Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Оподаткування суб'єктів малого бізнесу - юридичних осібСутність оподаткування доходів фізичних осібДержавне регулювання і державна підтримка відповідного рівня доходів...Звіти, які подаються фізичною особою - суб'єктом підприємницької...Оподаткування суб'єктів малого бізнесуОподаткування доходів фізичних осібЩо виступає об'єктом оподаткування доходів фізичних осіб?Характеристика основних елементів податку на доходи фізичних осіб:...Фізичні особи як суб'єкти цивільного праваПорядок і механізм здійснення операцій за поточними рахунками...
 
Головна arrow Бухоблік та Аудит arrow Облік та оподаткування підприємств малого бізнесу
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Оподаткування суб'єктів малого бізнесу - фізичних осіб

Суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи мають право перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності за єдиним податком за сукупності таких умов, якщо:

- протягом календарного року в трудових відносинах з підприємцем перебували не більше ніж 10 осіб (серед них і члени його сім'ї);

- обсяг виручки підприємця від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не перевищує 500 тис. гривень.

Під виручкою вiд реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) розуміють суму, яку підприємець фактично отримав на поточний рахунок та (або) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Під час здійснення операцій з продажу основних засобів виручкою від реалізації вважають різницю між сумою, одержаною від реалізації цих засобів, і їх залишковою вартістю на момент продажу. У виручці від реалізації не враховують тих коштів, що надійшли на поточний рахунок підприємця - фізичної особи як транзитні кошти, на які цей підприємець не має права власності.

Існують й інші обмеження щодо обрання способу оподаткування доходів за єдиним податком.

По-перше, не можна перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності за єдиним податком у тому разі, якщо підприємницька діяльність здійснюється за спеціальним торговельним патентом.

По-друге, фізична-особа підприємець не має права обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком, якщо торгує лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, паливно-мастильними матеріалами.

Лікеро-горілчані вироби - це лише частина алкогольних напоїв. Згідно з поясненнями Державної податкової адміністрації України під лікеро-горілчаними виробами розуміють усі види горілок, серед них і особливі, а також лікеро-горілчані напої: лікери, креми, наливки, пунші, настоянки тощо.

Отже, якщо торгівля здійснюється іншими видами алкогольних напоїв (коньяками, винами, шампанським, вермутами, а також пивом, яке взагалі не належить до алкогольних напоїв), то СПД - фізична особа має право перейти на сплату єдиного податку.

По-третє, підприємці - фізичні особи, що провадять діяльність у сфері грального бізнесу, є виробниками та імпортерами підакцизних товарів, не належать до категорії суб'єктів малого підприємництва. Тому не мають права перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності за єдиним податком.

По-четверте, забороняється перехід на сплату єдиного податку в тому разі, якщо на момент подання відповідної заяви СПД - фізична особа має заборгованість із сплати всіх встановлених податків і обов'язкових платежів, термін сплати яких настав на дату подання заяви.

Для того щоб перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності за єдиним податком, потрібно одержати Свідоцтво про сплату єдиного податку.

СПД - фізична особа має право прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності за єдиним податком не більше ніж раз протягом календарного року. При відмови від застосування спрощеної системи оподаткування зі сплатою єдиного податку у тому календарному році, в якому здійснився перехід на неї, знову стати платником єдиного податку можливо тільки наступного календарного року.

Для одержання Свідоцтва про сплату єдиного податку потрібно подати до органу Державної податкової служби за місцем державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності такі документи:

1) заяву про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності встановленої форми;

2) платіжний документ (квитанцію або копію платіжного доручення з позначкою банківської установи) про сплату (перерахування) єдиного податку за період, не менший ніж календарний місяць.

Заяву належить подати не пізніше ніж за 15 днів перед початком того календарного кварталу, у якому здійснюється перехід на сплату єдиного податку. Обов'язковою умовою для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності за єдиним податком є сплата всіх встановлених податків та обов'язкових платежів, термін сплати яких настав на дату подання заяви. СПД-фізична особа має право перейти на сплату єдиного податку з наступного звітного (податкового) періоду - календарного кварталу.

У заяві про перехід на єдиний податок потрібно вказати вид (види) підприємницької діяльності, а також місце її провадження. Незалежно від того, скільки видів налічує підприємницька діяльність, видається лише одне свідоцтво про сплату єдиного податку. У заяві потрібно записати точну адресу місця провадження підприємницької діяльності, просто назву міста чи району або взагалі зазначити "Україна", оскільки ставка єдиного податку не залежить від місця провадження підприємницької діяльності. У цьому документі потрібно вказати такі дані:

- обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) від початку календарного року;

- чисельність працівників, з якими на день складання заяви укладено трудові угоди, зареєстровані за встановленим порядком (наймані працівники);

- поіменний склад осіб, які перебуватимуть у трудових відносинах з СПД-фізичною особою, та їх ідентифікаційні номери з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.

Перед тим як одержати свідоцтво, належить сплатити авансову суму єдиного податку. Наприклад, подаючи заяву в березні, потрібно сплатити єдиний податок за квітень (втім, можна сплатити цей податок не лише за наступний місяць, а й за квартал і навіть за весь період до кінця календарного року).

Ставки єдиного податку встановлюють місцеві ради за місцем державної реєстрації підприємця.

Підприємці - фізичні особи, які перейшли на сплату єдиного податку, не є платниками ПДВ. Якщо на момент подання заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності вони є платниками податку на додану вартість, то мусять прийняти рішення: залишатися платником ПДВ чи ні.

В разі відмови від реєстрації платником ПДВ, потрібно вчинити наступні дії:

1) до органу державної податкової служби подати заяву про скасування реєстрації платника податку на додану вартість, а також здати видане свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ разом з усіма його засвідченими копіями. Крім того, у заяві про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності потрібно зазначити, про скасування реєстрації як платника ПДВ. Потрібно вказати реквізити свідоцтва та його копій;

2) подати до органу державної податкової служби податкову декларацію з ПДВ, до якої внести всі операції за період від початку поточного звітного періоду до дня повернення свідоцтва про реєстрацію як платника ПДВ та його копій;

3) перерахувати до бюджету суми податку на додану вартість, що підлягають сплаті згідно із поданою декларацією, і погасити заборгованість перед бюджетом за попередній звітний період (у разі її виникнення).

При бажанні залишитися платником ПДВ після переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності за єдиним податком, клопотати про скасування реєстрації як платника податку на додану вартість не потрібно.

Новостворені суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, що подали заяву про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, мають самі приймати рішення про реєстрацію платниками ПДВ.

Державна податкова інспекція, до якої надані відповідні документи, протягом 10 робочих днів після отримання заяви мусить видати або свідоцтво про сплату єдиного податку, або письмову вмотивовану відмову. Відмовити у видачі свідоцтва можуть в разі не дотримання вимог переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності за єдиним податком.

Заповнене свідоцтво підписує керівник органу державної податкової служби або його заступник, документ засвідчують печаткою цього органу.

Свідоцтво про сплату єдиного податку видають безкоштовно. Свідоцтво видають на той термін, який зазначено у заяві, і який не може перевищувати календарного року.

Відповідно до законодавства підприємці-фізичні особи, що перейшли на сплату єдиного податку, повинні вести Книгу обліку доходів і витрат за формою № 10. Таку книгу належить прошнурувати і зареєструвати в державній податковій інспекції за місцем реєстрації СПД-фізичної особи.

При застосуванні праці найманих осіб або членів родини в державній податковій інспекції на кожну особу, що перебуває з СПД-фізичною особою у трудових відносинах, потрібно отримати Довідку про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку. Для одержання цих довідок не потрібно подавати додаткових документів. Ці документи підприємець одержує одночасно із свідоцтвом про сплату єдиного податку.

Заповнену довідку підписує керівник державної податкової інспекції або його заступник, документ засвідчують печаткою інспекції і видають його платнику єдиного податку.

Укладаючи трудовий договір з новим найманим працівником протягом терміну дії свідоцтва про сплату єдиного податку, потрібно кожного разу отримувати в податковій інспекції довідку для цієї особи. Якщо ж протягом терміну дії свідоцтва кількість осіб, що перебувають з підприємцем у трудових відносинах, зменшується, то довідки щодо звільнених людей потрібно повернути до податкової інспекції.

Для особи, яка працює у підприємця не за трудовим договором, а за договором підряду чи іншим цивільно-правовим договором, одержувати довідку про трудові відносини не потрібно.

Свідоцтво про сплату єдиного податку належить зберігати на робочому місці платника єдиного податку, а довідку про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку - на робочому місці найманого працівника.

Свідоцтво та довідку не можна передавати нікому, крім тих осіб, прізвища яких в них вказано. Ці документи треба надавати працівникам контрольних органів, що мають повноваження на здійснення перевірки.

Якщо свідоцтво про сплату єдиного податку або довідку про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку втрачено, то потрібно подати відповідну письмову заяву до державної податкової інспекції за місцем реєстрації, для отримання дублікату. У разі втрати свідоцтва про сплату єдиного податку, до заяви потрібно додати довідку органів внутрішніх справ про втрату.

На підставі свідоцтва про сплату єдиного податку підприємець здійснює підприємницьку діяльність протягом календарного року. Протягом п'яти днів по закінченні терміну дії свідоцтва його належить повернути разом з усіма виданими довідками на найманих працівників до органу державної податкової служби, який видав свідоцтво.

При припиненні підприємницької діяльності (зняття з державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності), протягом п'яти днів потрібно подати відповідну заяву до державної податкової інспекції, а також здати свідоцтво й усі довідки.

Платник єдиного податку - фізична особа має право самостійно прийняти рішення про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і перейти на загальну систему оподаткування.

Такий перехід можна зробити лише починаючи з наступного звітного кварталу за умови подання заяви про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів перед закінченням попереднього звітного кварталу. При цьому потрібно здати свідоцтво про сплату єдиного податку та всі видані довідки про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку.

Перехід на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного кварталу здійснюється у разі, якщо порушені умови діяльності за єдиним податком. Такими порушеннями є перевищення граничних рівнів чисельності найманих працівників та (або) річного обсягу виручки від реалізації, встановлених для платників єдиного податку - фізичних осіб. Порушенням вважають також придбання спеціального торговельного патенту та провадження підприємницької діяльності тих видів, які не передбачають застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності (торгівля лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, паливно-мастильними матеріалами, діяльність у сфері грального бізнесу, виробництво та імпорт підакцизних товарів).

Для суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб ставка єдиного податку, яка встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності, не може становити менше ніж 20 грн і більше ніж 200 грн на місяць.

При здійсненні декількох видів підприємницької діяльності, для яких існують різні ставки єдиного податку, встановлюється найбільша ставка єдиного податку.

Використовуючи найману працю або залучаючи до підприємницької діяльності членів сім'ї, за кожну особу потрібно доплатити 50 % ставки єдиного податку.

Кошти за єдиний податок належить переказувати на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Суб'єкт малого підприємництва сплачує:

43 відсотки нарахованого єдиного податку на рахунки відповідного бюджету;

57 відсотків нарахованого єдиного податку на рахунки органів Пенсійного фонду України як частину суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (пункт 6 в редакції Постанови КМУ № 1196 (1196-2010-п) від 27.12.2010).

Згідно із законодавством України платники єдиного податку несуть відповідальність за правильність обчислення, вчасність сплати сум єдиного податку. Міру цієї відповідальності встановлює Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Підприємець, який працює за єдиним податком, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):

а) податок на прибуток підприємств;

б) податок на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - підприємців);

в) податок на додану вартість з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України;

г) земельний податок, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності;

ґ) плата за користування надрами;

д) збір за спеціальне використання води;

е) збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

є) збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Суб'єкт малого підприємництва, який не є платником податку на додану вартість, у разі проведення операцій з імпорту товарів на митну територію України сплачує податок на додану вартість у визначеному Податковим кодексом України з 1 січня 2011 року.

Перехід на єдиний податок не звільняє підприємця від сплати таких податків та зборів (обов'язкових платежів):

1) акцизного податку;

2) мита;

3) державного мита;

4) збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

5) екологічного податку;

6) збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства;

7) збору за використання радіочастотного ресурсу України;

8) місцевих податків і зборів (крім збору за впровадження деяких видів підприємницької діяльності).

Зрозуміло, такий підприємець сплачує ці податки та збори тільки в тому разі, якщо підпадає під визначення їх платника.

Підприємець - платник єдиного податку не є платником податку на доходи фізичних осіб. Крім того, доходи, отримані від провадження підприємницької діяльності за єдиним податком, не входять до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника й тих осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах. Сплачена сума єдиного податку є остаточною і не входить до перерахунку загальних податкових зобов'язань самого платника єдиного податку та згаданих осіб (серед них і членів його сім'ї, залучених до підприємницької діяльності).

Однак при цьому платника єдиного податку не звільняють від обов'язку нараховувати, стягувати й перераховувати до бюджету податок на доходи фізичних осіб з тих доходів, які він виплачує своїм найманим працівникам (зокрема членам своєї сім'ї). Тому необхідно перераховувати податку на доходи фізичних осіб із заробітної платні осіб, що перебувають з підприємцем у трудових відносинах.

Крім того, необхідно перераховувати податок на доходи фізичних осіб, з доходів, нарахованих особам, для яких місце роботи у підприємця не є основним (наприклад, тим, хто працює за сумісництвом), а також з виплат фізичним особам за виконання разових та інших робіт на підставі договорів підряду та інших договорів цивільно-правового характеру.

Відповідно до норм Закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 08.07.2010 № 2461-уТ

Підпункт 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески".

При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати у 2010 році мінімальний страховий внесок для зазначених осіб становить у:

липні-вересні - 294,82 грн.

жовтні-листопаді - 301,12 гри.

грудні - 306,10 гри.

Оскільки, на сьогодні, максимальна величина з якої справляються страхові внески становить 13 320 грн, щомісячна сума самостійно визначеного страхового внеску, з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, не може перевищувати 4422,24 гри.

Сплата страхових внесків здійснюється у строки визначені частиною шостою статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме щоквартально, протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, а саме:

за липень-вересень 2010 року - до 20 жовтня 2010 року;

за жовтень-грудень 2010 року - до 20 січня 2011 року.

Враховуючи те, що згідно законодавства мінімальний розмір страхового внеску встановлено на календарний місяць, а також те, що страховий стаж особам для призначення пенсії обчислюється в місяцях, сплата страхових внесків за липень 2010 року здійснюється у розмірі не менше мінімального страхового внеску.

Платникам, які не сплатять суми страхових внесків у розмірі не менше мінімального страхового внеску у терміни до 20 жовтня 2010 року та 20 січня 2011 року надсилається розрахунок сум, які підлягають сплаті за квартал з урахуванням частини сум єдиного або фіксованого податків разом з вимогою про їх сплату для узгодження.

За підсумками року, зазначені особи подають до органів Пенсійного фонду за місцем взяття на облік звіт (до 1 квітня наступного за звітним роком), за формою згідно з додатком 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 № 226-2.

Платник єдиного податку - фізична особа, незалежно від того, використовує він найману працю чи ні, не має обов'язку сплачувати за себе страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в разі тимчасової втрати працездатності.

З доходів, виплаченим найманим працівникам, платник єдиного податку - фізична особа мусить перераховувати страхові внески цих найманих працівників на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності.

Підприємець, який використовує найману працю, повинен сплачувати за себе, і за своїх найманих працівників страхові внески на страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності.

Платники єдиного податку - фізичні особи, які використовують найману працю, повинні протягом встановленого терміну зареєструватися як платники страхових внесків на вказані види загальнообов'язкового державного соціального страхування. Зареєструватися потрібно в будь-якому разі, незалежно від того, сплачують такі підприємці згадані страхові внески чи ні.

Підприємці - фізичні особи, які є платниками єдиного податку, при здійсненні розрахунків із споживачами під час продажу товарів (крім підакцизних) та надання послуг мають право не застосовувати реєстратори розрахункових операцій - РРО та розрахункові книжки.

Однак у такому разі сам підприємець (а при потребі - і його наймані працівники) повинні вести Книгу обліку доходів і витрат.

Платники єдиного податку - фізичні особи, яких звільнено від застосування РРО та розрахункових книжок, також не повинні вести Книги обліку розрахункових операцій.

До підприємців, що реалізують підакцизні товари, встановлено інші вимоги щодо здійснення розрахунків зі споживачами. Нагадаємо, що платники єдиного податку не мають права торгувати лише такими підакцизними товарами, як лікеро-горілчані, тютюнові вироби і паливно-мастильні матеріали. Натомість таким особам дозволено продавати інші товари, а саме: пиво солодове, алкогольні напої, що не належать до категорії лікеро-горілчаних виробів (вина, шампанське, вермути та ін.), ювелірні вироби, транспортні засоби (автомобілі, автобуси, мотоцикли, мопеди, причепи та напівпричепи тощо).

Отже, якщо підприємець здійснює торгівлю підакцизними товарами цієї групи, під час розрахунків із споживачами не потрібно застосовувати РРО. Натомість, необхідно використовувати розрахункові книжки і вести Книги обліку розрахункових операцій.

Згадані документи належить зареєструвати в органах державної податкової служби і вести відповідно до встановленого порядку.

На платників єдиного податку - фізичних осіб, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та (або) в безготівковій формі під час продажу товарів чи надання послуг у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, поширюються вимоги щодо надання покупцеві на його вимогу письмового документу, що засвідчує перехід права власності на придбані товари чи послуги від продавця до покупця.

Оскільки платник єдиного податку не мусить застосовувати РРО, такий письмовий документ можна скласти в довільній формі. Тут потрібно вказати дані про платника єдиного податку, обсяг реалізованих товарів (послуг), ціну за одиницю товару (за послугу), загальну суму, витрачену на купівлю.

За порушення вимоги щодо обов'язкового надання згаданого письмового документу підприємця мають право притягнути до відповідальності, встановленої Законом України "Про захист прав споживачів". Однак це порушення не може бути підставою для застосування до підприємця санкцій, передбачених у законодавстві з питань оподаткування.

Платники єдиного податку - фізичні особи повинні у встановленому порядку вести облік товарних запасів на складах та (або) за місцем їх реалізації, а також реалізовувати лише ті товари, які відображено в такому обліку. Доки в законодавстві не визначено порядку такого обліку, тому фактично облік товарних запасів підприємець та (або) його наймані працівники ведуть в Книгах обліку доходів і витрат.

Контроль за дотриманням вимог законодавства щодо здійснення розрахунків із споживачами за товари та послуги, а також щодо обліку товарних запасів можуть здійснювати виключно органи державної податкової служби під час планових та позапланових перевірок.

Планову перевірку з цих питань проводять не частіше ніж раз на рік за підсумками звітного календарного року, але не раніше того терміну, який законодавство відводить платникам єдиного податку для подання річного податкового звіту (декларації). При цьому будь-яке податкове або адміністративне нарахування, здійснене за умов порушення цього правила, вважають незаконним.

Позапланову перевірку з аналогічних питань можна проводити тільки на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідно до рішення суду.

Контроль за провадженням підприємницької діяльності платника єдиного податку здійснюється відповідно до порядки, який встановлено для перевірок підприємців, що застосовують загальну систему оподаткування, обліку та звітності. Здійснення контролю регулює відповідне законодавство та Указ Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності".

Платникам єдиного податку - фізичним особам, на відміну від платників єдиного податку - юридичних осіб, не заборонено здійснювати товарообмінні (бартерні) операції.

Законодавство встановлює особливі вимоги щодо трудових відносин між підприємцем - фізичною особою і найманим працівником.

Трудовий договір з найманим працівником потрібно укладати виключно у письмовій формі. Крім того, відповідно до Кодексу законів про працю України, протягом тижня з моменту фактичного допущення працівника до роботи підприємець повинен зареєструвати укладений з ним трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем реєстрації.

Також необхідно вести трудові книжки на всіх найманих працівників, які працюють у підприємця понад 5 днів. Виняток становлять ті особи, які працюють за сумісництвом: на них трудові книжки ведуть їх працедавці за місцем основної роботи.

Платників єдиного податку не звільнено від обов'язку ведення обліку доходів і витрат та подання звітності. Однак і облік, і звітність для цієї категорії підприємців максимально спрощено.

Працюючи за єдиним податком, необхідно вести книгу обліку доходів і витрат, де потрібно відображати результати підприємницької діяльності.

При здійсненні торговельної діяльності необхідно додатково одержати книги обліку доходів і витрат на кожного найманого працівника, що реалізує товари. У такому разі записи до цієї книги вносить найманий працівник. Дані з усіх книг обліку доходів і витрат, які ведуть наймані працівники, підприємець переносить до своєї книги і підсумовує результати. Всі книги нумерують, прошивають та подають на реєстрацію до державної податкової інспекції. Тут кожний з цих документів затверджують підписом начальника інспекції або його заступника, а також скріплюють печаткою.

У книзі обліку доходів і витрат, яку ведете підприємець, належить вказати прізвище, ім'я та по батькові, а також номер свідоцтва про сплату єдиного податку.

У книзі, яку веде найманий працівник, належить записати прізвище, ім'я та по батькові підприємця, ім'я та по батькові найманого працівника, а також серію і номер виданої йому довідки про трудові відносини з підприємцем-платником єдиного податку. При звільненні одного найманого працівника і прийманні на роботу іншого, нової книги обліку доходів і витрат на нового працівника заводити і реєструвати не потрібно. До книги, яку було заведено на звільненого працівника, потрібно внести відомості про новоприбулу особу згідно з виданою на неї довідкою про трудові відносини з підприємцем-платником єдиного податку.

Форму книги обліку доходів і витрат (форму № 10), яку ведуть підприємець та його наймані працівники, наведено в додатку № 10 до Наказу Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 № 12. Підприємці в книзі необхідно заповнювати наступні графи:

1. "період обліку";

3. "витрати на виробництво продукції";

6. "сума виручки (доходу)";

7. "чистий дохід".

За власним бажанням підприємець може заповнювати й інші графи книги. Залежно від виду та специфіки підприємницької діяльності, місцеві податкові органи мають право вносити зміни та доповнення до книги за формою № 10. Наприклад, у разі провадження торговельної діяльності, до книги додають нові графи, які відображають рух товарів.

Господарські та фінансові операції в книзі обліку доходів і витрат належить відображати в хронологічній послідовності. Вказані в книзі витрати потрібно підтверджувати документально.

Другим способом ведення обліку витрат є визначення своїх витрат за нормативами витрат для певних видів підприємницької діяльності. Записи в книзі роблять лише кульковою або чорнильною ручкою. Витирання та виправлення неприпустимі.

Книгу обліку доходів і витрат потрібно зберігати на місці здійснення підприємницької діяльності. Представники органів державної податкової служби можуть ознайомитися з цією книгою тільки в тому разі, якщо вони перевіряють облік руху товарів безпосередньо на місці здійснення підприємницької діяльності. Після такої перевірки уповноважена особа вносить до цього документу запис за такою формою: дата, "перевірено", посада, звання, прізвище та ініціали і підпис.

Вилучати книгу з місця провадження підприємницької діяльності у підприємця не мають права. Навіть якщо під час перевірки були виявлені будь-які порушення, то їх не записують до книги, а відображають в акті перевірки.

У тому разі, якщо у книзі обліку доходів і витрат закінчуються аркуші або, якщо підприємець припиняє свою підприємницьку діяльність (перебуває на етапі скасування державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності), то таку книгу потрібно передати на зберігання до державної податкової інспекції.

Книгу обліку доходів і витрат, яку веде найманий працівник, належить передати до державної податкової інспекції за таких обставин:

- підприємець припинив діяльність (здійснює заходи щодо скасування державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності);

- звільнення найманого працівника, без прийняття на його місце іншого;

- у книзі закінчилися незаповнені аркуші.

Податковий інспектор робить у цьому документі відповідний запис ("Книгу анульовано", інспектор (П І. Б.), дата) і повертає її підприємцю, який повинен зберігати цю книгу обліку доходів і витрат протягом трьох років.

Замість закінченої книги обліку доходів і витрат підприємець повинен оформити і зареєструвати в органі державної податкової служби нову книгу.

У разі втрати книги обліку доходів і витрат, потрібно звернутися до державної податкової інспекції для одержання нової книги. При цьому належить надати довідку органів внутрішніх справ про надходження заяви про втрату. Відтак підприємцю видадуть нову книгу із записом про те, що видана книга є дублікатом.

Платник єдиного податку мусить щоквартально звітувати про результати підприємницької діяльності.

Протягом п'яти днів після закінчення звітного періоду (кварталу) підприємець повинен подати до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації Звіт суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку за попередній квартал. Цей документ (для нього встановлено відповідну форму) складається на підставі даних книги обліку доходів і витрат.

Звіт можна подати особисто або надіслати його поштою на адресу органу державної податкової служби. Якщо звіт подається особисто, то датою подання вважається дата його реєстрації в органі державної податкової служби. При надсиланні документу поштою, датою подання буде дата, вказана на штемпелі відділення зв'язку.

Платник єдиного податку, який використовує найману працю, повинен протягом 40 календарних днів по закінчені звітного кварталу, подати до податкового органу за місцем реєстрації Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1-ДФ). Цей документ містить інформацію про всіх осіб, що перебували з таким підприємцем у трудових відносинах.

Звітність щодо інших податків та зборів (обов'язкових платежів), які підприємець сплачує як платник єдиного податку - фізична особа, потрібно подавати згідно з формою, терміном та порядком, встановленими в податковому законодавстві.

Звітність до органів пенсійного фонду платниками єдиного податку - фізичними особами подається щорічно до 1 квітня наступного за звітним роком за формою згідно з додатком 26 до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 р. № 21-1, та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за№ 64/8663.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси