Навігація


Головна
Авторизація/Реєстрація
ОСВІТЛЕННЯ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ. ШУМ, ВІБРАЦІЯ, УЛЬТРАЗВУК ТА...Освітлення виробничих приміщеньОСВІТЛЕННЯ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬВиробниче освітленняНормування штучного освітлення виробничих приміщень
ОСВІТЛЕННЯ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ. ШУМ, ВІБРАЦІЯ, УЛЬТРАЗВУК ТА...Основи розрахунку робочого освітленняМетоди розрахунку штучного освітленняВиробниче освітлення
 
Головна arrow БЖД arrow Охорона праці в авіації
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Освітлення виробничих приміщень, перону і кабін повітряних суден

(Освітлення виробничих приміщень і кабін ПС може бути природним, штучним і суміщеним. Освітлення називається суміщеним, коли в світлий час доби недостатнє за нормами природне освітлення доповнюють штучним.

Природне освітлення має велике гігієнічне значення, яке полягає в сильній тонізуючій дії на організм людини.

Тривала відсутність природного (сонячного) світла гнітючо діє на психіку людини, сприяє розвитку почуття тривоги, знижує інтенсивність обміну речовин в організмі, послаблює реактивність організму, сприяє розвиткові короткозорості та втомлюваності/ Тому санітарні норми передбачають обов'язкове природне освітлення усіх виробничих, адміністративних, підсобних і побутових приміщень, без якого можна обійтись тільки у виняткових випадках. Наприклад, у приміщеннях, де обслуговуючий персонал

виробничим процесом (на складах, які розмішуються в підвалах тощо). У цих випадках влаштовують електричне освітлення.

(Природне освітлення може бути боковим - крізь світлові прорізи в зовнішніх стінах; верхнім — крізь світлові ліхтарі в покрівлях, а також прорізи в місцях перепадів висот суміжних прольотів будівлі; комбінованим - крізь прорізні для бокового і верхнього освітлення.

Для створення раціонального освітлення необхідно нормувати рівень освітленості на робочих поверхнях. Однак таке нормування природного світла викликало б великі труднощі, тому що/освітленість коливається в дуже широких межах і залежить від пори року, дня, хмарності, відбиваючих властивостей поверхні землі (сніг, трав'яний покрив, асфальт тощо).

Тому показником ефективності природного освітлення є коефіцієнт природної освітленості (КПО) або є" виражений у відсотках:

http://1

де Eн - освітленість у даній точці, яка освітлюється світлом видимої крізь світловий проріз ділянки небосхилу, лк; Eв - освітленість в той же момент часу горизонтальної площини поза виробничим приміщенням, що освітлюється рівномірно розсіяним (дифузійним) світлом всього небосхилу, лк.

Коефіцієнт природної освітленості (табл. 9.1) й мінімально допустимі значення освітленості виробничих приміщень штучним освітленням установлені санітарними нормами і правилами (СНІП) залежно від точності виконуваних робіт.

Таблиця 9.1

Коефіцієнт природної освітленості при різних характеристиках зорової роботи

Характеристика зорової роботи

Найменший розмір об'єкта розрізнення, мм

Розряд зорової роботи

КПО

З верхнім та

комбінованим освітленням

З бічним освітленням

у зоні зі стійким сніговим покривом

на іншій території

Найвища

точність

Менше 0,15

І

,8

,2

Дуже висока

точність

,15-0,8

,3

,0

,3

Висока точність

,3-0,5

,5

,6

,8

Середня

точність

,5-1,0

ІУ

,2

,2

,4

Мала точність

,0-5,0

У

,7

,8

,9

Груба (дуже

мала) точність

Більше 5,0

УІ

,8

,4

,5

Робота з матеріалами,

які

світяться, і

виробами в

гарячих цехах

Більше 0,5

УІІ

,7

,8

,9

Загальне спостереження

за

ходом виробничого процесу:

постійне -

-

-

,9

,2

,3

періодичне у

разі постійного

перебування

людей -

-

УІІІ

,6

,2

,2

періодичне у

разі періодич-

ного перебу-

вання людей -

-

-

,4

,1

,1

Точність робіт визначають за розмірами об'єкта розрізнення -мінімальний розмір предмета, елемента, що потребують роздільного спостереження в процесі роботи (тріщина, ширина подряпини, товщина дроту, написи на шкалах контрольно-вимірювальних приладів і т. ін.).

У приміщеннях з боковим одностороннім освітленням нормують мінімальне значення КПО ен на робочій поверхні, найбільше віддаленій від світлового прорізу. При двосторонньому боковому освітленні КПО ен нормують у середній частині приміщення. При верхньому або комбінованому освітленні установлюють середнє значення КПО ен в межах робочої зони

Норми природного освітлення у виробничих приміщеннях установлені з урахуванням одержання максимально можливої освітленості (залежить від виду освітлення) при чистому склі ліхтарів і бокових світлових прорізів. Скло очищають не рідше двох разів за рік при незначних кількостях диму, пилу і кіптяви, що виділяються; при значних кількостях — не рідше чотирьох разів за рік. Стіни і стелі фарбують у світлі тони. Нормоване значення КПО ен (табл. 9.1) залежить від характеру зорової роботи (розряду) та особливостей світлового клімату в районі розташування будівлі на території, тому враховують коефіцієнти т та с (у відсотках) відповідно до світлового клімату і сонячності клімату (табл. 9.2):

98

де І, П, III, IV, V — відповідні світлові пояси, на які розподілено всю територію СНД.

Таблиця 9.2

Пояс світлового клімату

І

Коефіцієнт світлового клімату, %

,2

,1

,0

,9

,8

Схематична карта світлового клімату колишнього СРСР наведена в СНиП ІІ-4-79. Естественное и искусственное освещение [93]. Коефіцієнт світлового клімату визначається залежно від світлового поясу даної ділянки території. Наведемо перелік окремих міст, розташованих у відповідних світлових поясах (с. п.):

- IV с. п. - Київ, Харків (Україна), Кишинів (Молдова), Волгоград, Чита, Комсомольськ-на-Амурі, Хабаровськ, Владивосток (РФ).

- V с. п. - Сімферополь (Україна), Тбілісі (Грузія), Єреван (Вірменія), Ашгабат (Таджикістан), Ташкент (Узбекистан), Баку (Азербайджан).

Коефіцієнт світлового клімату т наведено в табл. 9.2.

Коефіцієнт сонячного клімату с коливається від 1,0 — на півночі до 0,6 - на півдні СНД і наведена у нормативі [93].

Нормований рівень природної освітленості визначається за площею світлових прорізів біля зовнішніх огороджень на основі розрахунків під час проектування:

- у разі бічного освітлення (у квадратних метрах)

де Sв та Sв.п _ площа вікон та прорізів (ліхтарів) відповідно; ен -КПО нормований; ηв та ηп - світлові характеристики вікна та ліхтаря (орієнтовно установлюють для вікон 8,0—15,0, для ліхтарів 3,0-5,0); Sв - площа підлоги; Кзб - коефіцієнт, що враховує затінення вікон будівлями, що стоять напроти, установлюють в межах 1-1,5; Кз - коефіцієнт запасу, беруть 1,52; τо - загальний коефіцієнт світлопроникнення, який визначається за таблицями, наведеними у нормативних документах; r1 та r2 - коефіцієнти, які враховують підвищення КПО від відбитого світла, r1 = 1,5-3,0 (більше значення уразі однобічного освітлення); r2 = 1,1-1,4.

Штучне освітлення виробничих ділянок і будівель може бути загальним, місцевим і комбінованим.

Загальне освітлення установлюють для створення необхідної освітленості по всьому виробничому приміщенню. Воно може бути як рівномірним (при симетричному розташуванні світильників), так і підсиленим на окремих ділянках виробничого приміщення за рахунок їхнього локалізованого розташування.)Загальне освітлення застосовують у помешканнях, де за умовами роботи потрібна освітленість не більш 50 лк і де застосування місцевого освітлення пов'язане з технічними труднощами.

Місцеве освітлення поділяють на стаціонарне і переносне. Використання тільки місцевого освітлення в умовах промислових підприємств не допускається внаслідок того, що велика різниця в освітленості робочих місць і оточуючого їх простору створює передумови до виникнення нещасних випадків і зниження продуктивності праці. Переносне місцеве освітлення дозволяється тільки під час виконання разових і періодичних робіт.

Комбіноване освітлення застосовують для створення високих рівнів освітленості на робочих поверхнях завдяки одночасному використанню системи загального і місцевого освітлення. Норми освітленості в експлуатаційних підприємствах цивільної авіації наведені в табл. 9.3.

Штучне електричне освітлення за призначенням поділяють на такі види:

- робоче, необхідне для створення нормованої освітленості робочих місць у звичайних умовах виробництва;

- аварійне, призначене для продовження виробничих процесів або евакуації людей при вимиканні основного робочого освітлення (створює освітленість не менше 5 % від нормованого робочого освітлення);

- ремонтне, яке застосовують для огляду і ремонту техніки у важкодоступних місцях (для цього використовують мережі з напругою 12 і 36 В).

Для охоронного і чергового освітлення виділяють частину світильників робочого або аварійного освітлення. Рівень освітленості території перону і спеціальних приміщень установлюють відповідно до нормативних вказівок з проектування пасажирських перонів аеропортів. Найменші значення освітлених відкритих просторів на перонах автовокзалів:

- аеропорти І—III класів - 20 лк;

- аеропорти IV-V класів -10 лк; на місцях стоянок літаків:

- аеропорти І-ІІІ класів - 5 лк;

- аеропорти IV-V класів - 2 лк.

Таблиця 9.3

Норми освітленості в експлуатаційних підприємствах ЦА

Розряд

підрозряд

зорових

робіт

Мінімальна освітленість при

Робочі місця

загальному освітленні, лк

(приміщення),

при комбінованому освітленні

в системі

при загальному освітленні

трудові операції

комбінованого

освітлення

Робочі місця оператора, диспетчера, синоптика,

групи розшифровки і аналізу даних,

лабораторії механічних випробувань

б

Робочі кабінети,

класи технічного

навчання зарядження кислотних і

лужних акумуляторів

а

Лінійно-апаратний зал радіолокаційної апаратури, телеграфного вузла, АТС,

радіобюро, метео-служби, магнітофонної кімнати

_

_

_

Кімнати інформаторів, штурманів

в

Місце складання і

ремонту парашутів, робоче місце

диспетчера з

транзиту, довідкове бюро

б

Ангарне приміщення. Ремонт засобів механізації*

М б

*Повністю норми освітленості викладені в ОСТ 5472003. Освещение искусственное на эксплуатационньгх предприятиях гражданской авиации. Нормы и требования безопасности.

Рівень освітленості літака на місці стоянки в зоні оглядових робіт повинен бути не менше 50 лк. Освітленість ділянок місця стоянки, де під час виконання технічного обслуговування літака необхідно розрізняти дрібні вузли і деталі, а також у важкодоступних місцях, які підлягають огляду, має бути не менше 100 лк. Такий рівень досягають завдяки застосуванню місцевого освітлення (додатково до загального).

Місцеве освітлення здійснюють за допомогою пересувних джерел світла напругою 220 В потужністю 1,5-2 кВт і переносних - напругою 12 і 36 В з частотою 50 Гц, а також напругою 24 В постійного струму потужністю 120 Вт з розрахунку на одне ПС, що обслуговується. Чергове освітлення перонів має створювати горизонтальну освітленість не менше 2 лк. Освітленість приміщень має бути не менше наведеної в табл. 9.3 та 9.4.

Таблиця 9.4

Норми освітленості приміщень

Приміщення

Найменша освітленість, лк

Робоче освітлення

Аварійне освітлення

люмінесцентні лампи

лампи розжарювання

Пасажирські

-

-

Сходи, коридори

,5

Тунелі, криті переходи

для пасажирів

-

Стаціонарні пристрої

технічного обслуговування літаків на пероні

-

-

Заряджально-акумуляторні станції:

для заряджання і зберігання акумуляторів;

-

для зберігання

електролітів

-

Решта

-

Щитів низької напруги

Службові

-

Вентиляційних камер

-

-

Лампи розжарювання і люмінесцентні лампи низького і високого тиску — джерела штучного світла. У них світло випромінює нагріта електричним струмом до 2500-3000°С вольфрамова нитка. Для того щоб вона не перегоряла швидко (за рахунок розпилювання), в колбі лампи малої потужності (до 60 Вт) створюють вакуум. Лампи великої потужності наповнюють нейтральним газом - аргоном або азотом, а в найновіших типах ламп — криптоном або ксеноном. Термін служби ламп розжарювання не перевищує 1000 год. Світлова енергія не перевищує 3-5 % енергії, що споживається.

Все ширше застосування знаходять люмінесцентні лампи. Вони мають низку переваг перед лампами розжарювання. Люмінесцентна лампа низького тиску - скляна трубка, покрита всередині люмінофором. Вона вміщує суміш пари ртуті й аргону, протікання електричного струму крізь яку супроводжується виникненням ультрафіолетових невидимих променів, які в свою чергу викликають світіння люмінофору. Використовуючи різні люмінофори, можна змінювати спектр світлового потоку, наближаючи його до спектру природного світла.

До переваг люмінесцентних ламп відносяться: більша світловіддача, ніж у ламп розжарювання; кращий спектр світлового потоку; менша яскравість, яка майже не засліплює очей; тривалий термін служби (в 2—5 разів більший, ніж у ламп розжарювання); порівняно низька температура нагрівання поверхні трубки (плюс 40-50°С).

Недоліками люмінесцентних, ламп є: сприйнятливість до різних температур повітря і зниження напруги мережі; складна конструкція світильників через складність спеціальної пускорегулювальної апаратури; пульсація світлового потоку при живленні змінним струмом, що викликає стробоскопічний ефект — відчуття множинності предметів, які рухаються, Остання особливість зорового сприйняття створює небезпеку травматизму, тому що може виникнути неправильна уява про положення предметів, які обертаються - ілюзія зупинки частин верстатів і двигунів.

Мірою зниження ступеня коливання світлового потоку і, отже, стробоскопічного ефекту, є використання відповідних схем вмикання ламп. До недоліків люмінесцентних ламп слід віднести також монотонність світлового потоку, сліпучу яскравість і випромінювання лампами зайвого тепла. |

Люмінесцентні лампи випускають різної кольоровості: холодно-білого світла (ЛХБ), білого світла (ЛБ), тепло-білого світла (ЛТБ), денного світла (ЛД), денного світла з поліпшеною передачею кольору (ЛДК).

Для освітлення виробничих майданчиків поза будівлями застосовують ртутні лампи високого тиску з виправленою кольоровістю. До їхніх переваг слід віднести: компактність при високій одиничній потужності 80, 125, 250, 400, 700 і 1000 Вт; тривалий термін служби - 3000-6000 год.

Джерело світла з арматурою для його закріплення називають світильником. Арматура дозволяє раціонально розподіляти світловий потік джерела, охороняти світильник від механічних пошкоджень і забруднення, захищати очі від блискучості джерел світла. Захист очей від яскравих частин джерел світла (нитка розжарення, поверхня люмінесцентної лампи) здійснюють завдяки захисному куту світильника (рис. 9.3), який утворюється горизонтальною лінією, що проходить через нитку розжарення лампи, і лінією, яка з'єднує крайню точку нитки розжарення з протилежним кінцем відбивача.

Рис. 9.3. Захисний кут світильників:

а - з лампою розжарювання; б — з люмінесцетними лампами

На авіаційних підприємствах застосовують різні типи світильників (рис. 9.4). Система освітлення раціональна лише при їхньому правильному виборі й розміщенні. Тип світильників визначають за характером виробничого приміщення і технологічного процесу, необхідною безпекою, якістю освітлення і зручністю обслуговування. Сліпучу дію світла усувають за правильного вибору висоти, на яку монтують світильник.

Рис. 9.4. Типи світильників

Для освітлення перонів і стоянок ПС, а також під'їзних шляхів і території на авіаційних підприємствах доцільно застосовувати прожектори. Вони забезпечують високу вертикальну освітленість при високій економічності.

Відповідно до вказівок щодо проектування пасажирських перонів аеропортів для освітлення території перону прожектори і світильники слід встановлювати на високих будівлях (аеровокзали, контрольно-диспетчерські пункти тощо), а також на щоглах висотою до 28 м. Для прожекторів з лампами розжарювання відстань між двома щоглами, на яких вони встановлені, має складати (6-8)Л, але не більше 15 Л, де к - висота установлення прожекторів над освітлюваною територією.

Необхідна освітленість робочих приміщень і місць залежить не тільки від правильного вибору типу світильників, їхньої потужності та розміщення, але й від оброблення і забарвлення стін, стелі та устаткування. Стелі належить фарбувати у білий колір, стіни й устаткування - у світлі тони. Живлення світильників загального освітлення в приміщеннях з підвищеною небезпекою й особливо небезпечних здійснюють напругою 220 В, якщо висота їхнього установлення не менша 2,5 м і конструкція виключає випадковий дотик до їхніх струмоведучих частин.

Переносні світильники місцевого освітлення живляться напругою не вище 12 В, якщо у виробничому приміщенні тісно та існує можливість зіткнення з металевими заземленими поверхнями. Під час технічного обслуговування літаків вночі застосовують переносні світильники, які живляться постійною напругою 24 В. Світильники, розраховані на напругу, нижчу за 220 В, живляться від знижувальних трансформаторів з електричними роздільними обмотками. Використовувати автотрансформатор у цьому випадку не можна.

Освітлення кабін ПС складається із системи освітлення кабіни екіпажу і освітлення кабіни пасажирів. Внутрішнє освітлення ПС призначене для створення нормальних умов роботи екіпажу і необхідних зручностей пасажирам під час нічного польоту. Природне освітлення кабіни екіпажу забезпечується за рахунок достатньої площі скління і застосування відповідних світлофільтрів, які запобігають сліпучій дії денного світла. Розрізняють такі види внутрішнього освітлення ПС: загальне (кабін), місцеве, індивідуальне.

До світлотехнічного обладнання пред'являють ряд вимог, які необхідно обов'язково виконувати для безпеки польотів - охорони праці екіпажу. До них відносяться такі: світлотехнічне обладнання не повинне викликати засліплення членів екіпажу або створювати будь-які інші незручності, що заважають їм виконувати свої обов'язки і загрожують безпеці польоту; внутрішньокабінне освітлення не повинне знижувати функцій зору екіпажу при огляді зовнішнього простору; світлотехнічне обладнання при нормальній експлуатації, а також при несправності будь-якої його частини має відповідати вимогам техніки безпеки і бути безпечним у пожежному відношенні; будь-які ковпачки або кольорові фільтри, які застосовують, мають бути виготовлені так, щоб не змінювали свого кольору або форми і не призводили до значних втрат світла при нормальній експлуатації тощо.

Проектуючи ПС, освітленість робочих місць екіпажу визначають розмірами деталей, їхнім фоном, контрастом, який деталі створюють з фоном, тобто використовують такий же принцип, як і при улаштуванні освітлення на робочих місцях авіапідприємств.

В умовах нічних польотів пілотам і штурману дов^ спостерігати за світловими сигналами, які знаходяться на великих відстанях від ПС. Такі спостереження можна здійснювати за умови, коли очі адаптовані до темряви. Тому в полі зору членів екіпажу не повинні знаходитись поверхні, які мають значну яскравість.

Вказане протиріччя усувається вибором оптимального рівня освітленості в кабіні, кольоровості освітлення, розмірів цифр і написів, які знаходяться в кабінах, та їхнім контрастом з фоном. Наприклад, освітленість приладових дощок рекомендується підтримувати в межах 2-6 лк.

Важливу роль відіграє кольоровість освітлення. Дослідження показали, що для збереження адаптації ока до темряви найбільш сприятливе червоне освітлення, а відношення максимального освітлення до мінімального не повинне перевищувати 3:1. Рекомендується для освітлення кабін екіпажу використовувати системи червоно-білого освітлення.

На етапах зльоту і посадки належить вмикати червоне світло, а під час тривалого польоту за маршрутом - біле. Однак можуть бути й інші варіанти освітлення. Наприклад, в кабіні екіпажу встановлюють плафон загального освітлення і світильники для підсвічування приладових дощок пілотів, пульта бортінженера, верхнього електрощита пілотів, середнього пульта пілотів, бортових панелей, панелей автомата регулювання тиску, робочого місця штурмана. Крім того, у кожного члена екіпажу встановлюють лампи з червоним циліндричним світлофільтром, який дозволяє змінювати освітлення з білого на червоне. Плафон загального освітлення, який вмикається на електропилку бортінженера, випромінює біле світло. Ним користуються тільки під час роботи в кабіні та на землі.

Світильники червоно-білого освітлення мають лампи з колбами із безбарвного скла і лампи з колбами червоного кольору, поставленими в ряд через одну. Червоне освітлення вмикають в нічному польоті для спостереження за зовнішнім простором.

Задній світильник верхнього електрощитка пілотів і світильник освітлення пульта бортінженера закріпляють на поворотних кронштейнах з фіксацією їх в робочому і похідному положеннях. Світильники, призначені для підсвічування середнього пульта пілотів, вмонтовують в підлікотники крісел пілотів. їхня яскравість регулюється за допомогою резисторів, установлених на бокових пультах лівого і правого пілотів, на верхньому електрощитку пілотів і на електрощитку бортінженера. Оскільки пофарбовані в червоний колір деталі погано видно під час освітлення їх червоним заливаючим світлом, ручки й інші елементи аварійного призначення фарбують за типом "зебрами - смугами смарагдового і червоного кольору. У червоному світлі таке забарвлення дає чорні й білі смуги.

Пасажирські салони частіше мають три види освітлення: загальне, чергове та індивідуальне освітлення пасажирських місць. Освітлення багажних приміщень, технічних та інших відсіків здійснюють, використовуючи плафони і переносні лампи.

Розрахунок освітленості

Під час розрахунку освітленості виробничих приміщень необхідно визначити систему освітлення, вибрати тип джерела світла і тип світильників, визначити розряд приміщення відповідно до санітарних норм і норму освітленості; розмістити світильники, розрахувати освітленість на робочих поверхнях, уточнити число світильників і визначити одиничну потужність ламп. Вибираючи тип джерела світла, перевагу слід віддати газорозрядним лампам як найбільш економним. Такі лампи застосовують в приміщеннях, не освітлених природним світлом, де виникає необхідність тонко розрізняти кольори і виконувати точні роботи.

Існує декілька методів розрахунку освітленості. Найчастіше її розраховують за світловим потоком. Для цього визначають середню освітленість

де n - число ламп в приміщенні; F л — світловий потік однієї лампи, лм; η - коефіцієнт використання світлового потоку світильника; s - площа робочої поверхні, м; k — коефіцієнт запасу. Його установлюють: для люмінесцентних ламп при малому виділенні пилу — 1,5; при середньому і великому — відповідно 1,8 і 2,0; для ламп розжарювання при малому виділенні пилу — 1,3; при середньому і великому - відповідно 1,5 і 1,7.

Коефіцієнт використання світлового потоку показує, яка частина світлового потоку лампи Fл досягає освітлюваної поверхні, у тому числі через відбивання світлового потоку від стін і стелі. Коефіцієнт η, який залежить від показника стану приміщення і коефіцієнтів відбивання стін Рс і стелі Рст приміщення, обчислений для різних типів світильників, є в довідниках. Показник стану приміщення

де а і b - довжина і ширина освітленого приміщення, м; h - висота підвісу світильника над робочою поверхнею, м.

На практиці за відомої норми освітленості Ен=Еmin визначають світловий потік однієї лампи:

Внаслідок того, що санітарними нормами передбачена не середня, а мінімальна освітленість, у вираз (9.1) введений поправковий коефіцієнт z= Есер/Еmin. При найвигоднішому розміщенні світильників слід брати z= 1,1...1,2.

Потім за відомим світловим потоком лампи Fл визначають її потужність.

Кольорове оброблення виробничого обладнання і приміщень має велике значення. Технічна естетика - це наука про закони художнього конструювання машин, обладнання та інструменту. Вона передбачає зробити естетичнішим сам процес праці — трудову обстановку, культуру виробництва; виробниче середовище; продукт праці.

Важлива роль при цьому відводиться кольоровому обробленню виробничих приміщень і обладнання. Правильно обраний колір сприяє зниженню втомлюваності очей, підвищує загальний тонус організму людини, завдяки чому підвищуються працездатність і продуктивність праці.

Кольорове оброблення і фарбування устаткування здатні створити такий колірний клімат в процесі праці, за якого праця становиться безпечною (застосування сигнальних і розпізнавальних кольорів), більш ефективною, такою, що приносить задоволення і естетичну насолоду.

Колір устаткування необхідно вибирати з урахуванням призначення виробничого приміщення, нормованої освітленості та особливостей кліматичних умов. При виборі кольору устаткування уникають надмірно яскравих і контрастних тонів. Необхідна гармонія кольору устаткування і кольору стін виробничих приміщень.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі теми

ОСВІТЛЕННЯ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ. ШУМ, ВІБРАЦІЯ, УЛЬТРАЗВУК ТА ІНФРАЗВУК
Освітлення виробничих приміщень
ОСВІТЛЕННЯ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ
Виробниче освітлення
Нормування штучного освітлення виробничих приміщень
ОСВІТЛЕННЯ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ. ШУМ, ВІБРАЦІЯ, УЛЬТРАЗВУК ТА ІНФРАЗВУК
Основи розрахунку робочого освітлення
Методи розрахунку штучного освітлення
Виробниче освітлення
 
Дисципліни
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси