Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Система банківського регулювання та нагляду Національного банку...Регулювання, нагляд і контроль банківської діяльностіПравові основи банківського регулювання й наглядуОрганізація контролю банківської діяльностіБАНКІВСЬКИЙ НАГЛЯД
Система банківського регулювання та нагляду Національного банку...Становлення та розвиток банківської системи УкраїниСтановлення та розвиток банківської системиСТАНОВЛЕННЯ, СУЧАСНИЙ СТАН ТА РОЗВИТОК БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИРегулювання, нагляд і контроль банківської діяльності
 
Головна arrow Банківська справа arrow Банківський нагляд
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ОРГАНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ БАНКІВСЬКОГО НАГЛЯДУ

1.1. Становлення та розвиток системи банківського нагляду.

1.2. Принципи ефективного банківського нагляду.

1.3. Базельські угоди про капітал.

1.4. Необхідність і завдання банківського регулювання та нагляду в Україні.

1.5. Повноваження Національного банку України з питань фінансового моніторингу діяльності банків.

1.6. Система банківського регулювання та нагляду Національного банку України.

Становлення та розвиток системи банківського нагляду

Банківський нагляд існує в різних формах понад 100 років, особливого змісту він набув у Сполучених Штатах Америки і країнах Західної Європи. Країни з ринковою економікою усвідомили важливу роль банківського контролю у фінансовому секторі та в загальному економічному зростанні: уряд, державні органи, суб'єкти господарювання, кредитори, вкладники, мають бути переконані в тому, що банківська система країни стабільна; нестабільність банківської системи призводить до краху банків, і як наслідок, до підриву довіри суспільства до фінансової системи у цілому. Банківський нагляд у широкому розмінні є системою, яку використовує уряд з метою гарантування стабільності фінансової системи, її безпеки та здоров'я.

У певних країнах використовують різноманітні способи створення структур, що виконують функцію банківського нагляду, як правило, під егідою центрального банку, міністерства фінансів або незалежного агентства. Наприклад, у Німеччині та Японії створено наглядові структури при Міністерстві фінансів, які тісно співпрацюють із центральним банком (Федеральне відомство з контролю за банками у Німеччині і Бюро банків у Японії). У Франції функціонують три спеціальні структури під егідою Банку Франції і Міністерства фінансів та економіки (Комітет банківської регламентації, Комітет кредитних установ і Банківська комісія з розподілом регулятивно-наглядових повноважень між ними). У США структура банківського нагляду розгалужена, підзвітна Конгресу і не залежить від центрального банку (Федеральна резервна система, Служба контролера грошового обігу при Міністерстві фінансів, Федеральна корпорація зі страхування депозитів, 50 банківських департаментів штатів). У Великій Британії функції банківського регулювання та нагляду виконує Банк Англії.

Особливості організації банківського нагляду в різних країнах наведеш у табл. 1.1.

Інституціональна побудова системи банківського регулювання та нагляду визначається особливостями історичного та економічною розвитку певної країни, традиціями і значною мірою характером банківської системи.

Так, у Великій Британії завдяки відсутності антимонопольного законодавства і жорсткого контролю за злиттям банків був досягнутий високий ступінь концентрації банківського капіталу. Утворилися великі банківські об'єднання з розвинутою мережею філій у

Таблиця 1.1. Особливості організації банківського нагляду у країнах світу

Країна

Основні органи контролю

Бельгія

Міністерство фінансів; Банківська комісія; Банк Бельгії

Велика Британія

Банк Англії

Італія

Міжміністерський комітет з кредитів і збережень (на чолі з міністром казначейства); Банк Італії

Канада

Бюро нагляду за фінансовими установами

Німеччина

Федеральне відомство з контролю за банками (при Міністерстві фінансів); Банк Німеччини

Сполучені Штати Америки

Федеральна резервна система;

Служба контролера грошового обігу (при Міністерстві фінансів);

Федеральна корпорація зі страхування депозитів; 50 банківських департаментів штатів

Франція

Комітет банківської регламентації; Комітет кредитних установ;

Банківська комісія (усі комітети очолює керуючий Банком Франції)

Швейцарія

Федеральна банківська комісія

Японія

Бюро банків (при Міністерстві фінансів); Банк Японії

країні і за кордоном, які сконцентрували значну частку ресурсів, операцій, безготівкового грошового обігу. Концентрація банківської системи зумовила зосередження функцій банківського регулювання та нагляду в єдиній установі — Банку Англії. У 1998 р. у Великій Британії створюється спеціальна організація з повноваженнями здійснювати нагляд за діяльністю всіх посередників фінансового ринку, тобто банків, страхових та інвестиційних компаній, будівельних товариств тощо.

Інша ситуація склалась у США. Особливості банківського законодавства в цій країні (обмеження концентрації капіталу і підтримання конкуренції на фінансовому ринку шляхом установлення територіальних обмежень на відкриття банками філій) сприяли збереженню децентралізованої і роздрібненої банківської системи. На відміну від Великої Британії, у США збереглося багато дрібних безфілійних банків. Протягом багатьох років створювалася розгалужена система банківського регулювання та нагляду як на федеральному рівні, так і на рівні окремих штатів. Основні структури цієї системи: Федеральна резервна система. Служба контролера грошового Обігу (при Міністерстві фінансів). Федеральна корпорація страхування депозитів і банківські департаменти в урядах штатів.

Отже, у світовій практиці спостерігаються різні моделі інституціоналі, по і побудови системи банківського регулювання та нагляду. Проте дуже важливо, щоб регулятивно-наглядові органи мали всі необхідні повноваження для ефективного виконання поставлених перед ними завдань. Крім того, ці повноваження мають бути передбачені на законодавчому рівні.

До основних повноважень регулятивно-наглядових органів країн з ринковою економікою належать такі:

- регулювання доступу до банківської системи. Це означає можливість, по-перше, визначати певні вимоги й умови, що с обов'язковими для отримання ліцензії на право здійснювати банківську діяльність, і, по-друге, здійснювати нагляд за дотриманням цих вимог та умов;

- забезпечення розумного регулювання діяльності банків, тобто такого, яке, з одного боку, не обмежує їх самостійності в підтримуванні фінансової стабільності, а з іншого — передбачає певні вимоги до банків, наприклад стосовно адекватності капіталу, ліквідності , дотримання нормативів, що регламентують банківські ризики;

- регулярне отримання від банків звітності і проведення інспекційних перевірок у банках;

- застосування заходів примусового впливу щодо проблемних банків, зокрема заборона оголошення і виплати дивідендів, накладення штрафів тощо;

- контролювання неплатоспроможних банків, призначення тимчасової адміністрації в таких банках, призупинення їх діяльності, організація реорганізації та ліквідації таких банків.

Протягом останніх десятиріч система банківського нагляду поступово небувала міжнародного характеру, об'єктивно пов'язаного з інтернаціоналізацією банківської справи.

У 1974 р. при Банку міжнародних розрахунків (Bank for Inter national Settlements, BIS) було створено Комітет з питань банківського нагляду. Територіально Банк міжнародних розрахунків розташований у місті Базель (Швейцарія). Саме від назви міста комітет отримав назву — Базельський комітет. До Комітету з банківського нагляду спочатку входили представники 10 країн — Бельгії, Великої Британії, Нідерландів, Італії, Канади, Німеччини, Сполучених Штатів Америки. Швейцарії. Франції, Японії. Пізніше до них приєдналися Люксембург, Швеція та Іспанія.

У Базельському комітеті з банківського нагляду країни представлені центральними банками або іншими органами, які відповідно до національного законодавства несуть офіційну відповідальність за нагляд.

Комітет з питань банківського нагляду підзвітний Комітету керуючих центральними банками, який щомісяця проводить засідання у Банку міжнародних розрахунків. Так само на постійній основі діє секретаріат Комітету з питань банківського нагляду. У своїй діяльності він керується такими двома кардинальними принципами:

- жодна банківська система не повинна залишатися поза системою банківського нагляду;

— банківський нагляд мас бути надійним.

На початку своєї діяльності Базельський комітет концентрував зусилля на розробці методів удосконалення системи "раннього реагування" на проблеми, що виникають у роботі банків.

Згодом центр уваги перемістився на міжнародне співробітництво — передусім на усунення недоліків у національних системах нагляду, на формування розуміння наглядовими органами в усіх країнах світу важливості банківського нагляду. Поставлені завдання вирішувалися шляхом одночасного застосування трьох основних методів:

— обмін інформацією щодо національних заходів нагляду;

— вдосконалення техніки ефективного нагляду за міжнародними банківськими операціями;

— розробка мінімальних стандартів достатності власного капіталу банку.

На сучасному етапі діяльності Базельський комітет забезпечує систематичне співробітництво країн світу з питань банківського регулювання та нагляду.

На основі дослідження світового банківського досвіду Базельський комітет розробляє директиви та принципи ефективного банківського нагляду. В цілому комітет розробляє лише загальні підходи і загальні стандарти, не втручаючись у процес нагляду в різних країнах (табл. 1.2).

Таблиця 1.2. Директиви Базельського комітету з питань банківського нагляду

Рік

Дії рентний Базельського комітету :і митній, банківського нагляду

1982

Керівництво міжнародними кредитами банків

1983

Принципи нагляду за іноземними установами банків

1986

Управління позабалансовими ризиками банків: наглядовий прогноз

1988

Міжнародне наближення оцінки капіталу і стандартів капіталу (Базельська угода про капітал)

1989

Ризики в комп'ютерних системах і телекомунікаційних системах

1990

Інформаційні потоки між органами банківського нагляду

1991

Вимірювання і контроль за ризиками великих кредитів

1994

Угода Базельського комітету: ставлення до кредитного ризику, пов'язаного з певними позабалансовими статтями

1996

Підхід на підставі внутрішніх моделей до вимог щодо рівня капіталу в умовах ринкового ризику. Нагляд за фінансовими конгломератами

1996

Наглядові засади для використання "зворотного тестування" у поєднанні з підходом на підставі внутрішніх моделей до вимог щодо рівня капіталу в умовах ринкового ризику. Нагляд за міжнародною банківською діяльністю

1997

Основні принципи ефективного банківського нагляду. Управління процентним ризиком

1998

Засади для оцінки системи внутрішнього контролю. Нагляд за фінансовими конгломератами

1999

Надійні методи взаємодії банків та установ з великою часткою запозичених коштів.

Удосконалення корпоративного управління

2000

Надійні методи управління ліквідністю. Принципи управління кредитним ризиком.

Наглядове керівництво щодо управління ризиком при здійсненні операцій з іноземною валютою

2001

Внутрішній аудит в банках та взаємовідносини органів банківського нагляду з аудиторами. Попередня експертиза клієнтів банків

2002

Взаємовідносини органів банківського нагляду та зовнішніх аудиторів банків.

Наглядове керівництво щодо роботи з проблемними банками. Управління та нагляд за міжнародними електронними банківськими видами діяльності

2003

Надійні методи управління та нагляду за операційним ризиком

2004

Міжнародне наближення оцінки капіталу і стандартів капіталу: переглянута концептуальна основа (Базельська угода про капітал П)

2006

Основні принципи ефективного банківського нагляду (переглянута версія Основних принципів ефективного банківського нагляду 997 р.).

Методологічні роз'яснення до Основних принципів ефективного банківського нагляду

Основними документами Базельського комітету з питань банківського нагляду є такі: Основні принципи ефективного банківського нагляду та Базельські угоди про капітал.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси