Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Державна реєстрація та ліцензування банківПорядок створення і державна реєстрація банківДержавна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльностіПорядок реєстрації банку та ліцензування його діяльностіРеєстрація банків та ліцензування банківської діяльності
Види банків і порядок їх створення в УкраїніПОРЯДОК СТВОРЕННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВПорядок створення і державна реєстрація банківПорядок створення та реєстрації банків УкраїниПорядок створення і припинення діяльності комерційного банку
 
Головна arrow Банківська справа arrow Банківський нагляд
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ТА ЛІЦЕНЗУВАННЯ БАНКІВ

2.1. Порядок та умови створення банків.

2.2. Проведення вступного контролю при реєстрації банків.

2.3. Створення та державна реєстрація банків з іноземним капіталом.

2.4. Відкриття філій, відділень та представництв банків на території України.

2.5. Створення дочірніх банків, філій та представництв українських банків на території інших держав.

2.6. Створення і державна реєстрація банківських об'єднань.

2.7. Проведення вступного контролю при ліцензуванні банківської діяльності.

Порядок та умови створення банків

Відповідно до вимог Базельських принципів ефективного банківського нагляду системою банківського нагляду в країні повинні передбачатися правові норми щодо створення, реєстрації та ліцензування банків (принципи 2—5):

— дозволені види діяльності установ, які підлягають ліцензуванню і нагляду як банки, мають бути чітко визначені, а вживання слова "банк" у назвах має контролюватися якомога ширше;

— орган, що здійснює ліцензування, повинен мати повноваження встановлювати критерії і відхиляти заяви від установ, які не відповідають встановленим стандартам. Процес ліцензування, як мінімум, має складатися з оцінки структури власності і управління банку та його розширеної групи, включаючи придатність і відповідність директорів і вищого керівництва, оцінки стратегічного та операційного плану банку, внутрішнього контролю і управління ризиками, а також прогнозованого фінансового стану, у тому числі капітальної бази. У разі, якщо пропонованим власником або материнською організацією є іноземний банк, необхідно отримати попередню згоду від органу нагляду країни походження банку;

— орган нагляду має повноваження розглядати і відхиляти будь-які пропозиції щодо передачі іншим сторонам часток істотної участі або контрольних пакетів акцій у наявних банках, які знаходяться в прямому або опосередкованому володінні;

— орган нагляду повинен мати повноваження перевіряти за встановленими критеріями основні придбання чи вкладення банку, у тому числі організацію транскордонних операцій, підтверджуючи, що корпоративні утворення чи структури не наражають банки на небажані ризики або не перешкоджають ефективному нагляду.

В Україні відносини, що виникають під час заснування банків, регулює Закон України "Про банки і банківську діяльність". Порядок та умови створення банків в Україні визначаються "Положенням про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень".

Згідно із Законом України "Про банки і банківську діяльність" (ст. 4 в ред. Закону № 358-У від 16 листопада 2006 р.) банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України. Банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані (рис. 2.1).

Універсальні банки здійснюють увесь перелік банківських операцій, що підлягають ліцензуванню. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими).

Банки за напрямами діяльності та спеціалізацією за видами операцій

Рис. 2.1. Банки за напрямами діяльності та спеціалізацією за видами операцій

Банк набуває статусу спеціалізованого (інвестиційного, іпотечного, розрахункового (клірингового)) банку у разі, якщо більше 50 % його активів є активами одного типу:

— для інвестиційного банку — емісія та розміщення цінних паперів, що здійснюються за рахунок грошових коштів приватних інвесторів;

— для іпотечного банку — активи розміщені під заставу землі чи нерухомого майна;

— для розрахункового (клірингового) банку — активи, що розміщуються на клірингових рахунках.

Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку у разі, якщо більше 50 % його пасивів є вкладами фізичних осіб.

Згідно із Законом України "Про банки і банківську діяльність" (ст. 6 в ред. Закону № 133-У від 14 вересня 2006 р.) банки в Україні створювалися у формі відкритого акціонерного товариства або кооперативного банку. Банки, створені у формі закритого акціонерного товариства та товариства з обмеженою відповідальністю, були зобов'язані протягом трьох років привести свою організаційно-правову форму у відповідність до вимог Закону. В той же час Закон України "Про акціонерні товариства" № 514-VI від 17 вересня 2008 р. І (ст. 5) передбачав функціонування акціонерних товариств двох типів — публічних і приватних. Цей Закон зобов'язує акціонерні товариства, у тому числі і банки, протягом двох років привести організаційно-правову форму у відповідність з його нормами.

Отже, згідно із Законом України "Про банки і банківську діяльність" (ст. 6 в ред. Закону № 133-У від 14 вересня 2006 р. зі змінами, внесеними згідно із Законом № 1617-VІ від 24 липня 2009 р. та Законом України "Про акціонерні товариства" № 514-VI від 17 вересня 2008 р. (ст. 5) банки в Україні створюються у формі публічного акціонерного товариства або кооперативного банку.

Державний банк — це банк, 100 % статутного капіталу якого належить державі. Державний банк засновується за рішенням Кабінету Міністрів України після отримання позитивного висновку Національного банку України про намір заснування державного банку. Національний банк України надає позитивний висновок на підставі отриманої інформації про: розмір статутного капіталу державного банку на час його реєстрації, строки та джерела формування, що підтверджуються у тому числі законом про Державний бюджет України на відповідний рік статтею витрат; перелік банківських та інших операцій; бізнес-план, що визначає види діяльності, які державний банк планує здійснювати на поточний рік, з обґрунтуванням їх економічного ефекту; стратегію банку на наступні три роки.

Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки. Центральний кооперативний банк виконує функції централізації та перерозподілу ресурсів, акумульованих місцевими кооперативними банками, а також здійснює контроль за діяльністю кооперативних банків регіонального рівня. Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки. Місцевий кооперативний банк створюється юридичними та фізичними особами. Мінімальна кількість учасників місцевого кооперативного банку має бути не менше 50 осіб.

Найменування банку має містити слово "банк", а також вказівку про організаційно-правову форму банку. Не дозволяється використовувати для найменування банку назву, що повторює вже наявну назву іншого банку або вводить в оману щодо видів діяльності, які здійснює банк.

Уживання в найменуванні банку слів "Україна", "державний", "центральний", "національний" та похідних від них можливе лише за згодою Національного банку. Згода на використання у своєму найменуванні слів "Україна", "державний", "національний" та похідних від них може бути надана лише державним банкам. Згода на використання у своєму найменуванні слова "центральний" та похідних від нього може бути надана лише центральному кооперативному банку та материнському банку банківської холдингової групи.

Підрозділ банку використовує найменування лише того банку, підрозділом якого він є. До назви структурного підрозділу банку може додаватися назва місцезнаходження цього підрозділу.

Учасниками банків можуть бути юридичні і фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів.

Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь, об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації. Також учасниками банку не можуть бути юридичні особи, щодо яких неможливо встановити їх власників і джерела коштів, за рахунок яких такі юридичні особи здійснюють внески до статутного капіталу або купують акції банків.

Згідно із Законом України "Про банки і банківську діяльність" (ст. 31 у ред. законів України № 133-V від 14 вересня 2006 р.; № 1533-VI від 23 червня 2009 р.) мінімальний розмір статутного капіталу на день реєстрації банку не може бути менше 75 млн грн.

Водночас Національний банк України має право встановити для окремих банків залежно від їх спеціалізації диференційований мінімальний статутний капітал на момент реєстрації банку, але не нижче розміру, передбаченого Законом.

Формування та збільшення статутного капіталу банку може здійснюватися виключно шляхом грошових внесків учасників. Кошти можуть перераховуватися з власних поточних рахунків юридичними особами та фізичними особами у безготівковій формі та вноситися фізичними особами в готівковій формі.

Грошові внески для формування та збільшення статутного капіталу банку резиденти України здійснюють у гривнях, а нерезиденти — в іноземній вільно конвертованій валюті або у гривнях. Перерахування розміру статутного капіталу у гривні здійснюється за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день укладення установчого договору.

Статутний капітал банку не повинен формуватися з непідтверджених джерел. Забороняється використовувати для формування капіталу банку бюджетні кошти, якщо такі кошти мають інше цільове призначення, банківські метали, а також кошти, одержані в кредит та під заставу.

З метою збільшення статутного капіталу може здійснюватися розподіл прибутку шляхом нарахування дивідендів учасникам банку та прийняття ними рішення про їх направлення до статутного капіталу.

Банк має право збільшувати статутний капітал після того, як усі учасники повністю виконали свої зобов'язання щодо оплати паїв або акцій попередньої підписки і попередньо оголошений підписний капітал повністю оплачено та зареєстровано.

Кошти для формування статутного капіталу новоствореного банку акумулюються учасниками банку (резидентами) на накопичувальному рахунку, що відкривається в Національному банку (або територіальному управлінні Національного банку за місцем створення банку). До часу внесення коштів для формування статутного капіталу на накопичувальний рахунок, відкритий в Національному банку (або територіальному управлінні Національного банку за місцем створення банку), ці кошти можуть акумулюватися на поточному рахунку в будь-якому банку-резиденті на території України на підставі відповідного рішення установчих зборів.

Під час формування статутного капіталу банку з іноземним капіталом кошти в іноземній валюті акумулюються іноземним учасником банку на накопичувальному рахунку, який відкривається в Національному банку.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси