Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Регулювання та організація бухгалтерського (фінансового) обліку....ОБЛІК ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КООПЕРАТИВІВПравові засади діяльності сільськогосподарських кооперативівОблік необоротних активів сільськогосподарських кооперативівОблік оборотних активів сільськогосподарських кооперативівОблік власного капіталу сільськогосподарських кооперативівОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ ОООДАТКУВАННЯ ТА ЗВІТНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ...Облік виходу продукції сільськогосподарських кооперативів за...Діяльність Міжнародної Благодійної Організації "Добробут громад" та...Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив
 
Головна arrow Бухоблік та Аудит arrow Бухгалтерський облік у виробничих та агросервісних кооперативах
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Облік торговельно-постачальницької діяльності сільськогосподарських кооперативів

Торгівельна діяльність - самостійна діяльність юридичних і фізичних осіб зі здійснення операцій купівлі-продажу товарів споживчого призначення з метою отримання прибутку.

Оптова торгівля - торгівельна діяльність із придбання й реалізації товарів великими партіями підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності.

Роздрібна торгівля - торгівельна діяльність із продажу товарів поштучно та дрібним оптом безпосередньо громадянам та іншим споживачам переважно із розрахунками готівкою.

Товари - матеріальні цінності, що придбані (отримані) й утримуються підприємством з метою подальшого продажу.

Під товарним обігом (товарообігом) слід розуміти рух сукупного суспільного продукту в товарній формі від виробників до споживача

Товарооборот ведуть у вартісному виразі по цінах продажу. Товарооборот характеризується обсягом, товарними запасами, розміщенням і розподілом торгівлі за змінами в часі, протягом якого товарні маси перебувають в обігу.

Залежно від форми організації й виконуваних функцій торгові підприємства поділяють оптові та роздрібні. Реалізацію товарів населенню можуть виконувати промислові й інші неторгові підприємства через власні фірмові магазини.

Одиницею бухгалтерського обліку товарів є їхнє найменування або однорідна група, вид.

Бухгалтерський облік торгівельної діяльності підприємства повинен забезпечувати:

- правильність оформлення первинних документів на придбання і продажу та переміщення всередині підприємства товарів, грошових та інших документів;

- правильність відображення даних первинних документів у регістрах синтетичного та аналітичного обліку;

- контроль за виконанням договорів поставок та інших зобов'язань, правильність розрахунків з постачальниками і замовниками;

- контроль за правильним використанням та зберіганням товарно-матеріальних цінностей та фінансових ресурсів;

- формування повної та достовірної інформації про господарські процеси і результати діяльності підприємства, необхідні для оперативного керівництва управління, а також для її використання зацікавленими особами.

Нормативно-правовими актами визначені переліки документів, які повинні мати для здійснення торгівельної діяльності, суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи:

- свідоцтво про державну реєстрацію;

- дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі (рішення сесії місцевої ради народних депутатів) або договір оренди приміщення;

- ліцензії або їх копії, затверджені відповідним органом, який видав ліценцію.

- торговий патент на кожну торгівельну точку- звичайний або пільговий залежно від асортименту або виду товару;

- квитанцію про сплату ринкового збору за торгівлю на території ринку у разі, якщо суб'єкт підприємницької діяльності проводить торгівлю не в стаціонарному приміщенні;

- відповідні документи на товар: накладні, сертифікат якості та інші документи;

- реєстратор розрахункових операцій (РРО), який використовується при торгівлі в стаціонарних приміщеннях, а в окремих, передбачених законодавством випадках - розрахункову книжку.

Документом, який підтверджує факт здійснення продажу, є касовий чек. При проведенні реєстрації операції з продажу касир зобов'язаний отримати від покупця гроші за товар, здійснити операцію закриття чека в РРО, роздрукувати його і видати покупцеві чек і здачу разом з товаром.

Власник РРО повинен забезпечити окремий облік найменувань, цін І кількості наданих послуг кожного найменування, а також щоденне виконання в кінці робочого дня денного звіту з обнулінням інформації в оперативній пам'яті та її занесення до фіскальної пам'яті РРО. Нормативними актами передбачаються варіанти без застосування РРО, але із застосування розрахункової книжки.

Відповідно до нормативних актів товари на підприємства торгівлі обліковуються за первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Бухгалтерський облік у торгівлі має певні особливості:

- на відміну від виробництва, в торгівлі нічого не виробляють, надана послуга не має кількісних характеристик;

- у торгівлі відсутній процес визначення виробничої фінансової собівартості результату, а отже, прямих і непрямих (накладних) витрат, обліку готової продукції та інших облікових робіт, характерних для виробництва;

- з огляду на велику номенклатуру товарів бухгалтерський облік роздрібного товарообігу здійснюють лише у вартісному вираженні за первісною вартістю. Кількісно - вартісний облік ведуть за товарами, що потребують особливого контролю (дорогоцінні вироби, автомобілі тощо);

- в оптовій торгівлі здійснюють груповий облік товарів на підставі розрахункового методу згідно з бухгалтерськими документами та оперативними даними;

- торгівельна націнка у роздрібній торгівлі включає в себе податок на додану вартість, сплачену постачальникові, та торгівельну націнку підприємства;

- специфіку торговельної діяльності відображає рахунок 28 "Товари", на якому ведеться облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу;

- у торгових організаціях застосовується і специфічна система обліку витрат. У цій галузі відсутні такі поняття, як "собівартість", "калькуляція", "методи обліку витрат і обчислення собівартості" тощо:

- витрати торгівельних підприємств становлять витрати обігу, що не включають до вартості товарів, належать до витрат звітного періоду, обліковуються на відповідних статтях адміністративних витрат, витрат на збут і фінансових витрат, а також списуються на фінансовий результат звітного періоду;

- у роздрібній торгівлі окремо облікують різницю між купівельною й продажною вартістю придбаних товарів для обчислення валового доходу і фінансових результатів діяльності.

Товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані та утримуються підприємством з метою подальшого продажу, включаються до складу запасів і обліковуються згідно вимог П(С)БО 9 "Запаси". При надходженні товарів на підприємство торгівлі основним питанням є їх первісна оцінка.

Напрямки надходження товарів до торгових підприємств:

- товари, вартість яких оплачена грошовими коштами;

- товари, отримані підприємством безоплатно;

- товари, отримані в межах бартерних операцій;

- товари, отримані від засновників як внески до статутного капіталу. Згідно П(С)БО 9 "Запаси" в торгівельній діяльності використовують поняття собівартості придбаних товарів і собівартість проданих товарів.

Придбання товарів оформлюють договором постачання (купівлі-продажу) між постачальником і покупцем. Договір постачання є правовим документом, що визначає права й обов'язки сторін. Основними його реквізитами є: найменування сторін, їхні розрахункові реквізити, найменування та кількість товарів, ціни, термін постачання, порядок розрахунків, зобов'язання, що мають підприємства.

Порядок документального оформлення надходження товарів на підприємство торгівлі залежить від місця приймання товарів покупцем.

Для отримання товарів на склади постачальника або у транспортній організації матеріально-відповідальній особі видають довіреність (форма М-2 або М-2а), яку підписують керівник і головний бухгалтер. Видані довіреності реєструють у спеціальному журналі обліку виданих довіреностей. Особа, що одержала довіреність, має відзвітувати перед бухгалтерією про використання довіреності за призначенням. Невикористані довіреності повертають до бухгалтерії наступного після завершення терміну їхньої дії дня, про що робиться відмітка в журналі обліку виданих довіреностей. Особам, які не відзвітувалися за одержані довіреності, видавати нові довіреності на одержання товарів заборонено.

Під час відпуску товару постачальник виписує Накладну на відпуск товарно-матеріальних цінностей типової форми № М-20. Накладна виписується у 3-х примірниках на підставі договору, нарядів, інших відповідних документів і підписується особою, яка дала дозвіл на відпуск товарно-матеріальних цінностей, і головним бухгалтером.

Перший примірник накладної надається підприємству, що отримало товарно-матеріальні цінності, як супровідний документ і як підстава для їх оприбуткування. Другий примірник залишається на складі постачальника і є підставою для списаних відпущених товарно-матеріальних цінностей. Третій примірник передається пропускному пункту постачальника для контролю за вивезенням товарно-матеріальних цінностей.

Якщо товарно-матеріальні цінності передаються транспортній організації для доставки покупцеві, то виписується товарно-транспортна накладна, а накладна форми № М-20 не виписується.

При надходженні товарів до складу покупця супровідними документами постачальника можуть слугувати також рахунки-фактури, сертифікати якості, платіжні вимоги-доручення, податкові накладні, митні декларації, пакувальні ярлики.

Якщо під час прийняття товарів встановлено невідповідності між даними товаросупровідних документів І фактично одержаними товарами (за кількістю, асортиментом або якістю), складають акт про прийняття матеріалів типової форми № М-7, який є юридичним документом для висування претензії винуватцю транспортній організації або постачальникові. Акт складає комісія, призначена керівником торгового підприємства. До складу комісії залучають: матеріально відповідальну особу підприємства-покупця, представника постачальника, а за неможливості його присутності (з дозволу постачальника) - компетентного працівника незацікавленої організації.

У разі надходження на підприємство товарів без супровідних документів (невідфактуровані поставки) також складають акт про прийняття товарів. Один примірник цього акту передають постачальникові.

Товари, що надійшли, оприбутковуються чистою масою та реєструються у Журналі обліку вантажів, що надійшли, типової форми № М-1. Записи до журналу робляться в міру надходження матеріальних цінностей на склад підприємства на підставі товарно-транспортних документів, прибуткових документів, актів приймання матеріальних цінностей тощо.

Придбання продуктів харчування у населення оформлюють актом закупівлі.

Бухгалтерський облік обігу товарів на підприємствах постачання, збуту, торгових підприємств і підприємствах громадського харчування здійснюють на активному, балансовому, інвентарному рахунку 28 "Товари". На цьому рахунку перелічені підприємства також ведуть облік придбання тари і тари власного виробництва, крім інвентарної тари, що слугує для виробничих або господарських потреб і яку обліковують на рахунках 10 "Основні засоби", 11 "Інші необоротні матеріальні активи" та 20 "Виробничі запаси".

Рахунок 28 "Товари" має такі субрахунки:

На субрахунку 281 "Товари на складі" ведуть облік руху й наявності товарних запасів, що перебувають на оптових та розподільчих базах, складах, овочесховищах, морозильниках тощо.

На субрахунку 282 "Товари в торгівлі" здійснюють облік руху й наявності товарів, що перебувають на підприємствах роздрібної торгівлі (в магазинах, ятках, кіосках, у буфетах підприємств громадського харчування тощо).

На субрахунку 283 "Товари на комісії" ведуть облік товарів, переданих на комісію за договорами комісії та іншими цивільно-правовими угодами, які не передбачають переходу права власності на цей товар до оплати його вартості.

На субрахунку 284 "Тара під товарами" ведуть облік наявності й обігу тари під товарами й порожньої тари, крім інвентарної тари.

На субрахунках 281 -284 за дебетом відображають збільшення кількості товарів та їхньої вартості за кредитом зменшення.

На субрахунку 285 "Торгова націнка" торгівельні підприємства, які обліковують товари за продажними цінами, відображають торговельні націнки на товари, тобто різницю між покупною й продажною (роздрібною) вартістю товарів. Цей субрахунок пасивний, регулювальний стосовно рахунків 281-284, контрактивний. За кредитом відображають збільшення суми торгових націнок, за дебетом - зменшення їх.

Підприємства, що ведуть відокремлений облік транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ), для обліку їх використовують окремий субрахунок рахунка 28, наприклад, 286 "Транспортно-заготівельні витрати". Рахунок активний, регулювальний, доповнювальний. За дебетом цього субрахунка відображають суми понесених ТЗВ, за кредитом - списання їх за спеціальним розрахунком за призначенням.

До звітної документації включають згорнуте за всіма субрахунками сальдо рахунка 28.

Приймання товарів на складах торгового підприємства здійснюють матеріально відповідальні особи на підставі супровідних документів (товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, сертифікатів, платіжних вимог-доручень тощо). На підставі цих первинних документів, що надходять від постачальника, здійснюють перевірку дотримання умов постачання за найменуванням товарів, їхньою масою, кількістю, асортиментом та якістю. Якщо кількість і якість товарів відповідає документам постачальників, то на одному із документів постачальника матеріально-відповідальна особа ставить свій підпис і штамп, чим підтверджує прийняття товарів на відповідальне зберігання.

Порядок кількісного та якісного приймання товарів покупцем залежить від того, надходять вони в тарі чи без неї. За більшістю груп товарів встановлено певний порядок приймання їх. Незатарені товари приймають за кількістю під час надходження їх. Товари в тарі приймають спочатку за масою брутто та кількістю місць, а за масою нетто і кількістю одиниць одночасно при розкритті тари, але не пізніше 10 діб (за товарами, що швидко псуються - 24 години) від моменту одержання товарів. Граничний термін приймання товарів за якістю від місцевих постачальників становить 10 діб від дня одержання товарів, від іногородніх- 20 діб від дня прибуття товарів на станцію призначення. Товари, які швидко псуються, приймають за якістю одночасно з прийманням їх за кількістю, тобто впродовж 24 годин від моменту одержання вантажу. Приймання імпортних товарів за кількістю, якістю й комплектністю, що надійшли в тарі іноземних фірм, має здійснюватися, за обов'язкової участі експерта.

За окремими продовольчими товарами, за якими утворюються відходи в процесі підготовки їх до продажу, матеріально-відповідальні особи проводять оприбуткування за масою нетто (за вирахуванням відходів за встановленими нормами). Розрахунок розмірів відходів за затвердженими нормами проводять безпосередньо на підставі супровідних документів постачальників. Під час оприбуткування товару на підставі зазначеного розрахунку зменшують торгівельну націнку на вартість відходів.

Якщо лід час приймання товарів тару не розкривають, тоді товари приймають без перевірки фактичної наявності їх, про що роблять позначку в супровідних документах.

Приймання товарів, які надійшли без супровідних документів постачальників здійснюють за фактичної наявності товарів. У разі виявлення нестачі товару або його низької якості торгова організація пред'являє постачальникові претензію. Для ефективності обліку розрахунків за претензіями необхідно вести аналітичний облік за кожним дебітором-постачальником, якому пред'явлено претензію, датами виникнення і погашення заборгованості, строками позовної давності та визначати форми погашення заборгованості.

Облік товару проводять за місцями зберігання і матеріально-відповідальними особами або бригадами (у разі бригадної матеріальної відповідальності продавців). На кожну матеріально-відповідальну особу в бухгалтерії торгового підприємства відкривають окремий особовий рахунок, на якому здійснюють записи щодо надходження й відпустку товарів і виводять залишок на звітну дату.

На підставі документів звіту про рух товарів проводяться записи в регістри бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік тари ведуть за її видами. За характером використання тару поділяють на: інвентарну, багатооборотну й однооборотну.

До інвентарної належить тара, яку постійно використовують на підприємстві для зберігання товарів на складах (у коморах) або багаторазового використання. Інвентарну тару залежно від терміну ЇЇ експлуатації та вартості обліковують у складі запасів, основних засобів або інших необоротних матеріальних активів.

Багатооборотну тару використовують для перевезення товарів від складу постачальника до місця зберігання й реалізації. Як правило, тара надходить від постачальників на підприємство разом із товаром, тому операції з її обігу відображають в обліку аналогічно до обліку товарів. Аналітичний облік її ведуть у натуральному й вартісному вираженні за матеріально-відповідальними особами. Матеріально-відповідальні особи ведуть оперативний натуральний облік тари в картках складського обліку або у товарних книгах.

Звільнену від товарів тару торговельні підприємства мають повертати постачальникам, які сплачують її вартість за приймальними цінами.

Однооборотна тара (коробки, папір, інші пакувальні матеріали) використовується один раз, підлягає знищенню (і у бухгалтерському обліку не відображається), її вартість відносять до вартості затареного товару.

Тару, що вивільнилася з-під товарів, роздрібні підприємства можуть (мають) повертати постачальникам або здавати тароприймальним чи тароремонтним підприємствам для повторного використання. Дерев'яну тару оприбутковують і обліковують за цінами придбання. Деякі види тари (мішки) можна оприбутковувати не за цінами придбання, а за цінами, встановленими для повернення цієї тари.

Синтетичний облік наявності й обігу тари здійснюють на рахунках:

109 "Інші основні засоби" (інвентарна тара, що слугує понад рік і більш один операційний цикл, або перевищує встановлену на підприємстві вартість);

115 "Інвентарна тара" (інвентарна тара, що слугує понад рік і не більш один операційний цикл, або не перевищує встановлену на підприємстві вартість);

22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети" (інвентарна тара із терміном експлуатації до року);

204 "Тара і тарні матеріали" (наявність і рух усіх видів тари, крім інвентарної тари; а також матеріалів і деталей, які використовують для виготовлення тари та її ремонту);

284 "Тара під товарами" (облік наявності й обігу оборотної тари під товарами і порожньої тари). Торговельні підприємства можуть вести облік тари за середніми обліковими цінами, встановлюваними керівництвом підприємства за видами (групами) тари і цінами на тару. Різницю між цінами придбання та середніми обліковими цінами відносять на субрахунок 285 "Торгова націнка".

Оскільки товари є видом запасів, то первинною вартістю запасів, придбаних за плату, є собівартість, що складається з таких фактичних витрат:

- суми, що сплачуються згідно із договором постачальникові (продавцеві), за вирахуванням непрямих податків;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку із придбанням запасів, що не відшкодовуються підприємству;

- транспортно-заготівельних витрат (витрати на заготівлю товарів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування товарів усіма видами транспорту до місця їх використання, включно із витратами зі страхування ризиків транспортування запасів);

- інших витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням товарів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Кореспонденція рахунків з придбання товарів за грошові кошти наведені в табл. 3.15.

Таблиця 3.15. Кореспонденція рахунків з придбання товарів за грошові кошти

Зміст операції

Кореспонденцій рахунків

Дебет

Кредит

1. Проведено передплату автотранспортному підприємству

371

311

2. Відображено суму податкового кредиту

641

631

3. Отримано товар на склад: за вартістю постачальника послуги транспорту ПДВ

281

281

644

631

631

631

4.Проведено зарахування заборгованостей за транспортними витратами

631

37!

5. Здійснено оплату за одержаний товар

631

3)1

Не включаються до первинної вартості товарів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені): понаднормові втрати і нестачі товарів: відсотки за користування позиками; витрати на збут; адміністративні Й інші аналогічні витрати, безпосередньо не пов'язані із придбанням і доставкою товарів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

При безоплатному одержанні товарів усі витрати, пов'язані з доставкою товарів, включаються до витрат обігу. Вартість безплатно одержаних товарів включається до складу доходу підприємства і відображається такими записами на рахунках:

- на справедливу вартість безоплатно одержаних товарів дебетують рахунок 281 "Товари на складі" та кредитують рахунок 745 "Дохід від безоплатно одержаних активів";

- при віднесенні вартості безоплатно одержаних товарів здійснюють запис: дебет рахунка 745 і кредит 791 "Результат основної діяльності".

Первинною вартістю товарів, одержаних підприємством безоплатно вважають їх справедливу вартість.

Первинна вартість товарів, отриманих у межах бартерних угод, формується, виходячи з характеру самої угоди. Обмінні (бартерні) операції згідно з П(С)БО поділяють на операції з обліку як подібних, так і неподібних товарів.

Первинна вартість одиниці товарів, придбаних внаслідок обміну на подібні товари, дорівнює балансовій вартості переданих товарів. Якщо балансова вартість переданих товарів перевищує їхню справедливу вартість, тоді первинною вартістю отриманих товарів є їхня справедлива вартість. Різницю між балансовою та справедливою вартістю переданих товарів включають до складу витрат звітного періоду.

Первинною вартістю товарів, придбаних в обмін на неподібні запаси, визнають справедливу вартість отриманих товарів.

Справедлива вартість товарів- це їхня ціна реалізації після вирахування витрат на реалізацію і суми надбавки (прибутку) виходячи із надбавки (прибутку) для аналогічних товарів.

Первісна вартість товарів, отриманих від засновників як внесок до статутного капіталу, визначається (погоджується) засновниками у засновницьких документах і відповідає розмірові внеску замовника до статутного капіталу. Така господарська операція відображається:

- на момент реєстрації заборгованості до статутного капіталу дебетують рахунок 46 "Неоплачений капітал" і кредитують рахунок 40 "Зареєстрований (пайовий) капітал";

- при відображенні вартості товару, отриманого від засновника як внесок до статутного капіталу, дебетують рахунок 281 і кредитують рахунок 46.

При зберіганні товару можлива втрата його первісної вартості внаслідок будь-яких причин. При оцінці залишків товарів на дату складання балансу та інших виробничих обставин виникають господарські ситуації: уцінка товарів та списання товарів у зв'язку із псуванням, природними втратами та розкраданням.

Порядок уцінки регламентується спеціальним Положенням.

Кореспонденції рахунків з уцінки і дооцінки товарів відображена в табл. 3.16.

Таблиця 3.16. Облік переоцінки товарів

Зміст операції

Кореспонденція рахунків

Дебет

Кредит

1. Відображається уцінка товарів

84

281

949

84

791

949

2. Проведена дооцінка уцінених раніше товарів у сумі, що не перевищує раніше проведеної уцінки

281

719

719

791

Перевищення балансової вартості товарів над їхньою справедливою вартістю відображається кореспонденцію рахунків: дебет рахунка 946 і кредит рахунку 28.

Якщо чиста вартість реалізації раніше уцінених товарів із активами на дату балансу й далі збільшується, тоді на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше суми попереднього зменшення, сторнується запис про попереднє зменшення вартості цих товарів: дебет рахунка 946 і кредит рахунку 28.

Собівартість реалізованих товарів - це первісна вартість товарів, що вибули, Собівартість реалізованої продукції власного виробництва - це первісна вартість продуктів (сировини) витрачених на ЇЇ виготовлення.

Згідно з П(С)БО 9 "Запаси" оцінку товарів (продукції) при їх продажу та іншому відбутті здійснюють за одним з таких методів: ціни продажу; ідентифікованої собівартості відповідної одиниці товарів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження товарів (ФІФО); нормативних затрат.

Метод оцінки матеріальних цінностей при їх вибутті підприємство обирає самостійно (з урахуванням особливостей, викладених у самих методах). Підприємство самостійно визначає доцільність використання різних методів для визначення собівартості запасів.

Оцінка за методом ціни продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі та ресторанного господарства середнього відсотку торговельної націнки на товари (націнки ресторанного господарства).

Цей метод застосовують підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки.

Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари.

Суму торговельної націнки на реалізовані товари визначають як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Метод ціни продажу підприємства можуть застосовувати у випадку, якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані (п. 22 П(С)БО 9 "Запаси"),

Одиницею бухгалтерського обліку товарів є їх найменування або однорідна група (вид). В одну групу об'єднують товари з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки.

Метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів можуть застосовувати при незначній номенклатурі товарів (продукції), що існують на підприємстві. Облік надходження товарів, їх вибуття та залишків здійснюють за конкретними партіями. Такий метод звичайно застосовують для визначення собівартості індивідуальних товарів при торгівлі автомобілями, коштовностями і такого іншого. Можливість застосування цього методу на практиці обмежена через різноманітність номенклатури і велику кількість однакових товарів (продукції).

Оцінка за методом середньозваженої собівартості проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Оцінка запасів за методом собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО) базується на припущенні, що запаси вибувають у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображено в бухгалтерському обліку), тобто запаси які першими вибувають, оцінюють за собівартістю перших за часом надходження запасів. Використання методу ФІФО максимально наближає вартість запасів до поточної ринкової вартості.

Оцінка за методом нормативних затрат полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.

Оцінка за методом нормативних затрат може застосовуватись на підприємствах ресторанного господарства для списання відпущеної продукції за вартістю сировинного набору на її виготовлення, яка визначається на одиницю продукції методом калькуляції з урахуванням норм витрат сировини і прийнятих цін на дату розрахунку. Фактичну собівартість реалізованої продукції визначають у звітному періоді за первісною вартістю сировинного набору, використаного на її виготовлення.

До первісної вартості (собівартості) придбаних товарів включають витрати на вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування товарів, страхування ризиків транспортування та інші витрати, пов'язані з придбанням товарів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для продажу.

Оскільки деякі витрати, що пов'язані з придбанням товарів, можна визначити тільки після закінчення звітного періоду, а також через великий асортимент товарів, іноді досить складно правильно розподілити транспортно-заготівельні витрати на одиницю товарів. У таких випадках не можливо визначити повну собівартість придбання кожної одиниці (однорідною групою) товарів.

Відповідно до П(С)БО 9 "Запаси" підприємства торгівлі до собівартості одиниці товару включають транспортно-заготівельні витрати в момент придбання або у кінці звітного періоду при визначенні собівартості реалізованих товарів.

Транспортно-заготівельні витрати обліковуються загальною сумою з наступним щомісячним розподілом їх між сумою залишку товарів на кінець звітного місяця і сумою вибулих за місяць товарів. При цьому суму транспортно-заготівельних витрат, що припадає на залишок нереалізованих товарів, відображають у балансі у складі запасів, а решту суми відносять на збільшення собівартості реалізованих товарів.

Для визначення фактичної вартості проданих товарів до суми їхньої вартості за цінами купівлі треба додати частину транспортно-заготівельних витрат, що належать до вартості проданих товарів. Для цього потрібний спеціальний розрахунок.

Товари, подібно до інших запасів на дату балансу, відображають у бухгалтерському обліку та звітності за найменшою із двох оцінок: первинною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Товари відображають за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їхня ціна знизилася або вони зіпсовані, застаріли або іншим чином втратили очікувану економічну вигоду.

Чисту вартість реалізації визначають за кожною одиницею товарів вирахуванням із очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на збут.

Суму, на яку первинна вартість товарів перевищує чисту вартість їх реалізації й вартість цілковито втрачених (зіпсованих або тих, що бракує) товарів списують на витрати звітного періоду.

При визначенні первинної вартості товарів, які надійшли і вибувають, враховують транспортно-заготівельні витрати. Використовують один із методів прямого підрахунку та середнього відсотка.

Метод прямого підрахунку можна застосовувати на підприємствах із невеликим обсягом обігу товарів. У такому разі суми ТЗВ включають до собівартості одиниць конкретних придбаних товарів, до яких вони належать.

За методу середнього відсотка визначають відсоткове співвідношення сум ТЗВ між сумами залишку товарів на складі на кінець звітного періоду та сумою запасів, що вибули у звітному періоді. Суму ТЗВ узагальнюють на окремому субрахунку рахунків обліку товарів і щомісячно розподіляють між сумою залишку товарів на кінець звітного місяця та сумою товарів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) впродовж звітного місяця. Суму ТЗВ, що стосується товарів, які вибули, визначають як добуток середнього відсотка ТЗВ і вартості товарів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, в кореспонденції із якими відображено вибуття цих товарів. Середній відсоток ТЗВ визначають діленням суми залишків ТЗВ на початок звітного місяця і суми ТЗВ за звітний місяць на суму залишку товарів на початок місяця І товарів, що надійшли впродовж звітного місяця. Суму ТЗВ, що припадає на залишок нереалізованих товарів, відображають у балансі в складі запасів, а решту суми відносять на збільшення собівартості реалізованих товарів.

Облік транспортно-заготівельних витрат ведуть на окремому аналітичному рахунку. Методика розподілу наведена в табл. 3.17.

Таблиця 3.17. Розподіл транспортно-заготівельних витрат

Зміст операцій

Вартість запасів, тис. грн. (рахунки 20,22, 28)

Транспортно-заготівельні витрати, тис. грн. (окремий субрахунок)

1

2

3

1. Залишок на початок місяця

300

50

2. Надійшло за місяць

600

100

3. Вибуло за місяці (витрачено, реалізовано тощо)

800

134

4. Залишок на кінець місяця (ряд1+ряд.2-ряд.3)

100

16

Транспортно-заготівельні витрати, які відносяться на реалізовані товари визначаємо розрахунком:

Якщо торгове підприємство використовує оцінку товарів за цінами продажу і облік ТВН здійснює на окремому аналітичному рахунку, то визначення суми торгової націнки і ТЗВ, які відносяться на реалізовані товари, здійснюється за таким розрахунком (табл. 3.18.)

Сума торгової націнки, що відноситься до реалізованих товарів (дебет субрахунка 282 "Товари в торгівлі", кредит субрахунка 285 "Торгова націнка") становить:

Таблиця 3.18. Визначення торгової націнки та ТЗН, що відносяться на реалізовані товари

Зміст операцій

Субрахунок 282 "Товари в торгівлі", тис. грн.

Субрахунок 286 "Транспортно-заготівельні витрати", тис. грн.

Субрахунок 285 "Торгова націнка", тис. грн.

Продажна вартість (гр.2 +

гр.3), тис грн.

1

2

3

4

5

1. Залишок на початок

місяця

458

50

154

504

2. Надійшло за місяць

920

100

320

1020

3. Вибуло за місяць (реалізовано)

974

106

336

1080

4. Залишок на кінець місяця (ряд.1 + ряд. 2-ряд. 3)

400

44

138

444

Сума ТЗВ, що відноситься до реалізованих товарів (дебет субрахунка 902 "Собівартість реалізованих товарів", кредит субрахунка 289 "Транспортно - заготівельні товари"), становить:

Собівартість реалізованих товарів (дебет субрахунка 902 і кредит субрахунка 282 "Товари в торгівлі" становить: 1080 - 336 - 106 = 638.

Формування витрат у торгівельній діяльності регламентується Методичними рекомендаціями з формування складу витрат та порядку їх планування в торгівельній діяльності у відповідності з Наказом Міністерства економіки України від 2 березня 2010 року № 226.

До складу витрат торговельної діяльності належать витрати підприємств, що здійснюють таку діяльність, які виникають у процесі руху товарів, а також витрати закладів ресторанного господарства, що пов'язані з випуском і реалізацією продукції власного виробництва.

Поточні витрати підприємства торгівлі це грошове відбиття витрат живої та уречевленої праці на здійснення поточної торговельно-виробничої діяльності підприємства, що за натурально-речовим складом становлять спожиту частину матеріальних, нематеріальних трудових та фінансових ресурсів. Згідно зі стандартами бухгалтерського обліку витрати- це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за звітний період.

До складу поточних витрат підприємства торгівлі входять витрати обігу - представлені в грошовій формі витрати підприємства на здійснення процесу реалізації товарів, які складають за своєю суттю собівартість послуг з доведення товарів від виробника до споживача та пов'язаних із зміною форм вартості.

Поточні витрати підприємств торгівлі за видами діяльності класифікуються за такими групами: витрати операційної діяльності; витрати фінансової діяльності; інші витрати звичайної діяльності; надзвичайні витрати.

Витрати операційної діяльності поділяють на: витрати, які включають до собівартості реалізованих товарів та/або продукції власного виробництва адміністративні витрати; витрати на збут; інші операційні витрати.

Витрати операційної діяльності за їх економічним змістом групують за економічними елементами та статтями витрат. Під економічними елементами витрат розуміють сукупність економічно однорідних витрат у грошовому виразі за їх видами (це групування дозволяє відповісти на запитання, що витрачено заданий звітний період).

Статті витрат характеризують склад використаних ресурсів залежно від напрямів діяльності (операційна, фінансова, інвестиційна діяльність) та об'єкта витрат.

Статті витрат показують, як формуються ці витрати з метою їх аналізу та контролю - одні витрати показують за їх видами (елементами). Інші- за комплексними статтями (включаючи декілька елементів). При цьому один економічний елемент витрат може бути присутнім у декількох статтях калькуляції.

За ступенем реагування на зміну обсягів діяльності витрати поділяють на умовно-постійні та змінні.

До умовно-постійних відносять такі витрати, розмір яких не змінюється внаслідок зміни обсягів товарообігу. До постійних належать витрати, пов'язані з управлінням діяльністю підприємства, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва закладу ресторанного господарства тощо.

Змінні витрати включають у себе ті види витрат, величина яких змінюється зі зміною обсягів товарообігу. До змінних витрат належать витрати підприємств торгівлі на сировину, купівельні напівфабрикати, технологічне паливо та енергію, на оплату праці торгівельно-оперативного персоналу та відповідні суми відрахувань на соціальні заходи, а також інші витрати.

За періодами витрати торговельної діяльності поділяють на витрати поточного періоду та витрати майбутніх періодів.

Витрати поточного періоду - це витрати на управління, збут товарів (продукції) та інші операційні витрати, які належать до того періоду, у якому вони були здійснені.

Витрати майбутніх періодів - це витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних періодів.

Віднесення витрат майбутніх періодів до витрат певного періоду здійснюється в повному обсязі або на основі їх розподілу між декількома звітними періодами.

За центрами відповідальності чи місцем виникнення витрати поділяють на витрати відділу, дільниці, служби, іншого структурного підрозділу підприємства.

За ступенем однорідності витрати поділяють на прості (одноелементні) та комплексні. Прості витрати мають однорідний зміст, тобто складаються з одного елементу витрат, наприклад, заробітна плата або амортизаційні відрахування. До складу комплексних витрат включають елементи з різною економічною природою, наприклад, витрати на зберігання, підсортування товарів.

Групування витрат діяльності підприємств торгівлі за статтями витрат наведено в табл. 3.19.

Таблиця 3. 19. Групування витрат за статями у торгівлі

Витрати діяльності

Статті витрат

1

2

1. Собівартість реалізованих товарів

1.1. Собівартість реалізованих товарів та продукції власного виробництва

2. Адміністративні витрати

2.1. Витрати на оплату праці адміністративно-управлінського персоналу

2.2. Відрахування на соціальні заходи

2.3. Витрати на оренду основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, що забезпечують адміністративні потреби

2.4. Витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, малоцінних швидкозношуваних предметів, що забезпечують адміністративні потреби

2.5. Амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів, що забезпечують адміністративні потреби

2.6. Витрати на страхування майна

2.7. Податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі

2.8. Загальні корпоративні витрати

2.9. Інші адміністративні витрати

3. Витрати на збут

3.1. Витрати на оплату праці персоналу, що забезпечують збут товарів (продукції)

3.2. Відрахування на соціальні заходи

3.3. Витрати на оренду основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів, що забезпечують збут товарів (продукції")

3.4. Витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, малоцінних швидкозношуваних предметів, що забезпечують збут товарів (продукції)

3.5. Амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів, що забезпечують збут товарів (продукції)

3.6. Витрати на зберігання, підсортування, обробку, пакування і передпродажну підготовку товарів (продукції)

3.7. Витрати на транспортування

3.8. Витрати на проведення маркетингових заходів

3.9. Витрати на тару

3.10. Податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі

3.11. Інші витрати на збут

4. Інші операційні витрати

4.1. Витрати на дослідження та розробки

4.2. Собівартість реалізованої іноземної валюти

4.3. Собівартість реалізованих виробничих запасів і необоротних активів та груп вибуття, утримуваних для продажу

4.4. Сумнівні та безнадійні борги

4.5. Втрати від операційної курсової різниці

4.6. Втрати від знецінення запасів

4.7. Нестачі і втрати від псування цінностей

4.8. Визнані штрафи, пені, неустойки

4.9. Інші витрати операційної діяльності

5. Витрати фінансової діяльності

5.1. Відсотки за кредит

5.2. Інші фінансові витрати

6. Втрати від участі в капіталі

6. Втрати від участі в капіталі

7. Інші витрати звичайної діяльності

7. Інші витрати звичайної діяльності

Синтетичний облік цих витрат здійснюють відповідно на рахунках; 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші операційні витрати". Наприкінці звітного періоду вказані витрати списують на фінансові результати: дебет рахунка 791 і кредит рахунків 92,93,94.

Доходи торгівельних підприємств складаються із продажної вартості товару мінус ПДВ і акцизний збір, а витрати - із собівартості товару плюс витрати обігу (рис. 3.4.)

Визначення фінансового результату діяльності торгівельного підприємства

Рис. 3.4. Визначення фінансового результату діяльності торгівельного підприємства

В оптових торгівельних підприємствах використовують такі способи зберігання й обліку товарів. Порядок організації аналітичного обліку товарів на оптових базах і складах може бути партіонним (облікують кожну партію товарів, що надійшли), сортовим (товари зберігають і обліковують за ґатунками) та оперативно - бухгалтерським.

За партіонного способу окремо зберігають і обліковують кожну партію товарів, що надійшли. На кожну партію товарів виписують товарний ярлик і нумерують. Номер партії вказують на прибуткових і видаткових документах, надходження і відпуск товарів вказують у ярлику і у картці складського обліку товарів.

При сортовому способі товари зберігають за їхніми видами й сортами. Облік товарів ведуть за кількістю та вартістю у картках складського обліку.

Картки складського обліку товарів відкривають: за партіонного способу обліку - на кожну партію, при сортовому - на кожен вид (ґатунок) товарів.

В оптовій торгівлі найпоширенішим є оперативно-бухгалтерський (сальдовий) метод обліку товарів.

Якщо торгівельне підприємство відмовилося від сплати розрахунково-грошових документів постачальника, воно має повідомити його про це, прийняти товари на відповідальне зберігання й обліковувати їх на позабалансовому рахунку до одержання вказівок постачальника про повернення товарів, переадресування або реалізацію їх.

Під час реалізації товарів зі складів відпуск їх здійснюють на підставі рахунків-фактур, в яких указують асортимент і кількість товарів, що відпускаються. Після відпуску (відвантаження) товарів рахунок-фактуру використовують для виписування платіжних документів дія одержання оплати від покупця.

Аналітичний облік відвантажених товарів ведуть за кожним платіжним документом у відомостях обліку відвантажених і реалізованих товарів.

Дохід від продажу (реалізації) товарів підприємствами обліковують на субрахунку 702 "Дохід від реалізації товарів" рахунка 70 "Доходи від реалізації". Кореспонденція рахунків за операціями оптової торгівлі наведені в табл. 3.20.

Таблиця 3.20. Кореспонденція рахунків з обліку операцій оптової торгівлі

Кореспонденція рахунків з обліку операцій оптової торгівлі

Синтетичний облік відвантаження й реалізації товарів в оптових підприємствах ведуть аналогічно до обліку реалізації готової продукції на промислових підприємствах.

У бартерних (товарообмінних) угодах замість грошових розрахунків використовують обмін товарами за відповідною угодою.

За бартерного обміну підприємство, з одного боку, має відображати реалізацію товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) а з іншого - процес їх придбання (оминаючи грошові розрахунки). Днем здійснення обігу вважають день передання за бартером матеріальних цінностей покупцеві. У бухгалтерському облік за бартерного обміну вартість товарів у порядку бартерних операцій відображають за дебетом рахунка 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" і кредитом рахунка 702 "Дохід від реалізації товарів". Одержані за бартером матеріальні цінності мають бути відображені за дебетом матеріальних та інших рахунків і кредитом рахунка 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками". Заборгованість покупця погашається взаємним заліком заборгованості постачальнику й покупцю з урахуванням податків: дебет рахунка 63"Розрахунки з постачальниками та підрядниками" і кредит рахунка 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками". Товарообмін здійснюють за договірними цінами.

Первинна вартість товарів, отриманих у межах бартерних угод, формується з огляду на характер самої угоди. Обмінні (бартерні) операції поділяють на операції з обліку подібних і неподібних товарів.

Окремим видом торгівлі є комісійна торгівля. Загалом організація обліку господарських засобів, витрат обігу здійснюється за методикою, прийнятою для торгівлі. Однак порядок відображення розрахункових операцій між комісіонером (посередницькою організацією), комітентом (продавцем або покупцем товарів) і покупцем (постачальником) товарів має певні особливості. Аналітичний облік здійснюють за видами товарів і підприємствами (особами), комісіонерами.

Під час оприбуткування товарів на підприємствах роздрібної торгівлі встановлюють відсоток торговельної націнки, облік якої ведуть на субрахунку 285 "Торгова націнка". На підставі Звіту про обіг товарів роблять записи у регістрах бухгалтерського обліку з нарахування торговельної націнки: дебет рахунків 281, 282 і кредит рахунка 285. Наприкінці звітного періоду складають розрахунок розподілу торгівельної націнки між реалізованими Й нереалізованими товарами.

Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначають діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів. Списання за розрахунками суми торговельної націнки на реалізовані товари відображають за дебетом субрахунка 285 і кредитом субрахунків 281 і 282.

Облік одержаних товарів підприємством роздрібної торгівлі здійснюють залежно від того, за якими цінами одержано товари - регульованими чи нерегульованими. При цьому роздрібне торговельне підприємство одержує у розпорядження торговельну знижку в повному розмірі у разі, якщо придбання товарів безпосередньо у постачальників- виробників товарів. Якщо товар у роздрібну мережу находить через посередницьку ланку, тобто від торговельних баз і складів, то роздрібне підприємство одержує торговельну знижку не в повному обсязі, а частку ЇЇ, що відповідає плановим витратам і нагромадженням у цій ланці. Іншу частину торгівельної знижки утримують на користь торгівельних баз і складів.

Аналітичний облік товарів у роздрібній торгівлі ведуть за місцями зберігання та матеріально-відповідальними особами або бригадами (за бригадної матеріальної відповідальності продавців). Одержують товари, як правило, матеріально-відповідальні особи.

Ваговий товар, що надійшов, приймають за чистою масою (маса нетто), тобто без обліку маси тари. Тому в товарних документах окремо фіксують масу тари. Облік товарів проводять за місцями їх зберігання та матеріально-відповідальними особами лише у вартісному вираженні без розподілу за окремими товарами. Кількісний облік товарів зазвичай здійснюють за товарами, стосовно яких потрібен особливий контроль (коштовне каміння, вироби із золота тощо).

На кожну матеріально-відповідальну особу відкривають особовий рахунок, в якому роблять записи з оприбуткування й витрачання товарів і виводять залишки на звітну дату. Кожна матеріально-відповідальна особа складає у встановлений термін товарний звіт, який із доданими до нього прибутково-видатковими документами є підставою для запису за рахунками синтетичного й аналітичного обліку в Журналі-ордері 5 або 5-А (розділ IV).

Суму виручки встановлюють на підставі показників касового лічильника й одночасного підрахунку чеків у продавців. Підставою для відображення в обліку операцій із реалізації товарів є звіт касира і товарний звіт матеріально-відповідальної особи (із доданими документами).

Відпуск товарів у дрібнороздрібну мережу (кіоски, ларьки, лотки) оформлюють видатково-прибутковими накладними, які виписують у двох примірниках. Один примірник передають особі, яка одержала товар, другий залишається в матеріально відповідальної особи, яка відпустила товар. У накладній зазначають найменування, ґатунок, продажну ціну й вартість відпущених товарів. У бухгалтерії відпуск товарів у дрібнороздрібну мережу реєструють у Книзі обліку дрібнооптового відпуску товарів і розрахунків із продавцями.

Після реєстрації товарів продавці здають виручку до каси фірми (магазину) про що роблять відмітку у видатково-прибутковій накладній із зазначенням номера і дати прибуткового касового ордера, завіреного підписом бухгалтера. У встановлений термін матеріально-відповідальні особи, за якими закріплена дрібнороздрібна мережа, передають використані видатково-прибуткові накладні до бухгалтерії. У графі "Прибуток" товарного звіту в хронологічному порядку перелічують усі видатково-прибуткові накладні, на підставі яких були оприбутковані товари і тара. У графі "Видаток" на підставі виписаних квитанцій показують суму виручки від реалізації товарів. В окремій графі відображають вартість повернених товарів. Перевірені товарні звіти записує бухгалтеру "Відомість прийнятих від підзвітних матеріально відповідальних осіб товарних звітів", на підставі яких складають кореспонденції рахунків (табл.3.21).

Таблиця 3.21. Облік роздрібного товарообороту

Зміст операції

Кореспонденція рахунків

Дебет

Кредит

1. Передано підзвітними особами сума виручки за товари за продажними цінами

Відображається ПДВ

301 311 704

702 641

2. Списують вартість реалізованих товарів за продажними цінами на підставі товарних звітів матеріально-відповідальних осіб

902

283

3. Списується торгівельна націнка (знижка)

285

283

4. Відображається списання витрат і доходів від реалізації товарів

791

791

702

791

902

704

791

441

Реалізація товарів у роздрібних торгових підприємствах здійснюють, як правило, за готівку. Виручку від реалізації товарів, що надходить в касу, оприбутковують під звіт касира.

Розрахунки за товари і надані послуги на підприємствах торгівлі проводяться готівкою або в безготівковій формі (платіжними карточками, платіжними чеками, платіжними дорученнями тощо) з використанням реєстраторів розрахункових операцій (електронних контрольно-касових апаратів, електронних контрольно-касових реєстраторів, комп'ютерно-касових систем тощо) або зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книг.

Покупцям після оплати вартості товарів і послуг готівкою вилають розрахункові документи (касові чеки, розрахункові квитанції тощо). Оплату окремих товарів високої продажної вартості можна проводити через банк розрахунковими чеками. Готівкову виручку від реалізації товарів підприємствами роздрібної торгівлі вносять до банку для зарахування на поточний рахунок. При цьому на підставі квитанції, виданої банком чи копії супровідної відомості на здачу виручки інкасаторам складається кореспонденція рахунків: дебет рахунку 311 "Поточні рахунки в національній валюті" і кредит субрахунку 333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті". Такий порядок зумовлено тим, що банк передані йому гроші зараховує на рахунок торговельного підприємства і на підставі виписки банку складається кореспонденція рахунків дебет рахунка 791 і кредит рахунка 902.

Сальдо рахунка 33 "Інші кошти", субрахунок 3 "Грошові кошти в дорозі" може бути лише дебетовим. Якщо окремі суми на 1 число наступного місяця не будуть переказані на рахунок торговельного підприємства, бухгалтерія має вжити заходів, аби розшукати суми, які не надійшли.

Якщо товари реалізують у кредит, їхню вартість цілком включають до валового доходу торговельного підприємства за датою фактичного відпуску товарів покупцеві. Тому на всю вартість реалізованих у кредит товарів складають кореспонденції рахунків (табл. 3.22.)

Таблиця 3.22. Облік реалізації товарів у кредит

Зміст операції

Кореспонденція

рахунків

Дебет

Кредит

1. Одержані початкові платежі за реалізацію товарів

30

702

2. Відображається наданий кредит на всю вартість реалізованих у кредит товарів

36

702

3. Списується роздрібна ціна проданих товарів із матеріально відповідальних осіб

902

283

4. Списується в кінці місяця (методом "червоне сторно") торговельна націнка (знижка) за товарами, проданими в кредит

902

285

5. Відображається надходження грошей від покупця на погашення кредиту

30 311

36

одночасно відображається списання реалізованих товарів і нараховується ПДВ

283 704

282 641

6. Відображається списання витрат і доходів від реалізації товарів

791

791

902 704

702

79)

791

441

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі теми

Регулювання та організація бухгалтерського (фінансового) обліку. Облікова політика сільськогосподарського кооперативу
ОБЛІК ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КООПЕРАТИВІВ
Правові засади діяльності сільськогосподарських кооперативів
Облік необоротних активів сільськогосподарських кооперативів
Облік оборотних активів сільськогосподарських кооперативів
Облік власного капіталу сільськогосподарських кооперативів
ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ ОООДАТКУВАННЯ ТА ЗВІТНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КООПЕРАТИВІВ
Облік виходу продукції сільськогосподарських кооперативів за справедливою вартістю та доходів від первісного визнання активів
Діяльність Міжнародної Благодійної Організації "Добробут громад" та Міжнародної Благодійної Фундації "Хайфер Проджект Інтернешенл" щодо участі фермерів та жителів сільських громад у Сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах
Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси