Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Відмова від аудиторського висновкуАудиторський висновок про узагальнену фінансову звітність підприємстваАУДИТОРСЬКИЙ ВИСНОВОК ТА ІНШІ ПІДСУМКОВІ ДОКУМЕНТИПоняття аудиторського звіту і аудиторського висновкуАУДИТОРСЬКИЙ ЗВІТ ТА ІНШІ ПІДСУМКОВІ ДОКУМЕНТИВиди аудиторського висновкуАудиторський звітАудиторська думка та аудиторський звітАудиторський звіт
 
Головна arrow Бухоблік та Аудит arrow Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку та аудиту
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Аудиторський висновок і звіт

Підсумковим результатом роботи аудитора є аудиторський звіт. У ньому може бути будь-яка інформація, яка цікавить клієнта-замовника аудиту і форма подання якої регламентована в договорі на проведення аудиту. Крім того, аудиторські послуги у формі консультацій можуть надаватися усно або письмово з оформленням довідки та інших офіційних документів. Аудиторські послуги у формі експертиз оформляють експертним висновком або актом.

Якщо мета аудиту — висловити думку про достовірність інформації, наведеної в річній фінансовій звітності, то обов'язковою частиною звіту аудитора є аудиторський висновок, базові вимоги до якого наведено в Законі України "Про аудиторську діяльність", стаття 7.1. За статтями 7 і 21 Закону України "Про аудиторську діяльність" аудитор має провести перевірку бухгалтерської річної звітності суб'єкта господарювання з метою надання висновку про достовірність і реальність наданої інформації та її підтвердження або не підтвердження.

Аудиторський висновок — це офіційний документ, засвідчений підписом і печаткою аудитора (аудиторської фірми). Він складається у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить висновок про достовірність звітності, повноту й відповідність чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

В аудиторському висновку має бути чітке уявлення аудитора про перевірену фінансову звітність. Аудиторський висновок складається з дотриманням відповідних норм та стандартів і має містити підтвердження або аргументовану відмову від підтвердження достовірності, повноти і відповідності законодавству бухгалтерської звітності замовника.

Принцип і порядок підготовки аудиторського висновку наводяться в Міжнародному стандарті № 700 "Аудиторський висновок про фінансову звітність". Норматив регулює основні принципи, за якими складається аудиторський висновок. У ньому говориться, що аудитор повинен проаналізувати й оцінити висновки, одержані на основі отриманих аудиторських доказів, для підготовки аудиторського висновку про перевірену фінансову звітність. Відповідно до цього нормативу структура аудиторського висновку така (табл. 2.4).

У заголовку аудиторського висновку йдеться про те, що аудиторську перевірку проводив незалежний аудитор. Подається прізвище аудитора або назва аудиторської фірми. Також наводиться повна назва підприємства, яке перевіряли, та час перевірки.

Таблиця 2.4. Структура аудиторського висновку

№ пор. Розділ Характеристика
1 Заголовок "Незалежний аудитор", далі — назва фірми або прізвище аудитора
2 Адресат Акціонери, рада акціонерів, ради директорів, правління, комісія з цінних паперів тощо
3 Вступ Перелік форм фінансової звітності, термін перевірки, розподіл відповідальності
4 Масштаб перевірки Посилання на стандарти (норми) аудиту, планування, опис тестів, визначення застосованих принципів бухгалтерського обліку, визначення суттєвих облікових оцінок, оцінка загального уявлення про фінансову звітність
5 Висновок аудитора про фінансову звітність Позитивний, умовно-позитивний, негативний або відмова від надання висновку про фінансову звітність підприємства
6 Дата аудиторського висновку День завершення аудиторської перевірки та підписання акта прийому-передачі аудиторського висновку
7 Адреса і підпис аудитора Підпис директора аудиторської фірми чи уповноваженої на це особи (аудитора) або підпис аудитора-підприємця, зазначається адреса фірми (аудитора) та номер ліцензії на аудиторську діяльність

У розділі "Вступ" в аудиторському висновку має бути інформація про склад фінансової звітності та дату підготовки звітності. У цьому розділі йдеться також про те, що відповідальність за правильність підготовки звітності покладається на керівництво підприємства, про відповідальність аудитора за аудиторський висновок, який обґрунтовується результатами проведеної перевірки.

У розділі "Масштаб перевірки" наводиться обсяг аудиту і подається зміст проведених робіт. Цей розділ аудиторського висновку дає впевненість його користувачам у тому, що аудиторську перевірку здійснено відповідно до вимог українського законодавства і норм, які регулюють аудиторську практику та ведення бухгалтерського обліку, або відповідно до вимог міжнародних стандартів і практики.

У розділі також зазначається, що перевірку сплановано і підготовлено з достатнім рівнем упевненості в тому, що фінансова

Під час аудиторської перевірки аудитор має дати оцінку помилок у системах обліку та внутрішнього контролю підприємства на предмет їх суттєвого впливу на фінансову звітність.

Оцінюючи суттєвість помилок, аудитор зобов'язаний керуватися положеннями Міжнародного стандарту аудиту № 320 "Суттєвість в аудиті".

Далі говориться про те, що аудитор використовував принцип вибіркової перевірки інформації і що під час перевірки він брав до уваги тільки суттєві помилки. Також подається інформація про принципи бухгалтерського обліку (національні стандарти України, міжнародні стандарти або інші), які використовували на підприємствах у період перевірки.

У розділі "Висновок аудитора про перевірену фінансову звітність" подається висновок аудитора нро фінансову звітність, про її правильність в усіх суттєвих аспектах.

Висновок може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним або робиться відмова від надання висновку про фінансову звітність підприємства. У третьому і четвертому випадках в аудиторському висновку може наводитися короткий перелік аргументів, які підштовхнули аудитора дати такий висновок.

Позитивний висновок надається клієнтові у тому разі, коли, на думку аудитора, виконано такі умови:

• аудитор отримав усю інформацію й пояснення, необхідні для завдань аудиту;

• наданої інформації достатньо для відображення реального стану справ на підприємстві;

• є адекватні й достовірні дані з усіх суттєвих питань;

• фінансову документацію підготовлено відповідно до прийнятої на підприємстві системи бухгалтерського обліку, котра відповідає вимогам українського законодавства;

• фінансову звітність складено на основі дійсних облікових даних, і вона не має суттєвих суперечностей;

• фінансову звітність складено належним чином за формою, затвердженою в установленому порядку.

Якщо під час аудиторської перевірки в аудитора виникли заперечення або сумніви щодо правильності тих або інших рішень, прийнятих керівництвом підприємства, але йому було дано аргументоване й переконливе їх обґрунтування, то в аудиторському висновку ці події та рішення наводити необов'язково, оскільки вони не міняють змісту безумовно позитивного висновку.

Аудитор не може дати умовно-позитивний висновок за фундаментальної непевності і незгоди. Є основні причини фундаментальної непевності: значні обмеження в обсязі аудиторської роботи у зв'язку з тим, що аудитор не може одержати всю необхідну інформацію й пояснення (наприклад, через незадовільний стан обліку), не може виконати всі необхідні аудиторські процедури (наприклад, через обмеження за часом перевірки, які диктує клієнт); ситуаційні обставини, непевність у правильності висновків у конкретній ситуації (наприклад, подвійне тлумачення окремих пунктів українського законодавства, що може призвести до значних наслідків і загрожуватиме існуванню в майбутньому). Причини незгоди: неприйнятність системи обліку або порядку проведення облікових операцій; розбіжності в думках щодо відповідності фактів або сум у фінансовій звітності даним обліку; фундаментальна незгода з повнотою і засобом відображення фактів в обліку та звітності; невідповідність діючому законодавству і встановленим нормам порядку оформлення або здійснення операцій.

Будь-яка фундаментальна непевність або незгода є підставою для відмови від надання позитивного висновку. Подальший вибір виду висновку залежить від рівня непевності або незгоди.

Непевність або незгода вважаються фундаментальними в тому разі, коли вплив факторів на фінансову інформацію, які викликали непевність чи незгоду, настільки значний, що це може суттєво перекрутити дійсний стан справ у цілому або в основному. Необхідно також враховувати сукупний вплив усіх непевностей та незгод на фінансову звітність.

Наявність фундаментальної незгоди може призвести до того, що клієнтові буде дано негативний аудиторський висновок. Наявність фундаментальної непевності може стати підставою для відмови дати аудиторський висновок.

В усіх випадках, коли аудитор складає висновок, який відрізняється від позитивного, він зобов'язаний дати опис усіх суттєвих причин його непевності і незгоди. Ці причини необхідно коротко навести в окремому розділі висновку, перед тим розділом, у якому аудитор дає негативний висновок або відмовляється від аудиторського висновку.

У цьому самому розділі можуть більш докладно обговорюватися факти негативного характеру, або робитися посилання на додаток до аудиторського висновку, в яких наводиться опис цих фактів. В останніх розділах висновку аудитор стисло формулює свій висновок про достовірність і повноту фінансової звітності.

Якщо аудитор має намір дати клієнтові позитивний висновок, у якому наявна фундаментальна непевність з окремих питань, і наводить свої зауваження, пов'язані з наявністю фундаментальної непевності, то в аудиторському висновку висловлюється аргументована незгода з окремих питань (операції, проводки, позиції звітності), і після цього робиться остаточний висновок про достовірність і повноту фінансової звітності підприємства.

Якщо заперечення в аудиторському висновку пов'язані з наявністю нефундаментальної незгоди, аудитор обумовлює наявні обмеження в аудиторському висновку або в додатку до висновку, який є невід'ємною його частиною, і дає позитивний висновок про фінансову звітність підприємства.

Якщо аудитор відмовляється дати аудиторський висновок, він заявляє про неможливість на підставі наведених аргументів сформулювати висновок про фінансову звітність підприємства.

Після висновку аудитор має проставити дату аудиторського висновку на день завершення аудиторської перевірки. Дату на аудиторському висновку проставляють у той самий день, коли керівництво підприємства підписує акт прийому-передачі аудиторського висновку. Дату в аудиторському висновку проставляють або перед вступною частиною аудиторського висновку, або біля підпису аудитора.

Аудиторський висновок підписують директор аудиторської фірми або уповноважена на це особа, яка має відповідну серію сертифіката аудитора України на вид проведеного аудиту.

В аудиторському висновку вказується адреса дійсного розміщення аудиторської фірми та номер ліцензії на аудиторську діяльність. Ця інформація може подаватися як у кінці аудиторського висновку, після підпису аудитора, так і в матриці бланка аудиторської фірми.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси