Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Комп'ютер і здоров'я людиниСвітлотехнічна специфіка роботи за комп'ютеромЕргономічний аспект організування роботи учнів за комп'ютеромПотенційні можливості комп'ютерних технологійВикористання персонального комп'ютера в оформленні та обробленні...Комп'ютер та інформаційні технології в навчальному процесі.Комп'ютер - друг або ворог?Програмне забезпечення персональних комп'ютерівЕлектромагнітні випромінювання комп'ютераКОМП'ЮТЕРИ, ФАКС ТА КОПІЮВАЛЬНА ТЕХНІКА В ОФІСІ
 
Головна arrow Банківська справа arrow Інформаційні системи і технології в банках
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Пам'ять комп'ютера

Пам'ять комп'ютера поділяють на оперативну, кеш-пам'ять, пам'ять базової системи введення-виведення операційної системи (BIOS), зовнішню (дискову). Оперативна пам'ять - це основна пам'ять, яка призначена для зберігання оперативних даних і програм, що виконуються (дані і програми зберігаються в пам'яті, поки комп'ютер працює, після вимкнення живлення комп'ютера весь простір оперативної пам'яті очищується). Сукупність оперативної пам'яті утворюють комірки, кожна з яких призначена для збереження даних обсягом один байт. Обсяг оперативної пам'яті сучасних комп'ютерів, як правило, становить 512 і більше Мбайт. Кеш-пам'ять - це супершвидка пам'ять, в якій зберігається інформація, що необхідна процесору. Кеш-пам'ять виконує проміжне збереження даних під час обміну між центральним процесором і оперативною пам'яттю. Вона призначена для підвищення швидкості інформаційного обміну загалом. Флеш-пам'ять - це пам'ять комп'ютера, яку можна перезапису-вати. Першою такою пам'яттю була ROM-пам'ять (Read Only Memory), більш відома як ПЗУ-пам'ять. Інформацію до неї можна було записати лише один раз. Згодом була розроблена пам'ять формату PROM (пам'ять, що перепро-грамовується за допомогою програматора). Сьогодні її використовують для збереження програмного забезпечення В/05 (набір програм для запуску, тестування і керування стандартними периферійними пристроями комп'ютера). Нараховується сім типів пристроїв на основі флеш-пам'яті, шість із яких реалізовані у формі змінних карт пам'яті і використовуються в основному в цифровому фото і відеотехніці. Сьомий різновид - USB-пам'ять, яка практично витіснила 3,5-дюймові гнучкі диски. За формою USB-пам'ять частіше за все нагадує брелок, у якому розташована одна або дві мікросхеми пам'яті і USB-контролер (рис. 2.3).

Різновиди флеш-пам'яті товуючи технологію W-LAN.

Рис. 2.3. Різновиди флеш-пам'яті (USB-пам'ять)

Компанія SanDisk нещодавно розробила новий вид USB-пaм'яті - 256 MB + Wi-Fi SD Combination Card. Вона об'єднує в собі флеш-пам'ять обсягом 256MB і SD-карту для здійснення бездротового підключення до Internet, використовуючи технологію W-LAN.

Для того, щоб працювати з USB-пам'ятю, достатньо мати комп'ютер з ОС Windows і USB-портом, щоб підключити до нього USB-пам'ять.

Зовнішня пам'ять - це, як правило, дискова пам'ять комп'ютера, яку утворюють жорсткі і гнучкі (флопі) диски та [/SB-пам'ять.

Гнучкий магнітний диск (дискета, або флопі-диск) - це невеликий гнучкий диск, що міститься в спеціальному пластмасовому конверті, який захищає диск від фізичних пошкоджень. Сьогодні найбільш популярними є тридюймові дискети завдяки своїй компактності, жорсткій конструкції і здатності зберігати великі обсяги інформації - 1,4 МБ і більше. Дискети бувають, як правило, двосторонніми (Double Sided - DS). Щільність запису може бути подвійною (Double Density - DD) і високою (High Density - HD). Класифікаційні характеристики дискет мають такі позначки: DS/DD - двосторонні дискети подвійної щільності; 2HD - двосторонні дискети високої щільності. Дискети бувають форматовані і неформатовані. Форматовані в заводських умовах дискети дорожчі, зате користувач не витрачає часу на їх форматування, а крім того, вони пройшли додаткове тестування. Неформатовані дискети форма-туються на ПК за допомогою спеціальних програм, що входять до комплекту утиліт операційної системи або іншого стандартного набору утиліт. На диску під час форматування утворюються доріжки (80 доріжок), які, у свою чергу, поділяються на сектори (зони) ємністю 512 байтів. Останнім часом клас дискет поповнився новим різновидом - оптичним носієм інформації.

Першим оптичним носієм інформації став диск CD-ROM (Compact Disk - Read Only Memori - компакт-диск, що призначений тільки для читання за допомогою лазерного променя). Ємність пам'яті одного CD-ROM становить близько 650 Мб. Компакт-диск має такі розміри: діаметр - 120 мм (4,72 дюйма), товщина - 1,2 мм, діаметр центрального отвору - 15 мм. Основу диска становить полікарбонатна пластина - Е, на яку наноситься активний шар - D (dye), саме цей шар дає змогу здійснювати запис на диск і визначає його надійність і якість зчитування інформації (рис. 2.4).

Сьогодні широко використовують два типи активного шару: ціанін і фталоціанін. Ціаніновий барвник має синьо-зелений відтінок (колір "морської хвилі"), фталоціанін, здебільшого, практично безколірний, з відтінком салатового або золотистого кольору (їх часто називають "золотими"). Після того, як на полікарбонату заготовку був нанесений dye, диск покривається спеціальним шаром світловідбивного матеріалу (Q. У звичайних CD-ROM для цього застосовується алюміній,

Рис. 2.4. Структура компакт-диска CD-ROM

у CD-R дисках застосовується чисте срібло. Завершальним етапом виготовлення диска є нанесення захисного шару (В) - спеціального лаку, на який у подальшому можливе нанесення зображень (А). Лакування диска збільшує гарантію збереження даних при взаємодії диска із зовнішніми механічними предметами або хімічними речовинами.

У 1985 році, коли технологія CD-ROM була вперше адаптована до персонального комп'ютера, пристрої диска передавали дані зі швидкістю 150 Кбайт/сек. Ця величина приймається за одиницю швидкості пересилання даних CD-ROM. Сьогодні використовують дисководи (декодери), які працюють на підвищених швидкостях (табл. 2.1). У "-швидкісних дисководах швидкість 150 Кбайт/сек. пропорційно збільшується в я разів. Кратність швидкості прийнято позначати величиною х-рейтингу.

Таблиця 2.1

Швидкості пересилання даних

Тип приводу

Швидкість пересилання даних

Одинарна швидкість (1л)

150 Кбайт/сек.

Швидкість 2х

300 Кбайт/сек.

Швидкість 4х

450 Кбайт/сек.

Швидкість 6х

900 Кбайт/сек.

Швидкість Юх

1500 Кбайт/сек.

Швидкість 12х

1800 Кбайт/сек.

. . .

. . .

Швидкість 24х

3600 Кбайт/сек.

Швидкість 32х

4S00 Кбайт/сек.

Виробники вказують швидкість дисковода трьома цифрами. Наприклад, дисковод 6х/4х/24х записує файли на диски CD-R із максимальною швидкістю 6х, перезаписує файли зі швидкістю 4х, а читає дані з CD-ROM із максимальною швидкістю 24х. Є кілька різновидів дисків оптичної технології. Крім технології (стандарту) CD-ROM, застосовують: технологію CD-R, яка дозволяє однократний запис даних на диск і безмежне їх читання; технологію CD-E - дозволяє повторно записувати інформацію на диск подібно гнучкому диску (витирати і перезаписувати дані); технологію CD-RW - дає можливість безмежної кількості перезапису і читання даних із диска.

На зміну застарілій технології CD прийшла технологія DVD (Digital Versatile Disk - цифровий універсальний диск). Диск DVD відрізняється від CD перш за все ємністю (до 15 Гбайт) і швидкістю роботи (до 72х). Серед інших відмінностей від CD - двошаровість і двосторонність. Число робочих сторін диска - SS (односторонні), DS (двосторонні). Технологія (стандарт) DVD передбачає використання дисків DVD-Video, DVD-ROM, DVD-Audio, DVD-R, DVD-ROM.

Стандарт DVD-Video призначений для збереження відеозаписів. Диски програються побутовим DVD-плеєром, який підключений до відеовходу телевізора. Стандарт DVD-Video є підмножиною DVD-ROM. У той час як DVD-ROM дозволяє зберігати будь-які цифрові дані, стандарт DVD-Video обмежений типами даних, що призначені для відео. Крім власне відео, диск може мати до тридцяти потоків оверлей них малюнків (малюнків зверх основного зображення) для титрів, меню, анімації тощо. За наполяганням представників кіноіндустрії стандарт DVD-Video було доповнено засобами захисту від несанкціонованого копіювання. Диски DVD також можуть мати (і, як правило, мають) зональний код відповідно до поділу карти світу. Код має і декодер, його надає виробник. Код диска і пристрою/програми повинні збігатись, щоб читання стало можливим. Карта світу поділена на шість зон: 1 - США і Канада; 2 - Японія, Європа, Південна Африка, Середній Схід (разом з Єгиптом); З - Південно-Східна і Східна Азія; 4 - Австралія,,Нова Зеландія, острови Тихого океану, Південна Америка; 5 - країни колишнього Радянського Союзу, Індія, Пакистан, країни Північної Африки, Північна Корея, Монголія; 6 - Китай; 7 - Резерв; 8 - Літаки, кораблі тощо.

Якщо програвач або декодер розрахований, наприклад, на зону 1, користувач не зможе використовувати диски, наприклад, зони 5. Деякі пристрої дають змогу змінювати свою зону до п'яти разів. Захищені від копіювання і диски DVD-Audio, диски DVD-ROM, як правило, не мають ні регіонального коду, ні будь-яких інших обмежень. Стандарт DVD-Audio призначений для збереження аудіозаписів, диски програються аудіо-програвачем.

Стандарт DVD-R дає змогу один раз записати інформацію на диск, який потім може бути прочитаний усіма пристроями і програвачами DVD. Стандарт DVD-RW засновано на DVD-R, але він дає змогу перезаписувати диск кілька разів.

Слід також зазначити, що кожний стандарт оптичних дисків працює з певним пристроєм. Операційна система, з якою працює комп'ютер, звертається до такого пристрою за іменем (буква латинського алфавіту), яке визначається системою автоматично - оптичному диску надається ім'я наступної букви латинського алфавіту після переліку жорстких і електронних дисків комп'ютера. Наприклад, на комп'ютері встановлено жорсткий диск С, поділений на дві частини: С і D. При включенні пристрою для роботи з оптичним диском такому диску буде надано ім'я Е.

FMD ROM - накопичувані третього тисячоліття. Американська компанія C3D оголосила про створення нового типу носія інформації FMD ROM (fluorescent multilayer disk), тобто флуоресцентного багатошарового диска. Ця перспективна розробка, як сподіваються її винахідники, після свого виходу має замінити всі відомі на сьогодні пристрої збереження інформації: магнітні диски (проіснували більш як тридцять років); CD-ROM (проіснували майже двадцять років); DVD (проіснували кілька років).

За яким ж параметрами FMD ROM буде переважати інші носії? Перший параметр - співвідношення розмір/ємність. Розробники стверджують, що вже зараз перші прототипи флуоресцентного багатошарового диска здатні вміщувати на стандартному 5-дюймовому носії 140 Гб (за десяти шарів). Другий параметр - співвідношення ємність/вартість носія. FMD ROM - це пластиковий диск із фотохромною речовиною, і жодних витрат на створення дорогих напівпрозорих шарів (як у DVD). Диск FMD ROM монолітний і при цьому поділений по вертикалі на умовні області, які розробники назвали шарами (layer). Шар - це параметр форматування диска - аналог секторів і доріжок для магнітних носіїв.

Жорсткий магнітний диск (Hard Disk - вінчестер) становить одне ціле з ПЕОМ, тобто є незмінним. Однак останнім часом з'явились і змінні жорсткі диски. Інформаційна ємність жорстких дисків у нинішній час становить від 40 і більше ГБайт.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси