Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Властивості, функції й ознаки документаВластивості, ознаки та функції службових документівДОКУМЕНТ ЯК ОСНОВНИЙ ВИД ПИСЕМНОГО ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯОсновні ознаки документаОсновні поняття модуля
Основні підходи до визначення поняття державиВизначення поняттяВизначення основних понять педагогікиОсновні визначення, терміни, поняттяОсновні поняття теорії ігор, що застосовуються при обгрунтуванні...
 
Головна arrow Документознавство arrow Загальне діловодство
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Документ: основні поняття, властивості та функції

Визначення основних понять

В основі терміну "документ" лежить латинське слово що означає "пояснювати, викладати справу". Латинське ж слово перекладається як "зразок", навчальний при клад, взірець. У значенні письмового свідчення термін "документ" уживався від середньовіччя й до XIX століття, а згодом і латинської мови його було запозичено в усі європейські мови.

В літературній мові можна зустріти більш сот значень слова "документ". У різних наукових дисципліна (циклах наук) історично або у процесі їхнього розвитку в останні десятиліття сформувалися специфічні підходи до сутності документа. Окрім документознавства, його архівознавство, дипломатика, палеографія, однак, на відміну від, наприклад, загального документознавства, тобто теорії та історії службового документа, вони аналізують документ у цілому, а досліджують окремі види або складові, характеристики, ознаки, певні сукупності документів (класи, типи Загальноприйнятого визначення і розуміння сутності та на сьогодні немає [80].

Розбіжності щодо трактування документа існували й існують також у межах однієї науки. Зокрема, на початку XX ст. в історичному джерелознавстві представники певних наукових шкіл вважали документами всі артефакти. Інші вчені дотримувалися точки зору, що це тільки офіційні або службові документи, і певною мірою цей підхід відбито у сучасному поділі історичних джерел на оповідні та документальні. Юридична сила, як атрибут документа, фігурує у його визначеннях з позицій правознавства.

Основоположник узагальнюючої науки про документ бельгійський вчений Поль Отле (1885-1945) документом вважав "матеріалізовану пам'ять людства, яка день за днем реєструє факти, ідеї дії, почуття, мрії, що відбулися в свідомості людини" [126].

В посібниках можна зустріти окремі визначення терміну "документ", введені в науку П .Отле та А. Лафонтеном:

o будь-яке джерело інформації, передання людської думки, знань незалежно від того, чи втілене воно в матеріально фіксованій формі або є провідником (передавачем) інформації в часі (охоплює як матеріальні об'єкти - носії інформації (службові та особисті документи, креслення, малюнки, фотографії), так і аудіо - та телепередачі);

o матеріальні об'єкти із зафіксованою інформацією, зібрані людиною з метою створення колекцій (входять як штучні предмети, створені людиною, так і природні, технічні предмети, що знаходяться в музеях);

o матеріальні об'єкти, створені людиною спеціально для фіксації, зберігання і відтворення інформації з метою її передачі в просторі й часі, незалежно від способу фіксації ("написані" документи, тобто зафіксовані знаками письма, образотворчі, фонозаписи, фільми тощо).

Поява слова "документ" в українській мові пов'язана з царюванням російського самодержця Петра І (наприкінці XVII - на початку XVIII ст.), котрий віддавав перевагу всьому іноземному, запозиченому. Спочатку слово позначало папери, які підтверджували чиїсь права, законність володіння чимось, мали юридичну силу.

Значний вклад в розвиток поняття "документ" у першій половині XIX століття внесли Г.Г. Воробйов, P.C. Гіляревський, О.П. Коршунов, Ю.М. Столяров та багато інших вітчизняних та закордонних вчених завдяки роботам яких документ став розглядатися як один з найважливіших джерел інформації.

Як позначення об'єкта архівної справи, замість терміну "документальні матеріали" поняття "документ", з'явилось порівняно недавно, в 50-х роках минулого століття. Так, в 1959 році відомий архівознавець, автор теорії документознавства, проф. К.Г.Мітяєв позначав документом все, що є документальним, тобто все, що базується на відображенні об'єктивної діяльності і є відображенням, фіксацією, реєстрацією фактів, явищ за допомогою письма, зображення чи звукозапису.

Спочатку архівознавчі вважали, що документ як явище матеріальної дійсності, є джерелом інформації, навіть, історичним джерелом, історичною пам'яткою. Друге значення поняття "документ" , як будь-якого створеного людиною матеріального об'єкта, в якому уречевилася людська думка, також визнано не було. Неприйнятним для архівознавства виявилось і третє визначення документа як матеріального об'єкта, спеціально створеного людиною для передачі інформації будь яким можливим способом.

Лише у термінологічному словнику "Архівістика" з'явилась більш виважена дефініція документа: "запис інформації на матеріальному носії, основна функція якого - збереження,і передавання інформації в просторі і часі". Ця дефініція, безумовно, стала загальною для таких споріднених галузей діяльності як архівна і бібліотечна справа, бібліографія, науково-інформаційна діяльність тощо.

Досить значний час у діловодстві й певною мірою в архівознавстві головними ознаками документа були його оформлення відповідно до певних вимог і (або) наявність юридичної сили та умова створення й функціонування у межах установи, тобто фактично мали на увазі службові документи.

У другій половині XX ст. на визначення поняття "документ" вплинуло поширення різних видів носіїв документної інформації та використання досягнень інформатики. Зокрема, документ почали трактувати як матеріальний об'єкт, що містить закріплену інформацію і призначений для її передавання та використання. У бібліотекознавстві та бібліографознавстві це дає підстави вважати документами не тільки так звані "неопубліковані", а й "опубліковані", тобто видання, публікації.

Нині такі узагальнені визначення документа прийнято в деяких наукових дисциплінах і сферах практичної діяльності. Приміром, у міжнародному стандарті ISO 5127:2001 "Інформація та документації!. Словник термінів" [73] документ визначено як записану інформацію або матеріальний об'єкт, що може використовуватись як одиниця в документаційній діяльності. У цьому разі документаційну діяльність розглянуто як соціальний комунікаційно-інформаційний процес.

У першій редакції Закону України "Про информацию" говорилось, що "документ - це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві". У новій редакції Закону України "Про інформацію" (2011 р.) надано визначення цього поняття у наближеному до ДСТУ 2732:2004 формулюванні: "матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі" [13]. Але головною складовою в документі є все ж інформація, а у цьому визначенні акцент зроблено на носієві.

У низці законів України ("Про бібліотеки і бібліотечну справу", "Про обов'язковий примірник документів") документ трактовано як матеріальну форму одержання, зберігання, використання і поширення інформації, зафіксованої на папері, магнітній, кіно -, фотоплівці, оптичному диску або іншому носієві.

Інформологічний підхід до визначення документа (поширений у діловодстві та архівній справі в Україні) зафіксовано в Національному стандарті України ДСТУ 2732:2004: Документ - це інформація, зафіксована на матеріальному носії, основною функцією якого є зберігати та передавати її в часі та просторі [69].

Однак примітки до цього визначення конкретизують певне його застосування у зазначених сферах практичної діяльності. Так, запис інформації у цьому разі має відповідати характеристикам певного жанру чи номіналу. Жанрові характеристики запису інформації - це функційні та ознаки певного жанру твору літератури чи мистецтва. Номінальні характеристики запису інформації - це функційні та структурно-композиційні ознаки певного виду задокументованої службової чи особистої інформації (наказ, акт, протокол, лист, щоденник тощо).

В фаховій літературі з документаційного забезпечення управління можна зустріти такі терміни як: офіційний, службовий, управлінський, електронний та архівний документ.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси