Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Правопис сполучниківСполучникПравопис сполучників
Правопис частокЧастка
Правопис слів іншомовного походженняПравопис слів іншомовного походженняПравопис слів іншомовного походження
Правопис прізвищ і географічних назв іншомовного походженняПравопис географічних назв у ділових паперахПравопис власних назв
 
Головна arrow Документознавство arrow Сучасна українська літературна мова
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ПРАВОПИС СПОЛУЧНИКІВ

1. Складні сполучники, утворені від інших частин мови, пишуться разом: адже, зате, начебто, отож, ніж, аніж, якщо, якби, мовбито, немовби, наче, начеб, начебто, ніби, нібито, тобто, притому.

Примітка. Сполучники проте, зате, притому, причому, тож, теж, щоб, якби, якже, якщо, які пишуться разом, слід відрізняти від однозвучного поєднання повнозначного слова з часткою або прийменником.

Сполучник як службова частина мови виконує синтаксичну функцію поєднання членів речення або окремих речень і не є іх членами, однозвучні сполучення слів виступають членами речення, і до них можна поставити питання. Пор.: Щоб жить - ні в кого права не питаюсь. Щоб жить - я всі кайдани розірву (П. Тичина).- Неба тут було так багато, що очі тонули в нім, як в морі, та шукали, за що б то зачепитись (М. Коцюбинський); Якби я турбувавсь завжди про себе, вже б онімів давно від самоти (Д. Павличко). - Як би йому, Данилові, хотілося зараз із веслом у руці сісти за сей вербовий човен (М. Стельмах).

2. Якщо частки би (6), же (ж) зберігають підсилювальне значення, то вони пишуться окремо: або ж, адже ж, але ж, коли б, хоча б, хоч би.

3. Складні сполучники тільки-но, тим-то, тому-то, отож-бо пишуться через дефіс.

4. У складених сполучниках усі компоненти пишуться окремо: так що, через те що, замість того щоб, з тим щоб, незважаючи на те що, дарма що, задля того щоб, після того як, мірою того як.

ПРАВОПИС ЧАСТОК

Частки з різними частинами мови пишуться разом, окремо, через дефіс. Разом пишуться:

1. Частки аби-, де-, чи-, що-, як-, -ся (-сь) у складі будь-якої частини мови: абиколи, абихто, деякі, декуди, чимало, щодня, якнайбільше, колись, будуватися (сь), кудись.

Якщо між часткою і займенником є прийменник, то всі слова пишуться окремо: аби з ким, де на якому, ні з якими.

2. Частки би (б), же (ж), то у складі інших часток і сполучників: немовбито, тобто, якби, мовби.

Окремо пишуться:

1. Усі частки, які творять форми слів або надають різних значеннєвих, модальних та емоційно-експресивних відтінків:

а) частки хай, нехай, за допомоги яких творяться форми наказового способу: нехай заспіває, хай не розбудить;

б) частка би (б), за допомоги якої утворюється форма умовного способу дієслів: спочив би, прийшла б;

в) частка же (ж), яка відіграє підсилювально-видільну роль: знайшов же;

г) частки то, це, які у складі речення мають значення вказівності: Мова й історія - то ж єдине ціле, один кровообіг, тож: і відроджувати їх маємо одночасно (Гонч.).

2. Частка що у сполученнях дарма що, тільки що, хіба що, що ж до.

3. Частка то в експресивних сполучниках що то за, що то, чи то, які виконують функції підсилювальних часток.

Через дефіс пишуться:

1. Частка бо, но, то, от, таки, коли вони вирізняють значення окремого слова: пиши-бо, якось-то, як-то, дістав-таки.

Примітки: 1. Якщо між часткою та словом, до якого вона приєднується, стоїть інша частка, всі три слова пишуться окремо: хто б то, скільки ж то.

2. Якщо частка таки стоїть перед словом, до якого стосується, вона пишеться окремо: таки намалював, таки зрозумів.

3. Частки будь-, -небудь, казна-, хтозна-, бозна- у складі займенників та прислівників: будь-хто, який-небудь, казна-який, хтозна-скільки.

Примітка. Якщо між часткою і займенником стоїть прийменник, то всі три слова пишуться окремо: казна з чому, будь із ким

ПРАВОПИС СЛІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ

Значну частину словникового складу сучасної української літературної мови становлять слова іншомовного походження. Правописні особливості їх визначаються орфографічними нормами української літературної мови.

Основні орфограми у словах іншомовного походження

Літери и-і-ї, е - с

Подвоєні літери

Апостроф

Знак м'якшення

директор, мозаїка, символ феєрія, тріумф, декан,

брутто, нетто, тонна, вілла

інтерв 'ю, кар 'єра прем 'єра

віньєтка, сти-льальбом

Орфограми и-і-ї

и

і

ї

1. У загальних назвах після букв д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р перед літерами, що позначають приголосні звуки: диплом, стимул, позиція, силует, цифра, режим, ширма, риф (правило дев'ятки).

1. На початку слова у загальних і власних назвах: ідея, інститут; Іспанія, Індія.

2. Усередині слів після букв, що позначають приголосні звуки, перед буквами на позначення голосних та перед є, й: матеріал, аудієнція, фіалка, (але: диякон, християнство).

Після букв, що позначають голосні звуки: наївний, руїна, прозаїк.

2. У власних назвах:

а) у географічних назвах з

3. У кінці невідмінюваних

слів після приголосних:

кінцевими -ида,-ика: Фло-

рида, Америка, Мексика;

б) у географічних назвах

після букв, що позначають

шиплячі, і після букви ц:

Вашингтон, Алжир, Лейп-

циг, Чикаго, Чилі;

в) у географічних назвах

із звукосполученнями -ри:

Рим, Париж, Крит, Рига.

г) в окремих словах згідно

з традиційною вимовою:

Ватикан, Бразилія, Сирія,

Аргентина, Братислава.

3. У деяких словах відпо-

відно до вимови: лиман,

спирт, химера, кипарис,

миля.

таксі, мерсі, поні.

4. Після літер, що не вхо-

дять до правила дев'ятки,

перед буквами на позна-

чення приголосних звуків:

бізнес, академік, хімія, лі-

тература.

5. У власних назвах після

букв на позначення при-

голосних звуків перед на-

ступними буквами на по-

значення приголосних і

в кінці слова: Лісабон,

Орфограма е - є

е

є

1. Після букв, що позначають тверді приголосні: легенда, телефон, декан.

2. На початку слова: етап, екзамен, енергія.

3. Після а, о, у всередині слів: силует, проект, поет (але: траєкторія).

4. У префіксах де-, ре-: реконструкція, денаціоналізація.

1. Після апострофа, знака м'якшення, букв е, і, й: п'єдестал, портьєра, феєрія, абітурієнт, Фе-йєрбах (але: діез).

2. На початку слова, коли іншомовне е вимовляється в українській мові як звукосполучення й + е: Європа, єгер, єнот, Євпаторія.

Орфограма - апостроф

Ставиться

Не ставиться

Перед я, ю, е, ї

1. Після літер, що позначають губні приголосні звуки [б], [п], [в], [м], [ф], шиплячі [ж], [ч], [ш], задньоязикові [г], [к], [х] та після р: іитерв 'ю, прем 'єра, мит 'як, бар 'єр, Х'юстон, Руж 'є, Монтеск 'є.

2. Після префікса, що закінчується літерою на позначення приголосного звука: суб'єкт, ін 'єкція, ад 'ютант.

1. Після губних [б], [п], [в], |м], Іф], шиплячих [ж], [ч], [ш], задньоязикових [г], [к], [х] та після р, якщо букви я, ю, є позначають м'якість попереднього приголосного: бюро, бюджет, пюре, фюзеляж, Рєпін, Лого. 2* Перед йо: серйозний, курйоз.

Орфограма - знак м'якшеня

Пишеться

Не пишеться

1. Після літер, що позначають м'які приголосні звуки [д'], [т'] [з'] [с'] [л'] [н'] перед я, ю, €, ї, йо: конферансьє, ательє, більярд, досьє, мільярд, бульйон, Віньї.

2. Після л перед наступним приголосним (відповідно до вимови): фільм, Нельсон, альбом.

3. У кінці слів після літери л (відповідно до м'якої вимови приголосного): магістраль, автомагістраль, стиль.

1" Перед я, ю, якщо вони пом'якшують попередній приголосний і позначають звуки [а], [у]: маляр, малярія, нюанс.

Але: залп. Але: метал, бал.

Подвоєння букв

Відбувається

Не відбувається

1. В окремих загальних назвах: брутто, нетто, манна, ванна, вілла, бонна, пенні, панна, тонна, білль, мулла, дурра, мірра.

У загальних назвах: група, клас, колектив, граматика, інтермецо, сума, грип, бароко.

Відбувається

Не відбувається

2. У власних назвах та їх похідних: Голландія, Марокко, Міллер, Діккенс, Руссо, марокканець.

3. За збігу однакових приголосних префікса і кореня, коли в мові вживається непрефіксальне слово: ірреальний (є реальний), імміграція (еміграція), ірраціональний (єраціональний).

ПРАВОПИС ПРІЗВИЩ І ГЕОГРАФІЧНИХ НАЗВ СЛОВ'ЯНСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ

Написання прізвищ і географічних назв слов'янського походження в цілому підпорядковується принципам української орфогрфії, але є певні специфічні правила.

Російський, болгарський, чеський звук е, польський ге передаються:

Літерою е

Літерою є

1. Після букв, що позначають приголосні звуки: Лєрмонтов, Венге-ров, Державін; Пенза, Онега.

2. У суфіксах -ев,-еев після букв ц, р та тих, що позначають шиплячі ([ж], [ч], [ш]): Муромцев, Писарев, Нехорошее, Аракчеев; Плечеєво.

1. На початку слова: Єршов, Єфи-мов, Єгоров, Єреван.

2. Усередині слова після літер, що позначають голосні, після апострофа і знака м'якшення: Достоєвський, Гуляєв, Аляб'єв, Афанасьев; Єгор'євск.

3. Коли російському е в корені слова відповідає в українській мові звук і (буква і): Пєшковський, Слепцов, Семенов, Бєлгород.

Російська літера ё передається;

Сполученням літер йо

Сполученням літер ьо

Літерою е

Літерою 0

1 .На початку слова: Йолкін. 2.Після букв на позначення голосних та на позначення губних звуків: Бугайов, Со-ловйов.

Усередині чи вкінці складу після букв на позначення м'яких приголосних звуків: Ве-рьовкін, Тьоркін, Корольов, мис Дежньова.

У прізви щах, які утворені від спільних для української і російської мов імен: Артемов, Семенов, Орел.

Під наголосом

після ч, щ:

Лихачбв,

Грачбв,

Хрущов,

Рогачово.

Російська літера и передається:

Літерою і

Літерою ї

Літерою и

1 .На початку слова: Ігнатьєв, Ісаєв, Іжевськ.

2.Після букв, що позначають приголосні (крім шиплячих і ц): Пушкін, Мічурін, Кінешма.

1 .Після приголосних: Ізмаїлов, Воїнов, Кутаїсі. 2.Після апострофа та м'якого знака: Ільїн, Ана-ньїно.

1. Після ж, ч,ш,щ,ц перед буквою, що позначає приголосний: Дорожин, Лучин, Шишкін, Щиглов, Нальчик.

2. В утворених від людських імен та загальних назв, спільних для російської й української мов: Борисов, Виноградов, Пивоваров, Гаврилово.

3. У префіксі при-: При-швін, Привалов.

4.У суфіксах -ик-,-ич-, -иц-, -ищ-у -овичг, -евич-: Беликов, Новиков, Гнєдич, Радищев, ГіигоповичІ Тпуіїпагяич

Болгарський, сербський звук и (і) передається:

Літерою и

Літерою ї

Літерою /

Між буквами, що позначають приголосні: Христов, Радич, Ягич.

Після букв, що позначають голосні: Раїч, Стоїч.

На початку слова: Ілі-єв, Івич, Ільєску.

Польський, чеський, словацький звук и (І) передається:

Літерою /

Літерою и

На початку слова та після букв, що позначають приголосні звуки: Івашкевич, Міцкевич.

1.Після букв, що позначають шиплячі приголосні звуки: Міклошич, Шим-чак, Жижка.

суфіксах -ик-у -ицьк-, -ич-: Коперник, Коноптицька, Сенкевич, Фучик.

 
Увага, даний текст має низьку якість розпізнавання
Для отримання якісного зображення скористайтеся доступом до завантаження
одним файлом в форматі Djvu на сторінці Зміст
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси