Навігація


Головна
Авторизація/Реєстрація
Сутність і закономірності психічного розвитку дитиниПроблема здійснення вікової періодизації психічного розвитку. Одиниці...Проблема психічного розвитку особистості в онтогенезі
Психічний розвиток людини та його особливостіСистема діагностики психічного розвитку дитини від народження до...Сутність і закономірності психічного розвитку дитини
Система діагностики психічного розвитку дитини від народження до...Детермінанти (чинники) психічного розвиткуРушійні сили, чинники й умови психічного розвитку
 
Головна arrow Психологія arrow Вікова і педагогічна психологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Лекція 3. Закономірності психічного розвитку в онтогенезі

Міра розуму людини - це вміння сумніватися..

Е. Гонкур (1822-1896 );

Ж. Гонкур (1830-1870)

Генотипна і середовищна зумовленість розвитку. Ознаки психічного розвитку..

Чинники розвитку. Принцип психічного розвитку в діяльності.

Проблема дитинства у віковій психології. Онтогенез і життєвий шлях людини. Поняття віку як центральна категорія вікової психології. . .

Соціальна ситуація розвитку, провідна діяльність, новоутворення як показники вікового розвитку.

Індивідуальні варіації розвитку. Єдність природного і соціального в онтогенезі людини.

Рушійні сили і умови психічного розвитку.

Принципи і критерії вікової періодизації. Поняття про стабільні і перехідні періоди. Проблема періодизації розвитку особистості в дитячому віці (Б.Г. Ананьєв, Л.І. Божович, Л.С. Виготський, Д.Б. Ельконін, І.С. Кон, О.М. Леонтьєв, A.B. Петровський та ін.).

Генотипна і середовищна зумовленість розвитку. Ознаки психічного розвитку

Сутність генотипної та середовищної зумовленості розвитку - з'ясування рівня залежності переходів у розвитку від процесів дозрівання і научіння.

Основні підходи:

позиція - становлення психіки і поведінки є результатом еволюційного перетворення задатків (еволюційна теорія);

позиція - у будь-якої людини незалежно від анатомо-фізіологічних особливостей можна сформувати також будь-які психологічні та поведінкові властивості, розвиваючи їх за допомогою навчання і виховання (революційна теорія);

позиція - кінцевий результат розвитку попередньо в генотип не закладений; зміни, які відбуваються на кожному ступені розвитку, пов'язані з генотипом, середовищем, але визначаються випадковим збігом обставин. Здобутки організму на певному ступені розвитку залежать в основному від рівня досягнень на попередньому ступені (стохастична теорія);

позиція - формування і перетворення певних функцій визначається рівнем частотності їх використання в житті організму (функціональна теорія).

Найбільш поширеною є стохастична, або імовірнісна, теорія (P.C. Нємов).

Психічний розвиток - це закономірна зміна психічних процесів у часі, що визначається в їх кількісних, якісних і Структурних перетвореннях.

Ознаки психічного розвитку.

дискретність (стрибкоподібність, стадійність, перервність), що зумовлюється кількісними та якісними змінами;

незворотність змін, їх детермінованість;

наявність прогресивних і регресивних змін;

компенсаторність і пластичність змін, їх закономірність;

поступальна спрямованість;

системність пізнавальної діяльності;

формування комплексного ставлення до дійсності й до себе;

оволодіння системою різноманітних практичних і розумових дій, які забезпечують можливість продуктивної діяльності;

інтегрованість;

прагнення особистості до саморозвитку.

Основні негативні стереотипи про психічний розвиток:

завжди прогресивний;

завжди є керованим і прогнозованим;

знаходиться під контролем організованих чинників соціального впливу (абсолютизація можливостей навчально-виховного процесу).

Чинники розвитку. Принцип психічного розвитку в діяльності.

Розрізняють такі чинники: біологічні, соціальні, активність особистості, навчання і виховання.

Біологічні чинники розвитку.

чим більше виявлені біологічні передумови, тим значнішим буде їх вплив у рівнозначних ситуаціях;

у процесі подальшого розвитку вплив спадкових чинників стає дедалі більш непрямим, а результати - варіативними;

чим складніші новоутворення, тим більшого значення в їх розвитку набувають вроджені передумови;

у процесі розвитку вроджені передумови є мінливими;

біологічні передумови визначають народження дитини з притаманними їй людськими особливостями;

біологічні передумови не зумовлюють остаточного розвитку психіки, а лише її природну основу.

Генна програма визначає ознаки організму з допомогою низки процесів, які можуть залежати від його хросомного апарату та від зовнішніх умов:

особливості будови нервової системи;

фізичні властивості, що є спільними для людей (прямоходіння, рука як орган пізнання тощо);

анатомо-фізіологічні властивості (задатки), на основі яких формуються і розвиваються людські якості.

Задатки визначають тип нервової системи (темперамент), пластичність кори головного мозку, чутливість аналізаторів.

Центральна нервова система опосередковує можливі впливи генотипу на становлення психічних особливостей і навпаки - вплив середовища на виявлення генетичної програми розвитку.

Вплив зовнішніх умов (алкоголь, нікотин, антибіотики, кисневе голодування, опромінення, недостатнє харчування, пологові травми тощо) визначає особливості розвитку організму в ембріональному періоді і може негативно вплинути на реалізацію генної програми, яка, у свою чергу, зумовлює особливості динаміки психіки.

-х років у радянській психології склалася стійка традиція недооцінювати значення генотипу, однак стрімке прогресування в кінці ХІХ-ХХ ст. психогенетики, зокрема використання популяційного, генеалогічного, близнюкового методів і методу прийнятих, або всиновлених, дітей, доводить протилежне: генотип є важливою домінантою психічного розвитку, який зберігає психологічні особливості попередніх поколінь у генеологічній лінії, часто є потенційною умовою мінімізації або унеможливлення необхідного навчально-виховного впливу.

Соціальні чинники:

людське середовище; .

людина як частина соціуму;

людина як частина природи.

Рівневий соціальний вплив:

макрорівень: вплив космосу, планети, світу, держави (система освіти, національні традиції навчання і виховання);

мезорівень: вторинні групи (шкільне середовище);

мікро рівень: первинні групи, наприклад, ровесники, сім'я.

Активність особистості (єдність біологічного та соціального чинників) - суб'єктивна детермінанта розвитку (поведінка, спілкування, пізнання, самопізнання, потреби, мотиви, рівень самооцінки, самосвідомості). Має полярні рівні: звичайна активність... - ...творча активність.

Основою активності є дія (спланована, спорадична; результативна, випадкова).

Навчання і виховання - вирішальні чинники психічного розвитку. Актуалізують призначення навчально-виховного процесу як життєвого пізнавального феномену. Позиція заперечення цих чинників призводить до формулювання очевидного абсурду: навіщо тоді навчати і виховувати особистість? Причини нерівномірності психічного розвитку:

різнопланова взаємодія чинників розвитку;

сенсорні дефекти, хвороби;

педагогічна занедбаність;

сімейний мікроклімат, який зумовлюється типом сім'ї, стилем її внутрішніх і зовнішніх стосунків;

особливості спілкування дорослих на різних вікових етапах розвитку дитини;

перебіг кризових і сенситивних періодів тощо;

ставлення дорослих і дітей до навколишньої дійсності (споживацьке, споглядальне, творче тощо);

національні традиції навчання і виховання;

ставлення дорослих до дітей (авторитарне, партнерське тощо);

загальний рівень суспільної психологічної культури, який сьогодні залишається досить низьким.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси