Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Форми та види забезпечення банківських кредитівФорми забезпечення повернення банківських кредитівЗастава як вид майнової форми забезпечення банківських кредитівПорядок видачі та погашення банківських кредитів юридичним особамБанківський кредит
Організація банківської кредитної діяльностіБанківський маркетинг в забезпеченні ефективної кредитної та...Механізми здійснення банківської кредитної діяльностіОрганізаційно-економічні умови здійснення кредитної та інвестиційної...Правовий режим інвестиційної діяльності
 
Головна arrow Банківська справа arrow Банківське кредитування
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Юридичні форми забезпечення банківських кредитів

Гарантія як вид забезпечення кредитної діяльності банків

Юридична форма забезпечення кредитів передбачає немайнове джерело погашення заборгованості за рахунок встановленого правового зобов'язання позичальника чи третьої особи, яка бере на себе таке зобов'язання. Юридична форма зумовлює використання таких видів забезпечення кредитів банків, як: гарантія, порука, неустойка (штраф, пеня) тощо. Серед них найпоширенішими є застосування гарантій і порук. Інші види юридичної форми забезпечення можуть використовуватися як додаткові до основного забезпечення за кредитами.

Гарантія - це зобов'язання третьої особи (гаранта) погасити борг позичальника у разі настання гарантійного випадку. За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку.

Гарантії можна класифікувати за різними ознаками (рис. 9.1, див. с 290):

1. Залежно від забезпеченості гарантії можуть бути:

- забезпечені;

- незабезпечені.

Банківським установам, як правило, необхідно вимагати забезпеченої гарантії, тобто звичайної застави, яка періодично контролюється банком так само, як і за інших заставних операцій.

2. За повнотою покриття кредиту розрізняють:

- обмежені (надаються на певну частку кредиту);

- необмежені (надаються на всю суму кредиту).

За необмеженої гарантії гарант зобов'язується перед банком-кредитором погасити всю заборгованість позичальника. Необмежені гарантії, як правило, додатково не забезпечуються.

Класифікація гарантій забезпечення кредитних зобов'язань

Р и с. 9.1. Класифікація гарантій забезпечення кредитних зобов'язань

3. Залежно від суб'єктів, що надають гарантії, можна виділити гарантії, які надаються;

- банківськими установами;

- небанківськими фінансово-кредитними установами;

- страховими компаніями.

Гарантами можуть бути суб'єкти, які мають стійке фінансове становище. Фінансовий стан гаранта, його репутація та ділові зв'язки повинні перевірятися банківськими установами для визначення можливості повернення кредитних коштів при настанні гарантійного випадку.

4. Залежно від можливості внесення змін до гарантії виділяють:

- відкличну гарантію;

- безвідкличну гарантію, умови якої не можуть бути змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром.

5. Залежно від способу надання гарантії можуть бути:

- прямі, в яких беруть участь три сторони: 1) принципал (позичальник), за дорученням якого надається гарантія; 2) банк-гарант, який надає гарантію; 3) бенефіціар (кредитор), на користь якого налається гарантія;

- непрямі, в яких беруть участь чотири сторони: 1) принципал, який дає доручення обслуговуючому банку звернутися до банку-гаранта з проханням надання гарантії на користь бенефіара (кредитора) і в якості забезпечення надати на користь банку гаранта свою гарантію; 2) банк, який обслуговує принципала і за його дорученням звертається до банку-гаранта за наданням гарантії на користь бенефіціара, при цьому банк принципала виступає гарантом (надає свою гарантію - контргарантію) на користь банку-гаранта за наданою ним основною гарантією (на користь бенефіціара); 3) банк-гарант, який надає на користь бенефіціара (кредитора) за дорученням банку, що обслуговує принципала, гарантію, забезпечену контргарантію; 4) бенефіціар (кредитор), на користь якого надається гарантія банку-гаранта.

6. Залежно від предмета забезпечення гарантії поділяються на:

- платіжні гарантії (гарантії в забезпечення виконання платіжних зобов'язань покупців (принципалів) перед продавцями (бенефіціарами);

- договірні гарантії (гарантії в забезпечення виконання зобов'язань продавців чи підрядчиків (принципалів) перед покупцями чи замовниками (бенефіціарами) (наприклад, тендерні гарантії, гарантії повернення авансу, належного виконання контракту тощо)).

7. Залежно від валюти надання гарантії розрізняють гарантії:

- у національній валюті;

- в іноземних валютах.

Банківська гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед банком-кредитором (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала (боржника) у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення кредитором вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Зобов'язання банку-гаранта перед банком-кредитором не залежить від основного зобов'язання позичальника (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на таке зобов'язання безпосередньо міститься в тексті гарантії. Претензії банку, який отримав гарантію, можуть бути реалізовані лише тоді, коли станеться гарантійний випадок. Взаємини щодо забезпечення кредитного договору гарантією можуть бути оформлені у виді гарантійного листа, наданого організацією (банком)-гарантом.

Гарантійний лист - це гарантія, що оформлена належним чином на паперовому носії. У такому разі банк-кредитор зобов'язаний письмово повідомити гаранта про прийняття гарантійного листа як забезпечення кредиту. У цьому повідомленні банк-кредитор зазначає найменування позичальника, дату і номер кредитного договору, розмір забезпеченої вимоги (суму кредиту, проценти за користування ним). Строк дії гарантії встановлюється, як правило, на 10-15 днів більше строку погашення кредиту, повернення якого забезпечується гарантією. Гарантійний лист складається у двох примірниках. Другий примірник гарантійного листа з поміткою банку, що обслуговує гаранта, про прийняття гарантії передається у банк позичальника, після чого здійснюється кредитування під гарантію. Дія гарантії закінчується із закінченням забезпеченого нею зобов'язання, із закінченням граничного строку гарантії, а також, якщо банк протягом трьох місяців від дня закінчення строку зобов'язання за гарантією не пред'явив позов до гаранта. Кредитування під гарантію проводиться після отримання другого примірника цього листа з відміткою банку, що обслуговує гаранта.

Згідно з вітчизняним законодавством установа, яка надає гарантію (гарант) має визначені обов'язки та права. Зокрема, гарант зобов'язаний:

- після одержання вимоги кредитора негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами;

- розглянути вимогу кредитора разом із доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії;

- сплатити суму, на яку видано гарантію (у разі порушення гарантом свого обов'язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії).

До прав гаранта належать:

- право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога чи додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги). Якщо гарант після пред'явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов'язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника (повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню).

- право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником. Гарант не має права на зворотну вимогу (регрес) до боржника, якщо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гарантії, а інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Розглянемо детальніше порядок надання гарантій банком-гарантом (рис. 9.2):

Порядок надання гарантії банком-гарантом

Рис. 9.2. Порядок надання гарантії банком-гарантом

1 - Позичальник звертається до банківської установи з клопотанням про надання кредиту (як забезпечення при цьому пропонується гарантія банку).

2 - Для отримання гарантії позичальник (принципал) подає до банку-гаранта заяву про надання гарантії.

Заява про надання гарантії складається за довільною формою, але із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, до яких входять:

- назва та місцезнаходження банку-гаранта;

- назва документа - "Заява про надання гарантії";

- дата складання та номер заяви про надання гарантії (цю дату може зазначати банк-гарант);

- повна або скорочена назва позичальника (принципала), що збігається з назвою, яка зазначена ним у картці із зразками підписів і відбитка печатки (для фізичної особи - прізвище, ім'я, по батькові та документ, що її засвідчує (серія, номер, дата, ким виданий, місце проживання)), його місцезнаходження;

- назва національної валюти або іноземної валюти, в якій надається гарантія, словами та код іноземної валюти відповідно до

Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого нормативними документами України;

- сума гарантії цифрами та словами;

- номер договору або іншого документа, який згідно із законодавством України мас силу договору (за наявності), де передбачено основне зобов'язання;

- назва банку та його місцезнаходження, БXVIРТ - код (ВІС косі) або номер телекса (зазначається за потребою);

- вид гарантії;

- умови гарантії;

- строк дії гарантії;

- відбиток печатки, якщо заява подається на паперовому носії, підписи відповідальних осіб позичальника, які зазначені ним у картці із зразками підписів і відбитком печатки (для фізичної особи, яка її не має, - лише її підпис).

Крім того, у заяві про надання гарантії позичальник може доручити банку-гаранту:

- списати кошти в національній або іноземних валютах з поточного рахунка позичальника для резервування грошового забезпечення (покриття) гарантії, якщо це передбачено договором про надання гарантії, укладеним між позичальником (боржником) і банком-гарантом;

- надати гарантію за рахунок банківського кредиту або під заставу відповідно до укладених договорів між банком-гарантом і позичальником (принципалом) про надання кредиту під гарантію або договору застави, або за рахунок відкритих йому кредитних ліній, або в межах визначеного вільного ліміту прийняття ризику, відкритого на банк-контргарант, або іншого забезпечення, прийнятного для банку-гаранта;

- утримати з належних йому коштів комісійну винагороду та відшкодувати витрати, що належать банку-гаранту та іншим банкам, що беруть участь у наданні гарантії;

- здійснити інші дії відповідно до законодавства України. Заява про надання гарантії заповнюється з використанням відповідних технічних засобів або від руки та подається до банку-гаранта у двох примірниках, один з яких - оригінал, другий її копія. Перший примірник заяви про надання гарантії має містити відбиток печатки та підписи відповідальних осіб позичальника (принципала), які зазначені ним у картці із зразками підписів і відбитком печатки, або підписи осіб, уповноважених на це їх установчими документами. У випадку подання заяви про надання гарантії в електронній формі за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг" тощо вона має містити електронні цифрові підписи відповідальних осіб. Відповідальний працівник банку, який отримав заяву про надання гарантії в електронній формі, роздруковує її на паперовому носії, засвідчує підписом і зазначає дату здійснення друку.

Разом із заявою про надання гаранти позичальник (принципал) подає до банку-гаранта пакет документів, який містить:

- копію договору або іншого документа, який згідно із законодавством України має силу договору (за наявності), у якому може бути передбачено надання гарантії. Копія договору залишається в справі за гарантією, що формується банком-гарантом;

- копію реєстраційного свідоцтва Національного банку про реєстрацію договору про залучення кредиту, позики в іноземних валютах від кредитора-нерезидента;

- копії установчих документів;

- фінансові звіти за останні звітні періоди (за потребою);

- картку із зразками підписів і відбитком печатки (за умови, якщо принципалу не були відкриті рахунки в банку-гаранті);

- інші документи відповідно до внутрішніх положень банку-гаранта.

Банк-гарант повинен перевірити чи відповідає інформація, що зазначена в заяві про надання гарантії, інформації, зазначеній у договорі. Банк-гарант розглядає подані документи, рівень забезпечення гарантії та приймає рішення про надання гаранти або про відмову в її наданні відповідно до своїх внутрішніх банківських положень.

3. Після прийняття банком-гарантом рішення про надання гарантії, відповідальний працівник банку-гаранта готує проект договору про надання гарантії (відповідно до чинного законодавства України) і відповідно до внутрішніх банківських положень банку-гаранта подає його позичальнику (принципалу) для підписання (Додаток 39). Якщо заява про надання гарантії має силу договору про надання гарантії, а саме в заяві про надання гарантії передбачені всі умови, за якими надається гарантія, і ця заява погоджена з банком-гарантом (погодження здійснюється шляхом підписання керівником чи уповноваженою особою банку-гаранта, яка має право підпису таких документів, з проставленням відбитка печатки), то договір про надання гаранти може не складатися.

Перевіривши прийнятність для банку-гаранта умов договору про надання гарантії і правильність оформлення поданих документів, відповідальний працівник банку-гаранта складає проект гарантії та погоджує її з позичальником і передає на підпис погоджену гарантію особі, яка має право підпису таких документів у банку, гаранту.

Гарантія має містити такі реквізити:

1) назву документа - "Гарантія";

2) номер, дату та місце складання;

3)повну або скорочену назву принципала (позичальника), що збігається з назвою, яка зазначена ним у картці із зразками підписів і відбитка печатки (для фізичної особи - прізвище, ім'я, по батькові та документ, що її засвідчує (серія, номер, дата, ким виданий, місце проживання)), його місцезнаходження;

4) назву валюти, в якій надається гарантія, словами та цифровий або літерний код іноземної валюти відповідно до Класифікатора;

5) суму гарантії цифрами та словами і валюту платежу;

6)дату, номер і назву (у разі наявності таких реквізитів) договору або іншого документа, який згідно із вітчизняним законодавством має силу договору (за наявності);

7) назву бенефіціара (кредитора), його місцезнаходження або місце проживання (за наявності такої інформації);

8) назву банку бенефіціара - його назву та адресу, SWIFT-код (ВІС kod) або номер телекса (зазначається за потребою);

9) назву банку-гаранта;

10) строк дії гарантії чи обставини, за яких строк дії гарантії вважається закінченим;

11) умови, за яких надається право вимагати платіж;

12) умови щодо зменшення (збільшення) суми гарантії (у разі потреби);

13) умови, за яких можна вносити зміни до тексту гарантії принципалом, бенефіціаром, банком-гарантом;

14) підпис і відбиток печатки банку-гаранта (у разі оформлення та надання гарантії на паперовому носії) або електронні цифрові підписи (у разі надання гарантії за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг");

15) інші умови.

4. Після підписання гарантії банк-гарант протягом строку, визначеного договором про надання гарантії, надсилає повідомлення із зазначенням умов гарантії за реквізитами, що зазначені в заяві про надання гарантії. Якщо гарантія на користь банку-кредитора (бенефіціара) надається на паперовому носії, то оригінал гарантії передасться разом із супровідним листом (за потребою) позичальнику (принципалу) для передавання її кредитору або надсилається безпосередньо кредитору (бенефіціару) разом із супровідним листом або через банк бенефіціара, або авізуючий банк, або через банки кореспонденти, або надається безпосередньо представнику бенефіціара (разом із супровідним листом), якщо це зазначено в тексті заяви про надання гарантії. Оригінал гарантії на паперовому носії надається кредитору. Одна копія гарантії залишається в банку-гаранті, інша - передається позичальнику.

Гарантія вважається чинною від дати її видачі, якщо в ній не зазначено інших умов. Датою видачі гарантії вважається день надіслання банку-кредитору (або банку бенефіціара, або авізуючому банку, або банкам-кореспондентам) повідомлення із зазначенням умов гарантії або дата, зазначена на поштовій квитанції, що свідчить про надіслання гарантії поштовим зв'язком, або день передавання її представникові кредитора або позичальника для подальшого передавання її кредитору. Облік наданої гарантії здійснюється в день набрання нею чинності за відповідними позабалансовими рахунками.

Відповідальний працівник банку-гаранта реєструє надані гарантії в журналі реєстрації наданих гарантій. Журнал може вестися як у паперовій, так і в електронній формах. У журналі мають зазначатися такі реквізити, як номер гарантії; назва позичальника (принципала) або банку-контргаранта, за дорученням якого надана гарантія; назва кредитора (бенефіціара), на користь якого надана гарантія; дата надання гарантії; сума гарантії та назва або код національної або іноземних валют (цифровий або літерний) відповідно до Класифікатора; строк дії гарантії. За потребою в журналі може зазначатися інша інформація.

Якщо банк-гарант не отримав протягом строку дії гарантії відмову від банку-кредитора про прийняття умов гарантії, то гарантія вважається прийнятою кредитором.

Банк-гарант усі документи, що отримані за кожною наданою гарантією, у тому числі документи, подані позичальником (принципалом) відповідно до встановлених вимог, формує в справу, порядок формування та зберігання якої визначає самостійно. Справа також може містити: заяву про надання гарантії; листи, повідомлення та інші документи банків і принципала; копії листів, повідомлень та інших документів, що надіслані іншим банкам і принципалу та отримані від них; копії договорів про надання гарантії та застави (за наявності); інші документи щодо наданої гарантії, які визначені банком-гарантом у своїх внутрішніх банківських положеннях.

5. Банківська установа (кредитор) надає позичальнику кредит, забезпечений гарантією банку-гаранта.

Банки, які беруть участь у здійсненні операцій за гарантіями, отримують комісійну винагороду та відшкодування витрат з боржника або з кредитора відповідно до умов гарантії та на підставі договору про надання гарантії або іншого відповідного договору, в якому передбачені умови отримання комісійної винагороди та відшкодування витрат. Комісійна винагорода від резидентів має отримуватися уповноваженими банками лише в національній валюті.

У випадку порушення чи невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. У випадку настання гарантійного випадку банк-гарант (резидент), отримавши від банку-кредитора вимогу, має переконатися в ЇЇ достовірності (перевірити справжність підписів на вимозі тощо). Якщо потрібно, банк-гарант надсилає запит до кредитора чи іншого банку, через який було передано вимогу, для уточнення її достовірності. Після цього банк-гарант приймає дану вимогу, яка відповідає умовам гарантії, та надсилає її копію боржнику (разом з копіями документів, якими вона супроводжувалася).

Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані у гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Сплата за вимогою коштів кредитору за гарантією здійснюється банком-гарантом на умовах, передбачених гарантією для оплати вимоги та згідно з інструкціями і реквізитами, зазначеними в тексті гарантії чи вимоги.

Банк-гарант здійснює перерахування коштів з рахунка, на якому обліковувалися кошти боржника для грошового забезпечення (покриття) гарантії, або з інших відповідних рахунків банку-гаранта. Якщо гарантія надавалася за рахунок іншого забезпечення, прийнятного для банку, то банк-гарант вирішує питання щодо погашення заборгованості боржником через звернення стягнення на предмет застави або договірного списання коштів з поточних чи депозитних рахунків боржника, або шляхом проведення інших дій, передбачених законодавством України (за умови, якщо це передбачено договором).

Зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у таких випадках:

- здійснена сплата кредиторові коштів, на які видано гарантію;

- закінчився строк дії гарантії;

- кредитор відмовився від своїх прав за гарантією через повернення до банку-гаранта оригіналу гарантії або через подання банку-гаранту письмової заяви (підтвердження або повідомлення) про звільнення банку-гаранта від зобов'язань за гарантією.

У діяльності банківських установ використовується також операції з надання контргарантій (рис. 9.3):

Порядок надання контргарантії банком-контргарантом

Рис.9.3. Порядок надання контргарантії банком-контргарантом

1 - Для надання контргарантії на користь банку-гаранта позичальник (принципал) подає до обслуговуючого його банку (банку-контргаранта) заяву про надання контргарантії. У заяві про надання контргарантії зазначаються назва та місцезнаходження банку-контргаранта, а також за потребою назва та місцезнаходження банку-гаранта, у тому числі його SWIFT-код (ВІС kod) або номер телекса, або умови, за якими визначається банк-гарант. У заяві про надання контргарантії обов'язково зазначається строк дії гарантії, наданої банком-гарантом (зазначення строку дії контргарантії в заяві про надання контргарантії не є обов'язковим).

2 - Банк-контргарант після прийняття рішення про надання контргарантії та оформлення всіх необхідних документів (у тому числі договору про надання контргарантії), надсилає протягом строку, визначеного договором, до банку-гаранта за допомогою телекса або системи SWIFT, або інших засобів передавання інформації текст гарантії, яка має бути надана на користь банку-кредитора (бенефіціара), разом з текстом своєї контргарантії, яку він надає на користь банку-гаранта. Таким чином, повідомлення, яке надсилається до банку-гаранта банком-контргарантом, містить прохання видати гарантію на користь кредитора (бенефіціара) відповідно до надісланого тексту чи на відповідних визначених умовах, а також зобов'язання щодо повернення (контргарантія на користь банку-гаранта). При цьому, враховуючи те, що банк принципала діє за дорученням принципала і за його рахунок, принципалу слід отримати підтвердження того, що банк виконує його інструкції. Тому банк-контргарант надає принципалу копію повідомлення, надісланого до банку-гаранта.

3 - У разі прийняття рішення про надання гарантії на підставі отриманої контргарантії банк-гарант готує та надсилає повідомлення до банку-контргаранта з підтвердженням своєї згоди про надання гаранти відповідно до умов отриманої контргарантії і надсилає лист з текстом гарантії банку-кредитору (бенефіціару). Текст гарантії, що надсилається бенефіціару, має відповідати всім умовам, визначеним банком-контргарантом. При цьому гарантія направляється або безпосередньо бенефіціару, або через авізуючий банк.

4- Банк-кредитор (бенефіціар) після отримання гарантії переходить до укладання кредитного договору та надання кредиту позичальникові.

5-У випадку невиконання чи порушення позичальником зобов'язання за кредитним договором, забезпеченим гарантією, банк-кредитор (бенефіціар) має право пред'явити банку-гаранту вимогу за гарантією,

У разі настання гарантійного випадку і для отримання відшкодування, забезпеченого гарантією, бенефіціар має подати до банку-гаранта вимогу за гарантією, а також усі документи, передбачені умовами гарантії (якщо таке подання в ній передбачено). Вимога та інші обумовлені в гарантії документи мають бути подані до банку-гаранта протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії.

6 - Банк-гарант після отримання вимоги від банку-кредитора (бенефіціара) відповідно до визначених умов гарантії, здійснює платіж бенефіціару за наданою гарантією та в обов'язковому порядку пред'являє вимоги до банку-контргаранта за наданою контргарантією.

Водночас відповідальний виконавець банку-гаранта перевіряє подані документи на відповідність їх умовам гарантії. Якщо вимога, пред'явлена бенефіціаром, відповідає умовам, які містяться в гарантії банку-гаранта, і в ній зазначена причина порушення принципалом основного зобов'язання, забезпеченого гарантією, то така вимога є достатньою умовою для здійснення банком-гарантом сплати коштів, забезпечених гарантією. Разом з тим банк-гарант протягом двох робочих днів після дати отримання від бенефіціара вимоги надсилає и копію разом з копіями документів (якщо вони були передбачені умовами гарантії) до банку, від якого була отримана контргарантія.

7 - Банк принципала, який отримав вимогу за контргарантією, зобов'язаний здійснити платіж банку-гаранту і пред'явити згідно з умовами договору про надання банківської гарантії вимоги до принципала.

Банк-контргарант протягом двох робочих днів після дати отримання вимоги від банку-гаранта надсилає копію цієї вимоги принципалу. Якщо вимога була надана з дотриманням усіх відповідних умов контргарантії, то сплата коштів за нею здійснюється банком-контргарантом на умовах та в строки, передбачені контргарантією та згідно з інструкціями і реквізитами, отриманими від банку-гаранта.

Якщо банк-контргарант для забезпечення контргарантії розмістив кошти грошового забезпечення на рахунку в банку-гаранті, то банк-контргарант може уповноважити банк-гарант на списання коштів, які надані для забезпечення контргарантії з цього рахунка, передбачивши право на таке списання та умови його здійснення в контргарантії.

Якщо банк-контргарант має кореспондентський рахунок у банку-гаранті, то банк-контргарант може уповноважити банк-гарант на списання коштів з цього кореспондентського рахунка за реквізитами, зазначеними в контргарантії або в окремому повідомленні, або може здійснити міжбанківський платіж за реквізитами, зазначеними у вимозі про платіж.

Якщо банк-контргарант не має кореспондентських відносин з банком-гарантом і не розмістив кошти для забезпечення контргарантії на відповідному рахунку в банку-гаранті, то банк-контргарант здійснює перерахування коштів (міжбанківський платіж) за вимогою згідно з реквізитами, зазначеними в інструкціях банку-гаранта.

8 - Позичальник (принципал) відповідно до умов договору про надання банківської гарантії і вимог банку-контргаранта зобов'язаний відшкодувати банку суму, витрачену за контргарантією банку-гаранту.

На стадії обслуговування і підготовки договору, який визначає умови основної угоди, у забезпечення зобов'язань якої вимагається надання гарантії (з видачею контргарантії), банку доцільно рекомендувати своєму клієнтові узгодити з його контрагентом:

- основні вимоги, які пред'являються до умов необхідної гарантії;

- вибір банку-гаранта, гарантія якого буде прийнятна для бенефіціара (кредитора), і який буде згоден надати таку гарантію на основі контргарантії;

- запропоновані банком умови гарантії, які максимально захищають інтереси принципала (позичальника) від виникнення додаткових ризиків та витрат.

При цьому слід враховувати, що умови основної гарантії повинні задовольняти бенефіціара, банк-гарант, банк принципала (інструктуючу сторону, яка надає контргарантію) та принципала як сторону, за дорученням і за рахунок якої надається гарантія і погоджено умови контргарантії.

Надання банківської гарантії - операція з елементами кредитного ризику, оскільки при невиконанні принципалом (позичальником) зобов'язань перед бенефіціаром (кредитором) за нього це здійснює банк-гарант (відповідно до виставленої вимоги). У банківській практиці операції з надання клієнтам гарантій найчастіше покладені на кредитні підрозділи банківських установ, а гарантія розглядається як кредитний ресурс, який надається клієнту. Саме працівники кредитних підрозділів банку здійснюють гарантійні операції: розглядають заявки на надання гарантій, здійснюють видачу гарантій та їх супроводження тощо. Якщо банк проводить оплату за гарантією, то у клієнта-принципала виникає перед ним заборгованість у розмірі виплаченої суми. При цьому виконуються операції, аналогічні тим, які використовуються при обслуговуванні кредитної заборгованості. Різниця полягає лише у відображенні зазначених операцій у бухгалтерському обліку.

З технологічної точки зору, надання гарантії клієнту - це сукупність операцій, які здійснюються кредитним підрозділом банку з видачі і повного супроводження гарантії, включаючи оплату та і пред'явлення вимог щодо повернення. Умовно їх можна розділити на операції з супроводження виданих гарантій та операції з супроводження оплачених банком гарантій.

Зокрема, операції з виданими гарантіями включають:

- видачу гарантій (ставлення на облік);

- отримання комісійної винагороди за надання гарантії (разова комісія, у процентах річних на суму гарантії);

- облік забезпечення за гарантіями;

- формування і коректування резерву на можливі втрати;

- зняття гарантії з обліку;

- закриття договору про надання гарантії. Операції з оплаченими гарантіями включають:

- оплату гарантії банком у випадку, якщо клієнт не виконує зобов'язання перед бенефіціаром;

- облік гарантій на рахунках нестягнених гарантій;

- формування резерву на можливі втрати за кредитами за гарантіями;

- розрахунок і стягнення процентних платежів, комісій, неустойки та штрафів;

- погашення гарантій клієнтом;

- списання безнадійної заборгованості за гарантією за рахунок резерву;

- закриття договору про надання гарантії.

У практиці діяльності банківських установ здійснення гарантійних операцій є автоматизованим, що дає можливість пришвидшити формальні процеси ведення договорів і налагодити їх автоматичний контроль відповідно до правил надання гарантій. Скорочення строків супроводження гарантій дає можливість банківським працівникам більше уваги приділяти роботі з клієнтами, в результаті чого знижуються банківські ризики та підвищуються обсяги доходів банку за гарантійними операціями.

Автоматизація ведення банківських гарантій у банку передбачає ведення двох видів гарантій, зокрема, прямих та непрямих (контргарантій) гарантій. При цьому банк приймає рішення щодо видачі гарантії чи контргарантії на основі аналізу фінансового стану принципала, ефективності, ризиків угоди, а також прийнятного для банку забезпечення.

Процес надання гарантії починається з оформлення договору, в якому визначається порядок видачі банківської гарантії, умови оплати та стягнення відповідальності сторін. При цьому в систему вводяться всі основні параметри договору: його номер, дата, сума, валюта, вид та строк гарантії, розміри комісійних винагород, дані про принципала та бенефіціара. Після того як договір про надання банківської гарантії сформований і підписаний клієнтом, кредитний підрозділ складає банківську гарантію. На відміну від договору банківська гарантія містить зобов'язання банку перед бенефіціаром і умови їх виконання. При цьому автоматизована програма може передбачати типові шаблони для друкованих форм вказаних договорів (у разі видачі за згодою сторін гарантії в іншій формі, у системі передбачається гнучке налаштування шаблонів друкованих форм договорів). Після заключення договору про надання гарантії (чи контргарантії) банк здійснює операцію з її видачі І відображає при цьому суму зобов'язання на відповідних рахунках бухгалтерського обліку.

При здійсненні операцій з надання гарантій банківські установи практикують як стягнення разових комісій, так і комісій у вигляді процентів за кожний день. Умови сплати комісійної винагороди визначаються банківськими установами самостійно (виплата до операції видачі гарантії, після видачі або протягом усього строку гарантії). Автоматизована система банку дає змогу встановити категорію якості гарантії як умовного зобов'язання і автоматично розрахувати і сформувати чи відкоректувати резерв на можливі втрати від операції. Після завершення строку дії гарантії, якщо з нею не була пред'явлена вимога про платіж, банк знімає її з облік) і закриває договір про надання гарантії. Одночасно з цим банк знімає з обліку забезпечення, прийняте за гарантією, а також покриття гарантії. Будь-які операції в системі легко налаштовуються залежно від вимог банківської установи.

Якщо отримано від бенефіціара (кредитора) вимогу сплатити за цією гарантією, банк сплачує її. У системі сума оплаченої гарантії (в тому числі часткової) автоматично переноситься на відповідний рахунок бухгалтерського обліку. Після цього видана гарантія виступає для банку як кредит для клієнта. Програмне забезпечення дає можливість банку: формувати резерви за гарантійними операціями; автоматично розраховувати категорії якості гарантій; нараховувати проценти за користування коштами банку за сплаченими гарантіями; будувати графік погашення заборгованості; розраховувати суми неустойки і штрафів за кожен день прострочення у розмірі, встановленому у договорі; налаштувати порядок погашення заборгованості; переведення заборгованості до категорії "безнадійної"; списання заборгованості за рахунок сформованого резерву; закриття договору гарантії. Для банків з нестандартною технологією роботи в системі передбачаються дії із застосуванням додаткових механізмів налаштувань.

Отож, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) відповідає за порушення зобов'язання боржником перед кредитором.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси