Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Становлення та розвиток банківської системи УкраїниСтановлення та розвиток банківської системи УкраїниСтановлення та розвиток банківської системи УкраїниРозвиток банківської системи УкраїниСтановлення та розвиток банківської системиСТАНОВЛЕННЯ, СУЧАСНИЙ СТАН ТА РОЗВИТОК БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИОсновні етапи становлення банківської системиСистема банківського регулювання та нагляду Національного банку...Становлення та розвиток системи банківського наглядуКоротка історія розвитку банківської системи
 
Головна arrow Банківська справа arrow Кредит і банківська справа
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

5.4. Становлення та розвиток банківської системи України

Сукупність усіх банківських установ, що функціонують у країні, перебувають у тісному взаємозв'язку між собою, утворюють банківську систему — специфічну економічну й організаційно-правову структуру, яка забезпечує функціонування грошового ринку та економіки загалом.

Банківська система є однією з найважливіших та невід'ємних структурних елементів ринкової економіки.

Функціонування ринкової економіки країни неможливе без ефективної банківської системи, яка забезпечує функціонування грошового ринку, активно обслуговує і впливає на всі економічні та соціальні процеси, які відбуваються в державі, виступає важливим складником інвестиційного процесу.

Стабільна банківська система, що динамічно розвивається, — неодмінна передумова стійкого економічного зростання. У сучасній економіці банківська система має величезне значення завдяки зв'язкам цієї системи з усіма секторами економіки. Найважливіші функції банків полягають у забезпеченні безперебійного грошового обігу капіталу, в наданні можливостей отримання необхідного фінансування підприємствами, державою, приватними особами, а також створенні сприятливих умов для вкладання коштів із метою нагромадження заощаджень у національній економіці.

Розвиток ринкових відносин в економіці України об'єктивно зумовлює підвищення ролі банківського сектору.

Тенденції розвитку банківської системи України вказують на те, що протягом останніх років вона перетворилась на одну з найбільш динамічних, стійких і стабільно працюючих сфер національної економіки.

Законодавче забезпечення функціонування банківської системи України було здійснене з прийняттям у 1991 р. Закону України "Про банки та банківську діяльність". Але фактично діяльність комерційних банківських установ на території України почалась раніше. Умовно можна виділити кілька часових етапів створення та розвитку національної банківської системи (табл. 5.2).

Таблиця 5.2. Основні етапи становлення та розвитку банківської системи України

№ з/п Роки Етапи розвитку
1. 1988—1990 Створення прототипу системи українських комерційних банків у складі банківської системи СРСР
2. 1991 — І півріччя 1992 Перереєстрація українських комерційних банків та початок формування банківської системи України як незалежної держави
3. II півріччя 1992 — 1993 Розвиток банківської системи України на етапі становлення економічного та політичного суверенітету
4. 1994—1996 Розвиток банківської системи на першому етапі реалізації курсу економічних реформ монетарними методами
5. 1997—1998 Розвиток банківської системи в умовах поглиблення фінансово-економічної кризи, поступового переходу до поєднання монетарних методів управління економікою зі заходами щодо її структурного реформування
6. 1999 — донині Розвиток банківської системи в умовах реструктуризації економіки, падіння дохідності банківських операцій, укрупнення та консолідації капіталу банків

Перший етап в історії створення українських комерційних банків був пов'язаний зі спробою державного (директивного) реформування банківської системи СРСР при здійсненні курсу на перебудову економіки, проголошеного радянським урядом. На цьому етапі українські комерційні банки реєструвались у Москві як:

— комерційні банки, що були створені на основі установ Державного банку СРСР та продовжували діяти зі статусом державних банків (Промбудбанк, АІЇБ "Україна", Укрсоцбанк, Ощадбанк, Укрексімбанк);

— галузеві та відомчі комерційні банки (Монтажспецбанк, Укрснаббанк, Трансбанк);

— філії великих російських комерційних банків (Інкомбанк, "Столичний" та ін.);

— державні та кооперативні комерційні установи, що мали право здійснювати фінансово-кредитну діяльність.

У 1991 p., одразу після проголошення незалежності України, почався другий етап — перереєстрація комерційних банків в Українській республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ. При цьому в більшості комерційних банків відбулись істотні зміни у складі їх учасників. Державні комерційні банки (Промінвестбанк, АПБ "Україна", Укрсоцбанк) були акціоновані клієнтами та персоналом банків.

Цей етап характеризувався прийняттям Закону України "Про банки та банківську діяльність" від 20 березня 1991 p., за яким українська банківська система була побудована відповідно до принципу двоступінчатості, що добре зарекомендував себе в країнах із ринкової економікою, й передбачає чітке розмежування сфер діяльності Національного банку України і комерційних банків.

На початку ЇЇ створення законодавча база була недосконалою, ліцензійні умови передбачали низькі вимоги щодо обсягу статутного капіталу та професійних якостей керівництва банків, що сприяло швидкій появі комерційних банків. Уже до кінця 1991 р. їх кількість перевищувала 90.

Третій етап в історії розвитку банківської системи України вважається періодом створення банків "нової хвилі", коли більшість із них створювались як "кишенькові" банки підприємств або приватних осіб і мали змогу розвиватися порівняно безперешкодно. Вони залучали значний приватний капітал, капітал спільних та малих підприємств, акціонерних товариств, а також кошти державних бюджетних та позабюджетних фондів. У цей період, на тлі розвитку жорсткої інфляції з ознаками гіперінфляції та критичного скорочення обсягів виробництва і розміру валового внутрішнього продукту, в Україні була створена значна кількість дрібних комерційних банків, орієнтованих на обслуговування попиту на короткострокові кредити для торговельно-посередницької діяльності Й здатних отримувати прибутки на інфляційних процесах в економіці. Протягом 1993 р. в Україні було створено близько 100 дрібних, так званих кишенькових, комерційних банків такого типу.

Досвід, отриманий протягом перших трьох років будівництва економіки незалежної України, був значною мірою використаний на четвертому етапі розвитку банківської системи нашої держави. Цей період характеризується початком проведення радикальної економічної реформи на основі застосування монетарних методів управління економікою. Протягом 1994—1996 pp. Національний банк України (НБУ) встановив та ввів у практику єдині правила діяльності українських банків. Завдяки ефективним діям НБУ уряду в цей період удалося призупинити інфляцію, невиправдано високе зростання цін та падіння виробництва. Факт фінансової стабілізації в економіці України у другій половині 1996 р. визнаний експертами в усьому світі. Підтвердженням цього факту служить грошова реформа, що була вдало проведена у вересні 1996 р. Другою ознакою успішного здійснення економічних перетворень стала зацікавленість українською економікою з боку міжнародних фінансових організацій. За період 1994-—1996 pp. в Україні було зареєстровано 14 представництв іноземних банків та банків з участю іноземного капіталу. За цей же час іноземні інвестиції в економіку України зросли майже в чотири рази — з 366,9 млн до 1 млрд 223 млн дол. США.

Кількість банків у 1995 p. становила вже 230 і на цьому рівні стабілізувалась на наступні 2—3 роки.

Разом із тим успіхи, досягнуті у фінансовій сфері монетарними методами, практично не були підкріплені стабілізацією виробництва, структурним реформуванням та супроводжувались накопиченням істотних проблем та негативних тенденцій як на мікро-, так і на макроекономічному рівні, що виразились у діях уряду на максимізацію зовнішніх та внутрішніх короткострокових запозичень замість реалізації політики збалансування державних витрат у межах реальних бюджетних надходжень. Усе це спричинило (1998) фінансово-економічну кризу в Україні. У результаті комерційні банки втратили найбільш привабливі сегменти ринку: ринок державних облігацій та валютний ринок. Унаслідок значної девальвації курсу національної валюти сукупний капітал українських банків зменшився в середньому на 30—35 %.

Розглянуті вище та інші чинники разом із жорсткими регулятивними обмеженнями, що були накладені Національним банком України на діяльність комерційних банків, визначили основним завданням п'ятого етапу не інтенсифікацію розвитку банківських установ та максимізацію дохідності їх діяльності, а забезпечення фінансової стійкості, платоспроможності та ліквідності банківської системи загалом.

Негативний вплив на розвиток банківської системи України мали помилки органів державної влади, чиї законодавчі акти і конкретні дії найчастіше тільки посилювали тиск і здіймали паніку як серед банкірів, так і серед їхніх клієнтів. Тому багато в чому розвиток банківської сфери залежав від політики уряду, Верховної Ради та інших владних структур й обґрунтованості рішень, які вони приймали.

З метою реформування банківської системи в Україні 7 грудня 2000 р. Верховною Радою України була прийнята нова редакція Закону України "Про банки та банківську діяльність", яким уточнено створення та функціонування дворівневої банківської системи України.

Згідно з цим законом, перший рівень представлений Національним банком України (НБУ) з центральним апаратом у Києві й територіальними обласними відділеннями, а також розрахунково-касовими центрами в містах і районах. Він є центральним банком та несе відповідальність перед суспільством за функціонування банківської системи загалом.

Другий рівень банківської системи представлений іншими банками (державними і недержавними). Нині в Україні функціонують два унітарні комерційні банки з державною формою власності: Державний ощадний банк України (Ощадбанк) та Державний експортно-імпортний банк України (Укрексімбанк).

За організаційно-правовою формою банки могли створюватися як:

— акціонерні товариства відкритого та закритого типів (акціонерні банки);

— товариства з обмеженою відповідальністю (пайові банки);

— кооперативи (кооперативні банки).

Відповідно до внесених до чинного банківського законодавства змін, із кінця 2006 р. банки в Україні можуть створюватися лише у формі акціонерних товариств і кооперативних банків.

Нині в Україні функціонує значна кількість банків. Разом із тим більшість із них належить до середніх і малих банків.

Кількісні параметри становлення банківської системи України за 2002-2007 pp. характеризують дані табл. 5.3.

Таблиця 5.3. Кількість банків України за 2002-2007 pp.

з/п Назва показника На 1 січня 2002 р. На 1 січня 2003 р. На 1 січня 2004 р. На 1 січня 2005 р. На 1 січня 2006 р. На 1 січня 2007 р.
1 2 3 4 5 6 7 8
1. Кількість зареєстрованих банків 189 182 179 182 186 193
2. Вилучено з Державного реєстру банків 9 12 8 4 1 б
3. Кількість банків, що перебувають у стадії ліквідації 35 24 20 20 20 19

Закінчення табл. 5.3

1 2 3 4 5 6 7 8
4. Кількість діючих банків 152 157 158 160 165 170
4.1. Із них: з іноземним

капіталом
21 20 19 19 28 35
4.1.1 У тому числі зі 100-процентним іноземним капіталом 6 7 7 7 9 13

У 2006 р. кількість банків за Державним реєстром збільшилася зі 186 до 193. На 1 січня 2007 р. ліцензію НБУ на здійснення банківських операцій мали 170 банків, серед них - 168 банків - акціонерні товариства, 2 — державні банки. Із діючих банків з іноземним капіталом нараховується вже 35, у тому числі зі 100-процентним іноземним капіталом - 13. Протягом 2006 р. 6 банків вилучено з Державного реєстру банків, у стадії ліквідації перебувало ще 19.

Основні тенденції розвитку банківської системи України можна відстежити за даними табл. 5.4.

Таблиця 5.4. Співвідношення основних показників банківської системи України у період 2001-2006 рр. до ВВП (на кінець періоду)

Показники Роки
2001 2002 2003 2004 2005 2006
млн грн. % млн грн. % млн грн. % млн грн. % млн грн. % млн грн. %
Активи банківської системи 50784,6 25,1 67877,4 30,1 105539 39,5 141497 41,0 223024 53,3 363100 67,8
Балансовий капітал 7915,3 3,9 9983,0 4,4 12882 4,8 18421 5,3 25451 6,1 42566 7,9
Кредитний портфель 32096,7 15,9 46736,3 22 73442 27,5 97197 28,2 156385 37,4 269688 50,3
Вклади фізичних осіб 11164,9 5,5 19092,0 8,5 32113 12,01 41207 11,95 72542 17,3 106700 19,1
Валовий внутрішні продукт 204190 - 225810 - 267344 - 344822 - 418529 - 535860 -

Про динамічний розвиток банків свідчать високі темпи приросту активів, обсягу залучених коштів, капіталу, що в декілька разів перевищували темпи приросту цих же показників за відповідні періоди минулих років.

Головними характеристиками банків України на сучасному етапі є:

їх неоднорідність — п'ять найбільших банків концентрують майже 25 % сукупного капіталу банківської системи та 25 % чистих активів, десять найбільших банків — відповідно, 35 та 48 %. Таким чином, чверть сукупного капіталу та чистих активів банківської системи України концентрується у 3 % банків, що свідчить про недокапіталізованість банків;

значні територіальні диспропорції щодо забезпечення банківськими послугами окремих регіонів. Причому за цим показником Україна відстає від багатьох інших держав.

За рівнем територіальної концентрації банківської системи регіони умовно можна поділити на 4 групи: високої (столичний регіон), середньої (активи банків і філій в області перевищують 1,5 млрд. грн), незначної (зазначений показник становить від 500 млн грн до 1,5 млрд. грн) і низької концентрації (менше 500 млн грн).

Найефективнішими нині е банківські системи регіонів, що входять до групи середньої концентрації. Володіючи понад 30 % активів, вони забезпечують одержання більш 80 % загального прибутку банківської системи країни;

помірна участь іноземного капіталу в банківському секторі — серед функціонуючих банків на 1 січня 2007 p.;

універсальний характер діяльності більшості українських банків, пріоритетні напрями яких визначаються характером їхньої клієнтської бази, кон'юнктурою ринку банківських послуг;

низький рівень кредитування банками національної економіки порівняно із розвиненими західними державами. За цих умов розвиток приватного сектору економіки як найбільшого споживача банківських послуг є досить проблематичним.

До особливостей розвитку банківської системи України на сучасному етапі, що негативно впливають на її діяльність, можна також віднести високу вартість фінансового посередництва, недостатній для країн із ринковою економікою розвиток фінансової інфраструктури, відсутність стимулів для заощадження коштів і розміщення кредитів, невирішеність питань діяльності небанківських фінансових посередників і об'єднань, інституційного розвитку банківської системи.

Незважаючи на те, що кількісні параметри свідчать про динамічний розвиток вітчизняної банківської системи, банки в перспективі змушені будуть приділяти більшу увагу своєму якісному розвитку — підвищенню ефективності діяльності, рівня фінансової стійкості та конкурентоспроможності на внутрішньому і міжнародних ринках, а також підвищенню своєї ролі у фінансуванні реального сектору економіки.

Підвищення ефективності банківської діяльності вимагає нині реструктуризації банківського сектору. Для забезпечення швидкого розвитку та зростання банківського сектору необхідна загальна консолідація існуючих банків. Більш ефективні банки, визнані такими за результатами їх діяльності, повинні мати можливість розширювати свою ринкову частку порівняно з менш ефективними. Тільки за таких умов можна зменшити середню маржу та посилити проникнення банків в економіку.

Головною метою стратегічного розвитку банківської системи України є створення надійної, ефективної і прибуткової банківської системи, яка б максимально задовольняла вимоги та потреби клієнтів, інвесторів і була б стійкою до криз.

Функціонування банківського сектору в економіці висуває нові вимоги щодо оцінки банківської діяльності з позицій урахування її впливу на економічний розвиток, виявлення позитивних та негативних тенденцій у розвитку банківської системи та окреслення невідкладних заходів щодо вдосконалення вихідних умов її функціонування. Це зумовлює необхідність постійного моніторингу діяльності банків з урахуванням реальної соціально-економічної ситуації в Україні.

Питання для самоперевірки

1. Розкрийте історію виникнення банків і банківської справи,

2. Подайте визначення поняття "банк", назвіть та охарактеризуйте його функції,

3. Які операції може виконувати банк?

4. Назвіть, за якими ознаками класифікують банки, охарактеризуйте їх.

5. Окресліть види сучасних банківських систем та розкрийте особливості їх функціонування.

6. У чому особливість банківської системи США?

7. Назвіть етапи становлення та розвитку банківської системи України та окресліть їх особливості.

8. Охарактеризуйте структуру банківської системи України та сучасний стан розвитку.

9. Назвіть типи кредитно-депозитних установ США.

10. Розкрийте суть фінансово-кредитної системи Німеччини.

11. Охарактеризуйте ознаки міцності фінансової системи Японії та її становище як лідера у світовому фінансовому просторі.

Теми рефератів

1. Умови виникнення і форми банківництва. Перші згадки про банки.

2. Особливості розвитку грошей та банківництва на українських землях в епоху античності.

3. Банківництво у Стародавній Греції.

4. Виникнення банків у Стародавньому Римі.

5. Грошово-банківське господарство в північному Причорномор'ї.

6. Розвиток банківництва у середньовічній Європі.

7. Зародження кредитно-банківських відносин у Київській Русі.

8. Грошово-банківські системи Європи.

9. Банки Галичини в останній третині XIX — на початку XX cm.

10. Роль банків в інвестуванні економіки.

11. Становлення і розвиток банків в Україні.

12. Банківська система Англії" Німеччини, США.

Тестові завдання

1. Головною метою діяльності банківської системи є:

а) одержання прибутку комерційними банками;

б) забезпечення суспільного нагляду, надійності та стабільності функціонування банківської системи;

в) регулювання банківської діяльності та забезпечення рівня дохідності банків;

г) усі відповіді правильні.

2. Банківська система України складається з банківських установ:

а) одного рівня;

б) двох рівнів;

в) трьох рівнів;

г) правильна відповідь відсутня.

3. В Україні банківські об'єднання існують таких типів:

а) банківська корпорація;

б) банківська холдингова група;

в) фінансова холдингова група;

г) усі відповіді правильні.

4. Система центральних банків США носить назву:

а) Центральні банки Америки;

б) Система центральних банків;

в) Федеральна банківська система;

г) Федеральна резервна система.

5) Банк вважається спеціалізованим (крім ощадного), якщо:

а) понад 50 % його активів є активами одного типу;

б) понад 50 % його пасивів є пасивами одного типу;

в) понад 70 % його активів є активами одного типу;

г) понад 70 % його пасивів є пасивами одного типу.

6. Банк вважається спеціалізованим ощадним банком, якщо понад:

а) 50 % його активів є активами одного типу;

б) 50 % його пасивів є пасивами одного типу;

в) 70 % його активів є активами одного типу;

г) 70 % його пасивів е пасивами одного типу.

7. Які операції банк має виключне право здійснювати на підставі ліцензії НБУ:

а) депозитні, кредитні, з валютою;

б) депозитні, касово-розрахункові, з векселями;

в) депозитні, касово-розрахункові, кредитні;

г) з валютою, касово-розрахункові, кредитні.

8. За спеціалізацією банки в Україні можуть бути:

а) ощадними, інвестиційними, розрахунковими, лізинговими;

б) ощадними, іпотечними, розрахунковими, лізинговими;

в) ощадними, інвестиційними, іпотечними, кліринговими;

г) ощадними, кліринговими, універсальними, іпотечними.

9. Економічна незалежність банків полягає у тому, що вони:

а) мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває в їхній власності;

б) не відповідають за зобов'язаннями НБУ, а НБУ не відповідає за зобов'язаннями банків;

в) не відповідають за зобов'язаннями НБУ, але НБУ відповідає за зобов'язаннями банків;

г) правильна відповідь а) і б).

10. Комерційний банк — це:

а) приватна установа, що здійснює універсальні операції для підприємств, установ, населення;

б) фінансова установа, що здійснює активні банківські операції для підприємств за рахунок грошових коштів у вигляді внесків;

в) державна установа, що функціонує за рахунок грошових коштів у вигляді внесків та депозитів;

г) кредитна установа, що здійснює універсальні банківські операції для підприємств, установ, населення за рахунок грошових коштів та депозитів.

11. За формою власності банки поділяють на:

а) акціонерні товариства та кооперативні банки;

б) унітарні та колективні;

в) багатофілійні та малофілійні;

г) універсальні та колективні.

12. Банки за організаційно-правовою формою поділяють на:

а) унітарні та колективні;

б) багатофілійні та малофілійні;

в) універсальні та колективні;

г) акціонерні, кооперативні.

13. Характерні риси банківської системи:

а) динамічність;

б) саморегуляція;

в) дворівнева будова;

г) усі відповіді правильні.

14. Державний банк — це банк:

а) 90 % статутного капіталу якого належать державі;

б) 100 % статутного капіталу якого належать державі;

в) 100 % акціонерного капіталу якого належать державі;

г) 50 % акціонерного капіталу якого належать акціонерним товариствам.

15. Як поділяється статутний капітал кооперативного банку:

а) на частини;

б) на паї;

в) на акції;

г) на облігації.

16. Банкам заборонено займатися діяльністю у сфері:

а) торгівлі та страхування;

б) обслуговування та надання рекомендацій;

в) кредитування та депозитного обслуговування;

г) усі відповіді правильні.

17. Банки можуть відкривати:

а) філії, відділення;

б) управління, відділення;

в) підприємства, представництва;

г) усі відповіді правильні.

18. Банківська система — це:

а) законодавчо визначена самостійна система фінансових посередників, кредитних установ, об'єднань та асоціацій банків, які займаються банківською діяльністю на постійній професійній основі та здійснюють міжбанківські розрахунки між членами цієї системи;

б) законодавчо визначена чітко структурована та субординована сукупність фінансових посередників, які займаються банківською діяльністю на постійній професійній основі;

в) система, в якій платіжна організація є резидентом та яка здійснює свою діяльність і забезпечує проведення переказу грошей виключно в межах України;

г) функціонально взаємозв'язані в самостійну економічну структуру програмно-технічні засоби, призначені для виконання міжбанківських розрахунків між її учасниками.

19. Яке з визначень не відноситься до банків:

а) фінансові установи, які надають послуги суб'єктам господарювання у сфері грошового обігу;

б) кредитні установи, функціями яких е кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок коштів клієнтів, касове та розрахункове обслуговування, виконання валютних та інших операцій;

в) організації, які купують дебіторську заборгованість клієнтів, пов'язану з постачанням товарів або наданням послуг;

г) організації, які купують предмети довгострокового кредитування і надають їх у довгострокову оренду іншим суб'єктам, які поступово сплачують вартість взятого в оренду майна.

20. Згідно із чинним банківським законодавством, банк — це:

а) кредитна установа, що здійснює залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені;

б) юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії НБУ здійснювати у сукупності операції щодо залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик тощо;

б) банківське об'єднання, яке здійснює господарські операції для залучення грошових коштів фізичних і юридичних осіб;

г) установа, яка виконує активні та пасивні операції у сфері банківських послуг.

21. Банківська діяльність — це:

а) діяльність щодо технологічного, інформаційного обслуговування торговців та виконання розрахунків із ними за операції, які здійснені зі застосуванням спеціальних платіжних засобів;

б) залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та їх розміщення від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб;

в) торгівля векселями, які передбачають внесення грошової компенсації проти їх поставки новому власнику на підставі договорів доручення за рахунок клієнтів;

г) діяльність на валютному та грошовому ринках країни, надання кредитів, ресурсів, проведення операцій страхування валютних ризиків та інвестиційних операцій.

22. Кредитні операції на тривалий строк під заставу нерухомості здійснюють банки:

а) ощадні;

б) іпотечні;

в) інвестиційні;

г) депозитні.

23. Банківська система виковує такі функції:

а) трансформаційну, емісійну, стабілізаційну;

б) емісії кредитних грошей і контролю за грошовим обігом країни;

в) кредитно-розрахункового обслуговування держави;

г) усі відповіді правильні.

Список рекомендованої літератури

1. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р. № 2121-Ш (зі змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 5—6. — Ст. 30.

2. Закон України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 р. № 679-XIV (зі змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 29. — Ст. 238.

3. Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень № 375, затверджене Постановою Правління НБУ від 31 серпня 2001 р. // www.nau.ua

4. Адамик В. П. Національний банк і грошово-кредитна політика: Навч. посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 278 с.

5. Банківська справа: Навч. посіб. / За ред. проф. P. І. Тиркала. — Тернопіль: Карт-бланш, 2001. — 314 с.

6. Банківські операції: Підручник / А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза. — 2-ге вид., вил. і доп. — К.: КНВУ, 2002. — 476 с.

7. Васюренко О. В. Банківські операції: Навч. посіб. - К.: Тов-во "Знання"; КОО, 2000. — 243 с.

8. Гроші та кредит: Підручник / За ред. проф. Б. С. Івасіва. - Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 510 с.

9. Гроші та кредит: Підручник / М. І. Савлук, А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна та ш.; За заг. ред. М. І. Савлука. - К.: КНЕУ, 2006. - 602 с.

10. Епіфанов А О.. Маслак Н. Г„ Сало І. В. Операції комерційних банків: Навч. посіб. — Суми: Університетська книга, 2007. — 523 с.

11. Капран В. І., Кривченко М. С, Кабаленко О. К. та ін. Банківські операції: Навч. посіб. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 208 с.

12. Операції комерційних банків / Р. Коцовська, В. Ричаківська, Г. Табачук та ін. — 2-ге вид., перероб. і доп. — Л.: ЛБІ НБУ, 2001. — 516 с.

13. Петрук О. М. Банківська справа: Навч. посіб. / За ред. д-ра екон. наук, проф. Ф. Ф. Бутинця. — К.: Кондор, 2004. — 461 с.

14. Прокопенко І. Ф., Гопін В. Соляр В. В. та ін. Основи банківської справи: Навч. посіб. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 410 с.

15. Романова М. І, Устюсова М. В. Основи банківської справи: Навч. посіб. — К.: Центр навчальної літератури, 2007. — 168 с.

16. Снігурська Л. П. Банківські операції і послуги: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2006. — 456 с.

17. Тиркало Р. Ш., Щибоволок З.І. Фінансовий аналіз комерційного банку: основи теорії. Експрес-діагностика, рейтинг: Навч. посіб. — К.: Слобожанщина, 1999. — 236 с.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси