Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Складники системи управління як об'єкти облікової політикиНевідповідністю окремих елементів облікової політики принципам...ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА ПІДПРИЄМСТВА: МЕТОДИЧНИЙ АСПЕКТНе розкриттям або поверхневим розкриттям сутності і методики...Теоретико-методологічні підходи до формування облікової політики як...Методика аудиту облікової політикиОблікова політика як інструмент управління бухгалтерським облікомОрганізаційні та управлінські аспекти формування облікової політикиОблікова політика як інструмент фінансової звітностіЛокальний рівень регулювання облікової політики
 
Головна arrow Бухоблік та Аудит arrow Організація обліку
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Методологія та методика облікової політики

Виходячи із тлумачення терміна "облікова політика" у Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який продубльовано у НП(С)БО І "Загальні вимоги до фінансової звітності", - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Зміст доволі широкий, оскільки базується на методологічних і методичних засадах, що охоплюють всі аспекти організації бухгалтерського обліку і звітності на підприємстві. Зокрема, облікова політика розглядається в широкому розумінні як управління обліком, а у вузькому — як сукупність способів ведення обліку, тобто це вибір самим підприємством конкретних методик, форм і техніки організації та ведення бухгалтерського обліку, виходячи із діючих правил господарювання та особливостей діяльності підприємства. Закріплена вона відповідним внутрішнім нормативним актом на невизначений термін. Основна мета облікової політики - забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень, забезпечення порівнянності інформації про фінансовий стан підприємства за різні звітні періоди. Іноді керівництво, навпаки, навмисно збільшує розмір прибутків у балансі, щоб не показувати поганий фінансовий стан підприємства і зазвичай це досягається ліквідацією прихованих резервів, завищенням оцінки виготовленої продукції або виробничих запасів, відмовою від формування необхідного резервного капіталу для покриття сумнівних вимог тощо. Так, банки віддають перевагу відображенню у своєму балансі ліквідних засобів, які вони накопичують на день складання балансу. Такий прийом називається "декорація вітрин". До того ж вона дещо звужує сферу її застосування, стверджуючи нібито предметом балансової політики на мікрорівні завжди є зовнішній баланс, тобто баланс, який складається спеціально для публікації. Внутрішні баланси та звіти про фінансові результати складаються за іншими критеріями. Вони не обов'язково відповідають тому, чого вимагають від них податкові закони та вказівки з організації обліку. Інформація внутрішніх балансів є підставою для прийняття рішень керівником, їх основна мета - отримати найактуальніші дані про наявність оборотних коштів, стан дебіторської і кредиторської заборгованості, розподіл балансового прибутку, тобто найважливіші економічні показники, які є вихідними для подальшого поглиблення вивчення всіх сторін діяльності підприємства. Отже, бухгалтер повинен робите те, що вимагає власник, тобто, передусім працювати на фірму, на внутрішніх користувачів, а вже керівництво повинно вирішувати, яку інформацію потрібно розкривати громадськості, хоч її складові компоненти майже однакові (рис. 2.3).

Інструментарій балансової політики

Рис. 2.3. Інструментарій балансової політики

Зокрема, вибір звітної дати реалізується через наступне:

- заходи, які застосовуються до дати складання балансу: 1) здійснення капіталовкладень (амортизації); 2) відстрочка введення в експлуатацію нових цехів або обладнання; 3) продаж непотрібного обладнання (реалізація прихованих резервів, якщо балансова вартість нижча продажної ціни реалізації); 4) прискорення або уповільнення виписки рахунків-фактур (фактурування); 5) дисконтування векселів, інкасування вимог;

- заходи, які застосовуються на дату складання балансу - впорядкування балансових підсумків: 1) всі види списань (амортизації)- лінійні, прогресивні, регресивні, дострокові; 2) підвищення балансової вартості оборотних і основних засобів; 3) різні відрахування за сумнівними вимогами, пенсіями, вихідними вимогами, непередбаченими ремонтними роботами, капіталовкладеннями, невідшкодованими втраченими засобами (коли, як правило, вартість споживання вища початкових цін), поточними угодами, податками; 4) оцінка майна, передусім матеріалів, сировини, готових виробів і напівфабрикатів (шляхом використання методу FIFO, за фіксованими цінами тощо); 5) перенесення прихованих резервів;

У технічні прийоми ведення балансової політики полягають у: І) перенесенні прибутків на пізніший термін (дострокове занесення їх на рахунки затрат і витрат або включення доходів із затримкою); 2) перенесення прибутків на більш ранній термін (включення затрат і витрат).

Впроваджуючи в життя перелічені заходи в рамках того або іншого конкретного підприємства, необхідно завжди мати на увазі, що вони далеко не небезпечні. Тому створювати приховані резерви доцільно, наприклад, тільки там, де їх можна реалізувати у повній відповідності з балансовою та фінансовою політикою. До того ж усі заходи повинні відповідати нормам комерційного і податкового законодавства. Повністю використовувати їх можуть часто тільки міжнародні концерни з підприємствами, які знаходяться у країнах із різним податковим, валютним і комерційним законодавством.

Облікова політика передбачає вибір форми ведення обліку та її взаємозв'язки з іншими службами, робочий план рахунків, технологію обробки даних тощо, а основними елементами цієї підсистеми облікової політики є: план рахунків; форма бухгалтерського обліку (наявність регістрів і взаємозв'язок між ними); технологія обробки даних (послідовність фіксації, збору, обробки інформації та записи в регістри обліку); організація внутрішнього контролю; технологія складання звітності; підготовчі роботи до складання звітності; порядок проведення інвентаризації; інші види робіт.

Організація бухгалтерського обліку поєднує такі елементи:

- положення про бухгалтерську службу;

- положення про головного бухгалтера;

- схеми документообороту;

- посадові інструкції виконавцям;

- організаційне, правове, методичне забезпечення бухгалтерської служби;

- технічне забезпечення обліку;

- наукову організацію праці;

- інші види робіт з організації обліку.

Незважаючи на це, бухгалтерський облік регламентується загальними нормативними документами для комерційних організацій, у кожній з них можуть бути різні цілі і задачі. Рекомендації, прийнятні для управління одним підприємством і корисні для нього, можуть бути шкідливі або марні для іншого.

Оскільки принципи бухгалтерського обліку - це правила, якими власне слід керуватися у вимірюванні, оцінці та реєстрації бухгалтерських операцій і відображенні їх результатів у фінансовій звітності, облікова політика, таким чином, передбачає насамперед фіксування господарських операцій — дій або подій, які спричиняють зміни в структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства у первинних документах. Отже, складовою облікової політики підприємства є організація його документообороту.

Наступною складовою є форма реєстрації даних первинних документів про здійснені господарські операції з мстою узагальнення відповідно до певних вимог, оскільки за розрізненими первинними документами неможливо забезпечити відображення результатів у фінансовій звітності, тобто вибір форми бухгалтерського обліку (простої, спрощеної, журнально-ордерної, комп'ютерної і тощо).

Водночас складовою облікової політики підприємства є вибір Плану рахунків бухгалтерського обліку (скорочений чи повний, із застосуванням чи без нього стосовно рахунків восьмого класу).

До складу облікової політики підприємства треба віднести також вибір підсистеми управлінського й податкового обліку, а також форм їх ведення з урахуванням конкретних особливостей цієї звітності.

Окремим елементом облікової політики є методи бухгалтерського обліку, які передбачені національними П(С)БО, зокрема:

- методи амортизації основних засобів;

- вартісна мережа для віднесення матеріальних активів до малоцінних необоротних активів;

- методи нарахування амортизації малоцінних необоротних активів;

- методи нарахування амортизації і строки використання нематеріальних активів;

- що вважати одиницею запасів: найменування чи однорідну групу (вид);

- методи оцінки вибуття запасів;

- порядок обліку транспортно-заготівельних витрат; порядок переоцінки запасів;

- методи визначення резерву сумнівних боргів;

- методи оцінки ступеня завершеності операції з надання послуг;

- порядок формування резервів для забезпечення майбутніх витрат і платежів;

- методи формування історичної вартості активів;

- формування собівартості продукції (робіт, послуг). Наводять перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції;

- база розподілу загальновиробничих витрат і порядок оцінки залишків незавершеного виробництва;

- перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат;

- методи обліку витрат виробництва (нормативний, позамовний, попередільний);

- перелік пов'язаних сторін. Процедури складання звітності:

- хто буде вести бухгалтерський облік на підприємстві (бухгалтерська служба, аудиторська фірма чи консалтингова компанія);

- робочий план рахунків підприємства; форма ведення обліку (журнально-ордерна, меморіально-ордерна, комбінована);

- форми додаткових облікових документів, необхідні для накопичення та опрацювання інформації з урахуванням особливостей підприємства; перелік осіб, які мають право підпису первинних документів; порядок застосування первинних документів, організації документообороту. зберігання документів та облікових регістрів; технологія обробки облікової інформації; періодичність і порядок проведення інвентаризації;

- порядок організації матеріальної відповідальності на підприємстві; порядок ведення управлінського обліку; посадові особи, відповідальні за якісне і своєчасне складання й подання фінансової, статистичної, податкової звітності;

- відповідальність за порушення облікової політики підприємства та ін.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси