Навігація


Головна
Авторизація/Реєстрація
Суспільно-політичне та культурне життяОсобливості політичного життяПосилення реакції в політичному та національно-культурному житті...СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII...Основи суспільного життя (природні, економічні, культурні)Політичне життя в Україні за часів Речі ПосполитоїПідвищення ролі репресивних органів у політичному житті країниПричини пасивності в політичному життіРозвиток культурного життяНові тенденції і проблеми культурного життя
 
Головна arrow Історія arrow Історія України
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Політичне і культурне життя

Керівником УРСР продовжував залишатися В. Щербицький, який був переконаним прихильником жорсткого політичного і економічного централізму. Щербицький був "людиною Брежнєва", оскільки належав до того ж "дніпропетровському клану" партійно-державної еліти СРСР. На головних партійних і міністерських посадах в Україні з'явилося більше 20 "дніпропетровців", особисто відданих своєму покровителеві. Всі рішення з'їздів КПРС схвалювалися в Києві ще до їх ухвалення у Москві.

До середини 1970-х рр. в партійних колах і в офіційній пресі поступово замовкли всі розмови про швидке пришестя комунізму. Третя програма партії була явно нездійсненною, утопічною і безглуздою. Для широких народних мас необхідно було висунути якусь нову ідеологічну концепцію, намітити нові орієнтири розвитку. Так народилася теорія "розвиненого соціалізму". Згідно нової комуністичної теорії, між соціалізмом і комунізмом лежить тривалий історичний етап "розвиненого соціалізму", який необхідно здолати на шляху до "світлого майбутнього". Конкретні терміни нового історичного етапу цього разу партія передбачливо не називала, обмежившись терміном "тривалий".

Всі ці політичні і ідеологічні новації були закріплені в новій конституції СРСР, прийнятій 7 жовтня 1977 р. У 1978 р. відповідно була прийнята і нова конституція УРСР. Стаття 6-а цих конституцій "навіки" закріплювала керівну роль КПРС в радянському суспільстві.

Почалося швидке зростання лав членів КПРС, у тому числі і в Україні. Будь-яка людина, що прагнула зробити службову кар'єру, або здобути кращу освіту просто зобов'язана була бути членом партії. Так, якщо на початку 1960-х рр. в КП України перебувало 1,2 млн чоловік, то до кінця 1970-х рр. ця цифра зросла до 2,7 млн Одночасно наголошувалося посилення партійного впливу на радянські і державні органи влади. Таким чином, вибори в ради фактично втрачали всякий сенс, оскільки влада в країні концентрувалася виключно в партійних структурах.

Серед програмних тез КПРС почало широко пропагуватися положення про "стирання національних відмінностей" між народами СРСР і формування "нової історичної спільноти людей" - радянського народу. "Злиття націй" передбачало провідну роль російської мови, як мови міжнаціонального спілкування. Така політика не могла не відбитися на мовному положенні в Україні.

Поступово українська мова почала зникати з офіційного вживання. Це означало нову, потужну хвилю русифікації України. У 1976 р. лідер українських комуністів В. Щербицький демонстративно зачитав свою доповідь на XXV з'їзді компартії України російською мовою. Приклад керівника зрозуміли і прийняли до виконання всі партій та державні органи республіки. В управлінських структурах, на виробництві і у сфері освіти російська мова стає пануючою. З 1973 р. написання і захист дисертацій здійснювався тільки російською мовою. Також російською мовою велося викладання більшості предметів в українських вузах і технікумах. Не дивлячись на широке розповсюдження російської мови, окремі творчі колективи змогли зберегти національний український колорит. Серед них - Державний хор ім. Р. Вірьовки, ансамбль танцю УРСР ім. П Вірського, академічна хорова капела "Думка", Київський і Львівський оперні театри.

Життєвий рівень населення, як у всьому Радянському Союзі, так і в Україні продовжував залишатися досить низьким. На всіх своїх форумах партійні діячі постійно говорили про завдання підвищення добробуту радянських людей, проте далі красивих слів справа не йшла. У 1970-і рр., використовуючи величезні валютні надходження від продажу радянської нафти за кордон, уряд ще намагався створити видимість матеріального благополуччя в СРСР. З цією метою у великих масштабах здійснювалися закупівлі товарів народного споживання за кордоном, що поглинало десятки мільярдів доларів. Дешеві імпортні товари продавалися на внутрішньому ринку по завищених цінах, але і вони не могли повністю задовольнити всі потреби населення. Впродовж 1970-х рр. грошова маса, що знаходиться в обігу збільшилася більш ніж в 5 разів, а виробництво товарів народного споживання - тільки удвічі. В результаті в країні постійно зростав дефіцит багатьох необхідних людям товарів і продуктів.

Одночасно партійні і державні номенклатурні верхи створили свою власну, закриту систему постачання і розподілу. Для цих категорій людей та їх сімей за кордоном в невеликих кількостях купувалися високоякісні товари і продукти харчування. Ці люди користувалися недоступними для народу медичними установами з кращими лікарями і устаткуванням, відпочивали в закритих санаторіях і будинках відпочинку.

Подібна ситуація підсилювала соціальну диференціацію суспільства і загострювала в народі відчуття несправедливості і нерівноправності порядку, який існував у країні.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі теми

Суспільно-політичне та культурне життя
Особливості політичного життя
Посилення реакції в політичному та національно-культурному житті України другої половини 1960-х — середини 1980-х років
СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.
Основи суспільного життя (природні, економічні, культурні)
Політичне життя в Україні за часів Речі Посполитої
Підвищення ролі репресивних органів у політичному житті країни
Причини пасивності в політичному житті
Розвиток культурного життя
Нові тенденції і проблеми культурного життя
 
Дисципліни
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси