Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Облікова політика як складова системи управлінняОблікова політика як інструмент управління бухгалтерським облікомНевідповідністю окремих елементів облікової політики принципам...
Відсутністю жорстких вимог щодо строків, порядку формування та...Теоретико-методологічні підходи до формування облікової політики як...Використання попроцесного підходу до формування облікової політики на...
Невідповідністю окремих елементів облікової політики принципам...ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА ПІДПРИЄМСТВА: МЕТОДИЧНИЙ АСПЕКТТеоретико-методологічні підходи до формування облікової політики як...
 
Головна arrow Бухоблік та Аудит arrow Облікова політика
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Складники системи управління як об'єкти облікової політики

Об'єктивний поділ підприємства як цілісної системи на дві підсистеми, одна з котрих безпосередньо здійснює господарські процеси відповідно до його цілей, а друга призначена для управління цими процесами, зумовлює необхідність розкрити склад управлінської підсистеми, яку розглянемо як систему, що, у свою чергу, має власні підсистеми й елементи.

Це необхідно тому, що проблемні питання облікової політики виникають не в якійсь абстрактній системі. Вони пов'язані з конкретними сторонами функціонування системи управління, її складовими - функціями, структурою тощо. Природно, треба знайти склад системи, цілі та завдання, що постають перед окремими її підсистемами, їх властивості й можливості, інші змістовні характеристики.

Складниками системи управління є:

- закони управління, тобто найбільш суттєві взаємозв'язки між елементами системи управління, які забезпечують її цілісність і дієвість;

- функції і методи управління, тобто конкретні форми і прийоми цілеспрямованого впливу органів управління на інтереси й умови життєдіяльності учасників колективної праці;

- інформація як сукупність даних про соціальні і виробничі процеси;

- інструментарій і важелі такого впливу, як плани, рішення, державні замовлення, норми і нормативи, форми матеріального стимулювання;

- організаційна структура, тобто внутрішня побудова системи управління, що відображає особливості суспільного розподілу праці та її кооперації, специфіку виконання конкретних функцій і методів управлінської діяльності;

- технічні засоби збирання, оброблення і зберігання інформації, що суттєво підвищують продуктивність управлінської праці;

- кадри управління - керівники, фахівці, допоміжний персонал.

Для цілей формування облікової політики має методичне значення врахування типу організаційних структур (лінійна, лінійно-функціональна, програмно-цільова) та їх якісних характеристик (характер спеціалізації, призначення, форма організації, характер вплив на об'єкт, стабільність функціонування).

Якісні характеристики впливають на рівень цілеспрямованості функціонування системи управління, тому що, наприклад, структури з об'єктною спеціалізацією, що зосереджують усі функції управління тим або іншим об'єктом і впливають на нього комплексно, в цьому сенсі мають перевагу перед структурами із функціональною спеціалізацією. Отже, є необхідним вивчення можливих варіантів організаційної структури управління та вибору доцільного варіанта, що безпосередньо пов'язано з обліковою політикою.

Таким чином, облікова політика є невід'ємною частиною цілісної системи управління, яка потребує усвідомлення змісту окремо взятих функцій управління та їх взаємодії. Це дасть змогу вирішити конкретні питання формування облікової політики з чіткою управлінською спрямованістю.

Стратегічні цілі підприємства та формування його облікової політики

Підприємство - система, яка функціонує відповідно до цілей життєдіяльності. У літературі початку XXI ст. з'явилося поняття місії, що, на думку його прихильників, у широкому розумінні розглядається як констатація філософії та призначення, сенс існування підприємства. Філософія визначає цінності, вірування і принципи, за якими передбачено здійснювати діяльність. Якщо місія задає загальні орієнтири, напрями функціонування підприємства, то конкретні кінцеві положення, до яких вона прагне, фіксуються у вигляді цілей діяльності.

Тільки на перший погляд можна уявити, що для орієнтації системи на ефективне функціонування в складному і динамічному ринковому середовищі достатньо сформулювати цілі, пов'язані з досягненням необхідних обсягів продажу, виробництва продукції, рівня витрат, прибутку тощо, а потім перевести їх у площину кількісних планових завдань і довести їх до окремих частин системи.

Насправді все значно складніше. Підхід до постановки цілей узагалі, а у нашому випадку особливо, має спочатку розкрити логіку побудови "дерева цілей" і тільки потім виробити конкретні формулювання стосовно окремих сфер діяльності та підсистем цілісної системи управління.

При цьому вельми важливо на стадії його відпрацювання запобігти використанню різноманітних хибних посилань і нових західних концепцій, що відвертають увагу від реальних завдань і створюють ілюзії розвитку.

Тому зауважимо два моменти:

- перевагу буде надано стратегічним цілям, оскільки облікова політика - довгострокова програма, яка, природно, має виходити зі стратегічних цілей;

- наголос має бути зроблено не стільки на самі цілі та їх формування, хоча основні стратегічні цілі будуть визначені, скільки на підхід до їх вироблення, що може використовуватися в різних конкретних випадках.

Для цілей формування облікової політики доцільний поділ цілісного об'єкта управління на сфери інвестиційної діяльності, поточного фінансового, матеріального, енергетичного, конструкторсько-технологічного забезпечення, виробництва основної продукції, збуту та ін. Саме в цих конкретних сферах знаходяться інтереси облікової політики, що виходять із цілей відповідних сфер.

Класифікація господарських процесів з урахуванням змісту сфер діяльності, яка може бути використана для цілей формування облікової політики підприємства, представлена на рис. 3.1.

Звичайно, постановці змістовних цілей щодо конкретних сфер діяльності повинно передувати визначення сильних і слабких сторін організації, загроз, які пов'язані з можливістю появи нових конкурентів, сповільненням зростання ринку, несприятливою політикою уряду, внутрішніми причинами - прямими та завуальованими розкраданнями та зловживаннями, недосконалістю економічного механізму, аморфністю системи управління, некомпетентністю персоналу тощо. Цілі повинні відповідати певним вимогам: бути досяжними, гнучкими, конкретними, сумісними, прийнятними, вимірними.

Природно, що середовище визначає необхідність коригування тих або інших процесів, рішень, навіть, підходів, але це не означає, що підприємство постійно перебуває в стані стратегічного напруження.

Ці міркування повною мірою стосуються й облікової політики. Тактичні зміни в ній можуть відбуватися, щось треба буде підправити, відкоригувати, уточнити, але стратегічна ціль системи управління стабільна, вона полягає у створенні умов для досягнення цілей структурами, що становлять об'єкт управління, тому основні положення облікової полі тики не можуть втрачати своєї актуальності протягом довготривалого періоду. Інакше, це не політика, а рутинні процедури, що виконуються в режимах поточного й опера тивного управління. Таким чином, під час формування облікової політики особливого значення набувають стратегічні цілі підприємства.

Особливий інтерес має поділ цілей за строками досягнення чи ступенем їх важливості для організації на стратегічні, тактичні й оперативні. Стратегічні цілі орієнтовані на вирішення перспективних, масштабних проблем, що якісно змінюють життя та обличчя організації, наприклад, досягнення першості у своїй сфері діяльності, вихід на міжнародні ринки тощо.

Тактичні, поточні цілі є проміжними стосовно стратегічних, вони відображають окремі етапи їх досягнення. Поточна ціль сьогоднішньої фірми зводиться до виживання та забезпечення напрацювань для збереження сталого положення на внутрішньому ринку.

Формулювання мети та цілей облікової політики

Облікова політика має формуватися, виходячи з довгострокових, стратегічних цілей. Більше того, вона повинна мати власну мету, проте її визначення та формулювання повинно чітко узгоджуватись з метою та цілями складових об'єкта і системи управління.

Алгоритм визначення і формулювання мети і цілей облікової політики наведено на рис. 3.2.

Мета облікової політики чітко "вписується" в ієрархію цілей. В алгоритмі, що розкриває послідовність процесу ціле-покладання (рис. 3.2), її ціль безпосередньо пов'язана з цілями сфер діяльності та системи управління.

Таким чином, цілком природно, що ціль формування облікової політики підпорядкована цілям системи управління і полягає в тому, щоб визначити прогалини в системі управління підприємством; узагальнити пов'язані з ними проблем ні питання, успішне вирішення яких передбачає вибір доцільних варіантів; сприяти досягненню цілі всіма підсистемами цілісної економічної системи - підприємства.

Рис. 3.2. Послідовність процесу постановки цілей у системі підприємства

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі теми

Облікова політика як складова системи управління
Облікова політика як інструмент управління бухгалтерським обліком
Невідповідністю окремих елементів облікової політики принципам обачності, історичної (фактичної) собівартості, нарахування та відповідності доходів і витрат
Відсутністю жорстких вимог щодо строків, порядку формування та внесення змін в облікову політику підприємства
Теоретико-методологічні підходи до формування облікової політики як елемента системи управління
Використання попроцесного підходу до формування облікової політики на прикладі цукробурякового виробництва
Невідповідністю окремих елементів облікової політики принципам обачності, історичної (фактичної) собівартості, нарахування та відповідності доходів і витрат
ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА ПІДПРИЄМСТВА: МЕТОДИЧНИЙ АСПЕКТ
Теоретико-методологічні підходи до формування облікової політики як елемента системи управління
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси