Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Інтенсивна технологія вирощування картопліЛучні сівозміниРозміщення парів і польових культур у сівозмінахСІВОЗМІНИ В ЗЕМЛЕРОБСТВІ УКРАЇНИСорго в сівозмінах
Багаторічні злакові травиБагаторічні бобові травиОбробіток ґрунту після багаторічних травОднорічні бобові травиСІВОЗМІНИ В ЗЕМЛЕРОБСТВІ УКРАЇНИ
 
Головна arrow Географія arrow Землеробство
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Картопля в сівозмінах

Картопля - основна просапна культура Полісся. Порівняно з виробництвом в інших регіонах вирощування її в цій зоні високорентабельне, що забезпечується високою і порівняно стійкою врожайністю.

При внесенні достатньої кількості органічних і мінеральних добрив картопля порівняно з іншими культурами менш вибаглива до попередників і забезпечує високі врожаї при розміщенні після озимого жита, пшениці, яким передували зайняті пари.

Картопля негативно реагує на беззмінне вирощування. Навіть внесення великої кількості добрив (20 т/га гною + М45Р45К45) не може усунути зменшення її врожаїв. Поля картоплі, як і інших культур у сівозміні, треба максимально віддаляти, а для підвищення врожайності застосовувати достатню кількість добрив.

Багаторічні трави в сівозмінах

Полісся. Багаторічні трави добре ростуть на сірих лісових, дерново-підзолистих суглинкових та супіщаних ґрунтах, особливо при їх вапнуванні та внесенні достатньої кількості органічних і мінеральних добрив під попередні культури.

Бобово-злакові травосумішки при однорічному їх використанні на Поліссі практично не мають переваги перед чистими посівами бобових трав.

Навіть на Поліссі, де влітку в більшості років опадів достатньо, урожай багаторічних трав від першого укосу, як правило, більший.

У польових сівозмінах багаторічні трави доцільно використовувати протягом року. Розширення їх площі в сівозміні за рахунок інших культур не супроводжується поліпшенням економічних показників використання землі.

Дво-, трирічне використання багаторічних трав доцільне в ґрунтозахисних та кормових сівозмінах із застосуванням багатокомпонентних бобово-злакових сумішок, а за можливості - й зрошення.

В умовах Полісся найбільше поширені конюшина в чистому посіві та в сумішці із злаковими травами, а також люцерна. Підсівати багаторічні трави слід під покрив ячменю, вівса, однорічних трав та озимого жита на зерно і зелену масу.

На досить удобрених зв'язних ґрунтах доцільно висівати люцерну, яка забезпечує високі врожаї на другий і третій роки використання, тоді як продуктивність сумішки конюшини з тимофіївкою різко знижується вже на другий рік.

Лісостеп. Багаторічні бобові трави (конюшина, еспарцет, люцерна), а також бобово-злакові сумішки в районах достатнього та нестійкого зволоження забезпечують високі врожаї і мають значення не тільки в зміцненні кормової бази, а й сприяють збільшенню вмісту в ґрунті органічних речовин, поліпшенню фізичних властивостей, підвищенню водопроникності та рівня азотного живлення наступних культур у сівозміні.

У зволоженіших районах багаторічні трави дають високий урожай як першого, так і другого укосів, тому в польових сівозмінах їх доцільно використовувати один рік на два укоси, а в східних районах - на один укіс.

При однорічному використанні багаторічні бобово-злакові травосумішки і бобові трави в чистому вигляді в сівозміні однаково впливають на продуктивність культур, проте врожай травосумішок дещо більший і стійкіший, а за несприятливих умов посіви їх менше зріджуються і заростають бур'янами. Тому в польових сівозмінах у районах достатнього зволоження травосумішки мають деяку перевагу над чистими посівами бобових.

Дослідження показали, що для багаторічних трав під покривом ячменю та інших ярих культур умови сприятливіші, ніж під озимою пшеницею, бо ярі менше затіняють підсіяні трави, завдяки чому вони краще розвиваються і забезпечують більшу продуктивність.

У районах недостатнього зволоження в польових сівозмінах багаторічні трави також необхідно підсівати під ярі зернові культури і насамперед під ячмінь після кукурудзи на зерно. При цьому врожай їх дещо більший, ніж при підсіві під ячмінь після цукрових буряків.

Конюшина в підзоні достатнього зволоження дає високі і сталі врожаї першого та другого укосів при підсіві її під однорічні трави, ярий ячмінь, озиму пшеницю. Норму висіву покривної культури при цьому слід зменшувати на 20%. Конюшину тут у польових сівозмінах доцільно використовувати один рік на два укоси, а в східних районах цієї підзони - на один укіс.

Для люцерни в підзоні достатнього зволоження кращими покривними культурами є однорічні трави і кукурудза на зелений корм, гіршими - ярі зернові й особливо поганими - озимі зернові.

Багаторічні трави економічно вигідно використовувати диференційовано залежно від спеціалізації господарства: при спеціалізації виробництва свинини доцільно використовувати конюшину один рік на два укоси, а в господарствах, що спеціалізуються на виробництві молока, - люцерну протягом 2-3 років. Конюшина, люцерна і злакові трави не знижують продуктивності при поверненні їх на попереднє місце вирощування через 3-4 роки, еспарцет - 2-3 роки.

Щоб уникнути зближення посівів багаторічних трав у ґрунтозахисних і кормових сівозмінах, слід чергувати їх за біологічними особливостями: в одну ротацію висівати бобові, в наступну - злакові трави.

У підзоні нестійкого зволоження багаторічні бобові трави слід підсівати насамперед під ячмінь після кукурудзи на зерно. При цьому врожай їх дещо вищий, ніж при підсіві під ячмінь після цукрових буряків.

Степ. У північних і північно-західних районах Степу багаторічні трави дуже висушують ґрунт, особливо в другій половині вегетації. Проте тут запаси води до весни по зябу після однорічних польових культур і багаторічних трав відновлюються і бувають практично однаковими, за винятком - у дуже посушливі роки.

У центральному Степу з меншою забезпеченістю рослин водою в період вегетації багаторічні трави не дають щорічно великих урожаїв, і агротехнічне значення їх у сівозмінах менше, ніж у північно-західних та північних районах зони. У південно-східній частині з посушливим літом і ще меншою забезпеченістю рослин водою під час вегетації та несприятливими умовами перезимівлі врожаї багаторічних трав несталі й дуже коливаються за роками.

Досвід переконує, що у центральних і південно-східних районах у рік з посушливою весною багаторічні трави практично не забезпечують повних сходів, погано вкорінюються внаслідок швидкого висушування верхнього шару ґрунту, а з настанням влітку посухи дуже випадають. Зріджений травостій дає низькі врожаї, що економічно невигідно. Такі посіви доводиться переорювати, що значно порушує чергування культур у сівозмінах. Добрі сходи багаторічних трав можна одержати, як правило, холодної і затяжної весни, коли випадають часті дощі. У такі роки вони краще укорінюються і, коли настає посуха, менше випадають.

Отже, в центральних і південних районах багаторічні трави дво-, трирічного використання треба розміщувати тільки в кормових та ґрунтозахисних сівозмінах. Для тривалішого використання їх у цих сівозмінах краще практикувати вивідні поля. У польових сівозмінах вирощувати багаторічні трави доцільно не більше одного року на один укіс як попередники озимої пшениці. Дворічне використання люцерни допустиме лише в північно-західних районах.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси