Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Географія arrow Загальне землезнавство
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Болота

Болота — це надмірно зволожені із застійним водним режимом ділянки землі, на яких відбувається нагромадження органічної речовини у вигляді нерозкладаних решток рослинності. До боліт належать торфовища, заболочені ліси, луки, ділянки тундри та інші перезволожені землі.

Болота виникають, головним чином, у зв'язку із заболочуванням суші і шляхом заростання (заболочування) водойм.


Заболочування суші властиве природним регіонам земної кулі. Воно відбувається при надмірному зволоженні, сприятливих геоморфологічних умовах (в зниженнях і улоговинах рельєфу), які створюють передумови для застійного водного режиму і нагромадження органічної речовини.

Виділяють два основних типи заболочування суші: затоплення і підтоплення території. Затоплення території може бути викликане двома причинами. По-перше, переважанням опадів над випаровуванням в умовах слабкого дренажу ґрунтів. Так найчастіше утворюються болота в тропічних лісах і тундрі, інших природних зонах. По-друге, затопленням території поверхневими водами в умовах низовинного рельєфу прилеглої місцевості. Так утворюються болота на берегах рік, озер і морів. Підтоплення території звичайно пов'язане з підвищенням рівня ґрунтових вод, викликаного якими-небудь штучними заходами: спорудженням водосховищ і доріг, надмірним зрошенням тощо.

Заростання або заболочування водойм властиве в основному умовам помірного і теплого клімату. Воно зазвичай починається з берегів. На дні водойми відкладаються глинисті частинки, осідають рештки водних організмів, які в сукупності утворюють органічний мул — сапропель. Водойма міліє, в ній поселяються вищі рослини. Неповний розклад рослинних решток приводить до утворення торфу. Поступово водойма перетворюється в болото.

Болота поширені на Землі у різних природних зонах. Загальна площа боліт на земній кулі дорівнює 3,5 млн км2, або близько 2,4 % площі суші. В них зосереджено приблизно 12 тис. км3 води, або 0,03 % прісних вод гідросфери. Найбільш заболочені материки — Південна Америка і Євразія.

За комплексом геоморфологічних, гідрологічних і геоботанічних ознак болота поділяють на три типи: низинні, перехідні і верхові.

Низинні болота звичайно мають вигнуту або плоску поверхню, яка сприяє застійному характеру водного режиму. Утворюються вони в пониженнях рельєфу. До низинних боліт належать також заплавні і притерасові болота, болота в дельтах рік (так звані плавні з густими заростями очерету).

Найважливіші особливості низинних боліт зумовлені неглибоким заляганням рівня ґрунтових вод, переважанням у водному живленні поверхневих і ґрунтових вод — постачальників мінеральних біогенних речовин. Часто поблизу таких боліт знаходиться водойма або водотік. Характерною рисою низинних боліт є євтрофні рослини, вибагливі до мінеральних речовин. Серед таких рослин — вільха, береза, інколи ялина, осоки, очерет, рогоза.

Верхові болота живляться переважно атмосферними опадами, бідними на мінеральні біогенні речовини. Для верхових боліт характерні оліготрофні рослини, невибагливі до мінеральних речовин. Це перш за все сосна, вереск, сфагнові мохи. Утворюються верхові болота звичайно на вододілах, а також в інших місцях внаслідок еволюції низинних боліт.

Проміжне положення займають перехідні: болота з плоскою або слабовипуклою поверхнею і мезотрофною рослинністю (помірного мінерального живлення). Найбільш типові рослини таких боліт — береза, іноді сосна, осоки, сфагнові мохи.

Географія верхових боліт більш обмежена у порівнянні з низинними. Основна область їх поширення знаходиться в лісостепу і тайзі. Південніше вони зустрічаються рідше, а далі і зовсім зникають, оскільки мала вологість повітря і мінералізовані ґрунтові води перешкоджають розвиткові сфагнових мохів, характерних для верхових боліт. Вже на півдні зони мішаних лісів переважають перехідні болота.

У зонах з аридним і семиаридним кліматом зустрічаються лише невеликі плями низинних боліт, і то переважно по заплавах рік. Провідна роль серед перезволожених ґрунтів тут переходить до солончаків. Особливість солончаків — наявність у поверхневому шарі легкорозчинних солей (від 1 % і більше). Вони утворюються в результаті випаровування мінералізованих ґрунтових вод, які неглибоко залягають. Нині досить частими стали вторинні солончаки, які виникають на зрошуваних і недостатньо дренованих полях.

Рослинність солончаків бідна, але своєрідна. Тут можуть рости тільки галофіти — види, що пристосовані до засолених ґрунтів. Багато з них є сукулентами з м'ясистим стеблом і листям. Найчастіше тут ростуть солянки, солерос, сарсазан, сведа.

Сьогодні значна частина боліт осушена і використовується у сільському та лісовому господарстві. Торфові болота дають сировину для палива (торф), виготовлення теплоізоляційних плит, одержання кормових дріжджів, органічних добрив та ін. Для збереження окремих боліт і болотних масивів у природному стані здійснюються заходи щодо їх охорони.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси