Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Структура та склад інформаційної системиТИПОВА СТРУКТУРА І СКЛАД ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМСтруктура та складові автоматизованих інформаційних системСтруктура економічних інформаційних системЄдиний інформаційний простір і його складові
Морально-етичний компонентОб'єкти та компоненти організаційних перетвореньЗміст навчального процесу (змістовий компонент)Мотиваційний компонентМотиваційний компонент
 
Головна arrow Банківська справа arrow Інформаційні системи і технології в банках
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Структура і склад інформаційної системи

Усі різновиди інформаційних систем незалежно від архітектури та сфери їх застосування містять один і той же набір компонентів: функціональні компоненти; компоненти системи обробки даних; організаційні компоненти {рис. 1.10).

Функціональні компоненти — це система функцій управління, комплекс взаємопов'язаних у часі і просторі робіт щодо управління, необхідних для досягнення поставлених перед підприємством цілей.

Процес управління зводиться або до лінійного керівництва підприємством чи його структурним (адміністративним) підрозділом, або до функціонального керівництва (бухгалтерський облік, планування, матеріально-технічне забезпечення тощо).

Тому функціональні компоненти 1С передбачають виділення окремих функціональних підсистем (ЛС), які реалізують систему функцій управління. Кожна функціональна підсистема має своє призначення, завдання і функції. Функціональні підсистеми суттєво залежать від предметної області застосування 1С. Відповідно до виділених функціональних підсистем і до фаз управління визначається комплекс задач функціональних підсистем. Вибір комплексу задач функціональних підсистем управління здійснюється, як правило, з урахуванням основних фаз управління: планування, обліку, контролю й аналізу, регулювання. Наприклад, інформаційна підсистема управління персоналом може містити такі функціональні задачі: планування чисельності персоналу; розрахунок фонду заробітної плати; планування й організація персоналу; управління кадровими переміщеннями; статистичний облік і звітність; довідки на запит.

Компоненти інформаційної системи

Рис. 1.10. Компоненти інформаційної системи

Вибір і обґрунтування комплексу функціональних задач - один із найважливіших елементів створення інформаційних систем. Аналіз функціональних задач свідчить, що їх практична реалізація в умовах інформаційних систем багатоваріантна. Одна задача може бути реалізована різними математичними методами, моделями й алгоритмами. Іноді цю функціональну підсистему називають підсистемою математичного забезпечення. Існують так звані банки моделей і алгоритмів, з яких у процесі розробки інформаційних систем вибирають найбільш ефективні для конкретного об'єкта управління.

Практично всі системи обробки даних незалежно від сфери їх застосування містять однаковий набір складових (компонентів), що називаються видами забезпечення. Прийнято виділяти інформаційне, програмне, технічне, правове та лінгвістичне забезпечення.

Інформаційне забезпечення - це сукупність методів і засобів щодо розміщення й організації інформації, що містять системи класифікації і кодування, уніфіковані системи документації, раціоналізації документообігу і форм документів, методів створення внутрішньомашинної інформаційної бази 1С.

Від якості розробленого інформаційного забезпечення значно залежать достовірність і якість управлінських рішень, що приймаються. Уся сукупність інформації об'єкта управління утворює його інформаційну базу, яка поділяється на позамашинну і внутрішньомашинну.

Позамашинне інформаційне забезпечення - це позамашинна інформаційна база і засоби її ведення. Позамашинну інформаційну базу утворюють дані, що містяться в документах, а засоби її організації і ведення призначені для забезпечення роботи з нею.

Для створення практичної функціональної задачі на комп'ютері і роботи з нею в певній предметній області дані позамашинної сфери слід перенести на машинний носій, де вони утворюють внутрішньомашинну інформаційну базу. Внутрішньомашинне інформаційне забезпечення - це інформаційна база на машинних носіях і засоби її ведення.

Слід зазначити, що інформаційна база утворює лише основу інформаційної системи, вона не враховує організації інформації в реальних умовах та її певного функціонування в об'єкті управління. Ураховуючи ці положення, в інформаційних системах треба чітко розрізняти два поняття: інформаційну базу і базу даних. Інформаційна база є на будь-якому об'єкті управління. Поняття бази даних (БД) пов'язане лише з організацією даних і використанням ЕОМ. Інформаційну базу з позицій структурних підрозділів підприємства (організації) можна поділити на інформаційну базу цеху (відділу), а з позиції функцій управління - на інформаційну базу планування, обліку тощо. Отже, інформаційна база підприємства розпадається на ряд підсистем (предметних областей). Таким чином, якщо мова про інформаційну базу підприємства загалом, тоді підприємство виступає як предметна область. Аналіз інформаційної бази задач бухгалтерського обліку або фінансового стану підприємства дає нам змогу говорити, що тут предметна область - бухгалтерський облік (фінансовий стан) підприємства.

Дані в інформаційній базі зберігаються в певній послідовності, а її утворюють масиви. Масив зображає набір даних одної форми з усіма їх значеннями або групи таких наборів даних, що належать до однієї задачі підсистеми. Прикладом масиву може бути сукупність даних з обліку заробітної плати, сукупність даних з обліку надходження матеріальних цінностей на склад підприємства тощо. Масив, у свою чергу, складається з менших інформаційних одиниць - записів, записи - з полів, поля - з окремих символів.

З іншого погляду, інформаційну базу підприємства (організації) можна описати і таким чином: масив - це набір даних первинних документів певної форми, що стосуються одної задачі, записи - рядки первинних документів з інформацією про документ (номер документа, дата його створення, місце створення), поля - окремі елементи запису.

Комп'ютерна технологія обробки даних передбачає обов'язкову процедуру фіксування первинних даних на машинні носії (магнітні диски). З цього моменту користувач звертається до даних як до файла. Файл - це місце на машинному носії, в якому зберігаються дані і яке має своє унікальне ім'я.

До складу файла, як і масиву, входять записи, які, у свою чергу, поділяються на поля. Файли даних, що об'єднані логічними зв'язками, утворюють базу даних. База даних, крім самих даних, містить їхні описи спеціальною мовою та описи логічних зв'язків між ними. Для організації даних в ЕОМ розрізняють такі поняття, як логічна і фізична організація даних. Логічна організація даних вказує на те, які дані і в якій послідовності надаються користувачеві під час розв'язування конкретної задачі, фізична - як вони розміщуються на машинному носії. Відмінності ці виявляються перш за все на рівні записів і організації їх у файлах.

Для формування і ведення баз даних використовується спеціальний комплекс програм - система управління базами даних (СУБД). Цей комплекс програм забезпечує створення логічної структури бази даних, введення та редагування бази даних, пошук і збереження даних, доступ до окремих записів, полів тощо. База даних разом із СУБД утворює автоматизований банк даних.

Автоматизований банк даних (АБД) - система організації, ведення і зберігання даних, що розташовані на машинних носіях і призначені для колективного багатоцільового використання разом зі спеціальними, технічними, мовними й організаційними засобами.

Інформаційне забезпечення комп'ютерних технологій обробки даних має базуватися на таких основних принципах: підтримка методологічної єдності інформаційної бази, адекватність і повнота відображення виробничо-господарської діяльності підприємства (організації), однократність введення вхідних даних і багаторазовість їх використання, своєчасність поновлення даних та можливість розширення і вдосконалення інформаційної бази, простота і зручність доступу до даних тощо.

Створення інформаційного забезпечення супроводжується проведенням складного комплексу робіт щодо впорядкування інформаційної бази, розробки єдиної системи класифікації і кодування даних, уніфікації документації, зміни діючого документообігу, пошуку ефективних засобів і методів збереження, накопичення, відновлення, пошуку і видачі даних.

Програмне забезпечення — сукупність програмних засобів для створення й експлуатації системи обробки даних засобами обчислювальної техніки.

До складу програмного забезпечення входять базові (загальносистем-ні) і прикладні (спеціальні) програмні продукти. Базові програмні засоби служать для автоматизації взаємодії людини і комп'ютера, організації типових процедур обробки даних, контролю і діагностики функціонування технічних засобів систем обробки даних. Прикладне програмне забезпечення - це сукупність програмних продуктів, призначених для автоматизації розв'язання функціональних задач 1С. Вони можуть бути розроблені як універсальні засоби (текстові редактори, електронні таблиці, системи управління базами даних) і як спеціалізовані, що реалізують функціональні підсистеми (бізнес-процеси) об'єктів (економічні, інженерні, технічні тощо).

Технічне забезпечення - це комплекс технічних засобів, що застосовується для функціонування системи обробки даних.

Цей комплекс містить пристрої, що реалізують типові операції обробки даних як поза ЕОМ (периферійні технічні засоби збирання, реєстрації, первинної обробки інформації, оргтехніка різного призначення, засоби телекомунікації і зв'язку), так і на ЕОМ різних класів.

Правове забезпечення - сукупність правових норм, що регулюють створення і функціонування 1С.

Правове забезпечення розробки 1С передбачає наявність нормативних актів договірних взаємовідносин між замовником і розробником інформаційної системи, правове регулювання відхилень. Правове забезпечення функціонування системи обробки даних містить: умови надання юридичної сили документам, що отримані з використанням обчислювальної техніки; права, обов'язки і відповідальність персоналу, зокрема за своєчасність і точність обробки інформації; правила користування інформацією і порядок вирішення спорів з приводу її достовірності тощо.

Лінгвістичне забезпечення - це сукупність мовних засобів, що використовуються на різних стадіях створення й експлуатації системи обробки даних для підвищення ефективності розробки і забезпечення спілкування людини та ЕОМ"

Сьогодні більшість людей, які використовують комп'ютер у своїй діяльності, так звані користувачі, не програмують, а працюють за програмами і пакетами програм, розроблених спеціалістами. Володіння сучасними інформаційними технологіями передбачає не тільки знання принципів роботи самого персонального комп'ютера, операційних систем, що управляють ресурсами комп'ютера, основних пакетів прикладних програм, а й уміння розібратися з новими програмними засобами. Останнє неможливо без знання основ побудови інтерфейса пакетів програм, тобто середовища, яке забезпечує діалог, обмін інформацією між користувачем і програмою, користувачем і комп'ютером. Засобом, що забезпечує таке спілкування, є не мови програмування, а мови інтерфейсів. Усі класи сучасних програмних засобів оснащені формальними мовами, які в сукупності становлять лінгвістичне забезпечення сучасних інформаційних систем. Можна виділити п'ять рівнів лінгвістичного забезпечення: 1 - мови програмування (найнижчий); 2 - мови прикладного програмного забезпечення; 3 - мови операційних систем; 4 - мови оболонок; 5 - мови мереж ЕОМ (найвищий).

Сучасному користувачеві зовсім не обов'язково знати мови програмування, але потрібно розуміти мови тих або інших програмних засобів. Можна виділити два типи мов операційних систем - командні мови і графічні об'єк-тозоріентовані мови. Командна мова характерна для операційної системи MS DOS. Тут виділяють такі поняття, як "команда", її "структура", "командний рядок". Мова програмної оболонки, наприклад, Norton Commander - це робота за допомогою таблиць, меню, "гарячих" клавші. Інтерфейс з операційною системою Windows і її застосуваннями забезпечують об'єктозорієнто-вані мови графічного рівня. Обмін інформацією здійснюється за допомогою "значків", "вікон", "кнопок", "меню" та інших об'єктів. Мови такого типу все частіше використовуються в пакетах прикладних програм, що реалізують технології обробки графічної, числової і текстової інформації, а також в СУБД та інформаційно-пошукових і довідникових системах. Актуальним у теперішній час також є володіння мовами роботи в мережах ЕОМ.

Лінгвістичне забезпечення ЕОМ перебуває в постійному розвитку. Однією з тенденцій є перехід на природні мови, що дасть можливість користувачеві будь-якого рівня підготовки професійно працювати на персональному комп'ютері з будь-яким класом програм, а також скористатися перевагами комп'ютерних мереж.

Організаційні компоненти 1С

Людський фактор (персонал) відіграє велику роль у забезпеченні ефективного функціонування 1С. Саме цим зумовлено виділення організаційних компонентів у самостійний напрям. Упровадження нової інформаційної технології передбачає, як правило, упорядкування і вдосконалення організаційної структури об'єкта. Головна проблема при цьому полягає у виявленні ступеня відповідності існуючим функціям управління й організаційній структурі, що реалізує ці функції і стратегію розвитку фірми. Під організаційними компонентами 1С розуміють і сукупність методів та засобів, що дозволяють удосконалювати організаційну структуру об'єктів, управлінські функції структурних підрозділів; визначити штатний розклад і чисельний склад кожного структурного підрозділу; розробити посадові інструкції персоналу управління в умовах функціонування систем обробки даних (СОД).

Упровадження нових 1С сприяє вдосконаленню організаційних структур, оскільки передбачає визначення науково обґрунтованої чисельності апарату управління за структурними підрозділами, обумовлення чітких службових обов'язків кожного працівника, визначення нормального завантаження працівника протягом дня і на календарний період, розробка посадових інструкцій персоналу в умовах функціонування СОД, зокрема, в умовах аварійних ситуацій.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси