Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
ОБЛІК ДОХОДІВ І ВИТРАТ БАНКІВХарактеристика рахунків, що використовуються для обліку доходів і...ОБЛІК ВИТРАТ, ДОХОДІВ, ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ, ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ТА...ОБЛІК ДОХОДІВ, ВИТРАТ ТА ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВОблік формування доходу і витрат іншої операційної діяльностіОблік формування доходів, витрат і результатів діяльностіОблік формування доходу і витрат фінансової діяльностіОблік доходів і витратВиди сервісуОблік комісійних доходів і витрат
 
Головна arrow Бухоблік та Аудит arrow Бухгалтерський облік у виробничих та агросервісних кооперативах
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Облік витрат і доходів інших видів аграрного сервісу

Одним з найбільш важливих видів аграрного сервісу є енергетичний сервіс, пов'язаний з електрифікацією та автоматизацією аграрного виробництва та надання виробничих послуг, пов'язаних з виконанням спеціальних робіт у зазначеній сфері.

Облік витрат енергетичного сервісу здійснюють на рахунку 23 "Виробництво", аналітичні рахунки об'єднують у відповідні групи:

- технічна експлуатація устаткування;

- монтажні роботи;

- пусконалагоджувальні та контрольно-вимірювальні роботи;

- інші роботи.

До першої групи відносять роботи, пов'язані з експлуатацією електротехнічного і теплотехнічного устаткування та засобів диспетчерського зв'язку, а також з поточного і капітального ремонту.

До другої групи відносять монтаж транспортних підстанцій, електроустаткування споживачів електроенергії, додаткових внутрішнього господарських електромереж.

До третьої групи відносять витрати на роботи, які здійснює енергопостачальник після завершення монтажних робіт і встановлення устаткування щодо випробування їх в експлуатації.

До четвертої групи включають витрати, пов'язані з внутрішньо - господарськими потребами (виготовлення власними силами приладів і агрегатів, їх ремонт і витрати на експлуатацію).

Аналітичні рахунки відкривають окремо щодо експлуатації електромережі (за дільницями), транспортних підстанцій та іншого устаткування, а також щодо надання послуг і забезпечення електроенергією (за встановленою вартістю), ремонту електромереж та іншого обладнання по кожному підприємству - споживачу електроенергії.

Аналітичний облік витрат по електропостачанню ведуть за такими статтями:

1. Витрати на оплату праці;

2. Відрахування на соціальні заходи;

3. Паливо;

4. Роботи і послуги;

5. Витрати на утримання основних засобів;

6. Інші витрати.

У першій статті витрат відображають основну і додаткову оплату праці електромонтерів, машиністів, механіків, мотористів, кочегарів та інших осіб, що обслуговують електроустаткування Й лінії електропередач на території підприємства. Підставою для обліку оплати праці робітників електропостачання є Табель обліку робочого часу.

На основі розрахованих сум заробітку здійснюють нарахування на заробітну плату єдиного соціального внеску.

По третій статті враховують вартість використаного на роботу електродвигунів палива - нафтопродуктів чи вугілля. Списують ці матеріали на підставі лімітно-забірних карт на одержання зі складу палива і мастильних матеріалів або накладних.

У складі четвертої статті показують вартість робіт і послуг, виконаних сторонніми організаціями та Іншими допоміжними виробництвами.

У п'ятій статті відображають суми нарахованої амортизації й витрат на поточний ремонт основних засобів електростанцій, внутрішньогосподарських ліній, трансформаторів, підстанцій. Витрати на поточний ремонт враховують на підставі відомості розподілу послуг ремонтної майстерні, рахунків підрядчиків, які виконували ремонт, або первинних документів (наряди на відрядні роботи, накладні), за якими оформляють проведення ремонту силами окремої бригади.

До шостої статті витрат по електропостачанню належать інші витрати на утримання електростанцій і внутрішньогосподарських ліній електропередач, знос малоцінних та швидкозношуваних предметів, витрати на техніку безпеки та охорону праці.

Основним первинним документом для отримання оплати за відпущену електроенергію сільськогосподарським товаровиробникам є рахунки (повідомлення на оплату), які встановлюють для оплати за встановленими тарифами на електроенергію, яка відпускається державними енергосистемами та електростанціями для сільськогосподарських підприємств.

Обліковою одиницею в електропостачанні є кіловат-година. Загальну кількість виробленої Й використаної електроенергії у кіловат-годинах визначають за показаннями електровимірювальних приладів. При відсутності останніх витрати електроенергії на виробничі потреби розраховують за потужністю електрогенератора та обліковими даними про кількість годин роботи, а витрати електроенергії на освітлювальні цілі - виходячи з кількості й потужності світлових точок та годин їх використання за певний період.

Щомісяця розраховують фактичну собівартість електроенергії. Для цього всі витрати на електропостачання (утримання електростанції, витрати на утримання ліній електропередачі) ділять на загальну кількість кіловат-годин електроенергії, за винятком спожитої самою електростанцією, а також її втрат у лініях електропередачі. За фактичною собівартістю спожиту електроенергію щомісяця відносять у дебет рахунків споживачів виходячи з її кількості відпущеної кожному з них. Калькуляційною одиницею виступає 10 кВт/год.

Основним первинним документом для виконання робіт з електрифікації виробничих процесів є замовлення підприємств, які обслуговує лерженерго. У замовленнях зазначають види допоміжних робіт, їх обсяги, строки виконання, умови розрахунків. На основі замовлень бригаді, що обслуговує дану дільницю, відпускають необхідні матеріали за лімітно-забірними картками.

Втрати на утримання і експлуатацію устаткування, які неможливо віднести на конкретний об'єкт обліку, розподіляють за обраною методикою.

Підприємства- замовники здійснюють оплату виконаних робіт на основі рахунків на оплату з підтверджуючими документами про прийняття замовником виконаних робіт.

Моментом реалізації робіт і наданих послуг у енергопідприємствах вважають момент вручення замовникам рахунків на їх оплату.

Сільськогосподарські товаровиробники одержують також послуги підприємств газо-, водо-, теплопостачання і водовідведення. Підприємства - постачальники визначають собівартість послуг з газо-, водо-, теплопостачання і водовідведення. Собівартість таких послуг - це сукупність витрат, виражених у грошовій оцінці, які понесені підприємством на певному етапі здійснення господарської діяльності (виробництво, транспортування, постачання газу, теплової енергії, холодної та гарячої води, реалізація послуг водовідведення тощо).

У газопостачанні витрати облічують за статтями: оплата праці слюсарів та іншого персоналу, зайнятого газопостачанням, відрахування до соціальних фондів, вартість газу, одержаного як із газопроводу, так і в балонах, амортизація та ремонт будівель, споруд, обладнання, інші витрати.

Обліковою і калькуляційною одиницею в газопостачанні є І куб. метр. У підприємствах, де використовується лише скраплений (балонний) газ, розраховується собівартість 1 кілограма газу.

Для розрахунку фактичної собівартості 1 куб. метра газу необхідно витрати на газопостачання, включаючи вартість придбаного газу, поділити на його кількість і за цією оцінкою надані послуги відносити на споживачів відповідно кількості відпущеного кожному з них газу.

У водопостачанні визначається собівартість 1 куб. метра води, добутої власною водокачкою і одержаної зі сторони. Для цього витрати на водопостачання (витрати на утримання водокачки, вартість води, одержаної зі сторони, витрати на утримання внутрігосподарської водорозподільної мережі тощо) діляться на загальну кількість використаної води. Щомісяця собівартість її відноситься на споживачів виходячи з її кількості, відпущеної кожному з них.

Облік використаної води за споживачами ведуть у спеціальному журналі, підсумки якого використовують для визначення фактичної собівартості 1 куб. метра води та вартості послуг водопостачання споживачам.

Витрати у теплопостачанні обліковують за статтями: оплата праці працівників теплопостачання, відрахування до соціальних фондів, вартість тепла, одержаного зі сторони, витрати на утримання власної котельні - вартість палива, електроенергії, одержаної води зі сторони, витрати по утриманню власних артезіанських свердловин, амортизація приміщення котельні, витрати на ремонт споруд, обладнання, передавальної мережі та інші витрата.

Облік витрат здійснюється на поставі відповідних первинних документів за статтями витрат, відпуск теплоенергії споживачам обліковується на підставі лічильників у Журналі обліку відпущеної теплоенергії споживачам. Калькуляційною одиницею є 10 ГКал теплоенергії.

Собівартість 10 ГКал теплоенергії визначається діленням суми витрат на виробництво, придбання та передачу споживачам теплоенергії на її загальну кількість без врахування енергії, що використана на власні потреби котельні, та втрат її в мережі. Собівартість теплоенергії відноситься щомісяця на користувачів виходячи з її кількості, спожитої кожним з них.

З 1 травня 2009 р. набули чинності три спільні накази Держкомітету України з питань регуляторної політики та підприємства і Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, а з 26.06.2009 р. ще один - четвертий, зокрема:

- Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім теплової енергії, що виробляється на теплоелектроцентралях, когенераційних установах та установах з використання нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії) від 30. 12.2008 р.№ 167/417;

- Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами від 30.12.2008 р. № 168/418;

- Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії від 30.12.2008 р. № 169/419;

- Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва. Міністерства з питань житлово-комунального господарства України "Про затвердження Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім певних видів господарської діяльності у сфері теплопостачання, якщо теплова енергія виробляється на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) мережами, постачання теплової енергії" від 05.05.2009 р. №85/121.

Відповідно до цих нормативних актів підприємства теплопостачання мають вести окремий бухгалтерський облік з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії та інших видів діяльності, а також надавати органу ліцензування на запит і під час проведення контрольних перевірок фінансову (бухгалтерську) звітність окремо за кожним ліцензійним видом діяльності. Крім того, зміни в ліцензійних умовах суб'єктів господарської діяльності у сфері теплопостачання потребують формування тарифів за ліцензійними видами діяльності, тобто на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

У зв'язку з такими змінами в нормативній базі щодо підприємств теплопостачання виникла актуальна проблема діяльності: суб'єкти господарювання повинні змінювати систему обліку і фінансової звітності у зв'язку з тим, що щорічно може проводитися перевірка дотримання вимог Ліцензійних умов. Вирішення даної проблеми може іти в напрямку: суб'єкти господарювання будуть кожний індивідуально в Наказі про облікову політику передбачати організацію ведення обліку за ліцензійними видами діяльності - відкривати окремі аналітичні рахунки для обліку витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Необхідно також напрацювати методичні рекомендації щодо ведення бухгалтерського обліку підприємствами теплопостачання згідно вимог Ліцензійних умов.

Відпуск послуг з газо-, водо-, теплопостачання та водовідведення здійснюється за тарифами регульованими державою.

Регульований тариф на послугу газо-, водо-, теплопостачання, водовідведення - це вартість одиниці послуги (1 мі реалізованої питної води, 1 мі стічних вод, 1 Гкал теплової енергії) визначеної кількості та відповідної якості, розрахованої на основі економічно обгрунтованих планових витрат з урахуванням планового прибутку та податку на додану вартість. Тариф - це ціна за одиницю комунальної послуги, яка реалізується споживачам і яка в реальності може бути меншою за її фактичну собівартість.

Згідно нормативних документів- ліцензійних умов- у теплопостачанні передбачається встановлювати тарифи окремо на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Нормативні документи виставили вимоги щодо ведення окремого бухгалтерського обліку та формування тарифів, передбачають окремий облік витрат, доходів І фінансових результатів на кожній стадії технологічного процесу виробництва від різних видів діяльності.

На даному етапі розвитку економіки України у розглянутих видах сервісу фактична собівартість послуги розраховується за методикою ціноутворення та за даними бухгалтерського обліку, тому і виникають розбіжності в собівартості, які повинні бути усунені шляхом внесення змін до порядку формування тарифів на послуги водо-, теплопостачання та водовідведення. Визначена до оплати сума за тарифами є доходом від операційної діяльності підприємств-постачальників газо-, водо-, теплопостачання та водовідведення, відображається по кредиту рахунка 703 "Дохід від реалізації робіт та послуг" і відноситься як оплата споживачами на рахунок 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками". Фінансовий результат діяльності кожного розглянутого підприємства агросервісу визначається за передбаченою нормативними документами методикою.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси