Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Світовий океан і його частиниСвітовий океан та його частини: океани, моря, затоки і протокиЗабруднення Світового океануМіжнародний поділ праці та інтернаціоналізація економіки як основа...Географічне положення, особливості рельєфу дна Світового океануРух води у Світовому океаніЗабруднення Світового океануВоди Світового океану і суходолуАнтропогенний вплив на води Світового океануАнтропогенний вплив на води Світового океану
 
Головна arrow Географія arrow Загальне землезнавство
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Світовий океан та його поділ

З космосу наша планета виглядає блакитною. Цей колір їй надають, разом з атмосферою, води океану, які за площею значно перевищують територію суші. Океанічні води покривають майже 3/4 поверхні земної кулі. Усі разом океани названо Світовим океаном.

Проте за рядом особливостей Світовий океан є складним утворенням, у якого різні частини водної товщі відрізняються між собою. Океаносфера розділяється в основному материками, які посилюють відмінність океанів залежно від ступеня їх відокремленості. Здебільшого кожен з океанів має свої характерні течії, припливи і відпливи, вітри, температури, розподіл солоності, будову дна, рослинний і тваринний світ, іхтіофауну тощо.

Відповідно до природних обрисів берегової лінії материків і фізико-хімічних особливостей режиму вод Світовий океан поділяється на п'ять океанів: Тихий, Атлантичний, Індійський, Північний Льодовитий і Південний. Виділення Південного океану як самостійного викликало серед учених багато спорів, оскільки в нього відсутні будь-які помітні морфологічні або орографічні межі з південними частинами Тихого, Атлантичного та Індійського океанів.

На цій підставі на Міжнародному гідрографічному конгресі в Монако у 1952 р. було прийнято рішення не виділяти Південний океан у самостійний. Одночасно там же був "ліквідований" і Північний Льодовитий океан, який приєднали до Атлантичного океану як внутрішнє Полярне море. Проте не всі вчені світу погодилися з цим рішенням, і тому на багатьох картах

Північний Льодовитий океан фігурує як самостійний. Крім того, в деяких сучасних картографічних виданнях відновлено назву і Південного океану.

Назва "Атлантичний океан" була введена у XVI—XVII ст. голландськими географами Г. Меркатором і Б. Вареніусом. Назву "Тихий океан" дав найбільшому з океанів планети Ф. Магеллан (1480—1521 pp.), який застав його під час першої навколосвітньої подорожі напрочуд спокійним. Дещо пізніше Тихий океан стали називати ще Великим, зважаючи на його гігантські розміри. Назва "Індійський океан" виникла в глибоку давнину спочатку для тієї його частини, яка знаходиться між Африкою та Індією. Поступово ця назва поширилася на всі водні простори від Африки до Австралії та від південного узбережжя Азії до берегів Антарктиди.

Водна товща океанів у вертикальному розрізі неоднорідна. У Світовому океані виділяють батиметричні зони і області, які відрізняються за гідрологічним режимом, формуванням рельєфу дна, динамікою фізико-географічних процесів. Ці зони одночасно є і біонімічними, оскільки в поширенні морських організмів спостерігається зональність, зумовлена глибиною.

Біля берега умовно виділяють літораль, або прибережну зону, обмежену глибинами в декілька метрів. Вона затоплюється водою під час припливів і осушується при відпливах. Тут живуть своєрідні організми, здатні переносити періодичне висушування і вплив хвиль прибою. Далі до глибини 200 м розташована сублітораль. Ця зона особливо багата життям, добре освітлена сонячними променями, постійно аерується і містить багато поживних речовин. Нижче, від 200 до 500 м, виділяють епібатіаль. Зазначені три зони моря часто об'єднують в одну під загальною назвою нерітової області. Розташовану далі до глибини 3 км область, називають батіальною, від 3 до 6 км — абісальною, а глибше 6 км — ультра абісальною.

Моря у периферійних частинах океану, проникаючи в глибину суші, ізолюються від нього. Вони відрізняються будовою дна, солоністю і складом солей, температурними умовами, системою течій. Залежно від ступеня ізольованості від океану, особливостей гідрохімічного і гідрологічного режиму, деяких інших географічних ознак виділяють моря внутрішні, напіввідкриті, відкриті і міжострівні (С.В. Калесник, 1955 p.).

Внутрішні моря оточені майже з усіх боків сушею і з'єднуються з океаном або сусіднім морем однією або кількома протоками. Такими є, наприклад. Чорне, Азовське, Балтійське, Біле, Середземне, Червоне, Мармурове моря та ін.

Напіввідкриті моря лише частково обмежені материками і відокремлені від океану чи сусідніх морів півостровами або групами островів, підводні продовження яких перешкоджають вільному водообміну. До цієї групи належать моря Північне, Берингове, Охотське, Японське, Жовте, Східно-Китайсько, Південно-Китайське, Андаманське, Карибське та ін.

Відкриті моря розташовані по окраїнах материків і зберігають вільний зв'язок з океаном, тому відмінності між ними незначні. Такими є моря Баренцове, Карське, Лаптєвих, Східносибірське, Чукотське, Беллінсгаузена, Росса, Уеделла, Аравійське, Коралове та ін.

Міжострівні моря оточені тісним кільцем островів або острівних дуг. Від океану вони відрізняються власною системою течій, специфічною температурою, особливими видами риб і водоростей. Яскравими прикладами морів даного типу є Яванське, Сулавесі, Сулу, Банда, Філіппінське.

Чим більше ізольоване море від океану, тим індивідуальніше воно за своїми географічними ознаками, різними режимами і живими організмами.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси