Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Ревізія доходів і фінансових результатівУзагальнення, розгляд і реалізація результатів ревізіїСЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ 5. Узагальнення, розгляд і реалізація результатів...Узагальнення, розгляд та реалізація результатів ревізіїРеалізація результатів ревізій і перевірокПеревірка виконання рішень за результатами попередньої ревізіїРевізія в умовах застосування комп'ютерних систем бухгалтерського...Особлива частина контролю і ревізіїПрийняття рішень за результатами ревізій і перевірокУзагальнення результатів ревізії і складання акту ревізії
 
Головна arrow Бухоблік та Аудит arrow Контрольно-ревізійна діяльність
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Реалізація результатів ревізій

Ревізія вважається завершеною, якщо виявлені порушення усунуто, а фінансово-господарську діяльність налагоджено так, що вона забезпечує виконання поставлених перед підприємствами, установами та організаціями завдань. Потрібно також вжити заходів, щодо запобігання можливості повторення аналогічних порушень на інших підприємствах, в інших установах і організаціях.

У процесі реалізації матеріалів ревізій (перевірок), вжиття заходів за їх наслідками потрібно керуватись основними нормативними актами, дотримуватись установленого порядку. Насамперед треба усунути виявлені під час ревізії (перевірки) порушення законодавства з фінансових питань, забезпечити відшкодування завданих державі збитків.

У разі виявлення значних порушень фінансової дисципліни, недостачі коштів та матеріальних цінностей працівники державної контрольно-ревізійної служби, не очікуючи завершення ревізії, складають за такими фактами проміжний акт і вимагають письмових пояснень від посадових осіб. Матеріали ревізій за потреби передають (за описом) правоохоронним органам для проведення розслідування і притягнення винних осіб до відповідальності, відшкодування збитків і одночасно вимагають від керівництва підприємства (установи, організації), що перевіряється, усунення виявлених порушень.

Під час ревізій і перевірок з'ясовують, як налагоджено роботу з відшкодування винними особами матеріальних збитків, незалежно від того, як їх виявлено. Показник відшкодування збитків коштом винних осіб є одним з показників ефективності та якості роботи контрольно-ревізійного апарату. Він має добиватись максимального відшкодування винними особами завданих державі збитків, відповідно до чинного законодавства України.

Оригінали потрібних документів ревізори вилучають у випадках, коли їх збереження на об'єкті, яке перевіряють, не гарантується, а також у разі виявлення фіктивних документів, підробок і фальсифікацій на строк до закінчення ревізії (перевірки). У справах підприємства

(організації, установи) залишають акт вилучення та копії або реєстр вилучених документів, завірені підписами ревізуючого й головного бухгалтера або іншої відповідальної особи організації.

Факти, які скорочено викладені у проміжних актах, зазначають у загальному акті ревізії. Якщо вжитими під час ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, ревізуючі готують і за підписом керівника (або його заступника) відповідного підрозділу контрольно-ревізійної служби подають керівництву перевіреного об'єкта, його вищій організації вимоги щодо усунення виявлених порушень та вжиття заходів для повного відшкодування збитків і притягнення винних осіб до дисциплінарної і матеріальної відповідальності. Загальні підстави та умови матеріальної відповідальності працівників за, заподіяну підприємству (установі, організації) шкоду, регламентуються статтями 130-138 Кодексу законів про працю України, а дисциплінарної - статтями 139-152 КЗпПУ. У листі до вищої організації, за потреби роблять пропозиції щодо розриву контрактів із керівниками підвідомчих їм підприємств і організацій.

У всіх випадках за результатами проведених ревізій (перевірок) у межах наданих прав контрольно-ревізійні підрозділи оформляють рішення про застосування фінансових санкцій.

Фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної контрольно-ревізійної служби України, застосовують у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких ревізій і перевірок.

Згідно із Законом "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26.01.93 № 2939-П, контрольно-ревізійним підрозділам надано право вилучати в дохід відповідного бюджету, залежно від підпорядкованості підприємств і організацій, виявлені ревізіями або перевірками приховувані і занижені валютні та інші платежі; стягувати до бюджету кошти, одержані міністерствами, державними комітетами, державними фондами, підприємствами, установами й організаціями за незаконними угодами, без установлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства; застосовувати до підприємств, установ і організацій та інших суб'єктів підприємницької діяльності фінансові санкції, передбачені п. 7 ст. 11 Закону "Про державну податкову службу в Україні". Відповідно до п. 3.5 Інструкції про порядок стягнення коштів та застосування фінансових санкцій органами державної контрольно-ревізійної служби, що затверджена наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 30.07.98 № 130, фінансові санкції, передбачені підпунктами 3.3.1 і 3.3.2 цієї Інструкції, застосовують щодо податків, інших платежів, за якими встановлено обов'язкове подання органам державної податкової служби податкових декларацій, розрахунків.

Рішення про застосування фінансових санкцій приймають у строк не пізніше десяти днів з дня складання акта ревізії (перевірки).

Рішення про вилучення і стягнення коштів та застосування фінансових санкцій за результатами ревізій і перевірок (далі - рішення) приймають Головне контрольно-ревізійне управління України та контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, а також контрольно-ревізійні підрозділи (відділи і групи) в районах, містах, районах у містах (далі -контрольно-ревізійні органи), яким надано статус юридичної особи, за встановленою формою в п'яти примірниках: перший - надається підприємству, установі, організації та іншим суб'єктам підприємництва, у яких вилучаються кошти; другий - органам державної податкової служби для контролю за надходженнями коштів до бюджетів та державних цільових фондів; третій - органу, якому безпосередньо підпорядковані підприємство, установа, організація та інший суб'єкт підприємницької діяльності, для відповідного реагування; четвертий -за необхідністю, органу статистики для контролю за внесенням відповідних змін до статистичної звітності. Останній примірник залишається у справах органу державної контрольно-ревізійної служби, яким прийнято рішення. Платежі за прийнятими рішеннями перераховуються підприємствами, установами й організаціями на відповідні розділи і параграфи класифікації доходів бюджету самостійно у десятиденний термін з дня прийняття рішення, а при несвоєчасній сплаті зазначені суми стягуються податковими органами в порядку, передбаченому чинним законодавством. Суми відрахувань на позабюджетні рахунки контрольно-ревізійних підрозділів стягуються органами державної контрольно-ревізійної служби в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Вилученню підлягають визначені на підставі матеріалів ревізій і перевірок усі суми, незалежно від фінансового стану підприємства, установи, організації чи іншого суб'єкта підприємницької діяльності.

При поданні позовів до господарських судів із метою стягнення належних бюджету платежів, сум фінансових санкцій, відшкодування збитків потрібно керуватися такими вимогами.

Ст. 2 Господарського-процесуального кодексу України (ГПКУ) визначено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами, в тому числі й заявами державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України. Крім того, цією статтею окремо передбачене право органів державної контрольно-ревізійної служби України звертатися до господарських судів із письмовими заявами про банкрутство.

Отже, у зв'язку зі специфікою роботи, в органів державної контрольно-ревізійної служби може виникнути потреба звернутися до господарського суду як з майновим позовом - з вимогою відшкодування сулі, так і немайновим - з вимогою визнати договір чи інший акт незаконним.

Відповідно до ст. 5 ГПКУ, спір може бути вирішений господарським судом за умови додержання сторонами встановленого для цієї категорії спорів порядку їх досудового врегулювання. Не поширюються вимоги щодо досудового врегулювання господарських спорів на спори про визнання недійсними договорів та деякі інші господарські спори.

Підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств і організацій або держави, зобов'язані поновити їх, не чекаючи претензій, порядок пред'явлення та розгляду яких регламентовано ст. 6 АПКУ.

Порядок, строки розгляду і повідомлення про розгляд претензій визначено ст. 7 та 8 ГПКУ Крім того, в досудовому претензійному порядку врегулювання господарських спорів законодавець ст. 10 ГПКУ передбачає досудове врегулювання розбіжностей, що виникають під час укладання господарських договорів. Розділ VIII (статті 54-58) ГПКУ законодавчо регламентує порядок подання позову та об'єднання позовних вимог.

Документи, додані до позовної заяви, відповідно до ст. 57 ГПКУ, мають підтверджувати:

1) вжиття заходів щодо досудового врегулювання господарського спору з відповідачем;

2) відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;

3) сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі;

4) обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

До заяви про визнання акта недійсним додається також копія акта, який опротестовується, або засвідчений витяг із нього. При об'єднанні позовних вимог потрібно враховувати що, згідно зі ст. 58 ГПКУ, в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами [У ГПКУ - ст. 58 - об'єднання позовних вимог].

Поряд із цим можуть бути адміністративні стягнення. Закон "Про державну контрольно-ревізійну службу України" уповноважує Головне контрольно-ревізійне управління України, контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійні підрозділи (відділи і групи) у районах, містах, районах у містах накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій адміністративні стягнення.

Органи державної контрольно-ревізійної служби можуть вживати заходи адміністративного впливу у межах їх компетенції відповідно до чинного законодавства. Ніхто не може впливати на вирішення питань, пов'язаних з адміністративним правопорушенням, вони мають вирішуватися тільки на підставі та в порядку, встановленому законодавством.

При провадженні у справах про адміністративні правопорушення (порушення законодавства з фінансових питань, їх розгляд, винесення постанов за цими справами, здійснення контролю за виконанням постанов про накладення адміністративних стягнень) потрібно керуватися Кодексом України про адміністративні правопорушення та наказом Головного КРУ України від 30.07.2002 № 160 "Про затвердження Рекомендацій щодо складання протоколів про адміністративні правопорушення та застосування адміністративних стягнень органами ДКРС із змінами, внесеними згідно з наказами Головку України" від 26.12.2003 р. № 321 (У01321501-03), від 25.04.2006 р.№> 138 (У0138501-06).

Види порушень законодавства з фінансових питань, а також розміри адміністративних стягнень, визначені ст. 164-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (у подальшому КУпАП), а саме:

o приховування в обліку валютних та інших доходів, непродуктивних витрат і збитків;

o відсутність бухгалтерського обліку або порушення установленого порядку;

o внесення неправдивих даних до бухгалтерської або статистичної звітності;

o несвоєчасне або неякісне проведення інвентаризації коштів і матеріальних цінностей;

o порушення правил ведення касових операцій;

o перешкоджання працівникам державної контрольно-ревізійної служби у проведенні ревізій та перевірок.

Невжиття заходів щодо відшкодування з винних осіб збитків від недостачі, розтрат, крадіжок і безгосподарності тягнуть за собою накладання штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з правопорушень, зазначених у частині перший цієї статті, тягнуть за собою накладання штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Від імені державної контрольно-ревізійної служби в Україні розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням законодавства з фінансових питань (ст. 164-2 КупАП), і накладати адміністративні стягнення мають право начальник ГоловКРУ України та його заступники, начальники контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та їх заступники (ст. 234-1 КУпАП).

Адміністративна відповідальність за порушення законодавства з фінансових питань, передбачена ст. 164-2 КупАП, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до чинного законодавства кримінальної відповідальності.

Про наслідки ревізії або перевірки в обов'язковому порядку надсилається лист керівництву об'єкта, що ревізувався (перевірявся), з обов'язковими вимогами щодо усунення виявлених порушень, а також вищим органам управління (за підпорядкованістю), інформуються відповідні органи державної влади, а в необхідних випадках матеріали ревізій чи перевірок невідкладно надсилаються правоохоронним органам.

При виявленні порушення законів України, постанов Верховної Ради України, нормативних актів Президента України і Кабінету Міністрів України, а також нормативних актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, зареєстрованих у встановленому порядку в Міністерстві юстиції України, у випадках, передбачених чинним законодавством, подається інформація:

o Головним контрольно-ревізійним управлінням України - Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади;

o контрольно-ревізійними управліннями в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі - Головному контрольно-ревізійному управлінню України, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, обласним, районним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям;

o контрольно-ревізійними відділами у районах, містах і районах у містах - контрольно-ревізійним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відповідним місцевим державним адміністраціям;

o результати ревізій виконання бюджетів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та стану роботи фінансових органів і органів Державного казначейства повідомляються керівником ревізійної групи Раді міністрів Автономної Республіки Крим, керівництву обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій та в разі необхідності розглядаються на засіданнях Ради міністрів Автономної Республіки Крим, колегій обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій;

o результати ревізій виконання бюджетів районів, міст, районів у містах та стану роботи фінансових і казначейських органів цих регіонів доповідаються місцевим державним адміністраціям та розглядаються на засіданнях їх колегій, для участі в роботі яких у райони (міста) виїжджають керівні працівники обласного фінансового управління чи контрольно-ревізійного управління в області (місті). Керівництво обласного фінансового управління і контрольно-ревізійного в області (місті) вирішує також питання про необхідність розгляду наслідків таких ревізій на засіданні обласного (міського) фінансового управління;

o результати ревізій виконання бюджетів сільських і селищних рад та забезпечення збереження у них коштів виносяться на розгляд виконкомів цих рад, а в необхідних випадках - на розгляд відповідних рад вищого рівня.

Забезпечити гласність у ревізійній роботі на всіх її етапах - найголовніше завдання кожного контролера-ревізора. Однією з форм гласності та участі громадськості в проведенні ревізій і перевірок є доповіді ревізорів. Перш ніж оприлюднити результати ревізії, доцільно проінформувати про них керівника підприємства, установи, організації і порадитися, на яких зборах чи нараді доповісти про результати ревізії.

Перевіряючий має ретельно підготуватися до виступу на зборах чи нараді.

Виступ повинен бути конкретним, ґрунтуватися на фактах. У ньому має бути інформація про виявлені порушення, їх причини та винних осіб. З урахуванням висловлених міркувань ревізуючий після зборів чи наради разом з адміністрацією уточнює план або перелік заходів щодо усунення недоліків та поліпшення фінансово-господарської діяльності організації, яку перевіряють. Ці заходи оформляють наказом або розпорядженням керівника підприємства, організації, установи, що перевірялася.

За потреби матеріали ревізій (перевірок) оприлюднюють через засоби масової інформації.

Контроль за усуненням виявлених порушень, виконанням рішень за наслідками проведених ревізій (перевірок) здійснюють за інформацією від керівників підприємств і організацій. Проте найбільш дієвою формою контролю є перевірка прийнятих рішень і вжитих заходів, повноти відшкодування збитків, надходжень до бюджету належних коштів безпосередньо на підприємствах, в установах і організаціях, що перевірялись.

Перевірку виконання рішень передбачають у планах роботи і, за можливості, доручають її проведення контролерам-ревізорам, які раніше проводили ревізії в цих організаціях.

Проведену ревізію (перевірку) вважають завершеною лише після фактичного усунення виявлених фінансових порушень і недоліків. У разі невжиття заходів щодо відшкодування збитків, виявлення повторних правопорушень, за які вже було накладено адмінстягнення, ухвалюють рішення про повторне накладення адміністративних стягнень.

Усі фактично відшкодовані суми, поновлені, перераховані до бюджету, факти притягнення винних осіб до дисциплінарної та матеріальної відповідальності мають бути документальне підтвердженими.

Контрольно-ревізійні підрозділи обов'язково передбачають у планах проведення повторних перевірок усунення виявлених порушень законодавства з фінансових питань. Наслідки таких перевірок оформляють актом (довідкою), їх розглядає керівництво, після чого ухвалюють відповідні рішення. Отже, дієвість кожної ревізії (перевірки), тобто вжиття заходів щодо зміцнення фінансової дисципліни, економного витрачання та збереження коштів і матеріальних цінностей у бюджетних установах, на підприємствах і в організаціях усіх форм власності є найважливішим завданням державної контрольно-ревізійної служби.

Отже, в актах ревізій бюджетних установ обов'язково є висвітлюють питання про:

o повноту усунення вад, виявлених попередньою ревізією;

o правильність планування надходжень і витрат на утримання галузі, установи, організації;

o достовірність надходжень і витрат установ за окремими кодами економічної класифікації видатків бюджету;

o дотримання головними розпорядниками коштів місцевого бюджету вимог ст. 22 Бюджетного кодексу щодо здійснення внутрішнього контролю за надходженням і витрачанням бюджетних коштів їх розпорядниками й одержувачами;

o аналіз використання бюджетних коштів установами та організаціями, які отримували їх від головних розпорядників;

o аналіз касових і фактичних видатків кошторису стосовно їх відповідності доведеним лімітам витрат згідно з бюджетними асигнуваннями, в цілому в установі та в розрізі кодів класифікації видатків;

o правильність ведення обліку бюджетних асигнувань і зобов'язань розпорядників коштів державного бюджету та їх відповідність під час виконання державного бюджету;

o дотримання порядку ведення касових і банківських операцій;

o результати інвентаризації грошових коштів та інших цінностей у касі;

o відповідність оборотів і залишків за банківськими виписками даним аналітичного обліку банківських операцій;

o наявність непередбачених кошторисом витрат: оплата штрафів, пені, відшкодування збитків, завданих з вини конкретних осіб тощо;

o установлення фактів перерахування бюджетних коштів на депозитні рахунки в банках і на кредитування організацій недержавного сектора економіки;

o законність витрачання коштів на виплату заробітної плати, премій, стипендій і допомог;

o правильність розрахунків з підзвітними особами;

o стан розрахунків та претензійної роботи з іншими підприємствами, установами та організаціями;

o стан розрахунків за недостачами, заходи зі стягнення заборгованості;

o проведення зустрічних перевірок щодо достовірності розрахунків за відпущені товари та надані послуги; стан погашення кредиторської та дебіторської заборгованості у бюджетній;

o стан збереження та використання основних засобів та інших товарно-матеріальних цінностей;

o своєчасність і повноту проведення річних інвентаризацій товарно-матеріальних цінностей, правильність виведення результатів інвентаризацій і відображення їх результатів у бухгалтерському обліку;

o обґрунтованість реалізації або безплатної передачі основних засобів, обладнання та інвентарю;

o правильність списання державного (комунального) майна;

o цільове та ефективне використання земель, що перебувають у державному і комунальному управлінні;

o дотримання передбачених процедур закупівлі під час придбання товарів, робіт і послуг державним коштом;

o законність та ефективність витрат на утримання автотранспорту;

o використання коштів на проведення капітального (поточного) ремонту будівель (приміщень);

o те, чи немає по суті фінансових операцій, які віднесено до сумнівних і незвичних;

в цільове та ефективне використання кредитів, отриманих під гарантію Кабінету Міністрів України, та встановлення фінансових можливостей їх повернення, достовірності звітності та належного стану бухгалтерського обліку;

o стан розрахунків з бюджетом, законність отримання доходів, пільг, повноту відрахування коштів до галузевих державних фондів;

o стан бухгалтерського обліку та звітності в установі чи в організації, що перевіряється: відповідність ведення бухгалтерського обліку і складання звітності чинним нормативно-правовим актам; тотожність даних аналітичного і синтетичного обліку та достовірність облікових і звітних даних.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Основна

1. Кодекс України про адміністративні правопорушення: чинне законодавство зі змінами та доповненнями станом на 20.11.2008 р. - К.: Вид-к Поливода А. В., 2008.- 248 с - (Кодекс України).

2. Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні: закон від 26.01.93 р. № 2939-ІІ (зі змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України.- 1993.- № 13.- С. 110.

3. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: закон від 16.07.99 р. № 996-1V (зі змінами і доповненнями) // Бух. облік і аудит.- 1999.-№ 6.-С. 9-13.

4. Дікань Л. В. Контроль і ревізія: Навч. посіб.. - К: Центр навчальної літератури, 2004.-245 с.

5. Живко 3. Б., Живко М. О. Контрольно-ревізійна діяльність: Метод, реком. і завдання для проведення модулю та екзамену з курсу "Контрольно-ревізійна діяльність".-Л.: ЛЮІ МВС України, 2006.-64 с.

6. Живко 3. Б. Контрольно-ревізійна діяльність: Метод, реком. і завдання для проведення модулю та екзамену з курсу "Контрольно-ревізійна діяльність". - Л.: "Край", 2006.- 2-е вид. Перероб - 156 с.

7. Живко 3. Б. Судова бухгалтерія: теорія, методика, практика. Ч І.- Навч.-метод. посіб. - Л.: Камула, 2006.- 152 с.

8. Живко 3. Б. Судова бухгалтерія: Навчально-методичний посібник.- К.: Атіка, 2007.- 344 с.

9. Тим, хто не нехтує законом. Контроль, ревізія та аудит у комерційних банках України / Г. Г. Мумінова-Савіна, В. М. Кравець, O.A. Мазур та ін.- К.: Факт, 2001.- 448 с.

10. Мурашко В. М., Сторожу к Т. М., Мурашко О. В. Контроль і ревізія фінансово-господарської діяльності: Навч. посіб. / За заг. ред. П. В. Мельника.-К: ЦНЛ, 2003.-311 с.

11. Павлюк В. В., Сердюк В. М, Акаев Ш. М. Контроль і ревізія. Навч. посіб. - К.: Центр навч. літ-ри, 2006.- 196 с.

12. Усач Б. Ф. Контроль і ревізія: Підручник. - К.: Знання-Прес, 2002.-4-е вид., стер.- 253 с- (Вища освіта XXI століття).

Додаткова

1. Бондаренко Н. О., Понікаров В. Д., Понова С. М Аудит суб'єктів підприємницької діяльності: Навч. посіб.-К.: Центр навч. літ-ри, 2004.-300 с.

2. Головко В. І., Мітенко А. В., Шаманська В. М. Фінансово-економічна діяльність підприємства: контроль, аналіз та безпека. Навч. посіб..-К.: Центр навч. літ-ри, 2006.-448 с.

3. Живко 3. Б. Контрольно-ревізійна діяльність: Метод, реком. для семінарських занять.-Л.: ЛьвДУВС, 2006.- 76 с.

4. Живко 3. Б. Судова бухгалтерія: теорія, методика, практика.-Навч.-метод. посіб.-Л.: Камула, 2007.-Ч 2.-255 с.

5. Живко 3. Б., Живко М. О., Живко І. Ю. Словник сучасних економічних термінів.-Л.: Край, 2007.-384 с.

6. Камлик М. І. Економічна безпека підприємницької діяльності. Економіко-правовий аспект: Навч. посіб. - К.: Атіка, 2005.-432 с.

7.Лазуренко В. И. Судебная бухгалтерия.-Донецк: Изд-во "УкрНТЭК", 2003.-487 с.

8. Мумінова-Савіна Г. Г. Судово-бухгалтерська експертиза: Навч.-метод. посіб.- К.: КНЕУ, 2004.-268 с.

9. Рудницький С. В., Бруханський Р. Ф., Хомин П. Я, Судово-бухгалтерська експертиза економічних правопорушень (опорний конспект): Навч. посіб.- К.: ВД "Професіонал", 2004.-304 с.

10. Спеціалізований словник економічних термінів: банківська справа, контроль і ревізія, судова бухгалтерія, реклама, менеджмент, захист інформації, економічна безпека, маркетинг/Жмв/со З.Б., Живко М. О.-Л.:УАД, 2006.-150 с.

11.Хомин О.И. Бухгалтерський облік: навч.-метод. посіб,-Л.: "Край", 2002.-96 с.

12. Цигшик І. і. Контролінг: Навч. посіб.- К.: Центр навч. літ-ри, 2004.-76 с.

13. Шевчук В. А. Контроль господарських систем у суспільстві з перехідною економікою: Монографія.-К.: ГТЕУ, 1998.-371 с.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси