Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Юридичні форми забезпечення банківських кредитівФорми забезпечення повернення банківських кредитівЗастава як вид майнової форми забезпечення банківських кредитівБанківський кредитБанківський моніторинг забезпечення кредиту
НЕОБХІДНІСТЬ І СУТНІСТЬ КРЕДИТУСутність кредиту та економічні чинники, що обумовлюють його...НЕОБХІДНІСТЬ КРЕДИТУ, ЙОГО СУТНІСТЬ І ФУНКЦІЇНеобхідність та сутність кредитуКредит: необхідність, суть, теорії, форми та види
 
Головна arrow Банківська справа arrow Банківське кредитування
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Форми та види забезпечення банківських кредитів

Сутність, необхідність та класифікація забезпечення кредитів

Важливою умовою видачі кредиту є його забезпечення. Належне забезпечення кредитної операції суттєво знижує ризик втрат від неповернення кредиту. Однак, надання забезпечення - лише доповнення до кредиту. Клієнт може мати у своєму розпорядженні достатнє забезпечення, але не одержати кредит, якщо його кредитоспроможність не досягає певного рівня. Кредитна установа (банк), як правило, не видає кредит, якщо з самого початку є небезпека, що забезпечення буде використано як погашення. Особливо це стосується кредитів на фінансування оборотних коштів підприємств різних форм власності та організаційно-правових форм.

Забезпечення кредиту - це цінності чи інші, передбачені чинними нормативними актами засоби мінімізації кредитних ризиків, які служать для кредитора гарантією повного і своєчасного повернення позичальником отриманого кредиту та сплати ним встановлених процентів. Забезпечення кредиту надається позичальником при оформленні кредиту і може знаходитись або у користуванні позичальника, або у розпорядженні кредитора (банківської установи) повністю чи частково до погашення кредиту.

У практиці видачі банківських кредитів як правові гарантії використовуються різні форми, види і способи забезпечення. При цьому важливого значення набуває чітке визначення понятійного апарату.

Зокрема під формою забезпечення розуміємо зовнішній вияв окремих видів забезпечення, об'єднаних у сукупність елементів за однорідними ознаками та вимогами щодо надання гарантій повернення кредитів, які визначають умови, порядок і послідовність дій учасників процесу банківського кредитування та здійснюються відповідним способом з метою мінімізації кредитного ризику та забезпечення прибуткової банківської діяльності.

Вид забезпечення - класифікаційна одиниця, складовий елемент форми забезпечення, який характеризується конкретними механізмами майнового чи нема й нового характеру надання позичальником гарантій виконання зобов'язань за кредитним договором.

Спосіб забезпечення - передбачені законодавством чи договором спеціальні заходи, які характеризують конкретну процедуру надання і оформлення забезпечення та стимулюють боржників до дотримання встановлених умов і належного виконання ними кредитних зобов'язань.

Форми, види і способи формують систему кредитного забезпечення. Система кредитного забезпечення - це сукупність форм і видів забезпечення кредитів банків, а також взаємозв'язки між банком та позичальником щодо способів і механізмів отримання і реалізації кредитного забезпечення з метою мінімізації кредитного ризику банку.

Забезпечення кредитних зобов'язань позичальників можна класифікувати за різними ознаками (рис. 8.1).

1. За характером забезпечення можна виділити:

- традиційне забезпечення (застава, гарантія, порука, страхування, неустойка тощо);

- нетрадиційне забезпечення (переуступка вимоги, переведення боргу, утримання майна боржника, купівля-продаж майна із зобов'язанням зворотного викупу тощо).

2. За формою забезпечення:

- майнова (речово-правова) форма забезпечення;

- юридична (зобов'язально-правова) форма забезпечення.

3. За ступенем покриття забезпечення:

- основне забезпечення;

- додаткове забезпечення.

4. Залежно від права володіння і розпорядження:

- з правом володіння і розпорядження заставодавцем (позичальником чи майновим поручителем);

- з повним правом володіння і розпорядження заставодержателем (банком-кредитором чи третьою особою);

- з частковим правом володіння і розпорядження заставодержателем (банком-кредитором чи третьою особою).

5. Залежно від повноти забезпечення кредитного зобов'язання:

- повністю покриває кредитне зобов'язання;

- частково покриває кредитне зобов'язання.

Класифікація забезпечення кредитних зобов'язань позичальників

Р и с. 8.1. Класифікація забезпечення кредитних зобов'язань позичальників

6. Залежно від особи, яка надає забезпечення:

- забезпечувальне зобов'язання надається і, якщо необхідно, виконується боржником;

- забезпечувальне зобов'язання надається і у випадку необхідності виконується третьою особою (гарантія, порука, страхування).

7. Залежно від кількості учасників зобов'язальних відносин:

- двосторонні (банк - позичальник);

- тристоронні (банк - третя особа (гарант, поручитель, страхова компанія) - позичальник);

- багатосторонні.

8. За видами забезпечення:

- застава;

- гарантія;

- порука;

- страхування;

- неустойка (пеня, штраф) тощо.

9. За видами майна, яке надається у забезпечення:

- застава нерухомого майна (іпотека);

- застава рухомого майна;

- застава майнових прав;

- застава цінних паперів тощо.

10. Залежно від особливостей оформлення забезпечувальних відносин:

- оформляються окремим двостороннім договором (наприклад, при використанні застави);

- оформляються окремим тристороннім договором (при використанні поруки, страхування тощо);

- введенням до кредитного договору окремого пункту відповідного змісту (наприклад, при застосуванні неустойки).

11. Залежно від форми встановлення зобов'язальних відносин:

- оформляються простою письмовою угодою (порука, страхування, застава рухомого майна тощо);

- оформляються нотаріально посвідченою письмовою угодою (застава нерухомого майна, космічних об'єктів, а також за бажанням сторін).

12. За часом оформлення забезпечувальних відносин виділяють такі, що оформляються:

- перед укладанням кредитного договору.

- на стадії укладання кредитного договору;

- на стадії виконання кредитного договору;

- на стадії пролонгації кредитного договору;

13. Залежно від способу встановлення забезпечувальні зобов'язання поділяються на:

- законні (встановлюються законом та застосовуються незалежно від волевиявлення сторін);

- договірні (передбачені чинним законодавством, що встановлюються за угодою сторін і застосовуються за бажанням кредитора).

14. Залежно від моменту набрання чинності зобов'язань виділяються забезпечення, які набувають чинності з моменту:

- підписання письмової угоди про їх застосування чи з моменту набрання чинності кредитної угоди, якщо умову про забезпечення кредиту введено до кредитного договору;

- нотаріального посвідчення забезпечувальної угоди, якщо така умова є обов'язковою для такого виду забезпечення чи бажаною для сторін;

- передачі предмета застави, якщо таке майно відповідно до закону чи договору повинне знаходитись у заставодержателя, а якщо таку передачу було здійснено до укладання договору, - то з моменту його укладання.

15. Залежно від ліквідності предмета забезпечення:

- абсолютно ліквідне;

- високоліквідне;

- ліквідне;

- низьколіквідне;

- неліквідне.

16. Залежно від способів реалізації забезпечення:

- через пред'явлення вимог до третіх осіб;

- через уступку заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого майнового права (заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави);

- через реалізацію предметів застави з аукціонів (публічних торгів).

З метою мінімізації ризиків банку щодо неповернення позичальником наданих кредитних коштів у банківській практиці часто використовується поєднання кількох видів забезпечення кредитних зобов'язань за кредитним договором, наприклад, застава та неустойка, неустойка і гарантії, застава і страхування тощо.

У процесі здійснення банківського кредитування кредитний договір, як правило, може впливати на забезпечувальну угоду у кілька способів:

а) за припинення дії кредитного договору припиняється дія забезпечувального зобов'язання (наприклад, застави чи поруки);

б) за виконання позичальником частини своїх зобов'язань за кредитним договором відповідно зменшуються кількісні характеристики забезпечувального зобов'язання;

в) визнання недійсним кредитного договору зумовлює недійсність зобов'язання, що його забезпечує.

У практиці вітчизняних банківських установ використовуються різноманітні форми і види забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальником. Зокрема, можна назвати такі:

1) майнова форма забезпечення кредитів. Під майновою формою забезпечення розуміємо джерело погашення боргу за рахунок отримання коштів від реалізації певного майна позичальника, тобто у ролі носія гарантії повернення кредиту виступає різне майно позичальника. До майнової форми належать такі види забезпечення кредитів банків:

- застава нерухомого майна (іпотека);

- застава рухомого майна (це майно залишається у користуванні позичальника - автотранспорт, товари в обороті, побутова техніка тощо);

- заклад (майно, яке передається на зберігання до банківської установи - дорогоцінні метали, цінні папери тощо).

2) юридична (немайнова) форма забезпечення кредитів. Юридична форма забезпечення кредитів - це джерело погашення боргу за рахунок юридичного оформлення гарантії повернення коштів. До юридичної форми можна зачислити такі види забезпечення кредитів:

- гарантія;

- порука;

- неустойка (штраф, пеня) тощо.

Окремою формою мінімізації кредитних ризиків банківської установи є страхування кредитного ризику. Водночас банківські установи можуть використовувати такі страхові послуги при банківському кредитуванні:

- страхування відповідальності позичальника за неповернення кредиту;

- страхування ризику непогашення кредиту;

- страхування майна, наданого позичальником у забезпечення за кредитом;

- страхування життя та здоров'я позичальника;

- титульне страхування тощо.

Кожна із форм забезпечення повернення кредиту оформляється окремим документом, що має юридичну силу і закріплює за кредитором фінансове джерело для погашення кредиту у разі відсутності коштів у позичальника після настання строку погашення боргу.

Існує кілька способів забезпечення кредитів різними видами майна клієнта або фінансовими зобов'язаннями третьої сторони. Зокрема, майно позичальника може надаватися у забезпечення за кредитом з використанням таких способів:

- застава майна з правом володіння заставодавцем (земельні ділянки, нерухомість, обладнання, що використовується для виробництва продукції тощо);

- застава майна з передачею його позичальником у володіння заставодержателю (банку-кредитору чи третій особі).

Банківські установи можуть надавати також незабезпечені (бланкові) кредити, які використовуються, як правило, у тих випадках, коли джерело повернення кредиту є дуже надійним. Зазвичай, такі кредити мають обмежене застосування, оскільки пов'язані з високим ризиком для банку, і надаються, як правило, під вищий процент. У інших випадках у процесі вибору форми та виду забезпечення кредиту для кожної конкретної кредитної угоди необхідний економічний та юридичний аналізи операції, стану майна та фінансових можливостей позичальника.

Законодавство України не встановлює критеріїв щодо визначення якості забезпечення та його оцінювання. Однак, при цьому майно та інші види забезпечення зобов'язань позичальника перед банком повинні задовольняти таким вимогам:

1. Висока ліквідність предмета забезпечення (можливість реалізації предмета забезпечення у найкоротший термін).

2. Здатність до тривалого зберігання предмета забезпечення (як мінімум, на строк користування кредитом).

3. Можливість реального оцінювання вартості предмета забезпечення та стабільність цін на заставлене майно.

4. Мінімальні витрати на зберігання та реалізацію забезпечення.

5. Адекватність вартості майна, що надається у забезпечення, розміру кредиту.

З огляду на це можна охарактеризувати основні заходи банку для прийняття забезпечення за кредитом:

1) банківська установа має впевнитись у наявності забезпечення, яке надається позичальником. Слід перевірити документи про власність чи володіння майном, а також його наявність у натурі. Запропоноване забезпечення повинно реально існувати, не бути фіктивним або суттєво обтяженим іншими зобов'язаннями;

2) банк мусить визначити рівень ліквідності забезпечення, тобто можливість швидкої здатності активів (товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів, фінансових вимог до третіх осіб тощо) до конвертації в готівкові кошти;

3) банк маг самостійно або за допомогою професіонала провести грошове оцінювання вартості забезпечення. Вартість забезпечення повинна бути адекватною розміру кредиту. Загальною вимогою до вартості забезпечення є перевищення її ринкової вартості над сумою основного боргу та процентів за кредитом з урахуванням розміру можливих витрат на реалізацію предмета забезпечення;

4) банку слід здійснювати аналіз ринку наданого забезпечення з метою визначення стабільності цін на запропоноване позичальником майно. При цьому банк повинен передбачити, щоб вартість цього забезпечення не знизилася;

5) банк мусить приймати у забезпечення майно, яке має здатність до зберігання, як мінімум, на строк користування кредитними коштами позичальником. При цьому слід враховувати можливість виникнення потреби у зберіганні забезпечення, що може викликати додаткові витрати. Такі витрати мають бути мінімальними;

6) банку необхідно встановити відповідний рівень контролю за використанням і станом забезпечення кредиту. Зокрема, банк повинен визначати, чи не погіршилась якість наданого забезпечення, що може призвести до зниження його вартості, чи знаходиться дане забезпечення під відповідним контролем банку і чи буде він здатен до негайної реалізації забезпечення у випадку невиконання позичальником кредитного зобов'язання.

Залежно від того, наскільки заставлене майно відповідає вказаним вимогам, визначається розмір кредиту. Він встановлюється у відсотку від ринкової вартості заставленого майна на момент укладання кредитної угоди. Перевищення ціни застави над сумою кредиту компенсує ризик втрати в результаті зміни цін на майно. У випадку неплатоспроможності позичальника кредитор має право реалізувати заставу для погашення із виручених коштів боргу клієнта та видатків, пов'язаних з реалізацією застави. Залишок виручки повертається позичальнику. Якщо вирученої суми буде недостатньо, кредитор має право фінансової претензії до позичальника.

Отже, у практиці банківських установ можуть використовуватися різноманітні форми та види забезпечення кредитів, а зокрема, застава рухомого і нерухомого майна, гарантія, порука третьої сторони, страхування кредитного ризику, застава майнових прав, цінних паперів, дорогоцінних металів тощо. Саме від правильно обраної форми, виду та способу забезпечення кредитних зобов'язань клієнта залежить ефективність кредитної операції та зниження ступеня ризику непогашення кредиту позичальником.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси