Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Загальні підходи до розуміння інституту фінансової відповідальностіПоняття "цивілізація": ґенеза та розуміння його в філософії.Розуміння права в окремих правових теоріях
Поняття та зміст юридичного обов'язкуМова та ділове письмо як складові комунікаційПоняття та основні вимоги до офіційно-ділового стилю юридичного...
Класифікація документів за способом документуванняРозвиток класифікації документівКласифікація документів за призначенням
 
Головна arrow Документознавство arrow Правове письмо
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Вступна частина

Правове письмо - це навчальна дисципліна, яка спрямована на здобуття знань, а також отримання вмінь та навичок щодо складання і оформлення юридичних документів, якими опосередковуються правові відносини.

Метою цієї навчальної дисципліни є досягнення всебічного глибокого розуміння студентами поняття, ролі та значення юридичних документів, а також сфери їх застосування, підготовка до практичної юридичної діяльності, формування творчої особистості майбутніх травників.

Зазначена навчальна дисципліна повинна викладатись у юридичних вищих навчальних закладах впродовж одного року. Так, протягом першого семестру студент повинен ознайомитись із поняттям юридичного документа, скласти загальну уяву про його роль та значення у юридичній практиці, визначити його різновиди, форму та реквізити, засвоїти вимоги щодо структури, змісту, форми та грамотності юридичних документів. Протягом другого семестру студент повинен сконцентрувати свою увагу на вимогах до складання різних юридичних документів (звернень громадян, договорів та інших правочинів, засновницьких документів юридичних осіб, звернень до суду, проектів нормативно-правових актів). Особлива увага тут приділяється роботі із практичними працівниками (суддями, прокурорами, адвокатами, нотаріусами тощо) та безпосередньому складанню юридичних документів.

Після вивчення цього курсу студенти повинні

а) знати:

- поняття та види юридичних документів;

- форму та реквізити документів;

- вимоги щодо структури, змісту та форми юридичних документів;

- вимоги щодо грамотності юридичних документів;

- вимоги щодо окремих різновидів юридичних документів.

б) вміти:

- визначати сферу застосування та, відповідно до цієї сфери, визначати різновид юридичного документа;

- самостійно, логічно, змістовно, грамотно та відповідно до вимог чинного законодавства складати і оформляти юридичні документи.

Загальні розуміння та поняття "правового письма"

Поняття "правове письмо" та "юридичний документ"

Правове письмо (Legal Writing) - це сукупність правил, прийомів, способів створення й систематизації юридичних документів. Правове письмо використовується юристами в якості зовнішньої форми вираження юридичних позицій, прав та обов'язків, а також правових норм. Завдяки правовому письму відбувається формалізація правового аналізу та внутрішнього наповнення права. Основною формою правового письма виступає юридичний документ.

Юридичний документ (від documentum - зразок, свідоцтво, доказ) - це матеріальний об'єкт, що містить юридично важливу інформацію у зафіксованому вигляді та спеціально призначений для ЇЇ одержання, зберігання, використання та поширення у часі та просторі. При цьому вказана інформація фіксується на вказаному матеріальному об'єкті у будь-який доступний спосіб (паперовий, магнітний, кіно-, фото-, відеоносій тощо).

Види та класифікація юридичних документів

Зрозуміло, що, з огляду на велику кількість можливих юридичних документів, всі вони можуть поділятись на різні види, залежно від цілої низки ознак.

Так, за способом фіксації юридичні документи поділяються на:

- текстові документи - це рукописні та машинописні (друковані) юридичні документи, зокрема, листи, постанови, розпорядження тощо;

- графічні документи - юридичні документи, які створені шляхом фіксації юридично важливої інформації шляхом малювання, креслення та іншим способом власноручного образотворчого мистецтва, зокрема, карти, малюнки, схеми, плани тощо;

- фото-, кіно-, відеодокументи - юридичні документи, які створені шляхом фіксації юридично важливої інформації на фото-, кіно-, відеоносієві;

- аудіодокументи - юридичні документи, які створені шляхом фіксації юридично важливої інформації на аудіоносієві;

- електронні документи - це юридичні документи, які створені шляхом фіксації юридично важливої інформації на магнітному носієві.

За способом найменування юридичні документи поділяються на: заяви, скарги, пропозиції, листи, інструкції, телеграми, довідки, службові записки, протоколи та ін.

Відповідно до способу походження, юридичні документи класифікуються на:

- службові юридичні документи - це такі юридичні документи, які складаються юридичними особами (підприємствами, установами, організаціями), а також їх службовими (посадовими) особами, і оформляються відповідно до встановлених вимог та порядку;

- особисті документи - це такі юридичні документи, які складаються окремими особами поза сферою їх службової діяльності.

- Згідно із призначенням, юридичні документи поділяються на:

- організаційні - це такі юридичні документи, які закріплюють функції організації, компетенцію та процедуру її здійснення (статут, положення, інструкція, правила тощо);

- розпорядчі - це юридичні документи, якими опосередковується розпорядча діяльність (постанова, розпорядження, наказ, вказівка, ухвала тощо);

- довідково-інформаційні - це юридичні документи, які спрямовані на узагальнення, систематизацію та подачу внутрішньої інформації з різних сфер діяльності організації (довідка, протокол, огляд, акт, доповідна записка, пояснювальна записка, відгук, доповідь, звіт, план роботи, оголошення, телеграма, телефонограма, лист, факс тощо);

- обліково-фінансові - це юридичні документи, які містять інформацію про стан фінансового та бухгалтерського забезпечення дяльності організації (кошторис, звіт тощо);

- 5----

- господарсько-договірні - це юридичні документи, які містять інформацію про наявність договірних та інших юридичних зв'язків організації (договір, правочин тощо);

- з кадрово-контрактових питань - це юридичні документи, які містять інформацію з особового складу організації (автобіографія, заява, наказ, особовий листок, трудова книжка, особова картка, медична книжка, характеристика, трудовий договір, контракт тощо);

- особові офіційні - це юридичні документи, якими опосередковується право фізичних осіб на звернення та їх участь у юридичних зв'язках (заява, пропозиція, скарга, розписка, доручення тощо).

- Відповідно до місця виникнення, юридичні документи поділяють на:

- внутрішні - це юридичні документи, які мають чинність лише всередині тієї організації, установи чи підприємства, де їх складено;

- зовнішні - це юридичні документи, які є результатом спілкування організації з іншими юридичними та/або фізичними особами.

За оригінальністю походження юридичні документи поділяють на:

o типові, що розробляються вищими органами для підвідомчих організацій з однорідними функціями і мають обов'язковий характер (типові інструкції, типові правила тощо);

o трафаретні, котрі виготовляються друкарським способом: незмінювана частина тексту документа друкується на поліграфічних машинах, а для змінної інформації запишаються вільні місця;

o індивідуальні, які створюються кожного разу по-новому (доповідні, службові, пояснювальні записки, автобіографії тощо).

За складністю юридичні документи бувають:

- прості, що містять інформацію з одного питання;

- складні, які містять інформацію щодо двох і більше питань. За місцем складання розрізняють такі юридичні документи:

o внутрішні, що стосуються внутрішніх питань підприємства (організації, установи, фірми) і не виходять за його межі;

o зовнішні, тобто вхідна та вихідна кореспонденція.

За терміном виконання юридичні документи бувають:

- термінові, що виконуються у строки, встановлені законом, відповідним правовим актом, керівником, а також документи з позначкою "Терміново";

- нетерміновії які виконуються протягом строків, визначених керівництвом підприємства (організації, установи, фірми).

За рівнем розголошення юридичні документи поділяються на:

o звичайні,

o для службового користування (ДСК);

o таємні та ін.

За юридичною силою юридичні документи поділяють на такі:

- справжні (істинні), що готуються у встановленому законом порядку за всіма правилами. Своєю чергою, справжні документи бувають: чинні та нечинні (ті, що втратили юридичну силу з будь-яких причин);

- фальшиві (підроблені), в яких зміст чи оформлення не відповідають встановленим правилам.

За виготовленням розрізняють такі юридичні документи:

o оригінали - перші або єдині примірники офіційних документів;

o копії- документи, в яких точно відтворено інформацію інших документів, а також усі їхні зовнішні ознаки або частину їх, та відповідним чином оформлені. Копії поділяються на: відтиск (повна копія вихідного документа, виготовлена одночасно з оригіналом); витяг (копія офіційного документа, що відтворює певну його частину і відповідно засвідчена); дублікат (повторний примірник документа, який має юридичну силу оригіналу).

За терміном зберігання розрізняють такі юридичні документи:

- документи постійного зберігання;

- документи тривалого (понад 10 років) зберігання;

- документи тимчасового (до 10років) зберігання.

За родом діяльності виділяють системи юридичної документації, які класифікують таким чином:

o організаційно-розпорядча;

o стандартів та технічних умов;

o планова;

o звітно-статистична;

o конструкторська;

o технологічна;

o розрахунково-грошова;

o з ціноутворення та ін.

Інколи виділяють і інші види документів.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси