Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Управління економічними ризиками при обґрунтуванні господарських...Хеджування відсоткового ризикуОсновні принципи управління проектними ризикиGАР-менеджмент відсоткового ризикуУправління ризиками в інноваційній діяльності
Операції із залучення та розміщення валютних коштівПолітика залучення і використання позикових коштівУправління залученням банківського кредитуКласифікація залучених позичкових коштівОперації банків із залучення коштів
 
Головна arrow Банківська справа arrow Кредитування і контроль
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

УПРАВЛІННЯ ВІДСОТКОВИМ РИЗИКОМ

Управління строками залучення та розміщення коштів

Кредити надаються банками на платній основі під визначений розмір відсоткової ставки. За рахунок отриманої суми відсотків банк покриває витрати із залучення кредитних ресурсів і безпосереднього супроводу кредиту, В результаті коливань відсоткових ставок за залученими та розміщеними у кредитний портфель ресурсами банк може недоотримати заплановану суму відсоткового прибутку або взагалі зазнати збитків. Оскільки динаміку відсоткових ставок складно прогнозувати та їм властива мінливість, відсотковий ризик значно зростає і перетворюється на головне джерело банківського ризику. Таким чином, одним із методів забезпечення прибутковості кредитних операцій банку є оцінка й управління відсотковим ризиком.

Під відсотковим ризиком розуміють ризик зазнавання банком збитків унаслідок того, що середня відсоткова ставка за залученими коштами може перевищити середню відсоткову ставку за кредитами протягом визначеного періоду часу.

Негативні наслідки відсоткового ризику можуть призвести до знецінення грошових надходжень банку та зниження вартості власного капіталу.

Відсотковий ризик виявляється у таких аспектах:

1) зниження чистої відсоткової маржі внаслідок більш швидкого зростання відсоткових витрат порівняно з відсотковими доходами;

2) зниження ринкової вартості активів банку в разі зниження ринкової відсоткової ставки.

Основні причини виникнення відсоткового ризику зображено на рис. 6.1.

Причини виникнення відсоткового ризику

Рис. 6.1. Причини виникнення відсоткового ризику

Основною метою управління відсотковим ризиком є максимізація прибутку банку за умови його взяття. Процес управління відсотковим ризиком можна умовно поділити на такі етапи:

- усвідомлення ризику, визначення причин його виникнення та сфер прояву;

- оцінка рівня відсоткового ризику;

- визначення методів управління відсотковим ризиком з метою мінімізації втрат банку.

Вибір методу управління залежить від особливостей і причин виникнення ризику. Серед основних методів управління відсотковим ризиком можна виділити:

- метод управління відсотковою маржою;

- метод управління розривом (GАР-менеджмент);

- хеджування відсоткового ризику.

Метод управління відсотковою маржою полягає в постійному моніторингу зміни відсоткових ставок за кредитами і депозитами та визначенні співвідношення між строками і сумами залучення й розміщення коштів.

Відсоткова маржа (спред) показує різницю між відсотковими доходами від кредитних операцій банку і відсотковими витратами, пов'язаними із залученням ресурсів.

Узгодження (збалансування) строків розміщення активів і залучення зобов'язань дає змогу зафіксувати спред і нейтралізувати вплив ризику зміни відсоткової ставки.

Збалансування строків розміщення та залучення коштів ґрунтується на використанні двох підходів (рис. 6.2).

Підходи до управління відсотковим ризиком на підставі узгодження строків розміщення активів і залучення зобов'язань

Рис. 6.2. Підходи до управління відсотковим ризиком на підставі узгодження строків розміщення активів і залучення зобов'язань

Збалансований за строками підхід полягає у встановленні повної відповідності між строками залучення та розміщення коштів. За допомогою цього підходу досягається стабілізація, а не максимізація прибутку, на підставі мінімізації рівня відсоткового ризику, але в цьому випадку банк недоотримає певну суму доходу.

Структурне балансування може застосовуватись як до строків, так і до обсягів залучених і розміщених коштів. У цьому випадку банк намагається максимально зблизити суми активних операцій і зобов'язань, які мають однакові строки виконання. Інакше кажучи, перевага віддається тому напряму розміщення коштів, який дає можливість повністю узгодити структуру активів і зобов'язань. Наприклад, прийнятним рішенням для банку є видача кредиту в сумі та на строк залучення коштів на вкладний рахунок.

Метод структурного балансування використовується банками паралельно з іншими методами управління відсотковим ризиком, оскільки на практиці збалансувати всі позиції за строками та сумами майже неможливо. Частіше метод балансування строків розміщення активів і залучення зобов'язань застосовується до великих за обсягами операцій.

Незбалансований за строками підхід є альтернативним методом управління, що надає потенційні можливості одержання підвищеного прибутку за рахунок зміни відсоткових ставок. Використання зазначеного підходу базується на прогнозі зміни швидкості, напряму та величини відсоткових ставок на ринку.

Згідно з незбалансованим підходом управління строки залучення коштів мають бути коротшими за строки їх розміщення, якщо прогнозується майбутнє зниження відсоткових ставок. Наприклад, за рахунок короткострокових депозитів банк видає довгострокові кредити. І навпаки, у випадку, коли прогнозується зростання ставок, строки виконання зобов'язань банком мають бути довшими, ніж строки розміщення активів. Тобто банк має видавати кредити на строк, менший від строку залучення коштів на вкладний рахунок.

Такий підхід дає змогу максимізувати прибуток, але супроводжується підвищеним ризиком, пов'язаним із невизначеністю щодо зміни відсоткових ставок. Якщо прогноз стосовно зміни відсоткових ставок не виправдається, то банк може зазнати збитків.

На вибір підходу до управління відсотковою маржою впливають такі чинники:

- тип моделі управління банком;

- достовірність прогнозу зміни ринкових ставок;

- ситуація на ринку;

- можливості банку щодо залучення та розміщення коштів;

- схильність до ризику тощо.

Взагалі метод структурного балансування є традиційним підходом до управління активами і пасивами банку з метою зниження відсоткового ризику. До переваг методу можна віднести простоту і доступність, що особливо важливо для вітчизняних банків в умовах відсутності інших можливостей, які надає розвинений фінансовий ринок.

Недоліками такого підходу є недостатня гнучкість, необхідність реструктуризації балансу банку у випадку зміни відсоткових ставок на ринку, що перешкоджає повному врахуванню потреб клієнтів при укладанні кредитних і депозитних угод і є неприйнятним при щоденному управлінні відсотковим ризиком. Збалансування активів і зобов'язань банку за строками і сумами не завжди можливе в ринкових умовах, а іноді призводить і до збільшення витрат банку.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси