Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Тема 14. Внутрішній аудит , його сутність , об'єкти, суб'єктиСутність внутрішнього аудиту, його об'єкти і суб'єктиВНУТРІШНІЙ АУДИТ: ЙОГО СУТЬ, ОБ'ЄКТИ І СУБ'ЄКТИВнутрішній аудит: суть, об'єкти та суб'єктиОб'єкти внутрішнього аудитуСутність, суб'єкт та об'єкт управлінського ризику. Зовнішні та...Організація проведення внутрішнього аудитуАудиторські міркування стосовно суб'єктів господарювання, які...Сутність, предмет, метод і об'єкти аудитуДержавний аудит фінансово-господарської діяльності суб'єктів...
 
Головна arrow Бухоблік та Аудит arrow Аудит: організація і методика
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Організація внутрішнього аудиту, його сутність, об'єкти і суб'єкти

Об'єктом внутрішнього контролю є виробнича, господарська та фінансова діяльність організації, яка перевіряється. Основним засобом перевірки є документи, тому що всі факти, які заносяться в акт перевірки, і всі висновки за результатами досліджень повинні бути обгрунтовані певними документами та іншими звітно-обліковими матеріалами.

Крім первинних документів до детальних об'єктів перевірки можна віднести:

o планові та кошторисні матеріали;

o дані періодичної бухгалтерської і статистичної звітності;

o регістри звітного бухгалтерського обліку;

o оборотні відомості та картки аналітичного обліку;

o договори та інші оперативні документи, матеріали ревізій, досліджень і перевірок органів позавідомчого, відомчого та спеціалізованого контролю;

o накази і розпорядження керівників підприємства, що ревізується.

Порядок використання об'єктів перевірки визначає її мету. Наприклад, дослідження й аналіз господарської діяльності в деяких випадках можуть не мати контрольних функцій. Вони проводяться для вивчення діяльності господарства в цілому або його окремих операцій для виявлення причин і факторів відхилень від норми, не пов'язаних з перевіркою законності операцій. Якщо дослідження визначає стан тієї чи іншої частини роботи, а аналіз господарської діяльності виявляє причини і фактори знайдених відхилень від норми, то документальна перевірка повинна установити конкретні факти порушень. Таким чином, за характером використання матеріалів перевірка господарської діяльності відрізняється від інших форм перевірок. Тому перевіряючі повинні використовувати у своїй роботі такі методи і форми перевірки, які відповідають тим чи іншим намірам.

Суб'єктами внутрішнього контролю є: адміністрація підприємства, керівники структурних підрозділів, відділ менеджменту, бухгалтерія, внутрішній аудит, громадська організація, постійно діюча інвентаризаційна комісія та юридична служба (рис. 5.9.1).

Контрольно-ревізійна служба внутрішнього контролю

Рис. 5.9.1. Контрольно-ревізійна служба внутрішнього контролю

Складовою обов'язків адміністрації є контроль за виробничою і господарською діяльністю підприємства, що перевіряється. Найчастіше вони використовують підсумки перевірок внутрішнього аудиту (ревізійних комісій) бухгалтерії, відділів менеджменту та інших суб'єктів контролю та аналізу, які є на підприємстві. Відділ менеджменту здійснює планування виробництва, веде контроль за виконанням завдань.

Бухгалтерія веде облік процесів заготівлі цінностей, виробництва і реалізації продукції. Здійснюючи контроль за величиною собівартості продукції, бухгалтерія визначає рентабельність виробництва продукції.

Суб'єктами внутрішнього аудиту, як правило, є ревізійні комісії підприємств. В окремих випадках вони перетворені у внутрішній аудит. Такі перетворення відрізняються від ревізійних комісій тим, що їх очолюють дипломовані або сертифіковані спеціалісти. Крім того, при цьому вся організаційна робота аудиторської групи відрізняється від діяльності ревізійних комісій тим, що в ній більш чітко здійснюється планування наступних робіт, якісніше проводяться перевірки і ревізії, здійснюється повна реалізація матеріалів за результатами перевірки.

Завдання внутрішнього контролю

Внутрішній контроль є одним із найбільш ефективних методів, необхідних для діяльності, пов'язаної з невиробничими витратами засобів і підвищенням рентабельності виробництва господарських утворень. Таким чином, до головного завдання внутрішнього контролю можна віднести виявлення внутрішніх резервів підприємства, які будуть використані для стабілізації діяльності господарських утворень як у поточному періоді, так і на перспективу. Для виявлення таких резервів потрібна наполеглива праця всіх структурних підрозділів підприємства, для яких повинні бути створені умови, які надавали б глибоке дослідження діяльності об'єкта. Крім того, цьому повинно сприяти створення нормальних умов роботи самого підприємства: зразково поставлений облік усіх активів і пасивів, налагоджений контроль за виробничою діяльністю об'єкта, вирішення питань підготовки і перепідготовки кадрів.

До більш детальних завдань внутрішньогосподарського контролю можна віднести:

* перевірку господарських операцій на виробничих об'єктах з метою виявлення економного використання матеріальних ресурсів;

* перевірку раціонального використання робочої сили;

* перевірку впровадження прогресивних методів ведення виробничих процесів;

* установлення виконання функцій у прийнятті рішень з управління господарством;

* визначення оперативного і стратегічного рівня розвитку господарюючого суб'єкта;

* своєчасне виявлення і ліквідація негативних проявів, які впливають на зниження ефективності виробництва.

Крім того, у завдання внутрішньогосподарського контролю можна включити ряд вимог, які він повинен виконати, а саме:

- недопущення перевитрат окремих статей затрат на продукцію;

- недопущення розкрадання товарно-матеріальних цінностей і грошових засобів;

- недопущення наявності позаштатних працівників адміністративно-управлінського персоналу;

- недопущення неправильного складання окремих господарських операцій;

- недопущення несвоєчасного складання бухгалтерської і фінансової звітності;

- недопущення несвоєчасного виконання графіка документообігу.

Завдання щодо проведення внутрішнього контролю покладаються передусім на ревізійні комісії або робітників внутрішнього аудиту. На головного бухгалтера покладається відповідальність за стан внутрішнього контролю організації. Головні бухгалтери і працівники внутрішнього аудиту повинні організувати внутрішній і зовнішній контроль так, щоб пред'явити керівнику підприємства всі необхідні матеріали, використані для безпомилкового поточного управління підприємством і на перспективу.

Основними способами внутрішнього контролю є фактичний та документальний. До фактичного контролю можна віднести: інвентаризацію (вимірювання, обміри, зважування), лабораторний аналіз, службові розслідування, експеримент, нормативна перевірка, контрольне запускання сировини у виробництво. Документальний контроль включає: економічний аналіз, математичне моделювання, досліджування документів, зустрічну перевірку, взаємну перевірку, порівняння.

Дуже важливим прийомом перевірки фактичного контролю є інвентаризація. Інвентаризація - це перевірка цінностей у натурі на визначену дату. Під час проведення інвентаризації інвентаризаційна комісія, як правило, не користується ніякими бухгалтерськими документами. Вона складає акт за результатами перевірки товарно-матеріальних цінностей.

Інвентаризації бувають: планові, позапланові, а також повні і часткові.

Найчастіше інвентаризації проводяться постійно діючими інвентаризаційними комісіями:

o при зміні матеріально відповідальних осіб;

o перед складанням річної звітності;

o у встановлені діючими нормативами строки;

o за завданням судово-слідчих органів;

o при переоцінці цінностей;

o при передачі цінностей іншим організаціям;

o при аудиторських або відомчих перевірках.

Під час інвентаризації використовують такі фактичні прийоми, як обмір та зважування.

До фактичних прийомів документального контролю можна віднести контрольний запуск сировини у виробництво. Цей прийом можна також віднести і до документального контролю. Його суть полягає в тому, що за допомогою запуску сировини у виробництво встановлюються норми витрачання сировини на одиницю готової продукції. Наприклад, за допомогою такого прийому можна визначити вихід готової продукції з певної (відомої) кількості сировини, часто цей прийом використовують при визначенні виходу олії з одного центнера сировини.

До фактичних прийомів перевірки відносять також:

o обстеження;

* безпосередній контроль якості продукції на робочих місцях;

* контрольні перевірки;

o контрольний обсяг виконаних робіт, наприклад, у капітальному будівництві;

* контрольні доїння, збір яєць використовують для дослідження повноти оприбуткування продукції;

o контрольний намолот зерна використовують для встановлення повноти оприбуткування продукції.

Під час проведення внутрішніх перевірок використовують усі прийоми документального контролю. Часто для розрахунку обсягів одержаної продукції (грубих кормів) і нафтопродуктів, а також визначення одиниці собівартості продукції застосовують прийоми математичного моделювання. Наприклад, норму висіву на 1 га визначають за математичною моделлю:

де Я - норма висіву насіння, кг;

А - абсолютна вага 1000 зернин, г;

к - необхідна кількість усіх зерен на 1 га;

.V - господарська придатність насіння у %.

Собівартість одного центнера зерна визначають за формулою:

де С - собівартість 1 ц зерна, грн; 5 - сальдо; О - оборот;

0 - початок звітного періоду; /- звітний період;

Д- дебет рахунка; С - рахунок;

ЗПП - витрати на побічну продукцію;

П0 - маса основної продукції, ц;

П - маса зерновідходів, ц;

х - вміст повноцінного зерна в зерновідходах.

До документальних прийомів перевірки відносять нормативну перевірку. Нормативна перевірка - це встановлені норми витрачання сировини на одиницю продукції. Наприклад, визначення норми витрачання кормів на одну голову ВРХ, або кількість витрачання зерна на 1 га посівної площі та ін.

Останнього часу широко використовується прийом документального контролю - зіставлення (порівняння). У результаті використання даного прийому можна встановити результати дослідження аналогічного об'єкта. Так, наприклад, для встановлення величини збору врожаю з аналогічних площ необхідно порівняти дві подібних ділянки за площею і розміщенням. При порівнянні двох різних ділянок за площею користуються методом пропорційного підрахунку.

До документальних прийомів контролю можна також віднести:

o рахункову перевірку;

o прийоми спеціальних розрахунків; статистичні прийоми;

o прийоми експертної оцінки документів;

o балансовий метод;

o довідки;

o пояснення матеріально відповідальних осіб.

Згідно з вимогами національного нормативу аудиту України № 400 "Оцінка ризиків та внутрішній контроль" під час проведення аудиторської перевірки аудитор повинен бути впевнений у функціонуванні системи внутрішнього контролю і аудиту. У цьому випадку аудитору можна стверджувати, що всі прийоми і способи, які використовуються під час проведення внутрішнього аудиту, дають позитивні результати.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси