Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
СУТЬ І ЗНАЧЕННЯ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИСутність та значення облікової політикиСутність та законодавче регламентування облікової політикиСкладники системи управління як об'єкти облікової політикиВідсутністю чіткої межі між поняттями "облікова політика" та...Не розкриттям або поверхневим розкриттям сутності і методики...Облікова політика як складова системи управлінняОблікова політика як інструмент управління бухгалтерським облікомОрганізаційні та управлінські аспекти формування облікової політикиЛокальний рівень регулювання облікової політики
 
Головна arrow Бухоблік та Аудит arrow Організація обліку
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Сутність та значення облікової політики

До початку ринкових реформ необхідності в розробці облікової політики підприємств не виникало. В умовах планової адміністративно-командної економіки законодавство, що регулювало організацію бухгалтерського обліку, майже не передбачало можливість прояву самостійності підприємства у веденні обліку та складанні звітності.

У ринкових умовах із введенням нових економічних відносин і появою нових законодавчо-нормативних документів все більше питань підприємству необхідно вирішувати самостійно або обирати один варіант із ряду запропонованих. Так, реформування бухгалтерського обліку відповідно до вимог ринкової економіки та міжнародних стандартів зумовило появу поняття "облікова політика". Офіційною датою початку використання даного терміна вважається 1999 р. - рік введення в дію Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

В умовах глобалізації та ведення обліку за міжнародними стандартами необхідно чітко визначити поняття "облікова політика підприємства". Згідно з визначенням, поданим у МСБО І, облікова політика — це певні принципи, основи, домовленості, правила та практика, прийняті підприємством для складання та подання фінансових звітів. Залишаючи за підприємством право вибору облікової політики, МСБО І вимагає, щоб керівництво підприємства обирало та застосовувало облікову політику так, щоб його фінансові звіти повністю відповідали всім вимогам кожного конкретного МСБО та тлумаченням ПКТ (Постійний комітет з тлумачень). Це означає, що підприємство повинно застосовувати передусім підходи та методи обліку і подання інформації у фінансових звітах, які передбачено стандартами обліку.

Визначення облікової політики робить її близькою до поняття балансової політики, або як її ще називають політики, річної фінансової звітності. Такі поняття поширені в країнах Західної Європи: Німеччині, Австрії, Польщі, Англії, Франції. Під балансовою політикою розуміють загальну сукупність заходів, здійснених протягом звітного періоду, а також під час складання та подання річної звітності, з урахуванням норм чинного законодавства, завданням яких є вплив на користувачів цих звітів (як зовнішніх, так і внутрішніх), з метою сприяння реалізації поставлених господарських завдань.

Облікова політика являє собою вибір підприємством конкретних методик, форм, техніки ведення і організації бухгалтерського обліку, виходячи з встановлених правил і особливостей діяльності (організаційних, технологічних, чисельності і кваліфікації облікових кадрів, рівня технічного оснащення бухгалтерії).

Методологічне і організаційне керівництво системою бухгалтерського обліку на підприємстві здійснюється державою, яка визначає нормативні документи, що містять конкретні рекомендації, перелік правил окремих методик і процедур бухгалтерського обліку. Але розробка способів і процедур відображення тих чи інших операцій в обліку залежить як від держави, так і від господарюючого суб'єкта. Офіційна система не встановлює спосіб ведення бухгалтерського обліку з конкретного питання, і при формуванні облікової політики підприємство самостійно розробляє відповідний спосіб на підставі діючих положень. Тому облікова політика може формуватися на двох рівнях: макрорівень - політика державних органів щодо розвитку обліку в Україні, макрорівень - політика конкретного підприємства з метою забезпечення надійності фінансової звітності.

Облікова політика - це вибрана підприємством, з урахуванням встановлених норм та особливостей, методологія бухгалтерського обліку, яка спрямована на досягнення його цілей і завдань та використовується з метою забезпечення надійності фінансової звітності та якісної системи управління. Облікова політика підприємства, затверджується керівником і є одним з основних документів, який визначає правила ведення бухгалтерського обліку в організації. Звичайно облікову політику розробляє бухгалтер.

В обліковій політиці звичайно прийнято відображати тільки ті питання, рішення яких у відповідність із чинним законодавством по бухгалтерському облікові покладене, на сам суб'єкт господарювання. Тобто у тих випадках, коли підприємство саме може вибирати той або інший спосіб обліку. Так, якщо в підприємства є основні засоби, то необхідно визначити, на основі якого методу ви будите нараховувати на них амортизацію.

Юридичною основою процесу формування облікової політики на кожному підприємстві е законодавчо-нормативні документи, які регулюють створення та функціонування того чи іншого типу підприємства в умовах різних форм власності, а також весь пакет законодавчих і нормативних актів, які стосуються бухгалтерського обліку та звітності підприємств.

Потенційними користувачами, що аналізують облікову політику підприємства, є:

- керівник організації, тому що він затверджує облікову політику;

- бухгалтер організації, тому що формує облікову політику й виконує її у своїй роботі,

- аудитор, тому що облікова політика є одним з об'єктів аудиторської перевірки, і з неї звичайно починається сам процес перевірки;

- податковий інспектор, тому що від багатьох принципів облікової політики залежить порядок формування того або іншого об'єкта оподатковування.

За допомогою облікової політики здійснюється процес лібералізації системи бухгалтерського обліку й відбувається вдосконалювання нормативної системи по бухгалтерському облікові й бухгалтерської звітності, а також дозволяються протиріччя чинного законодавства.

Облікова політика організації, будучи сукупністю способів бухгалтерського обліку, є також важливим інструментом податкового планування.

Механізм формування облікової політики на підприємстві можна представити так (рис. 2.2).

Формування облікової політики на підприємстві

Рис. 2.2. Формування облікової політики на підприємстві

При цьому потрібно:

1) дотримуватись норм національного законодавства, вимог П(С)БО та інших нормативних документів щодо регулювання бухгалтерського обліку;

2) сприяти формуванню якісної інформаційної бази бухгалтерського обліку (через системний характер) та оптимальному розкриттю інформації у фінансовій звітності;

3) враховувати особливості діяльності підприємства (організаційних, технологічних, чисельності та кваліфікації облікових кадрів, рівня технічного оснащення бухгалтерії), власні інтереси, а також різних груп користувачів щодо облікової інформації.

Визначаючи облікову політику, необхідно враховувати наступні основні вимоги:

1) вимога повноти: у бухгалтерському обліку повинні відображатися всі господарські операції;

2) вимога своєчасності: кожну операцію необхідно враховувати в тому періоді, у якім вона зроблена( незалежно від часу фактичного одержання або виплати грошей);

3) вимога обачності: організація скоріше визнає видатки й зобов'язання, чому можливі доходи;

4) вимога пріоритету втримування перед формою: при обліку операцій слід виходити не стільки з їхньої правової форми, скільки з економічного втримування;

5) вимога несуперечності: дані аналітичного й синтетичного обліку повинні бути тотожні;

6) вимога раціональності: витрати на ведення бухгалтерського обліку повинні відповідати умовам господарської діяльності й величині організації.

Положення облікової політики організації повинні застосовуватися всіма її відособленими підрозділами (філіями, представництвами). Тільки що створена організація повинна оформити облікову політику до здачі першої бухгалтерської звітності, але не пізніше 90 днів від дня державної реєстрації. Однак використовувати положення облікової політики потрібно з моменту державної реєстрації підприємства. Отже, скласти облікову політику потрібно ще до реєстрації підприємства, а затвердити - у зазначений термін.

Згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбаченими п.9 П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах":

- зміна статутних вимог;

- зміна вимог органу, який затверджує П(С)БО;

- зміни, які забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

Однак законодавством не визначено кількість наказів, на основі яких формується облікова політика і організовується бухгалтерський облік на підприємстві. Тому, на великих підприємствах можуть видаватися два окремих накази, один з яких встановлює принципи формування облікової політики, а інший - порядок організації бухгалтерського обліку.

Серед переліку важливих завдань бухгалтерського обліку та облікової політики, зокрема, доцільно виділити такі:

- забезпечення збереження майна власника (власників);

- формування інформації власникам і керівництву підприємства для здійснення управління;

- забезпечення власника (власників) інформацією про фінансові результати діяльності підприємства;

- захист інтересів суспільства через загальносуспільне значення обліку.

Облікова політика як складова бухгалтерського обліку покликана забезпечувати виконання розглянутих функцій у будь-який момент та у будь-яких економічних системах.

Облікова політика має велике значення для всіх видів підприємницької діяльності і скрізь вона має свої особливості. Проте її вихідні положення є єдиними (спільними) для всіх - отримання оптимізованої у довгостроковому плані норми прибутку. Від уміло сформованої облікової політики багато в чому залежать ефективність управління.

Для систематизації завдань, які виконує облікова політика установ, виділено її виміри:

1) соціальний (створення соціальних гарантій для захисту зовнішніх користувачів шляхом забезпечення єдності інтерпретації даних бухгалтерського обліку та показників фінансової звітності),

2) економічний (економічний ефект від облікової політики виявляється в оптимальному забезпеченні інформацією для управління, скороченні обсягів документообороту, підвищенні дієвості внутрішнього контролю),

3) біхевіористичний (використання свободи дій в питаннях організації обліку для створення дієвої системи бухгалтерського обліку в установі, яка забезпечить дотримання інтересів розпорядника коштів),

4) психологічний (за допомогою елементів облікової політики та за умови конкретизації вимог до характеру необхідних даних досягається найбільш повне та ефективне забезпечення інформацією всіх рівнів управління),

5) інформаційний (сталість та гласність облікової політики дозволяє на її основі будувати прогнози майбутнього стану об'єкта, наявність диспозицій дозволяє забезпечити необхідним масивом даних для побудови моделей прийняття рішень)

6) юридичний (використання для усунення невизначеностей у нормативних актах з бухгалтерського обліку тау якості письмових доказів при вирішенні господарських спорів, конфліктів з контролюючими органами).

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси