Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Організація бази даних засобами електронної таблиці Excel.Електронні таблиціЕлектронні таблиціМЕТОДИКА ФІНАНСОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИХ РОЗРАХУНКІВ НА КОМП'ЮТЕРІ В...Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних
Створення таблиць та опрацювання табличних данихСТВОРЕННЯ ЕЛЕКТРОННОЇ МИТНИЦІ - ГОЛОВНИЙ НАПРЯМ ПОДАЛЬШОГО РОЗВИТКУ...Організація бази даних засобами електронної таблиці Excel.Електронні таблиціСтворення та демонстрація засобів подання навчальних матеріалів за...
 
Головна arrow Банківська справа arrow Інформаційні системи і технології в банках
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Організація баз даних засобами електронної таблиці

Порядок створення електронної таблиці

Майже в кожному офісі тепер можна побачити далеко не професіонала в галузі програмування, який працює на персональному комп'ютері з електронною таблицею, підраховуючи витрати і прибутки, курс акцій і ціни на продукцію тощо.

Концепцію електронних таблиць (ЕТ), що вперше було реалізовано в системі VisiCalc на початку 1980-х років, негайно підхопила низка фірм, які протягом кількох років розробили цілий спектр програмних продуктів аналогічного типу: Lotus 1-2-3, SuperCalc, Excel, QuattroPro тощо. Програмні продукти цього класу називають табличними процесорами.

Табличні процесори забезпечують: уведення, збереження і редагування великого обсягу даних; автоматичне проведення обчислень за зміни вхідних даних; дружній інтерфейс; наочність і наближеність до реальних (паперових) форм документів, що пропонуються користувачеві на екрані; ефективну систему документування інформації; можливість роботи в локальній мережі; організацію зв'язку на рівні обміну файлів з іншими програмними засобами, наприклад, із системою управління базами даних (СУБД) тощо.

Подальший матеріал базується на табличному процесорі Excel, оскільки саме він досить поширений у нашій країні.

Під електронною таблицею будемо розуміти документ, який створюється й обробляється за допомогою табличного процесора.

Цей документ, як правило, має табличну структуру і складається із стовпців та рядків. Перетин стовпця з рядком утворює комірку таблиці. Комірки таблиці можуть бути активними (готові до сприйняття даних) і пасивними. Активність комірки визначається присутністю в ній табличного курсора.

Група комірок, що утворює прямокутник (матрицю), називається діапазоном комірок. Зміст комірки будемо називати значенням цієї комірки.

Стовпці в електронній таблиці позначають літерами латинського алфавіту від Л до Z, далі - від АА до AZ, від В А до BZ тощо, або арабськими цифрами від 1 до 256. Рядки позначаються арабськими цифрами від 1 до 65536. Таким чином, після завантаження табличного процесора користувачеві доступна деяка порожня таблиця, яку ми називатимемо заготовкою таблиці (рис. 2.34).

заготовка електронної таблиці

Рис. 2. 34. заготовка електронної таблиці

Розв'язування будь-якої задачі в середовищі табличного процесора починається з її постановки. Постановка задачі полягає в розробці структури таблиці, визначенні розрахункових формул і вхідних даних. Фактично треба зобразити алгоритм розв'язку задачі в табличній формі.

Постановку задачі розглянемо на прикладі формування "Відомості нарахування заробітної плати" (табл. 2.29).

Таблиця 2,29

Відомість нарахування заробітної плати

Прізвище та ініціали (ПІБ)

Нараховано

(HP)

Лікарняні

(ЛН)

Нараховано разом (ЗН)

Семко А. Б.

1021,40

Костів М. П.

850,40

48,90

Борис В. С.

316,00

250,40

Усього

2187,80

Перш за все слід розмежувати інформацію документа на вхідну і вихідну.

Вхідна інформація визначає дані, які треба вводити в таблицю, вихідна - та, що отримується за алгоритмом формування вихідних даних. Вхідні дані наведено в трьох перших стовпцях: прізвище та ініціали (умовно ПІБ); нараховано (HP), лікарняні (ЛН).

Вихідна інформація (те, що потрібно обчислити): загальне нарахування заробітної плати. Формула його розрахунку - ЗН = HP + ЛН.

Процедура розробки електронної таблиці, після її постановки, може бути такою:

1) формування шапки документа: назва документа, реквізити рядків та стовпців;

2) форматування таблиці (зміна ширини колонок, визначення типу представлення даних у кожній із колонок - числа дробові чи цілі, спосіб розташування - по центру чи притискати до лівого або правого краю колонки тощо);

3) введення формул у комірки;

4) захист формул від випадкових змін (Protect);

5) збереження шаблону-таблиці на диску (результати оформлення шаблону наведено в табл. 2.30);

Таблиця 2.30

Шаблон відомості нарахування заробітної плати

Шаблон відомості нарахування заробітної плати

6) введення даних, їх редагування та роздрук таблиці (табл. 2.31).

Таблиця 2.31

Роздрук відомості заробітної плати

Роздрук відомості заробітної плати

Табличні процесори досить широко висвітлені у вітчизняній і зарубіжній літературі. Саме з цієї причини автори вважають недоцільним спинятися детальніше на можливостях процесорів щодо створення електронних таблиць і роботи з ними, а більше проаналізувати можливості табличних процесорів щодо реорганізації таблиць у базу даних.

Табличні процесори забезпечують швидке автоматичне виконання будь-яких розрахунків. Для виконання табличним процесором математичних розрахунків слід створити формулу або скористатися однією з численних готових формул, що називаються функціями. Використання адрес комірок при конструюванні формул не описує даних, з якими проводять обчислення. Наприклад, з формули: = J53 + СЗ не зрозуміло, які саме дані використовуються.

Для надання формулам більшої інформаційності, коміркам або інтервалам комірок можна надавати імена. І при конструюванні формул доцільніше використовувати саме імена комірок або їх інтервалів, ніж адреси. Це спрощує роботу, оскільки імена більш виразні, ніж просто адреси комірок, крім того, що дозволяють свідомо будувати зрозумілі формули. Наприклад, одразу можна бачити, які дані використовуються у формулі: = Нараховано + Лікарняні.

Для надання імені комірці або інтервалу комірок треба виконати такі дії:

• виділити комірку або інтервал комірок, яким потрібно надати ім'я;

• перемістити вказівник миші в поле імені і відкрити його (поле імені - зліва від рядка формули);

• ввести ім'я, яке необхідно надати комірці (інтервалу);

• для виконання операції треба натиснути клавішу Enter. Надати ім'я комірці (інтервалу) можна і таким чином:

• виділити комірку або інтервал комірок;

• вибрати команду Вставка/Имя/Присвоить... З'являється діалогове вікно Присвоение имени;

• ввести ім'я в текстове вікно Имя (рис. 2.35);

• для виконання операції активувати кнопку ОК.

Діалогове вікно надання імені комірці

Рис. 2.35. Діалогове вікно надання імені комірці

Після того, як визначено ім'я інтервалу, його можна використовувати для створення формул. Вставку імені комірки (інтервалу комірок) у формулу можна здійснити таким чином:

• ввести знак = як початкову дію створення формули;

• ввести команду Вставка/Ім'я/Вставити..., з'являється діалогове вікно Вставка ім'я;

• зі списку імен вибрати ім'я інтервалу, яке потрібно вставити у формулу;

• вибрати кнопку ОК для закриття вікна;

• набрати частину формули, якої не вистачає, і натиснути клавішу Enter.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси