Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Синтаксичні конструкції ділових документів, їх особливостіПоняття "правове письмо" та "юридичний документ"Офіційно-діловий стиль юридичних документівРозпорядчі документи - як особлива група організаційно-розпорядчої...СИНТАКСИЧНІ НОРМИ МОВИ ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ
Зовнішньоекономічна діяльність в сфері науково-технічних відносинОсновні технічні та організаційні заходи щодо профілактики...Особливості взаємодії природно-технічних геосистем різного...Особливості взаємодії природних і технічних складових у меліоративних...Обмеження за особливостям взаємовідносин сторін операцій страхування
 
Головна arrow Документознавство arrow Правове письмо
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Синтаксичні особливості мови юридичного документа

Чіткість і логічність викладу тексту нормативного акта досягається за рахунок бездоганного дотримання правил синтаксису:

1. Діловий документ має розповідний характер, переважають прості речення з прямим порядком слів:

а) група підмета ставиться перед групою присудка: Наймодавець може пред явити в суді...; Боржник не звільняється від відповідальності...;

б) узгоджене означення стоїть перед означуваним словом, а неузгоджене - одразу після нього: приватна власність, цивільне право, майнова відповідальність;

в) вставні слова (вказівка на висловлене раніше, систематизація викладу, пояснення окремих слів і словосполучень, посилання на джерело повідомлюваного) виносяться на початок речення: безсумнівно, по-перше, по-друге, наприклад, таким чином тощо.

2. Переважає присудок, що має форму теперішнього часу із значенням позачасовості, постійності: Україна є республікою.

3. Поширені пасивні конструкції, у яких вибір присудка часто обмежений і тісно пов'язаний із лексичним значенням підмета: вимоги задовольняються, показники встановлюються, прибуток одержується, операція проводиться, витрати скорочуються, позовна давність встановлюється, стаття передбачає, право власності набувається і припиняється.

4. Характерним проявом стилю нормативного акта є нанизування відмінкових форм, розміщених підряд кількох слів в одному відмінку, найчастіше в родовому або в орудному: Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, арбітражем, третейським судом.

5. Довжина і складність будови простого речення зростає за рахунок віддієслівних іменників і тих слів та зворотів, яких ці іменники вимагають після себе: витребування (кого? чого? ким? чим?), володіння (чим? ким?), встановлення (чого? ким?). Цілком очевидно, що такі речення об'ємні і багатослівні.

6. Ознакою юридичного документа є інфінітивні конструкції: зобов 'язати, затвердити, порушити справу, надати, скасувати, попередити, забезпечити, відшкодувати.

1. Типовим для нормативних текстів є дієприкметникові та дієприслівникові звороти, що дає змогу чітко виявити логічне підпорядкування частин висловлюваної думки, а також - економніше висловити її. Дієприслівниковий зворот переймає функцію підрядного речення і, за загальним правилом, виноситься на початок конструкції: встановивши факт перебування..., керуючись статтею закону..., беручи до уваги..., розглянувши матеріали справи... Але не варто кожне речення розпочинати зворотом, це переобтяжує текст, робить його надто "сухим".

8. У тексті нормативного акта можуть бути складні синтаксичні конструкції, кількість слів у яких, за нашими підрахунками, сягає 250 одиниць. Щоб такий словесний масив не видавався надто загромадженим, його варто розбивати на пункти, підпункти тощо, кожен з яких розпочинати з абзацу, тобто вдаватися до структурно-композиційного підходу.

Труднощі з узгодженням підмета і присудка виникають тоді, коли підмет виражений числівником, займенником, словосполученням, передає невизначену кількість предметів.

1. Форма однини у присудку відбиває тенденцію до формально-граматичного узгодження його з групою підмета, де у складі є слова: решта, частина, група, ряд, юрба, більшість, меншість, багато, мало, безліч і под.

Форма однини присудка рекомендована, якщо:

а) присудок передує групі підмета: Визнано недійсними доручення, у яких не зазначено дату їх створення;

б) підметом є іменник з кількісним значенням без залежних слів: Юрба мітингувала на майдані;

в) до складу підмета включені іменники на позначення абстрактних понять: Решта учасників конференції буде виступати завтра.

г) при іменнику з кількісним значенням є узгоджене означення: Переважна більшість свідків уже дала свідчення.

2. Присудок у множині свідчить про смислове узгодження його з підметом, коли враховується реальна множинність предметів, виражена словами з кількісним значенням.

Форма множини присудка рекомендована, якщо:

а) підмет або присудок становлять однорідні члени речення: Не один, а безліч доказів свідчили про його причетність до справи;

б) підмет і присудок відділені другорядними членами речення: Багато злочинів, вчинених молодими людьми, скоєні у стані алкогольного спяніння.

3. Ті ж закономірності щодо форм присудка (однини чи множини) спостерігаються й під час використання у підметі кількісних числівників:

а) якщо підмет має у своєму складі числівник, який закінчується на одиницю (21,381 тощо), присудок ставиться у формі однини: У минулому році було порушено 31 кримінальну справу.

б) якщо у складі підмета вживаються числівники до десяти, то присудок частіше має форму множини: Були опитані три свідки.

в) якщо до складу підмета входять числівники на позначення великої кількості, а також сто, тисяча, мільйон, мільярд, переважає присудок у формі однини: Із каси заводу викрадено п 'ятсот тисяч гривень.

4. При підметі, вираженому займенниками хто, ніхто, ніщо, дехто, кожний і под., присудок ставиться в однині: Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Кожен, хто працює, має право на відпочинок.

5. При підметі, вираженому займенниками усі, всі, такі, ці і под., присудок набирає форми множини: Усі, хто не пройшов реєстрації] повинні з 'явитися...

Структура речення на комунікативному рівні. Законодавчий жанр формує стереотипні синтаксичні конструкції, уникаючи варіантів висловлення, які б породжували неоднозначність сприймання, розуміння тексту. У зв'язку з цим порядок слів у реченні підпорядковується головному принципу жанру - думка повинна бути висловлена чітко, з урахуванням усіх причинно-наслідкових зв'язків між повідомлюваними фактами, кожна стаття нормативного акта дозволяє тільки одне тлумачення. Тому в таких текстах функціонують лінійно-динамічні структури з об'єктивним, стилістично нейтральним порядком розташування елементів: відоме - нове. Однак така проста ситуація не є абсолютно типовою. Частіше смислові відношення між реченнями - пунктами статті нормативного акта виступають у значно складнішому вигляді, оскільки кожен такий пункт має свою завершену синтаксично-смислову силу, що відповідає комунікативному завданню.

Залежно від комунікативного спрямування та інформативної мети висловлення, речення поділяється на дві основні частини - тему (Т - дане, основа, відоме) і рему (Р - нове, ядро, повідомлюване).

Правильна логічна побудова сліїлістично нейтральної мови права вимагає, щоб тема, як вихідний пункт висловлення, що може бути вже відомий адресату, перебувала на початку речення, а рема, яка щось повідомляє про тему і містить, зазвичай, нову, невідому інформацію, - у кінці речення, після теми. Порушення такої послідовності в мові права веде до порушення логіки викладу, точності, а, можливо, й правильності думки.

Порядок слів залежить від того, яку мету ставить перед собою мовець, яку нову інформацію він хоче передати висловленням.

1. Копи метою мовця є назвати дію, виконавець якої відомий, -увиразнюється значення дії. Це значення є ремою (новою інформацією), яка і виноситься у кінець синтаксичної структури. Суб'єкт дії (як відомий виконавець) виноситься на початок речення. Таке розташування слів з метою позиційного виокремлення дії, процесу, стану найпоширеніше у реченнях правових текстів: Наймач/може пред'явити в суді вимогу про дострокове розірвання договору найму (Т-Р).

2. Коли відома дія чи ознака, а мета висловлення - повідомити, хто (що) є виконавцем дії (чи носієм ознаки), - увиразнюється значення суб'єкта дії: В судовому процесі може брати участь/судовий експерт (Т-Р).

3. Коли мовець повідомляє, яка подія відбувається за відомих умов (у конкретному місці, у відповідний час, з певних причин і т. ін.,-увиразнюється значення перебігу подій: Під час постатейного голосування/розглядаються пропозиції,.. (Т-Р).

4. Коли темою повідомлення є особа (предмет), введена в якусь ситуацію, а метою висловлення - повідомлення про те, що відбувається з цією особою (предметом) за відомих умов, - увиразнюється значення ситуації. У такому разі передбачається складна тема, власне, можна говорити про дві теми: вказівка на умову, час, місце і т.ін. (див. пункт 3), та назва виконавця дії чи носія ознаки (див. пункт 1):... внаслідок несвоєчасного їх (вантажів) вивезення одержувачами з вини останніх плата за зберігання цих вантажів у портах/може бути збільшена до трикратного розміру (Т-Р).

5. Коли мовець хоче з'ясувати реальний факт вказівкою на його місце, причину, час виконання, - увиразнюється обставинне значення. Ситуація реалізується таким чином: весь склад речення, за винятком відповідної обставини, є темою і передає уже відомий факт, а ця обставина - ремою, у ній і повідомляється основна інформація - уточнення конкретного факту. Порядок слів у таких реченнях характерний тим, що рема обов'язково знаходиться в кінці речення: Побачення може бути дозволено, як правило,/не більше одного разу на місяць (Т-Р).

Експресія або виразність - може бути притаманна юридичним актам, коли вони несуть у собі додаткове стилістично-вольове навантаження, зумовлене імперативністю правових норм. У таких текстах виникає зворотний порядок розташування елементів (інверсія:): а) коли змінюється об'єктивна послідовність компонентів (рема -тема); б) коли змінюється послідовність компонентів не актуалізованого словосполучення (не порушуючи порядку "тема - рема").

Непрямий порядок компонентів створюється синтаксичними конструкціями - відокремленими зворотами - як засобом виділення комунікативного центру: Розглянувши справу про адміністративне правопорушення/орган (посадова особа) виносить постанову по справі (Р-Т). Ознайомившись з висновком експерта,/слідчий має право допитати експерта з метою одержання роз 'яснення або доповнення висновку (Р-Т).

Зворотний порядок слів як нейтральний контекстуально чи ситуативно зумовлений, визначений стилістичними особливостями та підпорядкований традиціям викладу, зрештою, формальним нормам побудови висловлення. У таких реченнях порядок слів з препозитивним присудком сприймається як традиційний, нейтральний, бо й поділ на комунікативні частини - узвичаєний: Т-Р, увиразнюється значення реальності перебігу подій: При накладенні стягнення/враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан... Законодавством України/можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами.

Інверсія з вольовим відтінком експресії спостерігається, коли необхідно підкреслити особливу значущість дії, її семантики, що й спонукало організатора мовного процесу - законодавця - винести дієслово на незвичне для синтаксичної будови місце - під логічний наголос. У реченнях із зворотним порядком слів рема, виявившись у незвичній для неї препозиції, виділяється підсиленим (емфатичним) наголосом, а тема вимовляється зниженим тоном і майже без наголосу. Такий інверсований порядок слів разом із незвичним інтонаційним оформленням надає висловленню експресивного забарвлення. Пор.: Проектування і будівництво населених пунктів, промислових комплексів та інших об 'єктів без попереднього геологічного вивчення ділянок надр/-забороняється - (Т-Р). Забороняється/проектування і будівництво населених пунктів, промислових комплексів та інших об'єктів без попереднього геологічного вивчення ділянок надр... (Р-Т).

І все ж стилістичні особливості юридичного тексту зумовлюють традиційні варіанти порядку слів (Т-Р): Кримінальна справа/розглядається в тому суді, в районі діяльності якого вчинено злочин (Т-Р). У цьому прикладі порядок слів вважається закономірним, звичним. Його зміна - вираження вольової експресії.

Аналіз текстів нормативних актів свідчить, що найбільш типовим виявом вольової експресії є прямий порядок слів, який увиразнює процес, дію, перебіг подій. Непрямий порядок слів зумовлений самим контекстом, стилем викладу і відповідає тому комунікативному завданню, яке ставить законодавець. Інверсія вимагає обережного застосування, оскільки ЇЇ невдале використання може призвести до "перекручення" змісту статті закону.

Технічні особливості мови нормативного акта

Графічні скорочення

Від абревіатур слід відрізняти умовні графічні скорочення, які вимовляються повністю й скорочуються лише на письмі.

1. Графічні скорочення (крім стандартних скорочених значень метричних мір: м -метр, мм -міліметр, см - сантиметр) пишуться з крапками на місці скорочення, при цьому зберігається написання великих та малих літер і дефісів, як і в повних назвах: півн. - сх. (північно-східний), під. - зах. (південно-західний). Півн. Крим, канал (Швнічнокримський канал). До найпоширеніших загальноприйнятих скорочень належать такі: ВРУ- Верховна Рада України, гр.-громадянин, грн. - гривня, див. - дивись, ЗУ- закон України, і т. ін. - і таке інше, і под. - і подібне, напр. - наприклад, обл. - область, с. -сторінка, сторінки, ст. - стаття.

2. Слова не скорочуються на голосний, якщо він не початковий у слові: навчання - навч., навчай.

3. Слова не скорочуються на м'який знак: селянський - сел., селян., селянськ.

4. В разі збігу двох (і більше) однакових приголосних скорочення треба робити після першого приголосного: стінний - стін., денний - ден.

5. В разі збігу двох (і більше) різних приголосних скорочення можна робити як після першого, так і після останнього приголосного, залежно від структури слова: власноручний - власноруч., власноручн.

Правила переносу Орфографічні правила переносу

Г Частини слів з одного рядка на другий слід переносити за складами: за-кон, ста-ття, стат-тя, бли-зький, близь-кий, су-спіль-ство, су-спільс-тво, су-спільст-во.

2. Не можна розривати сполучення літер дж, дз, які позначають один звук: хо~джу. Якщо дж і дз не становлять одного звука, а належать до різних морфем (префікса і кореня), то їх слід розривати: над-зви-чай-ний.

3. Не можна залишати в кінці рядка початкову частину другої основи, якщо вона не становить складу: ба-га-то-сту-пін-час-тий.

4. Не можна розривати ініціальні абревіатури, а також комбіновані абревіатури, які складаються з ініціальних скорочень цифр: АЕС, ЛАЗ-105, MATATE, ХУУП.

Технічні правила переносу

1. Не можна переносити прізвища, залишаючи в кінці попереднього рядка ініціали або інші умовні скорочення, що їх стосуються: Т. Г. Шев-чен-кОу (не Т.Г.- Шев-чен-ко гр. Іван-чук (не гр. - Іван-чук), проф. Гон-ча-рен-ко (не проф. - Гон-ча-рен-ко).

2. Якщо імена, почесні звання тощо подаються повністю, то їх можна переносити окремо від прізвищ: Тарас Григорович-Шевченко, професор - Онищук.

3. Не можна відривати скорочені назви мір від цифр, до яких вони належать: у 2008 р. (не у 2008 - р.), 20 грн. (не 20 - грн.).

4. Якщо назви мір подаються повністю, то їх можна переносити: у 2008 - році, 20 - гривень.

5. Граматичні закінчення, з'єднані з цифрами через дефіс, не можна відривати й переносити: 2-й (не 2-1/й), 4-го (не 4-І/го).

6. Не можна розривати умовні (графічні) скорочення: вид-во (не вид-//во), і т. ін. (не і т.//ін.).

1. Не можна переносити на наступний рядок розділові знаки (крім тире), дужку або лапки, що закривають попередній рядок, а також залишати в попередньому рядку відкриту дужку або відкриті лапки.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси