Навігація


Головна
Авторизація/Реєстрація
Поняття динаміки та статики менеджментуСтатистичні ряди динаміки, основні правила їх побудовиСтатика та динаміка організаційних систем. Динамічна організаціяСистема індексів для характеристики динаміки складного явищаСтатика та динаміка людського тілаПорядок і прогрес. Статика і динамікаМорфологія і динаміка культуриМорфологія і динаміка культуриРяди динамікиДинаміка ринку акцій та боргових цінних паперів в Японії
 
Головна arrow Соціологія arrow Спеціальні та галузеві соціології
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Статика і динаміка як основні характеристики культури-системи.

Виділяють дві групи основних категорій, які характеризують культуру як систему: статика (структура) і динаміка. Перша виділяє основні підсистеми і елементи культури, включаючи їх зв'язки і відносини. Друга описує її динаміку, характер, типи соціокультурних змін. Структурно культура аналізується багатьма дослідниками, в першу чергу — представниками структурного функціоналізму; проблеми динаміки культури найповніше представлені в рамках інтегральної соціології.

Так, Т. Парсонс розглядає культуру як організовану систему, що спрямовує соціальні дії особистості, має регулятивну силу та впливає на всі соціальні процеси. Культура у Т. Парсонса відзначається стабільністю, сталістю, певною консервативністю, що позитивно впливає на стабільність суспільства взагалі. Значно меншу увагу він приділяє культурним змінам і відхиленням.

Що ж стосується безпосередньо елементів, які утворюють культуру, то їх досить багато. Однак, основною підсистемою культури більшість соціологів визнає систему цінностей, і це, зрозуміло, для того, щоб визначити, що значуще, а що — ні, що є добро і зло, і людина, і суспільство постійно застосовують певні мірки, критерії. Саме цінності орієнтують людину і спільноту в оточуючому світі, заохочують до певних дій чи бездіяльності.

Якщо ж розглядати цінності з понятійної точки зору, то це, перш за все, матеріальні предмети, ідеї чи властивості, по відношенню до яких індивід чи група займають позицію оцінювання, приписуючи їм певну роль у житті. При цьому слід розрізняти декларовані цінності (ті, які проголошуються як вагомі) і реальні цінності (ті, які підтверджуються в реальній поведінці), оскільки вони не завжди збігаються. Цінності можуть бути як відкритими, так і прихованими (латентними), однак їх ієрархія для конкретного індивіда завжди збігається з цінностями тих груп, з якими він себе ідентифікує. Зрозуміло, що окремо взятий індивід не може змінювати ціннісну систему — таке право мають лише ті, хто займає особливе положення в соціальній групі, або спеціальні соціальні інститути.

Розрізняють такі групи цінностей:

§ смисложиттєві (уявлення про добро, зло, щастя, ціль і сенс життя);

§ вітальні (цінності життя, здоров'я, особистої безпеки, добробуту, сім'ї);

§ суспільного визнання і покликання (любов до праці, соціальне становище, служіння людям);

§ міжособистісного спілкування (чесність, безкорисливість, доброзичливість);

§ демократичні (свобода совісті, політичного вибору, національний суверенітет);

§ партикулярні (прив'язаність до малої батьківщини, сім'ї, віра в Бога).

У рамках одного соціуму провідні цінності загалом єдині (звичайно, якщо не йдеться про екстремальний стан суспільства, наприклад, релігійні війни). Однак і у відносно стабільному суспільстві можуть виникати ціннісні конфлікти, оскільки культурні орієнтації різних соціальних груп часто не лише суттєво різняться між собою, але і виявляються певним чином у соціальній поведінці, наприклад, електоральній. Якщо ж основні цінності є теоретично обґрунтованими і вибудувані в певну доктрину, то тут уже може йтись про ще один елемент культури — ідеологію.

До структурних компонентів культури також відносять соціокультурні зразки поведінки, закріплені в обрядах, звичаях і традиціях, а також соціокультурні уявлення — регулятиви, що сформовані на особистісному рівні на основі повсякденного досвіду. На їх базі створюються поняття — думки, ідеї, знання, що відображають в узагальненій формі предмети і явища дійсності через фіксацію їх ознак.

Поняття фіксуються насамперед у мові, яка будучи одним із основних елементів культури, впорядковує досвід людей. Так, використання писемності дозволяє повноцінно розвивати культуру, передаючи необмеженій кількості людей цінності, значення і смисли. Натомість культура, яка не має мови і залежить лише від людської пам'яті, приречена залишатись примітивною, оскільки, як розуміємо, людська пам'ять є обмеженою.

Розглянувши ті категорії культури-системи, що характеризують її статику, зупинимось на характеристиці категорій, які демонструють зміни, що відбуваються з культурою, зокрема на категорії соціокультурної динаміки, яка є центральною в творчості автора інтегральної соціології П. Сорокіна. Динаміку культури він убачає у циклічній зміні соціокультурних типів: змінюється форма культури — змінюється і тип суспільства. На думку соціолога, будь-яка велика культура є не просто конгломератом різноманітних явищ, які співіснують, не будучи ніяким чином пов'язаними між собою, а є цілісністю, всі складові частини якої пронизані єдиним засадничим принципом і виражають єдину і головну цінність. У випадку ж змін однієї з них, інші неминуче підлягають подібній трансформації.

П. Сорокін виділяє три форми культури:

· ідеаційну (основна реальність, цінність — Бог; культура — інтровертна);

· чуттєву (живе і розвивається в емпіричному світі почуттів);

· ідеалістичну (синтез ідеаційного і благородних форм чуттєвого).

Формам культури відповідають три форми істини: раціональна; чуттєва і духовна. У відповідності до цього виділяються і три типи мислення. В першому випадку, істинна реальність розглядається як нематеріальне і вічне буття, фізичні запити і потреби людини при цьому мінімізуються за рахунок гіпертрофованого акценту на духовних устремліннях особистості; в другому — реальністю вважається лише те, що відкривається органам відчуттів (почуттів), задоволення фізичних потреб абсолютизується; в третьому - здійснюється синтез чуттєвого і нечуттєвого пізнання та критерію істинності.

Загалом, на думку П. Сорокіна, будь-яка культура-цивілізація переживає стадії зародження, розквіту і руйнації (одна система цінностей стає застарілою, на зміну їй приходить інша); сучасний йому стан західної культури діагностував як кризовий. Останнє, однак, вважав цілком нормальним, оскільки (згідно з теорією соціокультурної динаміки) у майбутньому повинна з'явитись нова цивілізація, що призведе до утворення змішаного соціокультурного типу, який може перерости у "сяючий інтегральний порядок" у цілому світі.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі теми

Поняття динаміки та статики менеджменту
Статистичні ряди динаміки, основні правила їх побудови
Статика та динаміка організаційних систем. Динамічна організація
Система індексів для характеристики динаміки складного явища
Статика та динаміка людського тіла
Порядок і прогрес. Статика і динаміка
Морфологія і динаміка культури
Морфологія і динаміка культури
Ряди динаміки
Динаміка ринку акцій та боргових цінних паперів в Японії
 
Дисципліни
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси