Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Банківський кредитФорми та види забезпечення банківських кредитівСуть банківського кредиту, його форми, види, функції та принципи...Фінансування у формі іноземних банківських кредитівФОРМИ ТА ВИДИ КРЕДИТУ
Кредитування бізнесуОрієнтири вибору політичного курс щодо малого та середнього бізнесуПродуктовий ряд банків для підприємств середнього та малого бізнесуКРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВСтруктура служби безпеки фірм - представників малого і середнього...
 
Головна arrow Банківська справа arrow Кредитування і контроль
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ФОРМИ БАНКІВСЬКИХ КРЕДИТІВ

Особливості кредитування малого та середнього бізнесу

Особливості створення та діяльності малих підприємств в Україні регламентуються чинним законодавством. Так, відповідно до Господарського кодексу України1 малими (незалежно від форми власності) є підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної 500 тис. євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Малі підприємства переважно зорієнтовані на дрібносерійне виробництво з невисокими експлуатаційними та накладними витратами, ефективність якого може підвищуватися завдяки вузькій спеціалізації та технологічній гнучкості виробничих процесів.

Залежно від соціального значення та економічної потужності можна виокремити такі види малого бізнесу:

- малі підприємства "проти бідності". Це переважно підприємці - фізичні особи, що займаються торгівлею на ринках і наданням дрібних побутових послуг. Головною особливістю цього виду малого бізнесу є те, що фізичні особи займаються підприємницькою діяльністю задля задоволення своїх життєвих потреб і в переважній більшості не мають амбіцій щодо розширення власної справи;

- стабільні малі підприємства. Це переважно підприємства, які займаються не тільки торгівлею, громадським харчуванням і послугами, а й виробництвом. Вони мають відносно невеликі, але стабільні обсяги доходу, певні основні засоби, але найчастіше також не мають амбіцій щодо значного розширення бізнесу та екстенсивного його зростання;

- "тигри" малого підприємництва. Це суб'єкти малого підприємництва, обсяги виробництва яких стрімко зростають. Такі підприємства, як правило, шукають та мають власні ноу-хау, запроваджують нові системи управління та технології виробництва продукції і є найкращим плацдармом для інновацій.

Середніми є підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік становить 51 -1000 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період коливається в межах 500 тис. - 5 млн євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

До особливостей функціонування малих і середніх підприємств можна віднести здатність швидко реагувати на зміни кон'юнктури ринку, оперативно освоювати нову продукцію і змінювати обсяги виробництва. Менеджмент, маркетинг та виробничий процес у малих підприємств максимально зближені, що забезпечує раціональну організацію підприємства і його спроможність повною мірою мобілізувати доступні ресурси, зокрема оперативно використовувати досягнення науково-технічного прогресу. Завдяки малому підприємництву забезпечується еластичність структури ринків і зменшуються комерційні ризики великих підприємств, які звільняються від виробництва необхідної, але нерентабельної дрібносерійної та штучної продукції1.

Необхідність забезпечення розвитку малого і середнього бізнесу зумовлена тим, що саме малі та середні підприємства створюють більшу частину валового внутрішнього продукту в країнах із розвинутою ринковою економікою. За даними ООН у малому бізнесі зайнято понад 50 % працездатного населення світу. У таких країнах, як США, Японія, Німеччина, частка ВВП, виробленого малими та середніми підприємствами, становить 50-60 % від загального його обсягу, а чисельність працівників, що працюють на цих підприємствах, - близько 60 % від загальної кількості працюючих2. Водночас, незважаючи на те, що в Україні політика підтримки малого підприємництва проголошена однією з пріоритетних, і діє спрощена система оподаткування, показник участі малого бізнесу у ВВП становить лише близько 11 %, а рівень зайнятості не перевищує 20 %.

Однією з проблем, що стримує розвиток малого та середнього бізнесу в Україні, залишається пошук джерел додаткового фінансування подальшого розвитку. Як свідчить практика, для більшості вітчизняних малих підприємств основним джерелом фінансування їх діяльності є власні кошти. Проте цілковито задовольнити потреби у фінансуванні лише за рахунок цього виду ресурсів малі підприємства неспроможні.

Основним положенням Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні, прийнятої відповідно до Закону України "Про національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні" від

21 грудня 2000 р. № 2157-ІІГ, було визначено активізацію фінансово-кредитних та інвестиційних механізмів, запровадження нових форм фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва.

У рамках виконання Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні банки розробляють спеціальні програми мікрокредитування, які враховують особливості функціонування малих і середніх підприємств. Такі програми визначають особливі умови кредитування, які полягають у швидкому оформленні кредиту, зручному графіку погашення, гнучкому підході до предмета застави та вартості забезпечення за кредитом. Програми мікрокредитування поширюються на підприємства з кількістю працюючих до 250 осіб.

Мікрокредити надаються суб'єктам малого підприємництва на комерційній, договірній основі за умови дотримання принципів забезпеченості, зворотності, терміновості, платності та цільового характеру використання (див. тему 1).

Основна мета мікрокредитування - надати малим підприємствам і дрібним підприємцям надійне та стабільне джерело фінансування для розвитку їх бізнесу. Водночас можливе здійснення мікрокредитування і на споживчі цілі.

Головними відмітними рисами мікрокредитування від інших форм кредитів є:

- однорівнева система організації кредитного процесу і спрощена методика оцінки фінансового стану потенційних позичальників, в основу якої покладено технологію експрес-аналізу;

- територіальна інтеграція мікрокредитування - кредити видаються тільки в межах міста, селищ міського типу, що обслуговуються регіональним підрозділом банку.

Динаміку обсягів кредитів, наданих у межах Програми мікрокредитування в Україні, подано на рис. 2.1.

Наведені дані (рис. 2.1) свідчать про зростання обсягів мікрокредитування в Україні: станом на 1 грудня 2003 р. обсяг мікрокредитів порівняно з 1 грудня 2002 р. збільшився на 175 млн дол. США, або на 94,1 %, порівняно з 2001 р. на 267 млн дол. США, або у 2,8 раза. Структуру мікрокредитів, наданих за секторами економіки наведено у табл. 2.1.

Динаміка обсягів кредитів у межах Програми мікрокредитування в Україні

Рис. 2.1. Динаміка обсягів кредитів у межах Програми мікрокредитування в Україні (розраховано на 1 грудня відповідно)

Дані табл. 2.1 свідчать, що станом на 1 грудня 2003 р. найбільшу частку мають мікрокредити, надані у сферу торгівлі, - 59,27 % від загальної суми наданих кредитів, у сферу послуг - 26,61, у сферу виробництва - 13,64, а у сферу сільського господарства - 0,47 %.

Таблиця 2.1. Структура наданих мікрокредитів за секторами економіки

Період

Сектор

Сума кредитів, тис. дол. США

Частка, %

Грудень 2000 р.

Торгівля

2 916

29,04

Послуги

3 036

30,24

Виробництво

4 088

40,72

Всього

10040

100,00

Грудень 2001 р.

Торгівля

12 305

45,19

Послуги

7002

25,71

Виробництво

7 804

28,66

Сільське господарство

119

0,44

Всього

27230

100,00

Грудень 2002 р.

Торгівля

29 306

54,50

Послуги

13 497

25,10

Виробництво

10 036

18,66

Сільське господарство

935

1.74

Всього

53774

100,00

Грудень 2003 р.

Торгівля

63 562

59,27

Послуги

28 539

26,61

Виробництво

14 630

13,64

Сільське господарство

504

0,47

Всього

107235

100,00

Основна тенденція останніх років у сфері мікрокредитування полягає у розширенні фінансування малих та середніх підприємств банками за допомогою міжнародних кредитних інститутів - Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), Німецько-українського фонду (НУФ), фонду "Євразія" та ін.

Європейським банком реконструкції та розвитку, штаб-квартира якого знаходиться в Лондоні, спільно володіють 60 країн, Європейський Союз і Європейський інвестиційний банк. Банк був заснований після розпаду Радянського Союзу та соціалістичного табору в цілому з метою фінансової підтримки і стимулювання розвитку економіки, вільного ринку і підприємництва в регіоні.

Європейський банк реконструкції та розвитку, в рамках програми кредитування малого і середнього бізнесу Центральної та Східної Європи виділив компаніям, що знаходяться в 11 країнах, понад 250 млн євро (220,3 млн дол. США). Ця програма здійснюється разом з австрійським банком "Reiffeisen". До країн, що отримують кредити ЄБРР, належать Боснія і Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Чехія, Сербія, Чорногорія, Польща, Словаччина, Румунія, Росія та Україна. За кількістю проектів, що фінансує ЄБРР, Україна займає п'яте місце.

Першу кредитну лінію в рамках програми кредитування малого і середнього бізнесу Центральної та Східної Європи (МСП-1) було відкрито в 1994 р. у сумі 100 млн євро, другу (МСП-2) - у серпні 2000 р. в сумі 88 млн дол. США. У рамках другої кредитної лінії 66 млн дол. США виділено на кредитування малого та середнього бізнесу, 22 млн дол. США- на реалізацію програми мікрокредитування.

Згідно з першою кредитною угодою українські підприємці змогли отримати для розвитку виробництва та сфери послуг кредити в обсязі до 2,5 млн дол. США строком до п'яти років і дворічним пільговим періодом за ставкою LIBOR + 8 % річних. Відповідно до цієї програми було затверджено 155 проектів, на втілення яких надано кредитів на загальну суму 135 млн дол. США (включаючи кошти з рахунку повторного використання повернутих кредитних ресурсів). Вартість кредиту за умовами другої кредитної угоди була такою ж, як і попереднього, плюс комісія Міністерству фінансів України за гарантію1.

У кредитній лінії за програмою ЄБРР беруть участь такі банки, як "Райффайзен банк Аваль", "Ажіо", Приват-банк, "Форум", "Надра", Газпромбанк, ТАС-Комерцбанк, ВАБанк, Мікрофінансовий банк, "ПроКредит" та Кредит-промбанк, у структурі яких створено спеціальні підрозділи з мікрокредитування, що значно спрощує процедуру отримання кредиту2.

Серед основних переваг кредитних ліній ЄБРР - довгострокове користування коштами, низькі відсоткові ставки, відстрочки при погашенні кредиту, гнучкий і зручний графік погашення з максимальним пільговим періодом (до двох років), протягом якого сплачуються лише відсотки, можливість фінансування засобів виробництва, короткострокового фінансування витрат на сировину та запчастини, експортних контрактів, фінансування лізингу.

Малі та середні підприємства, що мають наміри отримати кредит за лінією ЄБРР, повинні відповідати певним вимогам (рис. 2.2).

За лінією ЄБРР фінансуються такі проекти:

- капітальні інвестиції;

- проекти у сфері обслуговування;

- поповнення оборотних коштів для виробничих підприємств або підприємств, що надають послуги;

- купівля устаткування, автотранспорту (легкових автомобілів, мікроавтобусів, спеціального автотранспорту та ін.) з метою виробництва, надання послуг або торговельної діяльності;

Вимоги до позичальників, які мають наміри отримати кредит за лінією ЄБРР

Рис. 2.2. Вимоги до позичальників, які мають наміри отримати кредит за лінією ЄБРР

- придбання нерухомості для використання з метою виробництва, надання послуг або торговельної діяльності;

- проведення ремонтних робіт основних засобів у торгівлі, виробництві або сфері послуг.

За рахунок коштів ЄБРР заборонено видавати мікро-кредити для фінансування діяльності, пов'язаної:

- з виробництвом зброї;

- виробництвом виробів з хутра і торгівлі рідкісними видами тварин;

- виробництвом тютюнових виробів;

- виробництвом спиртних напоїв;

- ігорним бізнесом;

- валютними спекуляціями;

- інвестиціями в цінні папери для подальшого їхнього перепродажу;

- іншими видами діяльності, що входять до переліку виробництв, фінансування яких заборонене з погляду можливого заподіяння збитків екології.

Мікрокредити за рахунок коштів ЄБРР не можуть бути використані на поповнення обігових коштів для торгівлі.

Національний банк України підтримує програму мікрокредитування не лише в рамках кредитних ліній ЄБРР. Малі і середні підприємства можуть отримати кредити у Німецько-українському фонді, заснованому Національним банком, Кабінетом Міністрів України та Німецькою кредитною установою для відбудови (КІГУУ). Протягом часу існування програми мікрокредитування банки-учасники надали понад 5 тис. кредитів на загальну суму близько 40 млн євро. Кошти НУФ спрямовуються виключно на кредитування приватного малого підприємництва з кількістю постійно працюючих не більше 20 осіб. Кредитні проекти мають відповідати вимогам, встановленим ЄБРР для фінансування кредитних проектів, тобто не бути пов'язаними з діяльністю, що входить до переліку видів виробництва, фінансування яких заборонено ЄБРР. Кредити за лінією НУФ видаються на поповнення обігових коштів (строком до 6 міс.) та основного капіталу (не більше ніж на рік).

Вітчизняні банки також плідно співпрацюють з фондом "Євразія", який фінансується американською Агенцією з міжнародного розвитку (178АЮ). Основна мета програми фонду "Євразія" - надання на вигідних умовах кредитів малим і середнім підприємствам (із чисельністю працюючих не більше 100 осіб), які мають обмежений доступ до кредитних ресурсів. Програмою не визначено пріоритети щодо галузей діяльності потенційних позичальників. Заявку на кредит розглядають спеціалісти банку та фонду протягом місяця. Передбачаються проведення співбесід із клієнтом, відвідування фірми та аналіз документації. Основні умови користування кредитами фонду: щомісячне погашення відсотків за позичкою, індивідуальний графік сплати основної суми боргу залежно від проекту. Для забезпечення кредиту підприємство може надавати нерухомість, основні засоби, особисте майно керівників і засновників підприємства та майнові поручительства третіх осіб.

Світовий досвід мікрокредитування показує, що в загальних обсягах фінансування малих і середніх підприємств протягом останніх років переважають кредити, що надаються небанківськими установами - кредитними спілками, кредитними кооперативами, товариствами взаємного кредитування та взаємного страхування тощо. В Україні підтримка малого підприємництва з боку небанківського сектору на сьогодні є недостатньою. Це пояснюється обмеженими ресурсами небанківських установ і підвищеними ризиками, пов'язаними з кредитуванням малого та середнього бізнесу.

Процедура кредитування малого підприємництва не має суттєвих відмінностей від існуючої, за винятком певних спрощень: скорочення часу з моменту подання заявки до моменту отримання кредиту та в окремих випадках відсутність вимоги щодо наявності бізнес-плану.

Етапи процесу мікрокредитування наведено на рис. 2.3.

Етапи процесу мікрокредитування

Рис. 2.3. Етапи процесу мікрокредитування

Для отримання мікрокредиту позичальник має надати пакет документів, перелік яких наведено у табл. 2.2.

Таблиця 2.2. Перелік документів, необхідних для отримання мікрокредиту

Для позичальника - юридичної особи

Для позичальника - суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

1. Заява на одержання кредиту

2. Засновницькі документи

2. Копія паспорта і довідки про присвоєння кода ІНН

3. Копія свідоцтва про державну реєстрацію

4. Копія довідки ДПА про реєстрацію як платника податків

4. Копія свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ

5. Копії патентів, ліцензій, дозволів

6. Документи, що підтверджують право власності на заставне

майно

7. Договори, пов'язані з веденням господарської діяльності (оренди, договори про спільну діяльність та ін.) у випадку їхньої наявності

8. Копії контрактів, пов'язаних з проектом, що кредитується

9. Бухгалтерська звітність підприємства за останні 3 (6) міс. (виписка про рух коштів за поточними рахунками за три останні місяці; розшифровка основних засобів і товарно-матеріальних запасів; розшифровка дебіторської і кредиторської заборгованості)

9. Декларація про доходи і звіт суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи - платника єдиного податку; інформація про рух грошових коштів за рахунками у банках

10. Картка зі зразками підписів осіб, що мають право розпоряджатися коштами

Важливим аспектом процесу мікрокредитування є перевірка репутації потенційного позичальника службою безпеки банку, яка готує відповідний висновок на предмет наявності негативної інформації. При розгляді кредитної заявки обсягом до еквівалента 10 тис. дол, США перевірка потенційного позичальника службою безпеки, як правило, не здійснюється.

Процедура надання мікрокредитів за лінією ЄБРР та НУФ містить низку умов і критеріїв відбору позичальників (табл. 2.3).

Таблиця 2.3. Критерії відбору позичальників для мікрокредитування

Основні критерії

Вимоги

Цільова група

Резиденти України: приватні підприємці, малі та середні підприємства (частка іноземного капіталу або держави - не більше 25 %), виторг від реалізації в яких не перевищує еквівалент 200 тис. дол. США на місяць

Вид діяльності

Торгівля, виробництво, надання послуг

Строк роботи позичальника в бізнесі

Для торгівлі - не менше 3 міс; для виробництва, послуг - не менше 6 міс.

Індивідуальний розмір кредиту

Сума еквівалентом до 125 тис. дол. США

Строк кредиту

На поповнення оборотного капіталу - до 12 міс. (в окремих випадках - до 18 міс); на купівлю основних засобів - до 24 міс. (в окремих випадках - до 36 міс.)

Валюта

Гривня, долар США, євро

Відсоткова ставка

Встановлюється рішенням кредитного комітету за згодою тарифного комітету банку

Залежно від джерела фінансування проектів і порядку реалізації Програми мікрокредитування критерії можуть змінюватися (критерії вибору позичальників залежно від джерел фінансування проектів наведено у дод. А, Б).

Інші параметри мікрокредитів, які не залежать від джерел фінансування проекту, наведено в табл. 2.4.

Таблиця 2.4. Основні параметри мікрокредитів

Параметр

Характеристика

Вид кредитного проекту

1. Разовий кредит.

2. Овердрафт.

3. Кредитна лінія, що поновлюється.

4. Кредитна лінія, що не поновлюється.

5. Кредитна лінія, що надається траншами.

6. Кредитний ліміт на пластикову картку

Форма видачі кредиту

1. Для юридичних осіб - у безготівковій формі.

2. Для приватних підприємців і фізичних осіб - у готівковій та безготівковій формі

Графік погашення

1. Щомісячно рівними частинами.

2. Нерівними частинами з урахуванням сезонності бізнесу позичальника

Забезпечення

1. Основне.

2. Додаткове

Страхування

Зазвичай страхується тільки основне забезпечення або заставне майно на суму кредиту

Нотаріальне посвідчення

Обов'язковому нотаріальному посвідченню підлягають договори іпотеки. Нотаріальне посвідчення застави автотранспорту не є обов'язковим, але вимагається майже всіма банками

Строк оформлення кредиту

Близько 3-5 днів, в окремих випадках ("екс-прес-кредит") - 1-2 дні. Строк оформлення кредиту може бути подовжено у випадку складності проекту, що кредитується

Рішення про видачу кредиту приймається кредитним комітетом або кредитною комісією. Кредитна комісія працює у меншому складі і значно швидше порівняно з кредитним комітетом ухвалює рішення про видачу кредиту. Середній строк такої процедури - чотири дні.

Як забезпечення за мікрокредитом банк приймає нерухомість, транспорт, обладнання, особисте майно, меблі тощо - основне забезпечення, або товари в обороті, майнові права, майбутній врожай тощо - додаткове забезпечення.

Перевага звичайно надається ліквідному забезпеченню. До групи ліквідного забезпечення належать:

- нерухомість (житлового і нежилого фонду) в обласних і районних центрах;

- АЗС в обласних і районних центрах;

- автотранспорт імпортного (не старше п'яти років) і вітчизняного виробництва (не старше трьох років);

- устаткування, призначене для виробництва товарів широкого вжитку, що характеризуються наявністю високого рівня попиту на них;

- універсальне торговельне холодильне устаткування;

- особисте майно (аудіо - відео- та побутова техніка імпортного виробництва);

- сільськогосподарська техніка імпортного виробництва (не старше трьох років);

- вироби з дорогоцінних металів (приймаються виключно в заставу й оцінюються за ціною брухту).

У випадку, якщо ліквідного майна недостатньо, то для повного забезпечення мікрокредиту використовують малоліквідне майно. Якщо забезпеченням за кредитом є виключно ліквідне майно, його ринкова вартість мінімум на 50 % має перевищувати суму мікрокредиту.

Вартість заставного майна має забезпечувати максимально швидку його реалізацію і стимулювати позичальника погашати кредит у встановлений строк і у випадку звернення стягнення на предмет застави покривати витрати банку від кредитної операції.

Заставна вартість забезпечення, що належить до групи малоліквідного майна, визначається шляхом застосування дисконтів до його ринкової вартості. Розмір дисконтних ставок, що застосовується під час оцінки різних видів майна, диференційовано залежно від ступеня ліквідності майна, що передається у заставу (табл. 2.5).

Таблиця 2.5. Розмір дисконтних ставок для розрахунку заставної вартості малоліквідного майна

Розмір дисконтних ставок для розрахунку заставної вартості малоліквідного майна

За кредитами у сумі еквівалентом понад 10 тис. дол. США при забезпеченні їх ліквідною або малоліквідною заставою, з метою зниження кредитних ризиків банк може вимагати від позичальника додаткового забезпечення за кредитом. Для розрахунку заставної вартості додаткового забезпечення застосовуються такі дисконтні ставки (табл. 2.6).

Таблиця 2.6. Розмір дисконтних ставок для розрахунку заставної вартості додаткового майна

Розмір дисконтних ставок для розрахунку заставної вартості додаткового майна

Пріоритетним видом застави за кредитами у сумі еквівалентом до 10 тис. дол, США є особисте майно позичальника.

Обов'язковою умовою оформлення договору на видачу мікрокредиту є оформлення договору поруки:

- для юридичної особи як поручителями можуть бути директор, засновники підприємства або третя особа;

- для приватних підприємців - чоловік (жінка) або третя особа.

Після видачі кредиту банк має здійснювати контроль за своєчасністю погашення заборгованості за кредитом і суми відсотків відповідно до розробленого графіка. Погашення заборгованості та відсотків за мікрокредитом здійснюється позичальником щомісяця рівними платежами. Відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом. Для підприємств сезонного виробництва можливе застосування спеціального графіка погашення

- зменшення суми погашення основного боргу залежно від сезонних коливань виторгу клієнта. Така схема погашення заборгованості за кредитом дає змогу підприємцям не вилучати кошти з обігу у великих розмірах, як при погашенні кредиту наприкінці договору, а здійснювати погашення відповідно до розміру отриманого прибутку.

Але, незважаючи на спрощену процедуру та привабливі умови кредитування малого та середнього бізнесу, і банки, і підприємці визначають велику кількість факторів, що стримують розвиток мікрокредитування в Україні й, відповідно, - малого бізнесу. З метою визначення таких факторів було проведено анкетування працівників банків і позичальників - фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності (табл. 2.7).

Працівники банків серед основних проблем кредитуванні малого бізнесу назвали:

Таблиця 2.7. Фактори, що стримують розвиток мікрокредитування в Україні (результати анкетування малих підприємств)

Фактор

Частка, %

1. Складна процедура отримання кредиту

20,4

2. Фактор страху "життя в борг"

15,7

3. Недостатня державна підтримка розвитку мікрокредитування

13,9

4. Відсутність знань про процедуру отримання мікрокредиту

12,9

5. Відсутність майна під заставу

11,2

6. Власна пасивність

9,3

7. Високі відсоткові ставки

8,3

8. Відсутність законодавчої регламентації процесу мікрокредитування в Україні

5,5

9. Небажання банків займатися мікрокредитуванням

2,8

- відсутність дешевих довгострокових ресурсів (залучення коштів на депозити на строки більше року є надто дорогими і ризикованими з огляду на коливання відсоткових ставок);

- підвищений ризик, пов'язаний з високим ступенем тінізації цього сектору економіки, залежністю бізнесу від однієї людини та високою вразливістю до змін зовнішнього економічного середовища.

Отже, стимулювання розвитку мікрокредитування в Україні потребує комплексного підходу, складовими якого можуть стати: спрощення механізму отримання мікрокредиту; створення умов для розвитку небанківських фінансових установ; удосконалення законодавчого забезпечення діяльності банків; державна підтримка інформаційних програм з мікрокредитування; скорочення податкового тягаря та вдосконалення механізмів інвестиційно-кредитної підтримки малого та середнього бізнесу; створення державної програми пільгового кредитування малих і середніх підприємств.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси