Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
ГРОШІ ТА БАНКІВНИЦТВО У СТАРОДАВНІЙ ГРЕЦІЇЗанепад державності Стародавньої ГреціїЕкономічна думка Стародавньої ГреціїСТАРОДАВНІ ГРЕЦІЯ ТА РИММіфологія Стародавньої Греції.Мистецтво Стародавньої ГреціїРелігія у Стародавній ГреціїЦивілізації стародавньої ГреціїГосподарство та економічна думка Стародавньої ГреціїСтародавня Греція
 
Головна arrow Банківська справа arrow Історія грошей і банківництва
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Монетні системи Стародавньої Греції

В основу грошово-монетних одиниць було покладено спільні майже для всіх грецьких міст вагові одиниці та їх назви: талант, міна, статер, драхма, обол. Один талант дорівнював 60 мінам; І міна дорівнювала 50 статерам або 100 драхмам; 1 драхма - 6 оболам; 1 обол - 8 халкам; 1 халк - 7 лептам. Талант і міна відігравали роль грошово-лічильних одиниць, а засобами обігу (монетами) стали статер, драхма, обол і кратні їм.

Розрізняють два типи грецьких монетних систем - системи, побудовані на статері, і системи, основною грошовою одиницею яких була драхма. Монетні системи, для яких основним металом було золото або електр, в основному базувалися на статері, а системи, для яких основним металом було срібло, - на драхмі.

Розгляньмо монетні системи, що були побудовані на золоті. Найстарішою монетною системою вважається мілетська (від м. Мі-лет VII - початок V ст. до н. е.). Назва стосується електрових монет Іонійського узбережжя (в Малій Азії), яке перебувало під владою лідійських царів. Статер за цією системою важив близько 14,25 г. На лицевому боці найдавніших ранніх монет бачимо примітивні заглиблення замість зображення, згодом - ім'я царя і зображення голови лева. На зворотному боці чітке зображення відсутнє, є лише сліди від металевого стержня у формі трьох утиснутих прямокутників. Поряд із статерами виготовлялися їх половинки, але частіше - треті частини (трите), шості (гекте), дванадцяті (гемігекте), а згодом також інші частини зі знаменниками, кратними дванадцяти, аж до 1/96. Після невдалого повстання союзних грецьких міст Малої Азії проти Персії 494 р. до н. е. і зруйнування персами Мілета ця система занепала, хоча малоазійське електрове карбування тривало далі. Майже паралельно з мілетськими статерами в обігу перебували значно важчі електрові статери фокейської системи (від м. Фокея), масою понад 16 г (VII - 30-ті роки IV ст. до н. е.). На лицевому боці цих монет був зображений тюлень, грецька назва якого відповідала назві міста. За цією системою карбувалися електрові статери м. Кі-зик - кізикіни, які відігравали важливу роль у грошовому обігу Малої Азії, а також усієї Греції. Найчастіше вони використовувалися для великих платежів у торговельних операціях і в нагромадженні багатства. У середині V ст. до н. е. монетний двір м. Кізик став немовби філією Афінського монетного двору для карбування електрових монет. їх витрутили з грошових ринків лише золоті монети Александра Македонського.

Крім статера, в м. Кізик карбувались і дрібніші його частини (1/6). Кізикіни були поширені не тільки у басейні Егейського і Мармурового морів, а й у Македонії, Фракії та басейні Чорного моря, зокрема в Ольвії.

Третьою щодо інтенсивності поширення на території Малої Азії була перська монетна система. Попередниками її були крезові статери, золоті й срібні. Маса золотого статера - 8,1 г (1/60 легкої вавилонської міни - близько 490 г), срібного - 10,8 г. За тодішнім співвідношенням цінності золота і срібла (1:13) золотий статер дорівнював десятьом срібним статерам або двадцятьом півстатерам (по 5,4 г срібла). Після перських завоювань Дарія 1 Гістапса з'явилися перські золоті дарики і срібні сикли. Вони були покладені в основу перської монетної системи і перебували в обігу від другої половини VI до 30-х років IV ст. до н. е. (до витручення монетами Александра Македонського).

Друга частина монетних систем Стародавньої Греції базувалася на сріблі. Найбільш раннюю була егінська система, яка виникла майже одночасно з мілетською. За цією системою карбувалися переважно срібні статери масою 12,14-14,55 г. На аверсі монет було зображено суходільну черепаху - емблему м. Егіни. Драхма (1/2 статера), а також менші номінали (1/2, 1/6, 1/12 драхми) попервах випускалися рідше. Монети цієї системи були розповсюджені поза межами о. Егіна, зокрема в Аттиці. Наприкінці VII - в VI ст. до н. е. власне карбування на основі егінської системи розпочали багато міст Північної та Середньої Греції й Пелопоннеса, Мегара, Беотійський союз міст, культові центри Дельфи та Олімпія. До них приєдналися причорноморські міста (Ольвія, Пантікапей).

Широко розповсюдилася аттична монетна система. Оскільки Афіни мали пріоритет у міжнародній політиці, культурі й торгівлі, їхня валюта - афінські срібні монети - вважалася найбільш надійною. На аверсі зображувалася голова богині Афіни в іонійському шоломі, а на реверсі - сова, через що ці монети дістали назву "сови". Сова також була символом Лавріонських срібних рудників, де гніздилися сови. Із комедії Аристофана відомий дотепний вираз про лавріонських сов, які в'ють гнізда в гаманцях і виводять там маленькі монетки ("Обіцяємо - заведуться і в домі, і в гаманцях ці сови та блискучих вам совенят наплодять" - Див.: Аристофан. Комедии.- Т. 2,- М., 1983.- С. 70). Гроші називалися також "дівчатами" на честь богині Афіни, захисниці міста.

Афінські монети високо цінувалися завдяки високому вмістові срібла. Це підтверджує такий факт: коли під час війни зі Спартою необхідно було багато срібла, а його запаси почали танути, в Афінах було здійснено спробу випускати золоті монети. Проте особливого успіху вони не мали через звичку до срібних, освячених до того ж найбільш поважаною богинею Афіною. Після цього стали карбувати бронзові монети, які дорівнювали срібним за розміром і вартістю в грошових одиницях. Унаслідок інфляції срібні монети щезли з обігу, одначе 393 р. до н. е. ці "жалюгідні шматки бронзи" скасували указом.

Афінська монетна система залишалася стійкою навіть після завоювання Персії, коли в обіг було запущено 235 630 талантів, або 6120 тонн срібла і золота. Фальшивомонетників суворо карали, навіть на горло.

Евбейська монетна система - дещо молодша. Вона була поширена в Аттиці від часу реформи Солона 504 р. до н. е. Від середини VI ст. до н. е. за цією системою, названою евбейсько-аттичною, карбувалися тетрадрахм и (дорівнювали 4 драхмам) масою 17,4 г і драхми (4,36 г). З Аттики вона була перенесена на Сицилію (м. Сиракузи), на Африканське узбережжя і на північ Греції. Панівне становище в тодішньому античному світі, але вже як аттична монетна система, вона посіла від часів Александра Македонського (336-323 рр. до н. е.). Всі ринки відтоді були насичені золотими статерами, подвійними статерами і дрібними монетами, переважно тетрадрахмами і драхмами аттичної системи. Відповідно до тогочасного співвідношення вартості золота і срібла (1:10), один золотий статер дорівнював 20 срібним драхмам або 5 тетрадрахмам тієї ж системи. На срібних монетах Александра Македонського лицевий бік містив зображення Геракла в лев'ячій шкурі, зворотний - Зевса на троні. По смерті Александра Македонського виникли нові монетні типи. Після завоювання Греції Римом аттична драхма прирівнювалася за курсом до римського денарія.

Коринфська монетна система була тотожна евбейській, але відрізнялася від неї тим, що статер масою 8,72 г переділявся не на дві, як в аттичній, а на три драхми, і тому одна драхма важила 2,91 г. Статери і драхми Коринфа випускалися від кінця VII ст. і аж до елліністичної епохи. На аверсі коринфських монет зображено Пегаса, на реверсі - голову Афіни в коринфському шоломі. У V-IV ст. до н . е. коринфські статери стали найпоширенішими монетами в західній частині грецького світу.

В елліністичну епоху коринфська драхма знову набула великого значення. За масою вона відповідала аттичному тетроболу (2/3 драхми) й наближалася до зменшеної тоді егінської гемідрахми (1 /2 драхми). Мабуть, тому вона була улюбленою монетою на Пелопоннесі.

Монетні системи міст-полісів були різними залежно від місця карбування. Наприклад, егінський талант містив 31,435 кг срібла, а евбейський (староантичний) - 37,710 кг. Використовувався й солонів талант (запроваджений Солоном) із вмістом 33,655, а згодом 26,400 кг. Перебували в обігу й найдрібніші мідні монети - хапки (0,09 г) і лепти (0,013 г). У комедіях Аристофана згадується й колі-бос, напевне, також дрібна монета (у розмовній мові - "нічого"). У відношенні обола до драхми, в основі якого лежить 6, видно, що грецьку грошову систему було запозичено з Вавилона, найімовірніше, через фінікійських купців, але саме у Греції вона стала універсальною і повсюдно використовувалася в розрахунках.

Згадані вище монетні системи були основними в Греції та елліністичних країнах. Вони не дають повного уявлення про розмаїття грецьких монетних систем. Окрім них, існували інші, наприклад, фінікійська, адерська, хіотська, родоська. Знання основних систем допомагає зорієнтуватись у дуже складному грошовому господарстві Стародавньої Греції.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси