Навігація


Головна
Авторизація/Реєстрація
СОЦІАЛЬНА МАРГІНАЛЬНІСТЬНові маргінальні групиТипологія маргінальностіМаргінальність.Які причини появи маргінальності в суспільстві?Культурна маргінальністьНормативно-правове забезпечення ЗЕД УкраїниКонституційний суд УкраїниПРАВОВІ АКТИ ПРО СВОБОДУ ВІРОСПОВІДАННЯ В УКРАЇНІЗаява глав держав республіки БЄЛАРУСЬ, РРФСР, УКРАЇНИ
 
Головна arrow Соціологія arrow Соціологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Маргінальність в Україні

"Головна відмінність сучасного українського суспільства від західного полягає в тому, що в нашій країні маргінали складають більшість, а не меншість населення. Ізоляція та низька соціальна активність, будучи наслідками бідності, виступають і основними її джерелами. Витіснення людей з економічної сфери, соціальна ізольованість, призводять до відсутності механізмів впливу громадськості на процес прийняття рішень"*188 Фактичне безсилля та безправність, відсутність дієвих механізмів реалізації власних соціальних, економічних та політичних інтересів - продуктивне тло масової маргіналізації населення в сучасному українському суспільстві.

*188: {Коваліско Н. В. Основи соціальної стратифікації: Навчальний посібник. - Львів, 2007. - С. 229-230.}

Однак, ще Р. Парк*189 у подальших своїх дослідженнях зазначав, що окрім негативних соціально-психологічних характеристик та функцій маргінал втілює новий тип культурних відносин, не лише існує на межі двох культур, а одночасно є їхнім носієм, "чужаком" та "космополітом", більш цивілізованою людиною. Концепцію маргінальної людини Р. Парк, насамперед, пов'язував із культурною взаємодією, що складається на новому рівні цивілізації внаслідок глобальних етносоціальних процесів. Маргінальна людина неминуче стає індивідом із ширшим світоглядом, витонченішим інтелектом, більш незалежними і раціональними поглядами. В сучасному суспільстві людині доводиться опановувати нові професії, здобувати нові навички, види діяльності, змінювати своє ставлення до соціальних явищ, розширювати межі свого спілкування.

*189: {Маргинальность в современной России. Коллективная монография. - М., 2000. - С. 5-14.}

Але у сучасних характеристиках маргінальності, зазвичай, переважають негативні аспекти. Зокрема, культурна маргінальність пов'язується з втратою попередньої системи цінностей та невизначеністю нових ціннісно-нормативних засад існування. Цей процес можна екстраполювати на українське суспільство. "Коли людина, яка цінувала людську гідність вище, ніж матеріальну вигоду, раптом змінює свої пріоритети, виявляється, що вона легко може людську гідність виразити у матеріальному еквіваленті... У роки незалежності ми вирішили змінити суспільство і всі його основні засади.... Серйозною жертвою цих кардинальних змін і стала мораль. У порівнянні з даними двадцятирічної давності, тепер уже більшість людей виявилася "аморальною"*190

*190: {Головаха Є. Якщо людина звинувачує в аморальності... // }

"Культурний шок" переживає все українське суспільство завдяки трансформації' ціннісно-нормативної системи, характерної для радянського суспільства, особистість позбавляється звичних орієнтирів.

Переважна частина населення (опитування Інституту соціології НАН України, вибірка репрезентативна дорослому населенню України, 1800 осіб, 2005 р.) погоджується з тим, що сьогодні більшість із того, в що вірили їхні батьки, руйнується на очах (79 %); проблема у тому, що більшість людей взагалі ні у що не вірять (76 %); не вистачає справжньої дружби, як бувало раніше - на все життя (68 %); за теперішнього безладу та невизначеності важко зрозуміти, у що вірити (68 %); все так швидко змінюється, що не розумієш, яким законам слідувати (68 %); раніше люди краще себе почували, бо кожен знав, як вчинити правильно (61 %); людська природа така, що війни і конфлікти будуть завжди (58 %)*191

*191: {Паніна Н. Українське суспільство 1994-2005: Соціологічний моніторинг. - К., 2005.}

У характеристиках оточуючого середовища теж простежується негативна динаміка та переважають невтішні оцінки: більшість людей спроможні збрехати, щоб просунутися по службі (71 %); піти на нечесний вчинок заради вигоди (65 %); нікому не довіряти - найбезпечніше (50 %); більшість людей в душі не люблять обтяжувати себе заради того, щоб допомогти іншим (57 %)*192

*192: {Там само. }

Одним із видів маргінальності є структурна маргінальність, що належить до політичного, соціального й економічного безсилля деяких позбавлених прав або поставлених у невигідне становище сегментів суспільства. Сьогодні в українському суспільстві 78 % населення зазначає, що їм не вистачає державного захисту від зниження рівня життя; 69 % - порядку у суспільстві та дотримання чинних у країні законів; 68 % - стабільності в державі та екологічної безпеки; 67 % - впевненості у власному майбутньому і можливості дати дітям повноцінну освіту. Сучасних економічних знань та роботи, що влаштовує, не вистачає 46 % громадян. Дещо адаптованими можна вважати 24 % населення, яким вистачає вміння жити в нових суспільних умовах*193

*193: {Там само. }

В процесі маргіналізації українського суспільства розрізняють чотири періоди*194

*194: {Маслов А. О. Маргінальна особистість як предмет соціально-філософського аналізу. Автореферат дис. на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук. - К., 2004.}

Початок першого періоду збігається із революційними роками 1917 р., а завершується в середині 80-х років ХХ ст. Цей період визначають як тоталітарний. Він характеризується величезними зрушеннями в економічній сфері, що зумовили масштабні зміни соціального статусу індивідів, міграцію, урбанізацію. Формується особистість із подвійною мораллю.

Другий період - середина 80-х - початок 90-х рр. ХХ ст. Відбуваються значні зрушення в усіх сферах життєдіяльності суспільства, особливо суттєві вони в соціально-психологічній. Руйнування старої ціннісно-нормативної системи не супроводжувалося становленням нової. Людина - "розчарована", вона втрачає свої світоглядні орієнтири.

Третій період - початок-кінець 90-х рр. Для цього періоду характерні були високі темпи майнової поляризації населення на фоні загального зубожіння та надзбагачення незначного прошарку при фактичній відсутності середнього класу та умов для його формування. Період "первинного накопичення капіталу".

Четвертий період. Кінець 90-х років і до сьогодні. Характеризується деякою стабілізацією соціально-економічних умов, адаптацією значної частини населення до умов ринкової економіки, відносною кристалізацією соціальної структури суспільства.

Однак, на сьогодні можна вважати цей період завершеним. Розпочинається п' ятий період. Соціально-економічна криза, яка має глобальний характер, в Україні набула свого апогею та негативно відобразилася на набутих у попередній період позитивних рисах соціально-економічних відносин та соціально-психологічних характеристиках переважної частини населення. Найбільші втрати несе середній та "протосередній клас" - той елемент, що є гарантом стабілізації суспільства. Об'єктивні та суб'єктивні фактори маргіналізації населення набули нової сили та значущості на цьому етапі. Примусова, вимушена маргіналізація, що зумовлена різкою втратою набутих статусних позицій, передусім, в економічній, професійній сфері. Навіть набуті в попередніх періодах способи адаптації стають недієвими. Перспектива досить не-визначена.

Одним із найвагоміших факторів маргіналізації у суспільствах, що трансформуються, стає масове безробіття. Воно зумовлює розповсюдження неформальної зайнятості, нелегітимних способів отримання доходу, що лише поглиблює міру маргіналізації та соціального вилучення певних прошарків суспільства в Україні. Юридичні та соціальні гарантії не поширюються на цю категорію. Це зумовлює, зокрема, кризу професійної ідентифікації та збільшення латентної ідентичності: ""винагороджуванні фахові ідентичності" у тіньовій економіці не називають ані в соціологічних опитуваннях., ані в податковій інспекції"*195

*195: {Макєєв С. Соціологічний аналіз ідентичності // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2000. - № 3. - С. 161-163.}

Трудова міграція за межі України постає також як спосіб подолання економічної маргінальності, але при цьому не долається соціальна маргінальність загалом, зокрема може додаватися її культурний тип. "Через те, що основна частина трудової міграції за межі України відбувається нелегально та поза сферою регулювання трудових стосунків, трудові мігранти стають "двічі виключеними": в країнах докладання своєї праці вони не можуть ані реально, ані навіть формально користуватися правами грома-дянина"*196

*196: {ТолстихН. В. Соціальне виключення в сучасній Україні: спроба оцінки (Н. В. Тол-стих3) // Український соціум. - 2003. - № 1 (2). - С. 81-85.}

Майже 16 % українців у пошуках роботи їдуть за межі України. В 2006 р. 43 % дорослого населення були переконані, що в їхньому населеному пункті важко знайти будь-яку роботу (у 2005 р. - 46 %). Останніми роками зростає трудова міграція за кордон. 7 % дорослого населення України уже отримали такий життєвий досвід і переважно в країнах колишнього Радянського Союзу, а також у країнах Центральної Європи. Лише 28 % трудових мігрантів мали законодавче підґрунтя перебування за кордоном. Узагальнений соціальний портрет трудових мігрантів - це кваліфіковані працівники, різноробочі, підприємці, службовці без спеціальної освіти та сільськогосподарські працівники. Серед трудових мігрантів мешканці м. Києва займають досить незначну частку - 5 % (переважно спеціалісти гуманітарної та технічної сфери з вищою та середньою освітою, керівники підприємств та установ, кваліфіковані працівники), що свідчить про дещо кращі соціально-економічні умови життєдіяльності киян*197

*197: {Прибиткова І. Статусні передумови трудової міграції з України // Українське суспільство 1992-2007. Динаміка соціальних змін - К., 2007. -С. 185-193.}

Майже кожна п' ята сім' я трудових мігрантів живе лише на кошти, зароблені за кордоном. Прибиткова І. стверджує, що останніми роками рівень задоволення базових потреб українця не лише не зріс, а навіть знизився. Зокрема це стосується сфери зайнятості, особливо для таких категорій населення, як жителі сіл, малих міст та селищ міського типу. Дані 2005 року свідчать, що майже третина (2,9 млн) сільського населення працездатного віку не працювали і не навчалися. Із 3,8 млн працюючих осіб (45,6 % від загалу осіб працездатного віку в сільській місцевості) 40,2 % працювали за межами свого населеного пункту (серед яких 71,0 % - у містах та селищах України). За останні чотири роки в 2,5 рази збільшилася кількість сільських жителів, що працюють за кордоном. Порівняно з 1996 роком, у 3,2 рази зросла зайнятість в особистому підсобному господарстві (2,6 млн). Однак, "український селянин так і не став хазяїном на власній землі. Тепер він - найманий працівник"*198 Отже, бажаний статус, приналежність до референтної групи - так і не став реальністю для більшості з них. Ми отримали примусову маргінальність.

*198: {Прибиткова І. Статусні передумови трудової міграції з України // Українське суспільство 1992-2007. Динаміка соціальних змін - К., 2007. - С. 185-193.}

Сьогодення зумовлює посилення зовнішніх факторів маргіналі-зації та її масштабів (аномія, переосмислення дійсності, переорієнтація, корінна переоцінка суспільних цінностей, а також докорінні зміни в структурі суспільства). Серед основних маргінальних груп сучасного українського суспільства називають: збіднілі верстви населення, безробітні, "елітна" група населення, люди похилого віку, молодь, мігранти та ін.

Перспективним із теоретичної та практичної доцільності є аналіз транзитивної соціальної реальності в категоріях маргіналь-ності, що дозволить назвати нові смислові грані цього явища, визначити його роль та значення в процесах трансформації соціальної структури.

Маргінальність - поняття міждисциплінарне, поліпредметне. В соціологічній традиції розгляд маргінальності як результату культурного конфлікту (Р. Парк, Е. Стоунквіст), як наслідку соціальної мобільності (Е. Х'юз), як специфічного випадку входження в референтну групу (Р. Мертон), як соціально-ізольованих груп у суспільстві (Дж. Манчіні), як наслідку соціалізації особистості (Т. Шибутані) та ін. Сьогодні маргінальність визначається не лише як результат міжкультурної взаємодії, а й як наслідок соціально-політичних процесів у суспільстві. Розрізняють два основні підходи вивчення маргінальності в сучасній соціології: як процесу переміщення індивіда чи групи з одного стану в інший та як стану соціальних груп, що перебувають у маргінальній позиції соціальної структури суспільства, в результаті зазначеного процесу переміщення.

Своєрідність підходів до дослідження маргінальності і розуміння її сутності багато в чому визначається специфікою конкретної соціальної дійсності і тих форм, які це явище в ній здобуває.

ВИКОРИСТАНА ТА РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

Акопян Н. Маргинальность как одна из основных характеристик трансформирующегося общества // 21-й Век. - 2005. - № 1.

Галсанамжилова О. Н. К вопросу о структурной маргинальности в российском обществе // Журнал социологии и социальной антропологи. - 2006. - № 4.

Маргинальный слой: феномен социальной самоидентификации Го-ленкова З. Т., Игитханян Е. Д., Казаринова И. В. // Социологические исследования. - 1996. - № 8.

Коваліско Н. В. Основи соціальної стратифікації: Навч. посіб. - Л., 2007. - 328 с.

Маргинальность в современной России. Коллективная монография. - М., 2000.

На изломах социальной структуры. - М., 1987.

Попова И. П. Новые маргинальные группы в российском обществе (теоретические аспекты исследования) // Социологические исследования. - 1999. - № 7.

Прибыткова И. Мы - не маргиналы, маргиналы - не мы? // Философская и социологическая мысль. - 1995. - № 11-12.

Шульга М. Маргінальність як криза ідентичності // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2000. - № 3.

Шульга М. Національна і політична маргіналізація за умов системної кризи // Соціологія, теорія, методи, маркетинг. - 2002. - № 1.

R. E. Human Migration and Marginal Man // American Journal of Sociology. - 1928. - Vol. 33. - № 6. - Р. 882-893.


 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси