Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Гарантійні операції банків із векселямиОблік операцій з векселямиОперації банку з векселемОперації банків з векселямиОперації банків з векселямиОПЕРАЦІЇ ІНКАСО ВЕКСЕЛІВ У БАНКАХАКТИВНІ ТА ПАСИВНІ КРЕДИТНІ ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ ІЗ ВЕКСЕЛЯМИОперації банків з векселямиМеханізм здійснення розрахункових банківських операцій із векселями
 
Головна arrow Банківська справа arrow Банківські операції
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Операції банків з векселями

При вивченні даної теми студенти повинні ознайомитися з характеристикою векселів, їх класифікацією та організацією вексельного обігу в Україні. Основну увагу варто звернути на операції банку у сфері вексельного обігу. Зокрема необхідно розглянути кредитні операції банків з векселями: урахування векселів, переврахування і перезастава та кредитування під заставу векселів.

Українські комерційні банки здійснюють операції з векселями відповідно до Законів України "Про цінні папери і фондовий ринок", "Про обіг векселів в Україні", згідно з якими, у загальному значенні, вексель - це цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Також законом передбачено функціонування векселя виключно у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені).

Вище вказані Закони визначають особливості обігу векселів в Україні, які полягають у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності, відповідно до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції.

Обіг векселів в Україні має наступні особливості, визначені Законом "Про обіг векселів в Україні":

o видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги;

o платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі;

o забороняється використовувати векселі як внесок до статутного фонду господарського товариства;

o зміни до тексту векселя можуть вноситися з ініціативи його держателя виключно векселедавцем (трасантом) через закреслення старого реквізиту та написання нового із зазначенням дати внесення змін та підписанням;

o сума векселя, виражена в іноземній валюті, на території України може бути сплачена в національній валюті України за курсом НБУ на день настання строку платежу чи в іноземній валюті з додержанням вимог валютного законодавства України тощо.

Розглядаючи класифікацію векселів слід поділяти їх за формою та способами використання на прості і переказні.

Простий вексель означає зобов'язання однієї особи виплатити зазначену суму коштів іншій особі за поставлені товари чи надані послуги (Додаток 8). В складанні простого векселя беруть участь два суб'єкта: векселедавець (боржник), який виписує вексель і зобов'язується виплатити суму боргу у зазначений термін та підписує його, а потім - передає векселедержателю (своєму кредитору).

Переказний вексель є наказом позичальнику виплатити певну суму коштів пред'явнику векселя (Додаток 12). Він - призначений для переміщення коштів від однієї особи до іншої за допомогою передавального напису - індосаменту. В складанні переказного векселя беруть участь три суб'єкти: 1)кредитор (трасант, векселедатель) - особа, яка виставляє вексель з наказом здійснити платіж; 2)боржник (трасат, платник) - особа, яка отримує наказ заплатити; 3)ремітент (векселедержатель, перший покупець векселя) - особа на користь якої видано вексель.

Для визнання документа векселем він повинен містити ряд елементів, які називають обов'язковими реквізитами векселя, показаними в табл. 9.1.

Таблиця 9.1. ОБОВ'ЯЗКОВІ РЕКВІЗИТИ ПЕРЕКАЗНОГО І ПРОСТОГО ВЕКСЕЛІВ, ЗГІДНО З ЖЕНЕВСЬКОЮ ВЕКСЕЛЬНОЮ КОНВЕНЦІЄЮ.

Реквізити переказного векселя

Реквізити простого векселя

1. Найменування "вексель", яке називають вексельною міткою

1. Найменування "вексель", яке називають вексельною міткою

2. Простий і нічим не зумовлений наказ сплатити певну суму.

2. Просте і нічим не обумовлене зобов'язання сплатити певну суму

3. Найменування платника (трасата).

4. Зазначення строку платежу (на певну дату, через певний термін після дати складення, за поданням, через певний термін після подання векселя)

3. Зазначення строку платежу (на певну дату, через певний термін після дати складення, за поданням, через певний термін після подання векселя)

5. Зазначення місця платежу.

4. Зазначення місця платежу.

6. Найменування того, кому або за наказом кого має бути здійснений платіж.

5. Найменування того, кому або за наказом кого має бути здійснений платіж (кредитор, векселедержатель).

7. Дата і місце складання векселя

6. Дата і місце складання векселя

8. Назва, підпис і точна адреса векселедавця.

7. Назва, підпис і точна адреса векселедавця.

Наявність зазначених реквізитів є обов'язковою для того, щоб документ мав силу векселя. У Женевській вексельній конвенції є лише три винятки:

коли у тексті векселя не вказано вексельного строку, вексель вважається таким, що підлягає оплаті за поданням;

- у разі відсутності особливої відмітки місце, зазначене поруч з найменуванням платника, вважається місцем платежу, а також місцем проживання платника;

- вексель, у якому не зазначене місце його складання, вважається виписаним у місці, вказаному поруч з назвою векселедавця.

Вексель вексельний текст може містити інші елементи, але їх наявність чи відсутність не позначається на силі векселя. Додаткові реквізити:

1) для забезпечення реалізації своїх вимог векселедержатель може вимагати акцепту векселя від трасата , що підтверджує його платоспроможність і порядність та підвищує силу вексельного права. Акцептант має право здійснити частковий акцепт, тобто погодитись не на всю вексельну суму, тоді на залишок коштів вексель вважається неакцептованим;

2) для перевідступлення прав за векселем його тримач виступаючи індосантом вчинює на звороті векселя або приєднаному до нього аркуші передавальний надпис - індосамент на користь індосата;

3) у переказному векселі трасант може обумовити те, що на суму, яка підлягає сплаті, нараховуватимуться відсотки. При цьому, відсоткова ставка має зазначатися у векселі, а якщо її немає, то умова вважається ненаписаною. Такі відсотки нараховуються від дати видачі переказного векселя, якщо не зазначена інша дата.

Важливою особливістю вексельного права є наявність солідарної відповідальності кожної з осіб, котрі поставили свої підписи на векселі. Як наслідок, перед векселедержателем несе відповідальність не лише акцептант (як у випадку цесії), а й усі векселедержателі та гаранти.

Організаційне забезпечення проведення операцій з векселями визначається банком. У банках, які активно використовують векселі, як правило, створюються спеціалізовані структурні підрозділи, діяльність яких більш докладно буде розглянуто далі.

Банки у сфері вексельного обігу можуть здійснювати кредитні, торговельні, гарантійні, розрахункові, комісійні операції

Розглядаючи класифікацію операцій банку з векселями, слід звернути на балансові (основні) операції з векселями, до яких відносяться кредитні вексельні операції, пов'язані зі наданням або залученням коштів проти векселів чи під їх забезпечення, а також торговельні операції з купівлі або продажу векселів. В загальній структурі кредитні операції з векселями поділяються на активні (врахування векселів, надання кредитів під заставу векселів та придбання векселів) та пасивні (переврахування придбаних векселів, одержання кредитів під заставу векселів та продаж придбаних векселів).

Торговельні вексельні операції - це операції з купівлі або продажу векселів за ціною, що встановлюється у відсотках до суми векселя. До активних торговельних операцій належить придбання векселів, а до пасивних - продаж придбаних векселів.

Основними серед позабалансових операцій банку з векселями є гарантійні вексельні операції - операції, які супроводжуються взяттям банком на себе зобов'язань платежу за векселями з умовою оплатити векселі при настанні певних обставин і в обумовлений строк. До гарантійних належать операції з авалювання та надання гарантій на забезпечення оплати векселів (наприклад, при розрахунках з допомогою документарного акредитиву).

Також до позабалансових операцій відносять розрахункові, комісійні та довірчі операції банків з векселями. Розрахунковими вексельними операціями є операції, які поділяються на операції з оформлення заборгованості векселями (акцептування переказних векселів банком, виданих на банк кредитором банку) ; видача простих векселів банком кредиторові банку; видача банком переказних векселів на боржника банку; видача банку простих векселів боржником банку) та на операції з розрахунків із використанням векселів (вексельний платіж банку кредиторові; вексельний платіж боржника банку).

Комісійні та довірчі операції з векселями - це операції, виконання яких пов'язано з інкасуванням векселів; оплатою векселів, у яких банк є особливим платником (доміциліатом); зберігання векселів (оригіналів, копій і примірників); купівлею - продажем, а також обмінів векселів за дорученням клієнтів.

Угоди про кредитні, торговельні та гарантійні операції, а також інкасування векселів і зберігання, купівлю, продаж і обмін векселів за дорученням клієнтів (інших банків) мають бути укладені в письмовій формі з урахуванням вимог чинного законодавства. Розрахункові операції можуть здійснюватись без угод (договорів) на підставі первинних документів (реєстрів, актів тощо).

У цілому, слід враховувати, що під час проведення операцій з векселями банк бере на себе такі види ризиків: кредитний, ліквідності, процентний, операційний. Для зниження вказаних ризиків у договори банк може включати відповідні додаткові умови.

1. Більш докладний розгляд банківських операцій з векселями варто розпочати з кредитних операцій банків з векселями. Як уже зазначалося до активних кредитних операцій відносять операції з врахування векселів та надання кредитів під заставу векселів.

1.1. За економічним змістом операція з врахування (дисконтування) векселя являє собою трансформацію комерційного кредиту у кредит банківський, адже купівля банком векселя рівнозначна кредитуванню векселедержателя на строк, що залишився до погашення векселя. Цей кредит називається обліковим кредитом.

Врахування (дисконт) векселів - це операція, що полягає у купівлі банком векселя за іменним індосаментом у векселедержателя до настання строку платежу. Ураховуючи вексель банк надає векселедержателю-пред'явнику строковий кредит.

При цьому банк стає повноправним власником векселя з усіма правами й обов'язками згідно з вексельним правом, а векселедержатель отримує суму векселя, зменшену на величину банківської процентної ставки, яка ще називається дисконтом, а також - накладних витрат на здійснення операції.

Сума, яка підлягає утриманню на користь банку від врахування (дисконтування) векселя складається з процентної ставки (дисконту), а для іногородніх векселів - також порто (поштових витрат) і дамно (комісії за інкасування іногородніх векселів).

Дамно мінімальне - це винагорода яка утримується банком в процентному відношенні до повної суми векселя, але не менше встановленої банком суми на кожний пункт.

Порто - це винагорода, яка утримується банком у визначеному розмірі на кожний

У разі позитивного рішення щодо врахування векселів у банку, клієнту відкривається ліміт кредитування. Розмір ліміту кредитування залежить від вартості вексельного портфеля клієнта, але не може перевищувати загальної кредитоспроможності останнього. Оскільки врахування векселів, поданих клієнтом, здійснюється виключно в межах установленого ліміту, працівники банку провадять облік заборгованості (обліго) клієнта, вираховуючи вільний залишок заборгованості. При врахуванні векселів ліміт кредитування зменшується, а при погашенні векселів - зростає.

Як правило, банки здійснюють операції врахування векселів під забезпечення. Лише в окремих випадках допускається врахування векселів без забезпечення, при цьому розрахунок ліміту кредитування проводиться з урахуванням діючих лімітів незабезпечених зобов'язань даного клієнта перед банком, у тому числі кредитів у формі овердрафту.

Векселі, що подаються до врахування, повинні мати не менше двох підписів: векселедавця та першого векселедержателя. Більша кількість передавальних підписів засвідчує вищу надійність векселя. Допускається наявність на векселі безоборотних передавальних написів (за винятком напису позичальника) за умови, що, крім них, наявні, як мінімум, два підписи.

Що стосується строків вексельних зобов'язань, то банки надають перевагу короткостроковим векселям (зазвичай строком до 90 днів), оскільки вони менше залежать від змін у платоспроможності клієнта і загальної економічної кон'юнктури. З цієї причини банки часто відмовляються враховувати векселі зі строком за поданням.

Банки не приймають до врахування векселі, подані юридичними особами, векселі яких хоч би раз були опротестовані, а за менш строгими правилами кредитної політики - опротестовувались протягом останніх шести місяців.

Векселі до врахування подаються в банк за реєстрами. Реєстри поданих до врахування векселів щонайменше у двох примірниках складаються векселедержателем за формою, затвердженою відповідним банком. У реєстрі міститься інформація про векселі, що передаються банку для врахування, а саме: номер векселя, вексельна сума, назва і реквізити платника, дата і місце платежу. Реєстр поданих до врахування векселів може містити інформацію про назву, юридичні адреси, реквізити солідарно відповідальних за векселем осіб, зокрема індосантів та аваліста.

Реєстри векселів нумеруються і записуються у Відомість реєстрів, поданих до врахування векселів. На векселях, поданих банкові для врахування, позичальник повинен проставити бланковий індосамент, залишивши перед підписом достатньо місця для штампу банку, яким буде перетворено бланковий індосамент в іменний.

Рішення про врахування векселів приймається кредитним комітетом (кредитною комісією). Вчиняється дозвільний напис на кожному реєстрі із зазначенням кількості і суми векселів, що приймаються до врахування, а також суми процентів і строку кредитування. Підписується Акт прийняття-передавання векселів.

Операція врахування векселів відбувається після підписання Договору про врахування векселів, у якому зазначаються суб'єкти угоди, їхні права та обов'язки, основні параметри угоди. Такий договір може бути укладено у формі:

1) окремого договору про врахування векселів, який укладається при врахуванні певних векселів;

2) Генеральної угоди про врахування векселів, котра укладається на певний термін і передбачає встановлення ліміту заборгованості за операцією врахування.

Прийняті до врахування векселі реєструються у спеціальному Журналі обліку врахованих векселів, яка щороку відкривається банком. Після цього векселі здаються на зберігання в касу (місцеві векселі групуються за строками платежу, іногородні - за місцем платежу), а клієнт отримує кошти через зарахування на поточний рахунок у строк, установлений у договорі про врахування, або через оплату кредиторської заборгованості за умови подання документів, що підтверджують наявність такої заборгованості.

Невраховані векселі повертаються представникові клієнта.

1.2. Кредити під заставу векселів можуть надаватися в розмірі 60 - 90% номінальної суми векселя у вигляді:

- строкових кредитів, тобто позик, дата погашення яких зафіксована за домовленістю з позичальниками. Такі позики, як правило, є разовими. Строк кредиту встановлюється відповідно до терміну погашення векселем (векселів), а заборгованість за такою позикою обліковується на простому кредитному рахунку;

- кредитів до запитання (онкольних кредитів), коли строк погашення не вказується або встановлюється термін до настання строку погашення векселів із застави. Онкольні кредити під заставу векселів призначені для задоволення постійної потреби клієнтів в обігових коштах. Спеціальний онкольний позичковий рахунок є рахунком до запитання, оскільки банк, у свою чергу, не встановлює для клієнта терміну погашення заборгованості та має активно - пасивний характер, тобто передбачає можливість виникнення як дебетового так і кредитового сальдо.

Дебетові залишки обмежуються лімітом кредитування, крім того за ними нараховуються проценти, аналогічні розрахунку процентних платежів за контокорентним кредитом. На кредитові залишки банк може сплачувати проценти за зберігання коштів на поточних рахунках, або ж він перераховує ці залишки на основний рахунок позичальника.

Розмір плати за кредит та частки банківського кредиту в номінальній вартості забезпечення визначаються банком залежно від кредитоспроможності позичальника та надійності наданих у заставу векселів.

Для отримання кредиту клієнт подає в банк стандартний пакет документів, а також векселі, котрі призначені для передання в заставу. Векселі здаються в банк з реєстром векселів, поданих у заставу щонайменше в двох примірниках. Пред'явникові дається розписка про одержання векселів (наприклад, на копії реєстру) та призначається орієнтовний термін кредитування або день, коли він має забрати не прийняті в заставу векселі.

Банк і клієнт укладають кредитну угоду, у якій міститься низка умов, що є обов'язковими для позичальника: 1)ліміт кредиту (кредитна лінія);

2)граничне співвідношення між забезпеченням (загальна номінальна сума векселя) і можливою заборгованістю у межах 60-90% від загальної суми векселів;

3)розмір процентів за кредит і комісію на користь банку;

4)місце зберігання векселів, поданих у заставу;

5) право банку закрити рахунок і вимагати в будь-який час повного чи часткового погашення заборгованості або надання додаткового забезпечення;

6) право банку використовувати на погашення боргу суми, що надходять для оплати прийнятих у заставу векселів;

7) право банку погашати заборгованість клієнта із сум, що належать клієнтові і перебувають у банку на інших рахунках клієнта;

8) право банку дозволяти клієнту з його ініціативи заміняти одні векселі до строку їх оплати іншими;

9) місце зберігання векселів, переданих у заставу.

Банк приймає векселі в заставу на підставі укладеного з векселедержателем-позичальником договору про заставу, у якому також встановлюється місце зберігання заставлених векселів.

Векселі, що застосовуються як застава, можуть передаватися на зберігання банку, державному чи приватному нотаріусу при цьому позичальник виконує на векселях прийнятих у заставу заставний або передавальний іменний чи бланковий індосамент вид якого встановлюється договором застави, однак банку доцільніше вимагати, щоб позичальник учинив саме передавальний індосамент.

За заставним індосаментом банку передаються такі права:

1) на подання до платежу та одержання платежу за векселем;

2) на здійснення протесту в разі несплати чи часткової оплати векселя;

3) на подання позову про стягнення належної суми платежу до зобов'язаних за векселем осіб.

Після вчинення індосаменту позичальник передає банкові векселі згідно з Актом прийняття-передавання. Банк відкриває позичальникові особовий рахунок для запису:

а) суми отриманої позики;

б) нарахованих банком процентів за рахунком, комісії та інших витрат;

в) усіх грошових сум, що надходять для погашення кредиту;

г) сум векселів, що надходять на забезпечення і виключаються із забезпечення у разі їх оплати або заміни новими.

Оскільки кредитування під заставу векселів здійснюється виключно в межах залишку ліміту кредитування, важливим завданням банківських працівників є контроль за розміром вільного залишку ліміту та станом векселів із застави (реальність, строки їх погашення).

Погашення кредиту під заставу векселів може здійснюватись шляхом перерахування коштів за розпорядженням позичальника з його поточного рахунку (після чого йому повертають векселі), або з зарахуванням безпосередньо на спеціальний позичковий рахунок платежів, що надійшли від векселедавців за векселями переданими в заставу.

Стягнення банком боргу, забезпеченого заставою векселів може також бути здійснено шляхом:

1) подання векселя до платежу зобов'язаній особі, якщо вексель одержаний за заставним або передавальним індосаментом;

2) продажу векселя, якщо він отриманий за передавальним індосаментом.

Кредитування під заставу векселів є досить привабливим для підприємств, що інтенсивно використовують векселі у своїй господарській діяльності й володіють значним вексельним портфелем.

2. Пасивними кредитними операціями з векселями є операції з переврахування придбаних векселів та одержання кредитів під заставу векселів.

2.1. У разі виникнення потреби у додаткових ліквідних коштах, наприклад, у випадку несподіваного вилучення клієнтами депозитів (коштів на розрахункових, поточних та інших аналогічних рахунках), банк для збереження своєї ліквідності може рефінансуватися в установах Національного банку України або в інших банках на умовах переврахування та перезастави векселів, іншими словами - врахування уже врахованих банком векселів.

Використання переврахування в інших, окрім забезпечення ліквідності, цілях менш доцільне, бо в результаті його здійснення знижується дохідність банку від облікової операції.

Методологія здійснення операції переврахування аналогічна врахуванню банками векселів.

При цьому операції з переврахування врахованих банком векселів або одержання під їх заставу кредиту в Національному банку України чи в інших банківських установах також називають рефінансуванням вексельних операцій. На обліковому ринку кожної незалежної держави саме центральний емісійний банк виконує цю особливу функцію з метою стабілізації банківської системи та підтримки ліквідності банків.

Як уже зазначалося, Національний банк здійснює рефінансування банків через операції на відкритому ринку тільки під забезпечення державних цінних паперів, векселів суб'єктів господарської діяльності - резидентів України і векселів Державного казначейства України, що враховані банком за дисконтною ставкою, не нижчою, ніж облікова ставка Національного банку.

Рефінансування банків шляхом операцій на відкритому ринку здійснюється під забезпечення державних цінних паперів або врахованих банком векселів у розмірі до 100 % від балансової вартості державних цінних паперів та до 70 % балансової вартості врахованих векселів.

Установам НБУ надано право здійснювати рефінансування комерційних банків у формі переврахування векселів при дотриманні останніми таких умов:

- усі подані векселі за строками оплати не повинні перевищувати 90 днів і бути такими, щоб векселі можна було вчасно одержати у місцях їх платежу;

- подані до переврахування векселі повинні мати не менше двох підписів, не враховуючи підпису комерційного банку, котрий подав ці векселі, крім цього, - акцепту платника;

- місце платежу поданих до переврахування векселів повинно бути у населених пунктах, де є установи комерційних банків, нотаріус або суд;

- наявність ліміту кредитування тощо.

При цьому, до переврахування приймаються тільки обліковані векселі, а до перезастави - як обліковані за дисконтними операціями векселі, так і векселі, взяті як застава під операції позики.

На практиці, однак, Національний банк України майже не використовує векселі при рефінансуванні комерційних банків. Тобто, операції переврахування не виконуються, а ломбардне кредитування здійснюється виключно за допомогою ОВДП.

1. Розгляд позабалансових операцій з векселями починають з гарантійних (авалювання векселя та видача гарантії під забезпечення векселя), розрахункових операцій з оформлення заборгованості векселями (акцептування переказних векселів та інші) та з розрахунків з використанням векселів. Особливу увагу слід звернути на розгляд порядку акцептного кредитування та рамбурсування.

1.1. Гарантійні вексельні операції - це операції, які супроводжуються взяттям банком на себе зобов'язань платежу за векселями з умовою оплатити векселі при настанні певних обставин і в обумовлений строк. Вексельні гарантії можуть мати явний або прихований вигляд. Приховані вексельні гарантії банків надаються як гарантії платежу (гарантійні листи), шляхом надпису банку на векселі як однієї із зобов'язаних за векселем осіб, крім аваліста. В явному вигляді надається аваль.

Аваль - це вексельна гарантія, внаслідок якої особа, що вчинила цю гарантію (аваліст), бере на себе відповідальність повністю або в частині суми за зобов'язання однієї із зобов'язаних за векселем осіб (векселедавця, акцептанта, індосанта). В авалі банку має зазначатися за кого він виданий. Якщо такої вказівки немає, то він вважається виданим за трасанта. Аваль може бути виданий у будь-який час (складання, видача, будь-який інший етап обігу векселя).

Аваль вчиняється на переказному векселі або на додатковому аркуші (алонжі) із зазначенням місця видачі. Для авалю достатньо одного підпису, поставленого авалістом на лицьовому боці переказного векселя (крім підписів платника або векселедавця).

Авалюючи вексель банк надає строковий кредит або кредит до запитання, залежно від строку платежу за векселем. При цьому авалістом може бути як третя особа так і один із надписантів векселя. Він є боржником "другої черги", оскільки аваль набуває чинності лише після невиконання зобов'язань особою, за яку він виданий.

За умови невиконання клієнтом своїх зобов'язань банк має оплатити вексель, після чого отримує усі права як власник переказного векселя як проти особи за яку було видано аваль, так і проти осіб, які зобов'язані перед цією особою. Банки встановлюють ліміти з авалювання векселів для кожного платника за векселем та для кожного пред'явника векселя.

У разі прийняття банком позитивного рішення про авалювання векселів на кожному реєстрі векселя нараховується сума, яку має сплатити клієнт, а з останнім укладається договір авалювання.

За авальованими векселями банк нараховує проценти на авальний кредит та комісійні, а якщо кредитний ризик високий, то банк буде претендувати на більші комісійні за вчинення авалю.

А саме, крім процентів, за іногородніми авальованими векселями можуть утримувати комісію, дамно і порто, також комісію за зобов'язання надати авальний кредит. Така комісія, як правило, розраховується у процентному відношенні до суми, на яку банк зобов'язався забезпечити платіж за векселем, за період дії такого зобов'язання і незалежно від того, чи використав позичальник право на одержання авалю, чи ні.

Банк зобов'язаний платити за авальованим ним векселем у таких випадках:

1) якщо мала місце відмова від платежу або акцепту, - проти пред'явлення опротестованого векселя;

2) якщо трасат припинив платежі, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні;

3) у разі оголошення трасата банкрутом, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або у разі оголошення банкрутом трасанта за векселем, який не підлягає акцепту, - проти рішення суду про оголошення банкрутом.

Банк не зобов'язаний оплачувати суму, яка перевищує наданий ним аваль та відшкодовувати векселедержателю витрати на опротестування векселя, якщо це не зазначено.

Зобов'язання банку як аваліста припиняється в разі оплати ним векселя.

Відповідальність банку як аваліста припиняється в разі:

- оплати векселя платником;

- оплати векселя особою, яка вчинила свій підпис раніше позичальника;

закінчення строку позовної давності проти банку-аваліста.

Після оплати векселя банк аваліст набуває право регресної вимоги проти особи, за яку він надав аваль та проти всіх зобов'язаних перед цією особою солідарних боржників.

3.2. До позабалансових також відносять розрахункові вексельні операції, які поділяються на:

- операції з оформлення заборгованості векселями (акцептування переказних векселів банком; видача банку простих векселів боржником банку)

- операції з розрахунків із використанням векселів (вексельний платіж банку кредиторові; вексельний платіж боржника банку).

3.2.1. Найбільш поширеними розрахунковими вексельними операціями є надання банківських акцептів (banker'- acceptsance) під якими розуміють акцептовані векселі, за якими банк гарантує оплату поставленої продукції (виконаних робіт) шляхом здійснення власного акцептування замість клієнта переказного векселя. Мова йде про наявність подвійної гарантії оплати: імпортера (платника), який надає кошти на оплату векселя, і банку, що гарантує і здійснює безпосередній платіж.

Векселі, акцептовані банком через свою високу ліквідність та надійність виступають як міжнародний платіжний засіб.

Відмінність акцептної операції від авалювання, крім форми, полягає у тому, що банк мусить сплатити суму векселя в будь - якому випадку, тоді як при авалі - лише при невиконанні клієнтом своїх зобов'язань.

Винагорода банку за акцептну операцію складається з комісійної винагороди, яка сплачується після досягнення домовленості про акцептування. Додаткові доходи банк-акцептант може отримати за допомогою врахування акцептованого ним векселя, а також депонування банківського акцепту за дорученням його держателя (витрати імпортера крім комісії банку включають ще й відшкодування експортеру витрат за врахування векселя).

Якщо акцептна операція банку (за умови врахування банком акцептованого ним векселя або внесення клієнтом чи за його дорученням покриття - як при акцептно-рамбурсному кредиті) переростає в кредитну, то банк, крім комісії, стягує ще й проценти.

Для зниження ризику акцептної операції банки надають перевагу акцептуванню товарних векселів, відстежують терміни погашення векселя, здійснюють контроль за товарно-грошовими потоками. Також знижує ризик поєднання акцепту з рамбурсуванням.

Рамбурсування - це відшкодування клієнтом суми платежу до настання строку платежу за банківським акцептом (один - три дні залежно від репутації клієнта). Для отримання такого відшкодування банки отримують товарні документи до внесення клієнтом суми покриття, перевіряють кредитоспроможність клієнта, можуть оформляти угоди строковим зобов'язанням (простим векселем), можуть вимагати ліквідного забезпечення у формі цінних паперів, банківської гарантії тощо.

Поширеною формою акцептної операції банків є акцептно - рамбурсний кредит, який застосовується у міжнародних контрактах коли валюта платежу не збігається з валютами країн - суб'єктів угоди. Такий кредит є різновидом покритого кредиту і супроводжується відкриттям безвідзивного акредитиву та забезпечується товарними документами.

Порядок здійснення операції такий. Імпортер дає доручення банку, з яким є домовленість про акцептування тратт, відкрити акредитив на користь експортера. Після отримання від експортера товарних документів замість акцептованого векселя банк-акцептант списує суму платежу за векселем та комісії з кореспондентського рахунку банку-імпортера. Коли банк-акцептант і банк імпортера не мають кореспондентських відносин, у здійсненні угоди може брати участь третя особа - банк-комісіонер. При цьому банк-акцептант списує кошти з кореспондентського рахунку комісіонера, а той дебетує кореспондентський рахунок банку імпортера. В обох випадках імпортер вносить суму платежу у свій банк напередодні терміну оплати векселя.

Акцептний кредит призначається для покриття потреб в обігових коштах і не може використовуватись для інвестиційних цілей.

Банк веде облік виданих ним простих і переказних векселів, також акцептованих тратт у відповідному журналі.

Борг може бути оформлений векселями як повністю, так і частково. За домовленістю сторін на номінальну суму векселя можуть нараховуватися проценти відповідно до вимог законодавства про вексельний обіг.

3.2.2. До операцій за розрахунками векселями щодо погашення кредиторської заборгованості банку належать вексельні платежі на користь кредитора. їх сутність полягає в тому, що кредитор банку погоджується прийняти від банку-боржника виконання іншого (вексельного) зобов'язання від платника за векселем. Прийняття вексельного зобов'язання відбувається шляхом передавання векселя, придбаного банком-боржником, кредитору банку.

При переданні банком-боржником векселя своєму кредитору настають такі правові наслідки: зобов'язання припиняється, якщо боржник є векселедавцем простого векселя або акцептантом тратти, а кредитор - першим векселедержателем простого векселя або трасантом акцептованої тратти і якщо немає права регресу проти боржника щодо зобов'язання, на підставі якого виданий вексель.

Якщо в платежі відмовлено, то позов може бути заявлений лише за векселем.

3.2.3. До операцій за розрахунками векселями з погашення дебіторської заборгованості перед банком належать вексельні платежі боржника на користь банку. їх суть полягає в тому, що банк-кредитор погоджується прийняти від клієнта-боржника виконання іншого (вексельного) зобов'язання від платника за векселем.

Прийняття вексельного зобов'язання відбувається шляхом передавання векселя, придбаного клієнтом-боржником, банку-кредитору.

У разі погашення дебіторської заборгованості перед банком вимоги до векселів і порядку їх приймання встановлюються ті самі, що і для куплених векселів.

При цьому, використання векселів для розрахунків за заборгованістю за банківським кредитом не допускається.

Приймання або передавання банком векселів під час проведення вексельних платежів здійснюється з використанням відповідних реєстрів.

В структурі комісійних та довірчих операцій з векселями також необхідно розрізняти порядок інкасування та доміцилювання векселів, їх зберігання, а також купівлю, продаж і обмін векселів за дорученням клієнтів. При розгляді вказаних питань студент повинен знати порядок визначення платежів банку за відповідними операціями.

3.3. Основними комісійними операціями з векселями є операції з інкасування та доміціляції.

3.3.1. Банки можуть виконувати доручення своїх клієнтів-векселедержателів, беручи на себе відповідальність за подання векселів і супровідних комерційних документів у строк платникові та одержання належних платежів. Ця послуга називається інкасуванням векселів і належить до комісійних операцій. В інкасовій операції беруть участь 5 учасників:

1) принципал - векселедержатель, який дає доручення інкасувати вексель;

2) ремітент - банк, якому дано доручення здійснити інкасування векселя;

3) інкасуючий банк - банк, який бере участь в інкасуванні, але не є банком - ремітентом;

4) платник за векселем ;

5) пред'являючий банк - інкасуючий банк, який здійснює пред'явлення векселів платнику

Інкасування векселів здійснюється за двома видами: а) чисте інкасо;

6) документарне інкасо.

Чисте і документарне інкасо векселів банк здійснює на підставі договору про інкасування векселів, що укладається з комітентом, та доручення на інкасування, в якому зазначені повні інструкції комітента. Таке доручення на інкасування повинно мати реєстр або опис векселів, прийнятих на інкасо.

Банки, приймаючи векселі для інкасування, висувають вимогу про наявність у місці оплати банківських установ. Як правило, банки відмовляються від інкасування неакцептованих переказних векселів, а також недоміцильованих векселів.

Здійснюючи інкасування банк не бере на себе відповідальності за цими векселями, тому привабливість такої операції полягає у вилученні комісійної винагороди та в отриманні у тимчасове розпорядження ресурсів, які можна використати для активних операцій. При цьому банк не несе ризику, а його роль зводиться лише до точного виконання інструкцій клієнта, оскільки витрати банку можуть виникнути лише у разі порушень умов ним договору

У цілому, доходи банку від здійснення інкасової операції включають:

1) комісійну винагороду, яка утримується в процентному відношенні до повної суми векселя, але не менше встановленої банком суми на кожний пункт (мінімальна комісія);

2) відшкодування витрат на відправлення та отримання векселів;

3) для іногородніх векселів також утримується дамно і порто.

3.3.2. Для забезпечення здійснення платежів у встановлений строк установа банку може виступати особливим платником здійснюючи доміциляцію векселя. Тобто, на відміну від інкасової послуги, банк у ролі доміциліата виступає не отримувачем платежу, а платником за векселем.

Доміциляція векселя - це доручення оплатити векселі в особливому місці платежу, яке відрізняється від місцезнаходження (доміциль) особи, яка зазначена як платник за векселем. Відповідно, вексель, що підлягає оплаті в місці доміциляції, називається доміцильованим, його зовнішньою ознакою є надпис на лицьовому боці векселя здійсненим векселедавцем простого або переказного векселя або акцептантом переказного векселя разом з підписом особи, яка здійснює доміциляцію. Ті векселі, оплата яких повинна здійснитися за місцезнаходженням платника, вважаються недоміцильованими, а особа призначена для оплати таких векселів є особливим платником. Відповідно, доміциліантом є особа, призначена для оплати векселів поза місцезнаходженням платників (особливий платник в особливому місці платежу).

Оплата векселів, в яких банк виступає особливим платником (доміциліантом) здійснюється банком за дорученням довірителя-платника за векселем на підставі одержаних від довірителя інструкцій, тобто:

- прийом векселів до платежу від законного векселедержателя;

- здійснення платежу за векселями;

- передача векселів платнику після повної оплати векселя.

Для виконання послуги доміциляції між банком і векселедержателем укладається спеціальна угода, згідно з якою банк зобов'язується здійснити оплату за наданими йому клієнтом (довірителем) векселями за відповідну винагороду - комісію, а клієнт зобов'язується до настання терміну платежу за векселями (за 3-5 днів) зарезервувати у банку грошові кошти у сумі доміцильованих векселів за рахунок власних або позичених коштів (кредиту).

Основними умовами здійснення платежу банком за доміцильованими векселями є:

1) подання оригіналу векселя і супровідного реєстру векселів, поданих до оплати;

2) наявність коштів для оплати на відповідному рахунку.

Після оплати векселів банк повідомляє про це клієнта і повертає йому векселі під розписку, або відсилає їх з повідомленням про оплату.

Якщо клієнтом не внесено коштів, достатніх для оплати векселя то банк відмовляється від його оплати, а продавець векселя здійснює протест проти платника (але не проти банку доміциліата).

Тим самим векселі, які підлягають оплаті в банку, не є наказом чи зобов'язанням банку виконати платіж. Виступаючи як доміціліант, банк не ризикує, оскільки він оплачує суму векселя тільки в тому випадку, якщо платник заздалегідь перерахував йому вексельну суму або якщо платник має в нього на своєму рахунку достатні кошти й уповноважує банк списати з його рахунку суму, необхідну для оплати векселя. В іншому випадку банк відмовляє у платежі, і вексель опротестовується звичайним порядком проти векселедавця.

3.3.3. До довірчих операцій з векселями відносять зберігання векселів - це здійснення банком за дорученням, від імені і за рахунок довірителя (векселедержателя) операцій з векселями на підставі одержаних від довірителя інструкцій, тобто здійснювати операції у вигляді закритого і відкритого зберігання векселів (оригіналів, копій і примірників) у:

1) схові;

2) шляхом передавання законному векселедержателю оригіналу векселя, його копії;

3) шляхом передавання примірника переказного векселя, що призначався для акцепту, законному векселедержателю іншого примірника векселя;

4) шляхом передавання оригіналів, примірників і копії векселів іншій особі на умовах, зазначених векселедержателем.

Відкрите зберігання векселя - це зберігання векселя на умовах, які вказуються у супровідному дорученні на зберігання, що подається у банк супровідним до векселя і містить точні і повні інструкції щодо дій банку з векселями. Таке-доручення на зберігання має містити реєстр векселів, що передаються. Його також достатньо для здійснення схову.

Відповідно, закрите зберігання векселів - це зберігання векселів шляхом надання векселедержателю депозитного вічка у сховищі (сейфі) банку без будь - яких інструкцій щодо дій банку з векселями. Здійснюється на підставі договору схову, який може укладатися про зберігання визначених векселів на певний строк, без зазначення строку або до запитання. Він може містити умови про майнову відповідальність банку.

При здійсненні схову з подальшим передаванням векселів довірителю та особам, вказаним довірителем, банк не бере на себе ніякої відповідальності за форму, повноту, точність, справжність, підробку, юридичне значення векселів.

Також банк не відповідає за неплатоспроможність, недбалість, помилку особи, якій згідно з інструкціями доручення на зберігання має бути переданий вексель.

Відповідно до умов договору банк бере на себе зобов'язання зберігати векселі, відповідати за всі наслідки у зв'язку з їх знищенням та псуванням, гарантуючи повернення або передавання векселів.

Зберігання векселів банк здійснює на підставі укладеного з довірителем договору про зберігання.

За здійснення операції зі зберігання банк може отримувати на свою користь комісійну винагороду, розмір якої може встановлюватись як у відсотках до вартості або суми векселів, так і становити фіксовану суму за один вексель. Тариф банку обліковується за різними методами: залежно від часу зберігання, кількості векселів та номіналів векселів.

3.3.4. Одним з видів вексельних операцій банківських установ є надання клієнтам консультаційних послуг. Надання консультацій (консалтинг) - це специфічний вид зв'язку між банком і клієнтом, при якому радник (банк) намагається допомогти клієнтові вирішити наявні проблеми або проблеми, що виникнуть у майбутньому. При цьому банк-консультант не несе безпосередньої відповідальності за виконання завдання як такого, а лише допомагає клієнтові ефективно вирішити ці завдання. До цього виду операцій слід віднести розробку схем вексельних взаємозаліків, методичну допомогу при удосконаленні вексельних розрахунків підприємств і таке інше. Банк не несе відповідальності за наслідки здійснення пропонованих ним рішень.

За надання консультаційних послуг на ринку векселів комерційний банк одержує комісійну винагороду

3.3.5. Купівлю, продаж і обмін векселів за дорученням клієнтів банк здійснює на підставі договорів комісії та доручення за ціною, що встановлюється у відсотках до суми векселя. Потім для виконання комісійних договорів банк укладає з контрагентами договори купівлі, продажу і обміну векселів.

Прийом або передача банком куплених, проданих або обміняних векселів здійснюється за реєстрами. Банк проводить юридичну експертизу векселів, експертизу вексельних бланків. У разі підробки, неповного заповнення вексельних реквізитів, підписів осіб, що не мали на те повноваження тощо, банк відмовляє в проведенні комісійної угоди.

Банк, що здійснює комісійні угоди, виконує в цьому випадку функції торговця цінними паперами. Тому на його підрозділи, його документообіг і поширюються усі вимоги не тільки НБУ, а й Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Це стосується кваліфікаційних вимог до фахівців вексельних відділів банку та керівників установ банку, звітності, що подається Національній комісії, та ведення номерів вексельних угод.

Перехід прав власності за векселем бажано оформляти бланковим індосаментом.

При купівлі векселів за дорученням клієнта банк може надавати останньому кредит або забезпечувати виконання його зобов'язань поручительством чи гарантією на загальних принципах банківського кредитування. При цьому банк бере на себе кредитний, а в певних випадках - і процентний ризики.

На завершення теми слід зазначити, що угоди про кредитні, торговельні та гарантійні операції, а також інкасування векселів і зберігання, купівлю, продаж і обмін векселів за дорученням клієнтів (інших банків) мають бути укладені в письмовій формі з урахуванням вимог чинного законодавства. Розрахункові операції можуть здійснюватись без угод (договорів) на підставі первинних документів (реєстрів, актів тощо).

Під час проведення операцій з векселями банк приймає такі ризики: кредитний, ліквідності, процентний, операційний.

Банк має забезпечувати документальне оформлення руху векселів. Зокрема, приймання та передавання векселів здійснюються банком на підставі відповідних первинних документів, що мають містити реєстр (опис) векселів.

В темі важливо приділити увагу напрямкам розвитку операцій з векселями провідних зарубіжних банків країн з ринковою економікою.

Окремому розгляду підлягає організація роботи з векселями в банку та особливості проведення експертизи векселів.

А саме, банк самостійно приймає рішення про організаційне забезпечення проведення операцій з векселями. Банки повинні мати відповідний спеціалізований структурний підрозділ, основні функції якого полягають, зокрема, в координуванні здійснення установами банку операцій з векселями, контролі за дотриманням законодавства при здійсненні банком вексельних операцій та ін. Як правило, вексельна робота в комерційному банку сконцентрована в такому підрозділі. Йдеться не тільки про суто банківські операції (врахування векселів, видачу кредитів під заставу векселів, інкасування тощо), а й про торгівлю векселями.

Слід звернути увагу, що торгівля цінними паперами згідно зі Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" є одним з видів професійної діяльності на ринку цінних паперів, здійснення якої потребує спеціального дозволу Національної комісії з цінних паперів і фондового ринку.

З метою ефективного проведення вексельних операцій банк розробляє та затверджує організаційну структуру підрозділів та функціональну взаємодію між ними. Ця структура доповнюється розробкою положень, інструкцій, типових документів, технологічних карт тощо. Кожен співробітник має бути обізнаний зі своїми функціональними обов'язками та межами повноважень. Як правило, прийняття рішень за активними операціями банку здійснюється кредитним комітетом. Цей орган також приймає усі рішення з питань оформлення кредиторської заборгованості векселями позичальника тощо.

А саме можна зазначити такі функціональні обов'язки щодо роботи з векселями структурних підрозділів банківської установи.

Відділ боргових зобов'язань відповідає за:

o за загальну координацію операцій банку з векселями;

o ведення карток за довірчими операціями з векселями;

o оформлення первинних документів щодо операцій з векселями;

o ведення єдиної бази даних з операцій банку з векселями;

o підготовку звітності за операціями банку з векселями до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України і Національного банку України;

o ведення управлінського обліку операцій з векселями. Функціями операційно-касового відділу є:

- видача векселів працівникам відділу боргових зобов'язань;

- продаж вексельних бланків клієнтам банку;

- видача вексельних бланків.

- зберігання бланків векселів та оформлених векселів у сховищі банку.

Управління бухгалтерського обліку та звітності (стосовно бухгалтерського обліку операцій з векселями):

o складання та надання внутрішнім та зовнішнім користувачам бухгалтерських звітів, форм, іншої документації щодо операцій банку з векселями;

o здійснення за розпорядженням працівників відділу боргових зобов'язань бухгалтерських проводок за операціями з векселями;

o ведення податкового обліку операцій банку з векселями.

Управління активно-пасивних операцій (стосовно кредитних операцій з векселями) відповідає:

- за прийняття заявок клієнтів на проведення кредитних операцій, в яких передбачається використання векселів (надання та одержання кредитів під заставу векселів, інші кредитні операції, що входять до безпосередньої компетенції управління активно-пасивних операцій);

- підготовку та оформлення первинних документів за кредитними операціями з векселями;

- підготовку звітності для Національного банку України щодо кредитних операцій з векселями.

Функціями юридичного управління щодо претензійної роботи з векселями є:

o розгляд та затвердження договорів щодо операцій з векселями;

o подання нотаріусам векселів для здійснення нотаріальних дій;

o підготовка юридичної документації з претензійно-позовної роботи, пов'язаної з векселями;

o представництво інтересів банку в цивільному та господарському суді при розгляданні спорів, що виникли при проведенні операцій з векселями.

Важливим елементом прийняття ефективних рішень на вексельному ринку та перепоною шахрайським діям на вексельному ринку країни є проведення всебічної експертизи векселів установами банків.

Робота з перевірки векселів умовно поділяється на три напрямки: юридична й економічна експертиза та експертиза бланків векселів.

Якщо в результаті зазначеної перевірки вдається виявити факт підробки, фальсифікації або відсутності хоча б одного елемента технічного захисту бланка, то такий факт за рішенням суду може стати підставою для визнання бланка недійсним.

Експертиза бланків векселів фахівцями відповідального підрозділу банку завершується складанням акта.

Проведення експертизи векселів (перевірка бланків, розрахунок дисконту, консультаційні послуги, перевірка на дійсність у емітента тощо) є самостійною банківською послугою.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси