Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Особливості укладення попередніх договорівЯрмаркиІнтелектуальний ярмарокЗакупівлі товарів на ярмаркахМіжнародні ярмарки і виставкиВиставки та ярмарки - суть, цілі, види, порядок проведенняФінансові ярмарки П'яченци у XVII ст.Домінування італійців на ярмарках Ліона у XVI ст.Організація харчування на виставках та ярмаркахСпілкування на виставках (ярмарках) із засобами масової інформації
 
Головна arrow Банківська справа arrow Західноєвропейський банківський бізнес
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Особливості ярмарків Кастилії у XVI ст.

З початку XV ст. ярмарки проводилися у Віллалоні (під час Великого Посту), у Медині-дель-Кампо (з травня по жовтень) і в Ріосеко (в серпні). Вони добре інтегрувалися в автономний цикл торговельних зібрань, які мали загальну назву "ярмарки Кастилії". Економічна експансія Кастилії у XV ст., в умовах стимулювання союзом корон Кастилії та Арагону, сприяла зростанню важливості ярмарків регіону. Більш того, коли наприкінці XV ст. католицькі королі Фердинанд та Ізабелла надали їм офіційного статусу феріас де пагос (ferias de pagos, ярмарки платежу, або платіжні ярмарки), було відкрито шлях для повної інтеграції в європейську мережу ярмарків. У першій половині XVI ст. ярмарки Кастилії в своєму розвитку досягли апогею.

Оскільки платіжні ярмарки не мали офіційного статусу до 1500 p., з'явилася фінансова структура, характерна для Кастилії. Вона базувалася на банкос де феріа (bancos de feria), чи "ярмаркових" банках. Останні підтримували тісні зв'язки з існуючими місцевими депозитними та жиробанками Кастилії. Фактично вони діяли на ярмарках як офіційні й ексклюзивні представники цих місцевих банків.

Як саме працювала система? Місцеві депозитні та жиробанки призначали представника в кожному місті (іноді для групи з кількох міст в одному регіоні), який був уповноважений здійснювати банківські операції від їх імені. Якщо купець на ярмарку мав здійснити платіж, він надавав вказівки банко де феріа у своєму регіоні зробити це жиротрансфертом. Банкір на ярмарку дебетував (у своїй Лібро майор (Libro Major) — головній книзі) рахунок принципала, місцевого банкіра купця. Якщо місцевий банкір був принципалом іншого банко де феріа, вів кредитував рахунок останнього. В разі отримання готівки процедура тривала в оберненому ключі. У XV ст. ця система робила можливими взаємозаліки на регіональному рівні. Інтеграція у 1500 р. ярмарків Кастилії в широку мережу ярмарків Європи підняла технології компенсаційних платежів між банкірами з регіонального на міжнародний рівень. Банко де феріа в Медині-дель-Кампо відігравав роль інструмента.

Ярмаркові банки Медини-дель-Кампо, зокрема, стали відомими по всій Європі. їх діяльність жорстко регулювалася. Під час ярмарку дорога (руа, Rua), де зустрічалися банкіри, була огороджена ланцюгами, які опускалися тільки два рази на день по дві години: вранці та наприкінці дня, коли здійснювалися фінансові операції купців. Саме в ці періоди кредитори могли надати банкірам певні доручення чи переказні векселі, строк виконання яких настав. Водночас дебітори купців могли надати своїм банко де феріа вказівки для сплати.

Під час ярмарків банкіри зустрічалися раз у два дні для зіставлення поточних рахунків та здійснення компенсацій. Інтернаціоналізація ярмарків сприяла стабільному зростанню кількості фінансових трансакцій, отож, можливості для компенсацій боргів та кредитів розширилися. Більш того, численні переказні векселі, за якими сплата стягувалася з банкірів, надавали брокерам цінну інформацію, використовуючи яку вони могли визначити обмінний курс.

Облікові книги банкірів є підтвердженням важливості платежів, що здійснювалися на ярмарках Медини-дель-Кампо. Під час апогею кастильської системи (приблизно з 1530 до 1550 р.) кожний ярмарок потребував від 13—14 тисяч сторінок для реєстрації всіх платежів у головній книзі банкірів. У ці часи платежі розподілялися на кілька категорій. Традиційно жиротрансферти з одного рахунку на інший, для сплати торговельних боргів та ті, що підлягали сплаті, були найважливішою групою. Інша категорія кредитних трансакцій набула форми "депозитів від ярмарку до ярмарку" — так звані шестимісячні позики та внутрішні векселі Севільї — порту, куди прибували іспанські галеони зі сріблом з Нового світу. Такі внутрішні векселі були досить численними, оскільки мали іншу форму кредиту, що сплачувався на великих ярмарках і грошових ринках Європи. Використовувалася також значна кількість переказних векселів, виданих у Європі та реалізованих на ярмарках Кастилії.

Логічним наслідком експансії та інтернаціоналізації ярмарків Кастилії було те, що кількість банкірів, які діяли в регіоні, збільшилася. Крім місцевих обмінювачів-банкірів міст та спільнот Кастилії, представлених на ярмарках своїми офіційними делегатами, в 1500 р. провідні позиції займали великі купці-банкіри. Першим були відомі торговельні доми Бургоса, які протягом тривалого періоду контролювали виробництво вовни та залізної руди, а також торгівлю металевими виробами в Північній Іспанії. Вони займалися експортом, а також були тісно пов'язані з розвитком ефективної системи морського страхування. Фінансові справи, що випливають з цієї диверсифікованої діяльності, та влада, яку вони отримали, мали значний вплив на прогрес системи платежів та еволюцію обмінних курсів. Невдовзі великі купці-банкіри Генуї вже влаштувалися на деякий час у Севільї, приєдналися до своїх колег з Бургоса на ярмарках Кастилії. Більш того, оскільки генуезці надавали послуги Габсбургам у державних фінансових операціях, їх влада та вплив на ярмарках Кастилії досягли апогею. Під диктовку купців-банкірів Генуї торгівля і фінанси були нерозривно пов'язані на ярмарках Севільї і Кастилії. Отже, вся система набула важливого стратегічного значення для підтримання зовнішньої політики Габсбургів.

Депозити від ярмарку до ярмарку та переказні векселі, що переводилися з одного ярмарку Кастилії до іншого, як і внутрішні векселі Севільї, стали предметом жорсткої критики після 1534 р. Влада вважала, і небезпідставно, що вони являли собою позику під відсотки. Було вжито рестриктивних заходів. Наприкінці 40-х років XVI ст. внутрішні переказні векселі було заборонено, що розчарувало купців та купців-банкірів, які діяли в Севільї. Фрахт більшості кораблів, що плили до Вест-Індії, був фактично монополією Севільї і здебільшого фінансувався зобов'язувальними листами (летрас де кредіто, letras de credito), які сплачувалися на наступному ярмарку Кастилії. Для оплати летрас де кредіто готівкою в більшості випадків можна було виставити переказний вексель Севільї, який сплачувався готівкою після прибуття з Індії кораблів зі сріблом. Отже, заборона, що завдала удару по внутрішніх векселях, які видавалися на ярмарках Кастилії і сплачувалися в Севільї, призвела до значних труднощів, а торговельні операції в місті набагато ускладнилися. Виникла потреба в інших фінансових та кредитних технологіях, що послабило позиції ярмарків Кастилії як необхідного компонента.

Слід зазначити, що заборони не були єдиним чинником, що призвів до повної зміни ситуації на ярмарках Кастилії. Кожна з трьох хвиль банкрутств у державному секторі у другій половині XVI ст. мала вплив на порушення нормальної системи платежів. Це погіршило репутацію банкірів та купців. Більш того, зростаюча небезпека, викликана релігійними конфліктами та боротьбою з Францією, негативно вплинула на важливі сухопутні та морські торговельні шляхи, що з'єднували Північно-Західну Європу з Піренейським півостровом. Це завдало значної шкоди фінансовій структурі, яка базувалася на ярмарках Кастилії. Торговельні та фінансові справи між Іспанією та країнами Центральної Європи стали здебільшого проходити через Італію, що ще більше поставило ярмарки Кастилії під контроль Генуї.

Торговельні ярмарки Кастилії у другій половині XVI ст. поступово звужувалися, хоча деякий час фінансові трансакції ще відбувалися в Медині-дель-Кампо. Однак ця діяльність була приречена. У 1605 р. останній купець-банкір, який спеціалізувався на міжнародних банківських операціях, залишив місто.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси