхнього здоров'я або заподіяння морального збитку;

- проведення навчання, інструктажів і перевірки знань працівників з охорони праці;

— проходження працівниками попереднього і періодичних медичних оглядів;

— стан планування робіт з охорони праці; забезпечення працівників інструкціями, положеннями з охорони праці, що діють у межах підприємства, і дотримання працівниками в процесі роботи вимог цих нормативних актів;

— своєчасне і правильне розслідування, документальне оформлення, облік нещасних випадків і професійних захворювань;

— виконання розділів з охорони праці в колективних договорах, наказах, розпорядженнях, заходів з питань охорони праці, у тому числі заходів щодо усунення причин нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, визначених в актах розслідувань;

— використання фонду охорони праці підприємства за його призначенням;

— стан наочних засобів пропаганди й інформації з питань охорони праці на підприємстві;

— ефективність дії системи стимулювання працівників підприємства, які ретельно дотримуються вимог безпеки праці, проведення аналізу стану виробничого травматизму і захворюваності, а також інших дій адміністрації, спрямованих на поліпшення охорони праці працівників.

У СУОП авіапідприємств діють такі види контролю і нагляду за охороною праці:

— контроль, здійснюваний безпосередньо на підприємстві (адміністративно-громадський; адміністративний; громадський);

— відомчий контроль вищими організаціями; нагляд, здійснюваний державними органами.

Для виконання рішень вищих організацій або відповідно до планів роботи служби з охорони праці можуть організовуватися комплексні або цільові перевірки охорони праці спеціально призначеними комісіями.

Контроль варто розглядати як загальну функцію системи перевірки виконавчої дисципліни при вирішенні всіх раніше згаданих питань і як спеціальну функцію органів державного нагляду, спеціальних служб і уповноважених на те представників громадськості.

Спеціальний контроль — це інспектування. У Держнаглядохоронпраці існує затверджений порядок організації державного нагляду за охороною праці. Інспекторські перевірки залежно від конкретних завдань, мети, складу комісії, обсягу охоплюваних ними сфер діяльності та тривалості розподіляються на оперативні, цільові і комплексні.

Оперативні перевірки проводяться на об'єкті, визначеному державним інспектором зазвичай протягом одного робочого дня в різні зміни у присутності керівника об'єкта або особи, яка відповідає за стан охорони праці на об'єкті. Така перевірка має закінчуватися видачею власнику підприємства розпорядження установленої форми щодо усунення виявлених під час перевірки порушень вимог безпеки. У випадках заборони роботи на об'єкті зазвичай зупиняють та опломбовують устаткування, яке експлуатують з порушенням правил безпеки. Поновлення роботи може бути тільки після усунення виявлених порушень і тільки після одержання на це дозволу державного інспектора або начальника державної інспекції.

Цільові перевірки — це перевірки на об'єктах, підприємствах, групі підприємств конкретних питань з охорони праці, наприклад, газового режиму, вибухових робіт, засобів захисту і т.ін.

Такі перевірки здійснює один державний інспектор або група інспекторів протягом робочої зміни, а іноді й декількох днів. Розпорядження, які стосуються усунення виявлених недоліків, а також порядок заборони робіт та їхнього поновлення виконуються аналогічним попередньому випадку способом.

Комплексні перевірки — це всебічна і ретельна ревізія стану безпеки й умов праці на підприємстві (на великих підприємствах -у цехах, на об'єктах і т.ін.). їх виконує відповідно до графіків перевірки органів Держнаглядохоронпраці спеціальна комісія за участю представників інших органів державного нагляду і виконавчої влади, органів, до сфери управління яких належить підприємство, аварійно-рятувальних формувань і профспілок. Підприємство або об'єднання попереджують про планову комплексну перевірку за місяць до її початку. Позачергові комплексні перевірки здійснюють зазвичай одночасно зі спеціальним розслідуванням нещасних випадків або аварій. Під час кожної оперативної перевірки, яку здійснюють під час комплексної перевірки, власнику підприємства або керівнику його структурного підрозділу видають розпорядження, а при потребі забороняють виконання робіт. За результатами комплексної перевірки складають акт установленої форми. Цей акт при необхідності є підставою для накладення штрафу на підприємство.

Результати перевірок належить обговорювати на нарадах у присутності всіх членів комісії, власника, керівників підрозділів, а також доводити до відома працівників підприємства. Хід виконання вимог і рекомендацій, викладених в акті комплексної перевірки, своєчасність їхнього виконання мають постійно контролювати спеціально призначені відповідальні особи підприємства і державних інспекторів.

Зазначені види контролю мають здійснювати також відомства, власник підприємства, підпорядковані йому служби, посадові особи і профспілки.

Основні принципи організації контролю при цьому такі:

- перевірки мають бути націленими на ідентифікацію, яка випереджає постійні незмінні небезпечні фактори до того моменту, коли вони призведуть до нещасного випадку або аварії; перевірки мають бути стимулюючим фактором у підвищенні безпеки, а не каральним заходом;

- процедура перевірок має бути систематичною;

- інспектування необхідно здійснювати передусім там, де ймовірність появи небезпеки найбільша;

- при потребі доцільно залучати сторонніх фахівців-експертів;

- перевірки зазвичай не повинні порушувати виробничий процес;

- до перевірок, інспектування необхідно залучати представників нижчого рівня контролю і працівників, для забезпечення безпеки яких і здійснюється перевірка;

- під час перевірки у випадках виявлення порушень необхідно роз'яснювати можливі наслідки допущених порушень;

- необхідно забезпечити гласність обговорення результатів перевірок і залучення до вирішення питань безпеки широкого кола працівників;

- має бути забезпечена обов'язковість виконання заходів, які стосуються усунення виявлених порушень.

Адміністративно-громадський контроль є основною формою спільного контролю адміністрації й громадськості підприємства (з урахуванням профспілок) у СУОП. Він вмішує у собі триступінчастий контроль і контроль, здійснюваний комісією з питань охорони праці підприємства.

Адміністративно-громадський контроль не виключає проведення адміністративного контролю відповідно до посадових обов'язків керівних та інженерно-технічних працівників підприємств (з урахуванням контролю, здійснюваного відділом охорони праці), а також громадського контролю згідно з типовим Положенням про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці.

Найпоширенішею формою адміністративно-громадського контролю в цивільній авіації України є триступінчастий контроль. Залежно від структури підприємства, масштабів його функціональних і структурних підрозділів триступінчастий контроль проводять:

- на першому ступені - на дільниці, в цеху, у зміні, лабораторії, бригаді, ескадрильї (надалі - на дільниці);

- на другому ступені - у цеху, відділі, службі, льотному загоні (надалі - у цеху);

- на третьому ступені - на авіапідприємстві, заводі, організації, управлінні в цілому (надалі - на підприємстві).

Примітка. Віднесення не зазначених вище функціональних служб і структурних підрозділів до того або іншого ступеня контролю покладається на керівника підприємства за узгодженням із профспілковим комітетом; у тому випадку, коли в одному підприємстві діють декілька профспілок, узгодження необхідно провадити з керівництвом профспілкового комітету, найширше представленому в даному структурному підрозділі підприємства; систему триступінчатого контролю необхідно вводити при чисельності працівників 50 і більше осіб. Якщо чисельність працівників становить 20-50 осіб рекомендується здійснювати контроль за виконанням вимог охорони праці за методиками першого і другого ступенів, а при чисельності менше 20 осіб - за методикою першого ступеня.

Керівництво організацією адміністративно-громадського контролю покладається на керівника підприємства і голову профспілкового комітету.

Перший ступінь триступінчастого контролю здійснює керівник відповідної дільниці (майстер, начальник дільниці, начальник зміни, начальник лабораторії) і уповноважений трудового колективу з питань охорони праці щодня на початку робочого дня (зміни), а при необхідності (роботи з підвищеною небезпекою, шкідливими умовами праці) і протягом робочого дня (зміни). У першому ступені контролю беруть участь чергові з охорони праці. На першому ступені контролю слід перевіряти:

— виконання заходів з усунення недоліків, виявлених попередньою перевіркою;

— наявність необхідного устаткування, інструменту і стан безпеки робочих місць;

— безпеку технологічного устаткування, у тому числі вантажопідіймальних і транспортних засобів;

— дотримання працівниками правил електробезпеки під час роботи на електроустановках і з електроінструментом;

— дотримання правил складування;

— дотримання правил безпеки під час роботи зі шкідливими та пожежо- і вибухонебезпечними речовинами;

— справність вентиляційних систем;

— стан захисних, сигнальних і протипожежних засобів і пристроїв;

— наявність інструкцій з охорони праці і дотримання їх працівниками;

— дотримання норм перенесення вантажу;

— наявність і доцільність використання спецодягу, спецвзуття й інших засобів індивідуального захисту;

— санітарний і технічний стан приміщень, проходів, проїздів;

— наявність у працівників посвідчень на право виконання робіт з підвищеною небезпекою, забезпечення робочих місць попереджувальними написами, плакатами і т. ін.

У випадку грубого порушення правил і норм з охорони праці, що може завдати шкоди здоров'ю працівників або призвести до аварії, роботу припиняють до усунення виявленого порушення.

Адміністративно-громадський контроль є основною формою спільного контролю адміністрації й громадськості підприємства (з урахуванням профспілок) у СУОП. Він вміщує у собі триступінчастий контроль і контроль, здійснюваний комісією з питань охорони праці підприємства.

Адміністративно-громадський контроль не виключає проведення адміністративного контролю відповідно до посадових обов'язків керівних та інженерно-технічних працівників підприємств (з урахуванням контролю, здійснюваного відділом охорони праці), а також громадського контролю згідно з типовим Положенням про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці.

Найпоширенішею формою адміністративно-громадського контролю в цивільній авіації України є триступінчастий контроль. Залежно від структури підприємства, масштабів його функціональних і структурних підрозділів триступінчастий контроль проводять:

- на першому ступені — на дільниці, в цеху, у зміні, лабораторії, бригаді, ескадрильї (надалі — на дільниці);

- на другому ступені - у цеху, відділі, службі, льотному загоні (надалі - у цеху);

- на третьому ступені - на авіапідприємстві, заводі, організації, управлінні в цілому (надалі - на підприємстві).

Примітка. Віднесення не зазначених вище функціональних служб і структурних підрозділів до того або іншого ступеня контролю покладається на керівника підприємства за узгодженням із профспілковим комітетом; у тому випадку, коли в одному підприємстві діють декілька профспілок, узгодження необхідно провадити з керівництвом профспілкового комітету, найширше представленому в даному структурному підрозділі підприємства; систему триступінчатого контролю необхідно вводити при чисельності працівників 50 і більше осіб. Якщо чисельність працівників становить 20-50 осіб рекомендується здійснювати контроль за виконанням вимог охорони праці за методиками першого і другого ступенів, а при чисельності менше 20 осіб - за методикою першого ступеня.

Керівництво організацією адміністративно-громадського контролю покладається на керівника підприємства і голову профспілкового комітету.

Перший ступінь триступінчастого контролю здійснює керівник відповідної дільниці (майстер, начальник дільниці, начальник зміни, начальник лабораторії) і уповноважений трудового колективу з питань охорони праці щодня на початку робочого дня (зміни), а при необхідності (роботи з підвищеною небезпекою, шкідливими умовами праці) і протягом робочого дня (зміни). У першому ступені контролю беруть участь чергові з охорони праці. На першому ступені контролю слід перевіряти:

— виконання заходів з усунення недоліків, виявлених попередньою перевіркою;

— наявність необхідного устаткування, інструменту і стан безпеки робочих місць;

— безпеку технологічного устаткування, у тому числі вантажопідіймальних і транспортних засобів;

— дотримання працівниками правил електробезпеки під час роботи на електроустановках і з електроінструментом;

— дотримання правил складування;

— дотримання правил безпеки під час роботи зі шкідливими та пожежо- і вибухонебезпечними речовинами;

— справність вентиляційних систем;

— стан захисних, сигнальних і протипожежних засобів і пристроїв;

— наявність інструкцій з охорони праці і дотримання їх працівниками;

— дотримання норм перенесення вантажу;

— наявність і доцільність використання спецодягу, спецвзуття й інших засобів індивідуального захисту;

— санітарний і технічний стан приміщень, проходів, проїздів;

— наявність у працівників посвідчень на право виконання робіт з підвищеною небезпекою, забезпечення робочих місць попереджувальними написами, плакатами і т. ін.

У випадку грубого порушення правил і норм з охорони праці, що може завдати шкоди здоров'ю працівників або призвести до аварії, роботу припиняють до усунення виявленого порушення.

У разі виявлення під час перевірки недоліків намічають заходи щодо їхнього усунення, терміни і відповідальні особи. Усунення виявлених недоліків зазвичай необхідно проводити негайно під безпосереднім контролем керівника підрозділу. Якщо недоліки, виявлені перевіркою, не можуть бути самотужки усунуті, то керівник після закінчення огляду зобов'язаний проінформувати про це вищого керівника для прийняття відповідних заходів.

Результати перевірки записують у журналі першого ступеня контролю, який має зберігатися в керівника дільниці. Керівник дільниці й уповноважений трудового колективу з питань охорони праці зобов'язаний на розборах проінформувати колектив про недоліки, виявлені в результаті перевірки на першому ступені контролю, і про вжиті заходи щодо їхньої ліквідації.

Другий ступінь триступінчастого контролю проводить комісія, очолювана начальником цеху, який разом з головою профспілкового комітету (профбюро) цеху не рідше двох разів на місяць здійснює перевірку стану охорони праці. До складу комісії входять керівники (представники) технічних служб цеху (механік, електрик та ін.), інженер служби охорони праці підприємства (цеху) і медичний працівник. Графік перевірки встановлює начальник цеху за узгодженням з головою профкому (профбюро) і видає керівникам усіх дільниць.

На другому ступені триступінчастого контролю необхідно перевіряти:

- організацію і результати роботи першого ступеня контролю; виконання заходів, намічених у результаті проведення другого ступеня контролю;

- виконання наказів і розпоряджень керівника підприємства і начальника цеху, рішень профспілкового комітету, комісії з питань охорони праці підприємства, пропозицій уповноважених трудового колективу з питань охорони праці;

- виконання заходів щодо розпоряджень і вказівок органів державного нагляду;

- виконання заходів щодо матеріалів розслідування нещасних випадків;

- відповідність виробничого устаткування, транспортних засобів і технологічних процесів вимогам стандартів із безпеки праці й іншої нормативно-технічної документації з охорони праці;

— дотримання працівниками правил електробезпеки під час роботи на електроустановках і з електроінструментом;

— дотримання графіків планово-попереджувальних ремонтів виробничого устаткування;

— стан наочних засобів пропаганди й інформації з питань охорони праці в цеху;

— наявність і стан захисних і сигнальних пристроїв, протипожежних засобів;

— дотримання правил безпеки під час роботи зі шкідливими і пожежо- і вибухонебезпечними речовинами;

— своєчасність і якість проведення інструктажу працівників з безпеки праці;

— наявність і доцільність використання працівниками засобів індивідуального захисту;

— забезпечення працівників молоком та іншими рівноцінними харчовими продуктами;

— стан санітарно-побутових приміщень;

— дотримання встановленого режиму праці й відпочинку, трудової дисципліни;

— знання (вибірково) працівниками інструкцій з охорони праці і т. ін.

Результати перевірки записують у журналі другого, ступеня контролю, який повинен зберігатися у начальника цеху. При цьому комісія намічає заходи, а начальник цеху призначає виконавців і строки виконання.

Якщо намічені заходи не можуть бути виконані силами цеху, то начальник цеху після закінчення роботи комісії зобов'язаний доповісти про це вищому керівникові для прийняття відповідних заходів.

Начальник цеху зобов'язаний організувати виконання заходів з усунення недоліків з охорони праці, виявлених комісією другого ступеня контролю. Контроль за виконанням цих заходів здійснює інженер служби охорони праці й уповноважений трудового колективу з питань охорони праці. Щомісяця начальник цеху і голова профкому (профбюро) цеху інформує колектив про стан охорони праці і про хід виконання заходів, намічених комісією другого ступеня контролю.

Третій ступінь триступінчастого контролю проводить комісія, яку очолюють керівник підприємства і голова профспілкового комітету підприємства, не рідше одного разу в квартал (зазвичай один раз на місяць).

До складу комісії входять: заступник керівника підприємства з напрямку діяльності служб, які перевіряються, керівник служби охорони праці, голова комісії з питань охорони праці підприємства, керівники технічних служб (головний механік, головний енергетик та ін.), посадова особа, відповідальна за пожежну безпеку, керівник медичної служби.

Третій ступінь контролю необхідно проводити за спеціальним річним графіком, який має передбачати перевірку всіх функціональних служб і структурних підрозділів протягом року. Графік перевірки погоджується з профспілковим комітетом, головою комісії з питань охорони праці підприємства, затверджується керівником підприємства і видається керівникам усіх функціональних служб і структурних підрозділів. На великих підприємствах комісія третього ступеня контролю може бути розділена на ряд підкомісій під керівництвом заступників керівника, головних фахівців.

На третьому ступені контролю його об'єктами є:

- організація і результати роботи першого і другого ступенів контролю;

- виконання заходів, намічених у результаті проведення третього ступеня контролю, а також об'єкти контролю, які є загальними для системи триступінчастого контролю.

Результати перевірки належить оформляти актом і в тижневий строк обговорювати в керівника підприємства за участю членів зазначеної вище комісії. На роботі бажано заслуховувати керівників тих дільниць (цехів), де виявлений незадовільний стан умов праці, допускаються порушення вимог законодавства з охорони праці, приводити приклади позитивної роботи в даній галузі.

За результатами третього ступеня контролю керівник підприємства має видавати наказ з аналізом стану охорони праці на підприємстві. У наказі можуть бути заохочені й покарані керівники функціональних служб і структурних підрозділів та інші особи, відповідальні за роботу з охорони праці.

Комісія з питань охорони праці підприємства, що є постійним діючим консультативно-дорадчим органом трудового колективу і власника або уповноваженого ними органу (далі — власник) створюється з метою притягнення представників власника і трудового колективу (безпосередніх виконавців робіт, представників профспілок) до співробітництва в межах управління охороною праці на підприємстві, погодження вирішення питань, які виникають у цій галузі.

Комісію очолює голова, якого обирають на ЇЇ засіданні. До складу комісії включають фахівців з безпеки і гігієни праці, виробничої, юридичної й інших служб підприємства. До складу комісії від трудового колективу рекомендуються працівники основних професій, уповноважені трудових колективів з питань охорони праці, представники профспілки (профбюро). Комісія у своїй діяльності керується законодавством про працю, міжгалузевими і галузевими нормативними актами з охорони праці, а також Положенням про комісію з питань охорони праці підприємства.

Комісія має право здійснювати контроль за:

— дотриманням законодавства з питань охорони пращ безпосередньо на робочих місцях; забезпеченням працівників засобами колективного Й індивідуального захисту, а також миючими і знешкоджуючими засобами;

— забезпеченням лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою підсоленою водою;

— станом використання санітарно-побутових приміщень і т. ін. Вона також має право:

— ознайомлюватися з будь-якими методиками з питань охорони праці, аналізувати стан умов і безпеки праці на підприємстві, виконання відповідних програм і колективних договорів;

— вільного доступу на всі ділянки виробництва й обговорення з працівниками питань охорони праці;

— розв'язувати разом з представниками державного нагляду за охороною праці конфліктів, пов'язаних з відмовою працівника виконувати доручену роботу з мотивів небезпечної для Його здоров'я чи життя виробничої ситуації на підприємстві, де відсутня профспілкова організація;

- обговорювати питання охорони праці з власником або уповноваженим ним органом, профспілковим комітетом чи органом самоврядування трудового колективу (за погодженням з цими органами).

Комісія здійснює свою діяльність на підставі планів, розроблюваних на квартал, півріччя або рік та затверджених нею. Рішення комісії мають рекомендаційний характер, впроваджуються в життя наказами власника. У разі незгоди власника з рекомендаціями комісії він має дати аргументовану відповідь.

Адміністративний контроль здійснюють керівники всіх рівнів і відповідальні посадові особи відповідно до функціональних обов'язків з охорони праці.

На підприємствах цивільної авіації застосовують такі форми адміністративного контролю:

- поточний контроль за безпечним виконанням робіт, які здійснюють бригадири, майстри, інженерно-технічні працівники, начальники цехів та інші керівники підрозділів;

- оперативний контроль за станом охорони праці, який зді йснюють керівники функціональних служб і структурних підрозділів;

- контроль, здійснюваний відповідальними посадовими особами за напрямками діяльності, і контроль, здійснюваний службою охорони праці.

Проведення адміністративного контролю за станом охорони праці має бути відбите у планах роботи керівників усіх рівнів і відповідальних посадових осіб.

Контроль, який здійснює служба охорони праці, відноситься до адміністративних форм контролю.

Служба охорони праці підприємства відповідно до Типового положення про службу охорони праці постійно контролює:

- дотримання чинного законодавства, міжгалузевих, галузевих та інших нормативних актів, виконання працівниками посадових інструкцій з питань охорони праці;

- виконання розпоряджень органів державного нагляду, пропозицій і подань уповноважених трудових колективів і профспілок з питань охорони праці, використання за призначенням засобів фонду охорони праці;

— відповідність нормативним актам з охорони праці машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, технологічних процесів, засобів протиаварійного, колективного, індивідуального захисту працівників; наявність технологічної документації на робочих місцях;

— своєчасне проведення навчання й інструктажів працівників, атестації та переатестації з питань охорони праці посадових осіб і осіб, які виконують роботи підвищеної небезпеки, а також дотримання вимог безпеки під час виконання цих робіт;

— забезпечення працівників засобами індивідуального захисту, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, миючими засобами, санітарно-побутовими приміщеннями;

— організацію питного режиму, надання працівникам передбачених законодавством пільг і компенсацій, пов'язаних із важкими і шкідливими умовами праці;

— використання праці неповнолітніх, жінок і інвалідів відповідно до чинного законодавства;

— проходження попереднього (під час зарахування на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах і роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, або таких, де є необхідність у професійному доборі; проходження щорічних обов'язкових медичних оглядів осіб у віці до 21 року;

— виконання заходів, наказів, розпоряджень з питань охорони праці, а також заходів, спрямованих на усунення причин нещасних випадків і аварій, зазначених в актах розслідування.

Крім постійного контролю, здійснюваного службою охорони праці підприємства, її представники беруть участь також у всіх інших формах контролю, який провадиться безпосередньо на підприємстві. Результати контролю служби охорони праці відображаються у відповідних розпорядженнях з усунення виявлених недоліків, обов'язкових для виконання керівниками підприємств, установ, організацій і їхніх структурних підрозділів. Розпорядження фахівця з охорони праці (у тому числі про припинення робіт) може скасувати в письмовій формі тільки посадова особа, якій підпорядкована служба охорони праці.

Громадський контроль за станом охорони праці здійснюють уповноважені трудових колективів з питань охорони праці та профспілкових організацій. Уповноважений з питань охорони праці може бути одночасно і представником профспілки з цих питань, він також співпрацює з комісією з охорони праці підприємства.

Уповноважені з питань охорони праці з метою створення безпечних і нешкідливих умов праці на виробництві, оперативного усунення виявлених порушень здійснюють контроль відповідно до законодавства про охорону праці раніше зазначених об'єктів контролю.

Навчання уповноважених трудових колективів з питань охорони праці, їхні функціональні обов'язки, права і гарантія їхньої діяльності здійснюються відповідно до Типового положення про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці.

На підставі Кодексу законів про працю України (стаття 160) професійні спілки в особі своїх виборних органів і представників контролюють дотримання всіма працівниками нормативних актів з охорони праці на підприємствах, в установах, організаціях, а на підставі Закону України "Про охорону праці" (стаття 48) професійні спілки здійснюють контроль за дотриманням власниками законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці, за створенням безпечних і нешкідливих умов праці, виробничого побуту для працівників і забезпеченням їх засобами колективного Й індивідуального захисту.

Професійні спілки мають право безперешкодно перевіряти стан умов і безпеки праці на виробництві, виконання відповідних програм і зобов'язань, колективних договорів (угод), вносити власникам, державним органам управління подання з питань охорони праці й одержувати від них аргументовану відповідь.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси